Досліджено проблеми формування та розвитку державно-приватного партнерства як інструменту державного регулювання економіки, спрямованого на подолання наслідків фінансово-економічної кризи та забезпечення довгострокового соціально-економічного розвитку на основі модернізації та розбудови інфраструктури економіки, покращення якості надання суспільних послуг та умов здійснення підприємницької діяльності, стимулювання інвестиційно-інноваційної активності, розвитку конкурентного середовища та підвищення ефективності управління державною власністю. Розглянуто методичні підходи до використання механізмів державно-приватного партнерства у реформуванні житлово-комунальної сфери. Проаналізовано стратегічні напрями розвитку середовища партнерства держави та приватного сектора в Україні.

Рассмотрена мировая практика системы финансирования проектов государственно-частного партнерства и проанализированы ее основные трансформации в условиях глобального кризиса ликвидности. В связи с особой актуальностью становления рынка подобных проектов в Украине, результаты проведенного анализа спроецированы на местную финансовую инфраструктуру и, как следствие, обозначены приоритетные направления ее модернизации.

Проанализировано развитие государственно-частного партнерства (ГЧП) в зарубежных странах и Республике Беларусь. Рассмотрено понятие ГЧП и его роль в современной экономике, опыт использования ГЧП в зарубежных странах на примере ряда государств Европейского Союза, США, стран СНГ, прежде всего в контексте изучения опыта и инструментов реализации партнерских отношений государства и частного сектора, а также вопросы, связанные с развитием ГЧП в Республике Беларусь: потенциал, имеющийся в стране, проблемы и задачи, которые необходимо решать.

Проаналізовано існуючі моделі державно-приватного партнерства в розвинених країнах світу, та країнах, що розвиваються. Розглянуто моделі правових режимів державно-приватного партнерства (ДПП) за критерієм структури правового забезпечення. Проаналізовано стан і виявлено основні проблемні зони системи партнерських відносин влади та бізнесу в межах діючих моделей ДПП. Досліджено кореляцію наявності спеціального органу, що регулює відносини ДПП і можливості активного (ефективного) застосування механізму ДПП. Запропоновано алгоритм прийняття рішення щодо вибору моделі ДПП.

Цель работы - формирование авторского подхода к раскрытию содержания финансово-экономической безопасности публично-частного партнерства на основе анализа и обобщения существующих исследований финансово-экономической безопасности субъектов разного уровня иерархии управления и природы публично-частного партнерства. Исследование научных публикаций по вопросам финансово-экономической безопасности позволило констатировать, что в современных научных исследованиях наблюдается определенная фрагментарность в формировании терминологического аппарата обеспечения финансово-экономической безопасности субъектов разного уровня иерархии управления, а общее понятие "финансово-экономическая безопасность" до настоящего времени остается недостаточно исследованным. В ходе проведенного исследования была аргументирована целесообразность выделения нового проявления финансово-экономической безопасности - финансово-экономической безопасности публично-частного партнерства; предложено ввести в научный оборот понятия "финансово-экономическая безопасность публичного партнера" и "финансово-экономическая безопасность частного партнера" и сформулирована собственная точка зрения на содержание этих понятий; обоснована необходимость разработки целостной методологии стратегической защиты финансово-экономических интересов сторон публично-частного партнерства. Перспективой дальнейших исследований в данном направлении является раскрытие сущности и содержания стратегической защиты интересов сторон публично-частного партнерства.

Розкрито генезис державно-приватних партнерств (ДПП) як соціально-економічного феномену, розроблено методологію аналізу формування та розвитку відносин ДПП на підгрунті поєднання елементів інституціональної, неокейнсіанської та неокласичної теорій. Систематизовано досвід застосування ДПП в провідних індустріальних країнах, країнах з низьким і середнім рівнем доходу та в країнах СНД. Вдосконалено категоріальний апарат економічної теорії щодо проблем функціонування та розвитку відносин ДПП. Узагальнено зміст і цілі ДПП, систематизовано їх моделі, розроблено сучасну концепцію механізму формування та реалізації ДПП в Україні.

