У рамках співробітництва між ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" та Італійським інститутом майбутнього в Неаполі 20 - 21 грудня 2022 р. було проведено спільну міжнародну науково-практичну конференцію "Фундаментальні зрушення геоекономічної системи світу". Конференція відбулась у комбінованому форматі (із залученням технічних можливостей інтернет-платформи Zoom), що обумовлено як особливостями роботи в умовах воєнного стану, так і широтою географічного представництва учасників - від Нової Зеландії до Мексики (у зв'язку з чим, ураховуючи значну різницю часових поясів, конференція проводилась у два дні). З вітальним словом до учасників міжнародної конференції звернулися керівники Інститутів-співорганізаторів академік В. Геєць і доктор Р. Паура.

Проведено аналіз економічної безпеки на прикладі України та інших країн у контексті глобалізації економіки. Розкрито взаємозв'язки між економічною безпекою та глобалізацією економіки. Висвітлено теоретико-методологічні засади формування економічної безпеки держави в системі глобалізації світогосподарських зв'язків. Розглянуто парадигму економічної глобалізації та її значення у формуванні концептуальної матриці економічної безпеки. Увагу приділено інвестиційно-інноваційній безпеці України у форматі глобалізаційних процесів, конкурентоспроможності економіки та зовнішньоекономічній безпеці України у міжнародних рейтингах, стратегіям гарантування економічної безпеки України в умовах глобалізації.

Увагу присвячено удосконаленню теоретичних основ і практичних інструментів корпоративних фінансів в умовах посилення системних викликів. Розкрито еволюцію наукової думки у сфері корпоративних фінансів. Досліджено провідні наукові концепції, підходи та чинники впливу на корпоративні фінанси. Проаналізовано стан і результати діяльності корпорацій України. Запропоновано адаптивні інструменти управління корпоративними фінансами. Розкрито сутність і роль фінансової безпеки корпорацій як чинника стратегічного успіху. Подано інформацію про стейкхолдерський підхід в управлінні корпоративними фінансами, інтегральну модель діагностики фінансово-майнового стану корпоративних підприємств, модель оптимізації структури поточних зобов'язань підприємства.

Висвітлено результати дослідження та порівняльного аналізу провідних тенденцій професійної підготовки фахівців із циркулярної економіки у Фінляндській Республіці, Республіці Польща й Україні. Професійну підготовку фахівців з циркулярної економіки розглянуто як вимогу сталого розвитку та глобальної економіки. Подано теоретичний аналіз проблеми професійної підготовки фахівців для економічної галузі, базових понять дослідження, структури компетентності фахівця із циркулярної економіки. Розглянуто нормативно-правові основи, зміст, організаційні форми, методи професійної підготовки фахівців із циркулярної економіки в країнах, обраних для дослідження (Фінляндська Республіка, Республіка Польща й Україна). Показано, що підготовка фахівців із циркулярної економіки має вагоме значення для повоєнного відновлення України, інтеграції в економічний глобальний простір, зокрема європейський, виконання цілей сталого розвитку.

У статті, підготовленій у рамках творчої дискусії навколо проблем, піднятих у публікації Серджіо Маріотті стосовно глобальних економічних аспектів, пов'язаних з російсько-українською війною, що за всієї очевидності тенденції до наростання глобального протекціонізму неправомірно надмірно розширювати зміст поняття "протекціонізм" і тим самим маскувати новітні тенденції до поширення прямого інтервенціонізму держав у сферу функціонування міжнародних ринків, яке саме поняття "вільний ринок" перетворює на дедалі більш умовне. Звертаючись до іншого важливого посилу статті С. Маріотті - повторюваності у сучасності певних тенденцій минулого, стверджено необхідність розглядати цей феномен не як певну прикру та небажану випадковість, а як закономірний наслідок дії принципу циклічності в економічному розвитку та хвильового характеру довгострокових трендів розвитку. Доведено, що подолати небажані й небезпечні глобальні тренди лише на основі закликів до миру, співробітництва та кращої глобальної координації на основі усталених принципів інституційного світового устрою неможливо: необхідним є істинно глобальне мислення в усіх без винятку центрах формування глобальної політики розвитку та справжня кооперація у визначенні параметрів майбутнього й розв'язанні глобальних проблем людства. Це можливо лише в рамках формування якісно нової моделі глобалізації, де економічна свобода стане свободою вільного розвитку для всіх.

