Висвітлено теоретико-методологічні та практичні засади формування та функціонування інноваційного підприємництва за умов ринкової трансформації економіки України. Розкрито сутність інновацій та інноваційного підприємництва, його спонукальні мотиви та стимули. Проаналізовано суперечності та тенденції розвитку інноваційної сфери й обгрунтовано необхідність формування моделі інноваційного розвитку, визначено її параметри та національні особливості. Розглянуто організаційно-економічні форми інноваційного підприємництва, описано ринкові й інституціональні механізми його регулювання й управління. Обгрунтовано шляхи удосконалення інноваційної політики держави.

Освещены теоретико-методологические и практические основы формирования и функционирования инновационного предпринимательства в условиях рыночной трансформации экономики Украины. Раскрыта сущность инноваций и инновационного предпринимательства, его движущие мотивы и стимулы. Проанализированы противоречия и тенденции развития инновационной сфери и обоснована необходимость формирования модели инновационного развития, определены ее параметры и национальные особенности. Рассмотрены организационно-экономические формы инновационного предпринимательства, описаны рыночные и институциональные механизмы его регулирования и управления. Обоснованы пути совершенствования инновационной политики государства.

Досліджено механізм державного стимулювання інноваційного підприємництва з урахуванням національних особливостей економічної системи та розроблено рекомендації щодо його удосконалення. Розкрито сутність категорії "інноваційне підприємництво", систематизовано існуючі класифікації інновацій. Встановлено провідну роль інноваційного підприємництва у забезпеченні "стійкого розвитку" економічної системи за умов енергетичної та економічної кризи глобального масштабу. Модифіковано модель інноваційного процесу шляхом врахування фактора впливу держави на інвестиційні ресурси інноваційного підприємства. Доведено необхідність створення центрів технологічного трансферу як необхідної ланки між науково-дослідною та виробничою сферою, визначено їх роль в інноваційному розвитку держави. Обгрунтовано можливі шляхи державного впливу на інноваційне підприємництво. Розроблено економетричну модель, що відображає залежність ефективності національного виробництва від інтенсивності здійснення витрат на НДДКР держави та бізнесу.

Изучено влияние семьи, владеющей бизнесом, на инновационный процесс и показатели успешности ведения бизнеса. Построена модель исследования для такого анализа. Во-первых, рассмотрена взаимосвязь между влиянием семьи, измеряемым по шкале F-PEC, и влиянием семьи на инновации. Во-вторых, обоснована посредническая роль инноваций во влиянии семьи или успешности ведения бизнеса и их прямое влияние на производительность. Показано, что влияние семьи и инновации в сочетании повлияют на уровень ведения бизнеса.

Висвітлено логіку управління інноваційним циклом відповідно до його етапів: генерація нових ідей для вирішення проблем і досягнення стратегічних завдань підприємництва, форми та інструменти інноваційного менеджменту на підприємстві, принципи, організаційні механізми й управлінські дії щодо захисту прав на інноваційні об'єкти інтелектуальної власності в процесі їх комерціалізації, канали та методи подальшої дифузії інновацій. Викладено найновіші концептуальні підходи до управління інноваційними процесами, які пов'язані з розробленням теорії та практики формування державою спеціальної інноваційної екосистеми, із запровадженням нової моделі взаємовідносин між наукою, освітою та бізнесом, з розвитком нових просторових систем управління - інноваційних регіональних кластерів і глобальних підприємницьких екосистем для відкритих інновацій.

