Обгрунтовано, що стан Донбасу слід визначити як катастрофу. Встановлено, що військові дії призвели до пошкодження цілісності економічного комплексу, розірвано внутрішні ринки сировини та збуту, втрачено людський капітал. Результати дослідження екологічної складової показали, що склалася катастрофічна ситуація з водопостачанням регіону. Погіршення екологічного стану регіону викликано також відсутністю системи моніторингу екологічних ризиків та державної стратегії в зменшенні залежності енергетики від вугілля та вуглецевого палива загалом. Запропоновано для подолання наслідків катастрофи довкілля на Донбасі створити: Міжнародний фонд "Перезавантаження Донбасу - 4.0", який би передбачав створення відповідних галузевих відділень: екологічного, соціального, неоіндустріальної модернізації; наукового та інноваційного; спеціальний режим інноваційно-інвестиційної діяльності, який буде передбачати стимулюючі умови у сфері оподаткування, кредитування, митної політики для устаткування та особливий режим валютного курсу для реалізації проектів; центр стратегування та оргпроектування "Майбутнє Донбасу"; громадянську платформу "Індустрія Донбасу - 4.0".

Досліджено структурні трансформації економіки України та здійснено розподіл регіонів за рівнем економічного розвитку. Розкрито складові мультиплікативного ефекту розвитку суміжних регіонів та посилення їхньої активності завдяки ідентифікації рівня відповідності глобальним тенденціям урбанізації, поширення підприємницького середовища, розвитку мережевої економіки. Розглянуто правове забезпечення урегулювання співпраці прилеглих територій. Окреслено моделі співпраці центрів розвитку з периферійними територіями на регіональному рівні. Логістичну інфраструктуру регіону надано як вузлові точки інтегрувальної регіональної логістичної системи, призначеної для формування конкурентоспроможних центрів економічного розвитку та активізування регіонів у соціальній, екологічній та економічній сферах.

За останнє десятиліття все ширше починає розповсюджуватися так зване "індикаторне мислення". Потреба мати інструмент для оцінки процесів, що відбуваються, дати їм ретроспективний аналіз і спробувати передбачити їхнє майбутнє вимагають формування відповідних індикаторів і кількісних показників. Ці тенденції яскраво проявляються в концепції сталого розвитку (СР), яка базується на постулатах: розуміння взаємозв'язку між економікою, суспільством і довкіллям; підтримка справедливого розподілу ресурсів і збереження можливостей для цього покоління та всіх наступних. Потреби та інтереси людей не мають суперечити інтересам і потребам розвитку природи. Відображено дослідницьку ініціативу, орієнтовану на обробку даних для вдосконалення системи індикаторів вимірювання екологічної складової СР регіонів. Для характеристики, класифікації та прогнозування умов, які можуть призвести до сталого регіонального розвитку, досліджуваною територією було використано Полтавську область. Для розроблення методики та обробки даних враховано чинну правову базу, національні дослідження, тим самим установлюючи параметри для ключових показників, потрібних для характеристики рівнів екологічного компонента СР. Здійснено розрахунок інтегрального показника екологічної складової СР Полтавської області та України на основі статистичних методів і даних, отриманих за період 2010 - 2020 р. Це надає можливість ухвалення управлінських рішень на рівні регіону, що, своєю чергу, надасть можливість провести аналіз причин їх відхилення від відповідних показників у цілому по країні. Запропонована система індикаторів СР має перевагу, оскільки включені до неї показники показують вплив антропогенного навантаження не тільки на екосистему, а й вплив на господарську діяльність через деградацію природних ресурсів. Система також надає можливість оцінити рівень територіальної диспропорційності, виявити джерела найбільш негативних темпорально-територіальних екологічних впливів, оцінити ефективність реалізованих у регіоні управлінських рішень.

Досліджено системні та процесні характеристики і структурну будову категорії "безпека споживання", запропоновано її визначення та типологізацію, встановлено методологічні відмінності трактування для товарів (послуг), побудовано суб'єктно-об'єктну інклюзивну модель системи безпеки споживання та діаграму циклічної причинності її забезпечення.