Досліджено сутність, еволюцію, основні характеристики та форми міжнародного бізнесу з урахуванням актуальних тенденцій трансформації міжнародних економічних відносин та національних бізнес-середовищ. Розглянуто особливості функціонування основних суб’єктів міжнародного бізнесу, до яких віднесено транснаціональні компанії, транснаціональні банки, суб’єкти малого та середнього підприємництва, стратегічні альянси та підприємства різних секторів економіки. Визначено специфіку ризиків міжнародного бізнесу та аналітичну техніку їх мінімізації на основі використання рейтингових систем та економіко-математичних методів. Окрему увагу приділено розгляду ключових аспектів забезпечення ефективності міжнародних операцій - розробці стратегії, дотриманню соціальної відповідальності та врахуванню специфіки національних моделей міжнародного бізнесу.

Досліджено напрямки інноваційного розвитку України. Інновації сьогодні є одним із чинників розвитку економіки на усіх її рівнях, зростання її продуктивності і конкурентоспроможності і глобалізація відкриває нові можливості для впровадження нових технологій і знань. Визначено, що інновації в сучасних умовах значно піддаються впливу глобалізації. Визначено показники, що негативно впливають на рейтинг інноваційного розвитку України. Акцентовано, що впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку є вирішенням проблеми технологічного розриву і зростання рівня конкурентоспроможності України є держави. Розглянуто проблеми інноваційного розвитку в Україні. Зазначено основні напрями та механізми активізації інноваційного розвитку у вітчизняних умовах. Окреслено напрями інноваційної політики держави: стимулювання інновацій на державному та регіональних рівнях, долучення до глобальних інноваційних мереж, залучення інвестиції у науково-дослідні роботи, удосконалення регулятивного середовища, визначення пріорітетів інноваційного розвитку на державному і регілональному рівнях, тощо. Наголошено, що в Україні необхідно створити ефективний механізм для активізації інноваційного розвитку, що надасть змогу забезпечити відновлення її економіки та подальшу інтеграцію у світову економіку.

У роботі економіка ідентифікується як глокальна конвергентно-дивергентна система, що стало можливим завдяки відходу від протиставлення економічної глобалізації і економічної інтеграції та конвергенції і дивергенції як протилежних та суперечливих, по відношенню одне до одного, процесів, тобто на основі їх спільного аналізу. Це, з одного боку, розширило уявлення про суть зазначених явищ, а з іншого - збагатило розуміння такого феномену, як глокалізація, який виник в результаті перетину глобалізації та інтеграції. На основі характеристики компонентів глокальної економічної системи виявлено векторну спрямованість конвергентно-дивергентних відносин на усіх її рівнях. Встановлено, що у цих відносинах переважає тенденція розходження рівня економічного розвитку, яке зумовлене попереднім і сучасним станом економічних систем. За результатами дослідження зроблено певні узагальнення та накреслено перспективи подальших наукових розвідок за зазначеним напрямом.

Проведено дослідження впливу глобалізації на процес діяльності вітчизняних підприємств, які змушені змінювати свої стратегії поведінки на ринках товарів та послуг і пристосовуватися до нових умов ведення бізнесу. Визначено основні причини глобалізації, перелічено її позитивні та негативні наслідки для національної економіки. Процеси глобалізації, що відбуваються сьогодні, безпосередньо торкнулися України. На підставі їх дослідження наведено основні причини, переваги та недоліки глобальних явищ, а також висловлюються прогнози щодо майбутнього розвитку та впливу глобалізації на національну економіку. Означено, що глобалізація має досить вагомий вплив на розвиток і функціонування економіки країни. Також процеси глобалізації досить широко впливають на розвиток вітчизняних підприємств. Розглянуто індекс рівня глобалізації країн світу KOF, який є найбільш поширеним у світі. Наведено рейтинг України за індексом рівня глобалізації KOF, надано динаміку зміни індексу за 2010 - 2019 рр. Визначено позитивні сторони та загрози, зумовлені входженням України до світового глобального простору. Встановлено, що в умовах глобалізації українські підприємства намагаються досягти свого зростання за рахунок модернізації виробничих потужностей, запровадження сучасних технологій, забезпечення світового рівня продуктивності праці та якості продукції та послуг, удосконалення управління, активного державно-приватного партнерства. Виділено чотири основні варіанти розвитку, що надають можливість досягнення успіху та підвищення оперативності діяльності підприємств в умовах глобалізації. Підсумовано, що, незважаючи на всі негативні аспекти, глобалізація підвищує ефективність функціонування світової економіки, допомагає підприємствам досягти значного успіху за допомогою можливостей, що відкриваються, і обієднує держави для вирішення глобальних економічних проблем.