Розглянуто актуальні на сьогодні потреби в наукових і методичних діях щодо розкриття, систематизації і узагальнення практичного досвіду наявних трендів, тенденцій у сучасному світі. На цей час більше половини населення світу підключено до інтернету і має доступ до загальної кількості знань у своїх руках. інтернет буде викликати все більші трансформаційні зміни в людській цивілізації. Число трендів і тенденцій у рамках Четвертої промислової революції зростає. Нові можливості, які диктуються цими трендами, вже викликали зміни в промисловій і соціальній структурах і надалі будуть це робити. Основний зміст дослідження становить аналіз моделей інноваційного процесу й інноваційних технологій, на яких сьогодні ірунтуються тренди і тенденції. Особливу увагу приділено актуальності технологічних трендів, які сейсмічно впливають на економіку, цінності, ідентичність і можливості для майбутніх поколінь. Виділено й описано характерні особливості таких трендів, як інтернет речей (IoT), Великі Дані (Big Data), штучний інтелект, віртуальна і доповнена реальності (VR / AR), блокчейн (blockchain) і технології використання поновлюваних джерел енергії. Простежено становлення технологій, які стають все більш пов'язаними, в результаті чого спостерігаємо зближення цифрових, фізичних і біологічних сфер.

Cоціальне підприємництво - це поєднання галузевих інновацій та доступності ресурсів, на основі чого розглядаються соціальні проблеми таким чином, щоб створити можливість задовольнити потреби суспільства. Це новий вимір ділового сектора. І в усьому світі, і в Непалі модель соціального підприємництва була розроблена деякими соціальними новаторами. Основна мета даного дослідження - проаналізувати галузеве соціальне підприємництво та інноваційні практики в Непалі. Дана стаття заснована на науковому огляді, центром якого є соціальне підприємництво та інновації в контексті Непалу. Загальновизнано, що освітні інновації: інновації у бізнесі, екологічні інновації, соціальні інновації, фінансові інновації, технічні інновації та, в цілому, інновації в усіх секторах економіки, можуть змінити рівень життя непальського народу. Непал потребує соціально-економічних змін і може досягти їх шляхом побудови соціальної відповідальності у громадян країни. Таким чином, Непал є гарним місцем для галузевих і структурних інновацій. Соціальні інновації можуть зробити Непал розумним і могутнім. Тому уряд повинен створити середовище для сектора соціальних підприємств Непалу.

Досліджено стратегії інноваційного розвитку бізнес-структур. Мета роботи - розроблення класифікації стратегій інноваційного розвитку різних бізнес-структур. Розкрито сутність стратегії інноваційного розвитку з урахуванням трьох підходів. Зроблено висновки щодо сутності стратегії інноваційного розвитку бізнес-структур. За результатами критичного аналізу літератури здійснено класифікацію діючих бізнес-структур та визначено основні напрями стратегічного інноваційного розвитку. У дослідженні виділено два ключові напрями стратегічного інноваційного розвитку, які базуються на активній та пасивній позиціях. Активна інноваційна стратегія передбачає використання нових технологій, які до цього часу не були використані на ринку. Даної стратегії можуть дотримуватися всі без винятку бізнес-структури, однак залежно від їх виду досягнення мети буде складнішим чи легшим. Зокрема, бізнес-структури з неодноосібною формою власності мають більше шансів втриматися на ринку із використанням активних інноваційних стратегій. Водночас бізнес-структури, які формуються однією особою, будуть відчувати значно більше труднощів при реалізації активних інноваційних стратегій на ринку. Іншим видом стратегії є пасивна (наслідувальна), яка полягає не в розробленні нових технологій, а у використанні вже розроблених. Основним концептуальним завданням при побудові такої стратегії є вивчення ринку, конкурентних переваг і недоліків готових інноваційних технологій - для того, щоб вийти на ринок із аналогічним, однак більш адаптованим до ринку рішенням. Можна впевнено говорити, що розвинені бізнес-структури можуть легше реалізувати наслідувальну стратегію, оскільки вона вимагає швидкої реакції та розробок, більш раціональних рішень, що пов'язано із використанням більшої кількості ресурсів. Однак, незважаючи на це, інновації - це єдиний спосіб вийти на ринок з унікальним продуктом і утриматися на ньому, оскільки вони не залежать від розмірів підприємства, його фінансів чи кількості персоналу.