У вирішенні структурних проблем зайнятості та безробіття, у реформуванні ринку праці та його сегментації, в усуненні нелегальної міграції та зменшенні частки неформальної економіки зацікавлені всі верстви населення, державні та міждержавні інституції. Тому не випадково багато науковців розглядають причини та проблеми глобальних змін у структурі зайнятості як чинник трансформації сучасних національних і міжнародного ринків праці. Пошук шляхів створення сприятливих умов для оптимального функціонування єдиного ринку праці є зараз однією з головних проблем у практичній діяльності міждержавних і наддержавних інституцій. Встановлено, що проблемним аспектом ефективного функціонування ринку праці молоді є дисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї. Визначено фактори впливу на ринок праці молоді регіону, при цьому молодь за її складом структуровано на групи за різними ознаками (за віком, за місцем проживання, за напрямами діяльності тощо). Здійснено структурний розподіл молоді за економічною активністю. Сформовано базові чинники конкурентоспроможності молоді; з'ясовано загальні причини безробіття молоді на ринку праці регіону; визначено проблеми щодо статистики безробіття в Україні, які не дозволяють об'єктивно оцінювати реалії його рівня. Обгрунтовано основні напрями вирішення проблеми безробіття молоді в країні. Дослідження теоретичних підходів до регулювання регіонального ринку праці молоді дало змогу зробити певні узагальнення. Специфіку регулювання ринку праці молоді як об'єкта державного регулювання зумовлено особливостями молодої робочої сили: відсутністю досвіду роботи, професійною незрілістю, мобільністю, соціальним динамізмом, інноваційністю та ін. Визначено фактори впливу на стан ринку праці молоді: демографічні, економічні, соціально-трудові, освітні, інституційні тощо.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади механізму формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення в Україні. Запропоновано напрями розвитку системи надання у сфері зайнятості населення послуг, спрямованих на запобігання виникненню безробіття та підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці. Виділено тенденції розвитку складників сучасної економіки та суспільства, які зумовлюють трансформацію структури соціального захисту вразливих категорій населення та молоді в умовах територіальної громади. Досліджено пріоритети та моделі соціальної політики держави та напрями їх змін у сучасних умовах. Узагальнено досвід функціонування моделей соціального захисту з метою виявлення можливостей його застосування для національної господарської системи. Запропоновано алгоритм удосконалення політики організації соціального захисту вразливих категорій населення та молоді в умовах територіальної громади.

Досліджено питання щодо шляхів стимулювання зайнятості населення регіону в умовах трансформації ринку праці. Обґрунтовано методологічні та методичні засади, розроблено практичні рекомендації щодо вирішення важливої наукової і практичної проблеми зі шляхів стимулювання зайнятості населення регіону в умовах трансформації ринку праці. Досліджено генезис понятійно-категоріального апарату досліджень "економічної активності населення": сутність, структуру, регіональні особливості, теоретичні та методичні аспекти дослідження зайнятості населення та безробіття, методологічні положення щодо класифікації та аналізу економічної активності населення. Проаналізовано ринок праці регіону в системі розвитку національної економіки, методичні положення дослідження та регулювання ринку праці, зокрема сутність, чинники, принципи та методи. Проведено ретроспективний аналіз стану та тенденцій зміни економічної активності населення: національний та міжнародний вимір, діагностику процесів та тенденцій розвитку зареєстрованого регіонального ринку праці. Досліджено динаміку, особливості формування та розвитку економічної активності населення Причорноморського регіону. Визначено сучасну парадигму формування та функціонування регіонального ринку праці, наслідки міграційних процесів: нові виклики та можливості регіонів.

Узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання сприяння зайнятості сільського населення та підвищення якості його життя шляхом розвитку соціальної інфраструктури. Основною метою проведеного дослідження є оцінка впливу рівня розвитку соціально-культурної інфраструктури на кількість зайнятого населення та визначення перспектив підвищення зайнятості селян. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення зайнятості сільського населення засвідчила, що в аналізі проблем зайнятості ефективним є застосування методів економіко-математичного моделювання. Актуальність вирішення проблеми сільської зайнятості полягає в тому, що в сільській місцевості вона стоїть гостріше, ніж у містах, і проявляється у вищому рівні безробіття. Дослідження впливу факторів розвитку соціальної інфраструктури на сільську зайнятість у статті здійснено в такій логічній послідовності: проаналізовано наявну статистичну базу показників соціальної, освітньої, культурної, побутової інфраструктури; визначено найвпливовіші показники розвитку соціальної сфери; побудовано економетричну модель впливу зазначених факторів на обсяги зайнятості. На основі побудованої моделі запропоновано заходи щодо розвитку сільської соціальної інфраструктури. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи економіко-математичного моделювання. Об'єктом дослідження обрано Україну в розрізі 24 областей, оскільки це дало змогу сформувати репрезентативний масив даних для побудови адекватної моделі. Наведено результати моделювання взаємозв'язків зайнятості з факторними індикаторами, які засвідчили, що найвпливовішими факторами розвитку сільської зайнятості в позааграрній сфері є кількість шкіл, дошкільних і клубних закладів, організацій торгівлі й абонентів Інтернету. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для обгрунтування управлінських рішень щодо забезпечення зайнятості сільського населення та підвищення рівня та якості його життя.

Розглянуто актуальне питання кадрового забезпечення розвитку обієднаних територіальних громад (ОТГ) Україні. Мета роботи - наукове обгрунтування взаємозв'язку проблем управління людськими ресурсами та кадровою політикою територіальних громад в умовах децентралізації України. Виявлено й описано найпоширеніші проблеми управління людськими ресурсами та кадрової політики ОТГ в умовах реформи децентралізації в України: відсутність системи управління професійним розвитком, підготовки та підвищення кваліфікації населення ОТГ; негативний імідж службовців органів місцевого самоврядування в українському суспільстві; відсутність можливості реалізувати свою професійну компетентність і здібності; криза демографічного відтворення та міграційних процесів. Серед проблем кадрової політики ідентифіковано такі: недостатня кількість кваліфікованих фахівців; відсутність оптимальної системи кадрового забезпечення; порушення демократичних принципів відкритості, гласності та справедливості під час вирішення кадрових питань; виникнення корупції на різних рівнях управління; нераціональне використання кадрового потенціалу; невисока престижність праці та низький рівень заробітних плат. Обгрунтовано когнітивний взаємозв'язок проблем у сфері кадрового забезпечення розвитку територіальних громад. Зазначена доцільність урахування проблем використання людських ресурсів та управління кадровою політикою як основної складової соціально-економічного розвитку ОТГ. Доведено взаємозв'язок проблем управління людськими ресурсами й ефективністю кадрової політики територіальних громад. Обгрунтовано доцільність спрямування державної політики регіонального розвитку на: забезпечення території висококваліфікованими людськими ресурсами; розвиток інтелектуального капіталу територіальних громад; налагодження конструктивного співробітництва між навчальними закладами, науково-дослідними установами та підприємствами територіальних громад; стимулювання розвитку соціального партнерства в умовах децентралізації.

Проаналізовано масштаби втрат ендогенного потенціалу регіонів України в умовах війни з РФ. Показано втрати людського і трудового капіталів регіонів країни внаслідок міграції населення за кордон, а також внутрішнього переміщення з регіонів, де ведуться активні бойові дії, до більш безпечних. Проаналізовано поведінку бізнесу в умовах війни. Встановлено масштаби його втрат, які мали місце в перші місяці після 24 лютого 2022 р., окреслено основні напрями адаптації до нових умов діяльності. Показано вплив втрат ендогенного потенціалу регіонів України в умовах війни на недоотримання доходів місцевими бюджетами.