Проаналізовано передумови та механізми алгоритмізації управління на інформаційних (цифрових) платформах (ІП) та їх суперечливий вплив на трансформацію конкуренції. Наведено джерела конкурентних переваг ІП, що сформувалися в результаті цифровізації. Представлено позитивні та негативні наслідки впливу платформізації на розвиток конкурентних відносин для виробників і споживачів. До негативних можна віднести монополізацію ринків, перехід від "невидимої руки (Провидіння/ринку)" до цифрової руки ІП, обчислювальних пристроїв, позбавлених суб'єктивності, і від "розробки даних" до "розробки реальності" - впливу на мислення споживача з метою контролю його поведінки, перехід ІП до ролі посередника-арбітра між потенційними конкурентами за увагу користувачів. Обгрунтовано відмінності між ІП як інноваційною інституційної форми та ієрархічними, мережевими й ринковими структурами. Розкрито особливості алгоритмічної моделі управління та показано механізми її функціонування на основі використання інструментів рейтингування та ранжування. Показано, що вони грунтуються на кооптації учасників екосистеми в процесі вирішення управлінських завдань без делегування їм управлінських повноважень. Управлінський вплив замінюється регулюванням, заснованим на алгоритмічному залученні незалежних учасників до створення нової цінності. Відбувається перехід від "залізної клітки" бюрократичних процедур до "невидимої клітки" швидко і легко змінюваних правил, встановлюваних ІП. Оцінки користувачів перераховуються в рейтинги, які постійно поновлюються. Вони використовуються для стимулювання реакції виробників і користувачів. "Курування контенту" з боку ІП перетворюється на інструмент "кураторської влади" платформи як над користувачами, так і над виробниками. В результаті останні, як і споживачі, виявляються абсолютно залежними від ІП, що визначає правила поведінки на платформі та здійснює ранжування її учасників, і тим самим зумовлює успіх у конкурентній боротьбі.

Обґрунтовано принципові основи формування системи надання соціальних послуг на рівні глобальної економічної системи, а також економік розвинених країн, держав, які розвиваються, і країн з транзитивною економікою. Ідентифіковано детермінанти впливу соціальних послуг на соціалізацію глобальної та національних економічних систем. Досліджено поточний стан і тенденції розвитку соціальних послуг в Україні.

Розглянуто проблеми, що піднімаються у статті Серджіо Маріотті "Застереження російсько-української війни: уникнути майбутнього, яке перегукується з минулим". Підтримується пропозиція більш широкого погляду на події та включення в аналіз історичного компоненту. Разом із тим стверджується, що порівняльного історичного аналізу для вирішення таких складних проблем недостатньо. Запропоновано застосування методу сходження від абстрактного до конкретного, який дозволяє розглядати системні сучасні явища як результат усього попереднього історичного розвитку. На цій основі показано, що війна в Україні є конкретним проявом суперечностей глобалізації та локалізації, що історично виросли із сумісно-розділеної праці й досягли в сучасності апогею свого розвитку. Виникла гібридна система "мир-війна" і розпочався процес зміни світового порядку, в основі якого лежить перехід від індустріально-ринкової до інформаційно-мережевої економіки, що закономірно продукує посилення невизначеностей і суперечностей. Політика вільної торгівлі та політика протекціонізму є лише конкретними проявами суперечностей глобалізації та локалізації. Показано, що внаслідок загострення суперечностей глобалізації та локалізації та їх конкретних проявів виникають об'єктивні тенденції до забезпечення національної укоріненості стійкості економічного розвитку. Узагальнення таких тенденцій і свідоме їх використання обумовлює необхідність формування стратегій національно укоріненого економічного розвитку, які будуть актуальними до завершення становлення нового техніко-технологічного укладу і утвердження інформаційно-мережевої системи соціально-економічних відносин. Охарактеризовано основні риси стратегії національно укоріненого економічного розвитку, актуальної для умов України.