Наведено результати дослідження теоретичних положень щодо сутності відходів, їхньої класифікації та позиціонування у регіональних соціально-економічних системах. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження та обгрунтовано методологічні підходи до вирішення проблеми існуючих диспропорцій між генеруванням й утилізацією відходів із подальшою розробкою відповідних методичних засад удосконалення системи управління у регіональному вимірі. Проведено аналіз кількісних параметрів джерел генерування відходів, територіальної структури утилізаційних потужностей України. Здійснено просторову оцінку збалансованості системи управління відходами у розрізі регіонів. Проналізовано передовий європейський досвід та досліджено національне галузеве законодавство на предмет його відповідності міжнародним регламентам. Обгрунтовано концептуальні підходи та етапність формування територіально збалансованих систем управління на засадах сучасних технологій рециклінгу відходів у регіональному вимірі. Розроблено пропозиції щодо удосконалення управління відходами шляхом перспективного планування та запровадження якісно нової системи їхнього роздільного збирання. Запропоновано шляхи підвищення рівня інвестиційної привабливості в системі управління відходами на регіональному рівні.

Узагальнено результати опрацювань наявних теоретико-аналітичних матеріалів щодо вимірювання якості життя та запропоновано методичні прийоми з оцінювання екологічної безпеки як складової якості життя мешканців територіальних громад субрегіонів українсько-польського прикордоння. Наведено результати апробації методичних рекомендацій з висвітленням суб'єктивних й отриманих на основі кількісних показників, адаптованих до системи офіційної статистики України та Польщі, об'єктивних оцінок екологічної складової якості життя у транскордонних субрегіонах.

Актуальність теми дослідження полягає в необхідності дослідження наукового фундаментального підгрунтя для становлення та розвитку інституціоналізму на впровадження його основ в сучасний регіоналізм в Україні. Для удосконалення інституційної структури економіки регіонів необхідним є здійснення аналізу фундаментальних основ інституціоналізму в регіональній економіці. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження базуються на працях видатних зарубіжних вчених, як Т. Веблен, К. Ейрс, Д. Норт, Дж. Ходжсон, Дж. Серл, Г. Спенсер, К. Менгера та вітчизняних О. Амоши, Б. Буркинського, М. Бутка, С. Вовканича, В. Геєця, Б. Данилишина, М. Долішнього, В. Загорського, Е. Лібанової, І. Манцурова, М. Максимчука, А. Олейник, П. Саблука, В. Сіденка, А. Чухна. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз ключових теоретичних питань формування категоріального апарату інституціоналізму довів необхідність окреслення його оновних дефініцій через призму децентралізаційнихчинників, які відбуваються в Україні та не були акцентовані донині. Здійснити характеристику основних теоретичних аспектів розвитку інституціоналізму та його вплив на розвиток продуктивних сил в Україні. Основні децентралізаційні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві довели, важливу роль громади у реалізації можливостй людського потенціалу, але є потреба у реалізації розвитку інституту державно-приватного партнерства, розвитку інститутів громадянського суспільства, релігійних осередків, удосконалювати вектори взаємодії та заохочувати соціальну відповідальність бізнесу. Висновки: інституціональне середовище не є ідеальним середовищем, проте національна економіка має прагнути до формування інституціональної основи, яка б сприяла покращенню умов функціонування її суб'єктів. Розвиток економіки перебуває у взаємозалежності з формуванням інституційної основи економіки, її комплементарних інститутів.

Сталий розвиток регіонів України залежить від гармонійного поєднання трьох його складових - економічної, екологічної та соціальної. Економічна складова сталого розвитку має функціонувати з урахуванням соціальних та екологічних аспектів, що сприяє усвідомленню необхідності виваженого ставлення до навколишнього середовища та дозволяє реалізувати право кожного мешканця регіону на високу якість життя. Згідно з триєдиною концепцією сталого розвитку, в рамках якої має будуватися методичне забезпечення оцінювання складових сталого розвитку регіонів України, обгрунтування пріоритетів та напрямів підтримки соціально-економічного регіонального розвитку відбувається з урахуванням забезпечення потреб людини в чистому довкіллі. Виходячи з цього економічна діяльність, яка наносить шкоду навколишньому середовищу, має бути або обмежена, або модернізована на основі впровадження чистих та енергоефективних технологій. Мета роботи - обгрунтування методичного забезпечення інтегральної оцінки складових сталого розвитку регіонів України та його практична апробація на прикладі атмосферного повітря як компоненти екологічної складової регіонального розвитку. Обгрунтовано методичне забезпечення інтегрального оцінювання складових сталого розвитку регіонів України, яке передбачає реалізацію таких послідовних етапів: виділення складових сталого розвитку регіону (економічної, соціальної та екологічної); визначення компонентного складу кожної складової; обгрунтування переліку частинних показників, на основі яких надається характеристика визначених компонент кожної складової сталого розвитку; інтегральна оцінка стану певної компоненти в рамках кожної складової сталого регіонального розвитку. Розглянуто впровадження запропонованого методичного забезпечення у практику на прикладі екологічної складової сталого розвитку регіонів України та її компоненти і атмосферного повітря регіонів. Доведено, що запропоноване методичне забезпечення інтегрального оцінювання складових сталого розвитку регіонів України, яке передбачає застосування методу ентропії для розрахунку інтегральних показників, дозволяє оцінити стан визначених компонент у рамках кожної складової сталого регіонального розвитку. Надано рекомендації для регіонів України з організації моніторингу та підвищення якості атмосферного повітря.