Досліджено проблему впровадження інновацій у економіці України та визначається вплив на ці процеси глобалізації, висвітлення позитивних наслідків цього явища для національної економіки в цілому, адже це шлях для створення високотехнологічної, конкурентоспроможної держави з розвиненою економікою. Визначено ключові засади формування та напрями збільшення інновацій національної економіки. Проведено аналітику політики держави, щодо законодавчої бази, яка регулює та стимулює впровадження та розвиток інновацій на державному та міждержавному рівнях, визначені пріоритети впровадження інновацій. Обгрунтовано необхідність створення сприятливих умов та впровадження відповідних механізмів державної політики по сприянню відновлення та розвитку національної економіки на інноваційних засадах інтегрованої у світове співтовариство.

Присвячено дослідженню передумов, детермінант та особливостей процесу інтелектуалізації глобального економічного розвитку. Основну увагу зосереджено на аналізі інтелектуальних економічних ресурсів як інноваційного потенціалу глобальної економіки, які визначають якість виробленої продукції та послуг, структуру національної економіки, ефективність її функціонування, а їх складовими є інформація, наукові знання, а також професійний, науковий і культурний потенціал суспільства.

За умови зближення національних економік деяких країн світу та посилення глобалізаційних процесів суттєво зростає міжнародна конкуренція саме між державами. Тому для України в умовах сьогодення важливим є пошук чинників підвищення національної конкурентоспроможності. У більшості випадків під конкурентоспроможністю розуміють здатність національної економіки займати провідні позиції на світовому ринку на базі інноваційної економіки, що забезпечує зростання рівня життя населення. Міжнародними узагальнюючими показниками конкурентоспроможності національних економік є Індекс глобальної конкурентоспроможності від Всесвітнього економічного форуму та рейтинг глобальної конкурентоспроможності за версією Інституту розвитку менеджменту. Обидва ці дослідження за останнє десятиріччя демонструють невисокі позиції України в міжнародних рейтингах конкурентоспроможності серед інших держав світу. Слабкі позиції рівня конкурентоспроможності за різними методиками виділяють однакові проблеми в соціально-економічному розвитку України: неефективне функціонування державних інститутів (значний рівень корупції, відсутність верховенства права та незахищеності права власності); низька результативність фінансового ринку (ненадійність банків і нерозвиненість фондових бірж); макроекономічна нестабільність (низький кредитний рейтинг країни та високі темпи інфляції); посилення проблем у сфері здоров'я (незначні доходи на душу населення та нерозвиненість інфраструктури охорони здоров'я скорочують тривалість здорового життя та в цілому погіршують якість життя). Таким чином, Всесвітній економічний форум відніс Україну до країн із перехідним станом від факторно-орієнтованої економіки до економіки, спрямованої на ефективність. Країнам, що перебувають на цьому етапі розвитку, Всесвітній економічний форум для підсилення національної конкурентоспроможності пропонує забезпечити ефективне функціонування державних та приватних інститутів і стабілізацію макроекономічного середовища, а далі покращувати ефективність виробничих процесів і професійну підготовку кадрів. Тому напрямами державної політики у сфері підвищення конкурентоспроможності України повинні стати: зниження рівня корупції, посилення ефективності діяльності фінансового ринку, забезпечення макроекономічної стабілізації, підсилення трудового потенціалу країни.

Висвітлено авторське бачення розвитку міжнародних економічних відносин в умовах глобальних викликів, які все більше вирішальним чином впливають не тільки на форми та методи, а й на формування стратегії і тактики дії суб'єктів міжнародних економічних відносин через призму їх інтересів. Основну увагу зосереджено на аналізі міжнародного досвіду та потенціалу формування стратегії розвитку України в умовах протистояння глобальним викликам.