На сьогодні існують проблеми нарощення економічної, соціальної, фінансової стабільності та екологічного забезпечення (безпеки) в Україні, вони є надзвичайно актуальними та важливими. Ці проблеми обумовлюють необхідність вирішення комплексних завдань, що спрямовують на забезпечення сталого розвитку громад засобами ефективної державної політики. Узагальнено та розроблено підхід щодо реалізації національних інтересів України в контексті постійного розвитку громад. Зусиллями багатьох поколінь учених підготовлено та створено концепцію сталого розвитку. Вона одержала міжнародне визнання та таким чином є системою поглядів на рух економік і спільнот як їхню послідовну взаємодію одне з одним і природою. Вона сьогодні визнана цінною моделлю майбутньої світової цивілізації, де новітній стан розвитку суспільства позначено та визнано постіндустріальним. Теорія та практика сталого розвитку суспільства є відображенням об'єктивної потреби економічної переорієнтації та всього суспільного розвитку з невідкладним урахуванням збереження природних і людських можливостей для нинішніх і майбутніх поколінь. Для України, особливо з огляду на її інтеграційну політику, запровадження концепції сталого розвитку набуває не лише наукової, а й політичної актуальності та є одним зі значних аспектів підвищення ефективності муніципального самоврядування та досягнення найкращих результатів. Таким чином, до критеріїв сталого розвитку регіонів доцільно віднести критерії діяльності муніципального самоврядування, яка сприяла б динамічному та сталому розвитку муніципальних утворень, але базовому та оптимальному рівню реалізації ідей і національних інтересів. Тому місцева влада має забезпечити сталий розвиток громад, узявши за увагу принципи місцевого самоврядування та створюючи умови для передачі майбутнім поколінням мінімального економічного, екологічного та соціального боргу.

Стаття присвячена еколого-економічним пріоритетам розвитку сільських територій. Розглянуто концептуальні основи організаційно-економічного та екологічного механізмів розвитку сільських територій. Проаналізовано головні екологічні та економічні чинники впливу на розвиток сільських територій. Окреслено цілі та шляхи реалізації концепції розвитку сільських територій, що передбачає оцінювання наявних проблем та перешкод для їх ефективного розвитку. Запропонований еколого-економічний механізм розвитку сільських територій на основі застосування форм та методів при взаємодії інформаційно-організаційного та правового забезпечення. Обгрунтовано теоретико-методичні засади удосконалення еколого-економічного механізму реалізації Концепції сталого розвитку сільських територій, в основі якого будуть запроваджені дієві методи та механізми, засоби, важелі та дії як еколого-економічного, так і організаційно-управлінського характеру, які впливатимуть на інтереси господарюючих суб'єктів на селі і сприятимуть не лише активізації суспільно-економічного життя на селі, а й досягненню соціального благополуччя й вирішенню нагальних екологічних проблем. Дослідження екологічної компоненти розвитку сільських територій показало необхідність її врахування у тісному взаємозв'язку з економічною та соціальною компонентами у співіснуванні з навколишнім природним середовищем. На підставі цього розроблено основні стратегічні аспекти розвитку вітчизняної екологічної політики та визначено складові напрями концептуальних положень стратегії екологічно сталого розвитку сільських територій, зважаючи на забезпечення загальної екологічної безпеки.