Показано, що інформаційні технології та формування глобального ринкового простору призвели до такого деструктивного ускладнення середовища, яке породжує глобальні дисбаланси, негативні ефекти конфліктності, зниження рівня інституціоналізації світової економіки, звуження часового горизонту раціонального вибору. Це стимулює пошук альтернатив надмірної складності та конфліктності розвитку. Виходом з такої ситуації є локалізація на базі відтворення ідентичностей. Розкрито, що бажаним ефектом локалізації є інституційне забезпечення більш рівноважного розподілу ресурсів/вигід глобалізації, з одного боку, та розподілу її ризиків і невизначеності - з іншого. Розглянуто ідентичність як граничний рівень структурності соціуму, який відповідає за цілісність соціальної поведінки суб'єктів як елементів системи. Визначено, що припустимий рівень складності глобальної системи досягається на шляхах оптимальної локалізації. Підставою такої локалізації служить визнання позитивного сенсу чинника ідентичності, який породжує різні оцінки ризиків, різні часові горизонти прийняття рішень та різні критерії ефективності участі у глобалізації. Інституційними механізмами розумної локалізації глобального розвитку є економічний суверенітет, інституційний захист національного виробника, розвиток внутрішнього ринку, соціальний захист населення. Внаслідок цього у глобальної системи з'являється вибір варіантів реакції на виклики з боку невизначеності та загроз. Доведено, що глобалізація як уніфікація та стандартизація є більш ризикованим шляхом, тому що обмежує варіативність і не дає можливості використовувати методи оцінки альтернативної вартості.

Проаналізовано зміни у співвідношенні глобалізації та локалізації економічних процесів в умовах посилення глобальної нестабільності, зростання геополітичного суперництва та появи і поширення нових глобальних ризиків технологічного, екологічного та біологічного походження. Дослідження доводить, що зростання глобальних ризиків зумовлює модифікацію піраміди потреб Маслоу у напрямі відносного посилення потреб безпеки - з багатоманітними наслідками в аспекті територіальної організації економічної діяльності та мобільності. Обгрунтовано, що експансія глобальних процесів може призводити до надмірних рівнів концентрації та гомогенізації економічних процесів, пригнічення форм самоорганізації на локальному рівні, створюючи ризики порушення стійкості локальних соціально-економічних структур. Важливим наслідком є трансформація глобалізаційного процесу через значне посилення регіональних і локальних чинників. Цей тренд зумовлює формування глокалізації як двомірного процесу, в якому поєднуються глобалізаційні та локалізаційні тенденції. Обгрунтовано, що баланс між процесами глобалізації та локалізації може зміщуватися на користь останньої внаслідок: загострення глобальної конкурентної боротьби за ресурси і ринки в умовах кардинальних технологічних і структурних зрушень у світовому господарстві; посилення міжнародної нестабільності в умовах геополітичного протистояння старих і нових центрів глобальної сили; недостатньої ефективності глобальних відповідей на кліматичні зміни та пандемії; ризиків цифрового віртуального середовища, що ведуть до посилення національного і регіонального регулювання та фрагментації глобального цифрового середовища; впливу технологій четвертої промислової революції у напрямі посилення локалізаційних тенденцій щодо глобальних ланцюгів створення вартості.

Розкрито зміст екологізації та глобалізації економічних систем як пріоритетних домінант їх трансформації у XXI ст., а також роль держави у цих процесах. Висвітлено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обгрунтовано необхідність виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". З'ясовано особливості модифікації постіндустріальної парадигми дослідження сучасних економічних систем. Розглянуто існуючі підходи до розуміння змісту економічних систем і запропоновано авторське їх трактування у контексті постіндустріального парадигмального дискурсу й економічної компаративістики. Розкрито розвиток методології порівняльного аналізу економічних систем в умовах посилення їх екологізації, інтелектуалізації та глобалізації з позицій модифікованої постіндустріальної парадигми.

Розкрито принципи фундаменталізації національної економіки як основи стабільного розвитку на тлі глобалізаційних процесів у сучасному світі. Визначено ключові тенденції розвитку глобалізованого світу до 2035 р. Окреслено основні напрями становлення національної економіки під впливом глобалізаційних процесів з боку політичного, економічного, соціального, демографічного та екологічного напрямів взаємодії. Підкреслено, що дослідження глобалізаційних напрямів надає змогу сформувати кількісні показники глобалізаційних процесів, класифікувати конкретні виклики, які загрожують розвитку окремої країни, дослідити функціональні аспекти, що вимагають моніторингу в процесі адаптації національної економіки до інноваційних процесів, які відбуваються в сучасному світі.