Історія суспільного розвитку демонструї невпинне вдосконалення системи політичних, економічних і соціальних (громадських) інститутів суспільства. Таке вдосконалення відбувається складно, оскільки взаємозв'язок і взаємозалежність суспільних інститутів, хоча й і є об'єктивними, неминучими, все ж залишаються абсолютно непередбачуваними, а в умовах сучасної глобалізації ще більше посилюються. Свідченнями цьому є світові економічні кризи, суперечливі громадські рухи в різних країнах світу і навіть військові протистояння між ними. В ієрархії суспільних інститутів визначальними є економічні інститути. Адже, як правило, саме вони слугують об'єктом і предметом політичних дискусій та відповідних дій. Саме вони є основою соціальної злагоди і справедливості, демократії та свободи життя людей за умови невпинного прогресу у забезпеченні їхніх різноманітних потреб. Як відомо, в умовах ринку економічні інститути стають бізнесовими. Єх розвиток вимагає не тільки вільної дії законів товарного виробництва, але й втручання держави з метою усунення суперечності між інтересами приватних власників (бізнесменів) та іншими членами суспільства. В наш час таке втручання набуває ознак партнерства. Державно-приватне партнерство (ДПП) дістало розвиток в економічно розвинутих країнах. Його теоретичне і нормативно-правове обгрунтування постійно вдосконалюється, що й дало нам можливість визначити види, форми та організаційні моделі ДПП, а також класифікувати його. Усе це було покладено в основу аналізу світової практики реалізації ДПП і з'ясування його стану та ефективності. І хоча, як показав аналіз, розвиток проектів ДПП у США і країнах ЄС в останнє десятиріччя не є однаковим і в кожній з них має свої особливості, все ж ці проекти характеризуються економічною ефективністю і мають постійну позитивну динаміку. З розвитком ринку Україна теж намагається реалізувати ДПП. За даними Світового банку, у 1992 - 2014 рр. у таких секторах економіки України, як ЖКГ, телекомунікації, енергетика і транспорт, було реалізовано певну кількість проектів ДПП загальною вартістю 14161 млн. дол. Приватний капітал, який при цьому залучається, сприяв скороченню навантаження на бюджет, а держава мала можливість перенаправляти заощаджені кошти для вирішення значно ширшого кола соціальних проблем. При цьому особливого розвитку набувають такі форми участі приватного капіталу, як концесія та оренда об'єктів комунальної власності. Правда, в Україні існують також проблеми, що заважають розвиткові ДПП. Єх вирішення полягатиме в подальшому законодавчому вдосконаленні національної нормативно-правової бази. Тим часом за умов децентралізації виходом можуть стати й запропоновані нами підрозділи, які мають бути створені в кожному регіоні, при відповідних облрадах або держадміністраціях. Цьому може сприяти і створений за аналогією з ЄС спеціальний фонд, який би співфінансував проекти ДПП в Україні.

Представлены результаты исследования современных практик в зарубежных странах в сфере государственно-частного партнёрства, а также возможностей их применения в Российской Федерации. Выделены основные направления реализации государственно-частных проектов в Европе и в США, а также ключевые факторы, определяющие эффективность данной формы сотрудничества. Приведены рекомендации по внедрению подобных проектов в регионах России. Предложена модель устойчивой четырехкомпонентной системы "Правительство - бизнес - образование - наука".

Систематизовано міжнародний досвід впровадження та розвитку інститутів державно-приватного партнерства для подальшого використання в Україні. Проаналізовано активність державно-приватного партнерства у різних країнах і галузях економіки й особливості нормативно-правового забезпечення. Доведено, що якісний і кількісний стрибок у розвитку державно-приватного партнерства у досліджених країнах було забезпечено після створення спеціальних державних установ і інституцій і створення ефективної взаємодії держави та бізнесу. Визначено основні принципи управління у сфері державно-приватного партнерства у контексті ефективного функціонування інноваційної моделі економіки.

Розглянуто причини необхідності активізації співпраці між органами державної влади та підприємствами малого та середнього бізнесу, сутність категорії "державно-приватне партнерство", його найрозповсюдженіші різновиди у світовій практиці та на території України. Наведено основні перепони розвитку співпраці у вигляді державно-приватного партнерства між органами державної влади та приватними підприємствами. Досліджено альтернативні форми державно-приватного партнерства, такі як аутсорсинг, єндаумент та фандрайзинг. Наведено переваги законодавчого врегулювання та впровадження системи аутсорсингу як взаємовигідної співпраці між державою та підприємствами малого та середнього бізнесу.

Досліджено зарубіжний досвід формування і впровадження державно-приватного партнерства в різні сфери економіки. Визначено ряд заходів для розвитку державно-приватного партнерства в Україні.

Проаналізовано існуючі світові класифікації публічно-приватного партнерства, сформовано їх порівняльну характеристику. Розглянуто методи створення системи класифікаційних угруповань, виділено їх переваги та недоліки. Науково обгрунтовано впорядкування та систематизацію розглянутих класифікаційних ознак, на основі чого побудовано ієрархічно-фасетну класифікацію ППП. Введено нову класифікаційну ознаку - за рівнями фінансового потенціалу, що дозволяє проаналізувати можливості для розвитку публічно-приватного партнерства в Україні.

Розкрито сутність публічно-праватного партнерства (ППП) та обгрунтовано напрями його розвитку в Україні. Проаналізовано світовий досвід розвитку ППП та його нормативно-правове забезпечення в нашій державі. Окреслено тенденції та перспективи запровадження ППП в Україні, акцентовано на питанні оцінювання фінансового потенціалу ППП. Значну увагу приділено підвищенню фінансового потенціалу сектора ППП в Україні, розглянуто пріоритети бюджетного фінансування ППП. Визначено перспективи зближення регіонів України за рівнем фінансового потенціалу секторів ППП. Викладено питання управління ризиками проектного фінансування в межах проектів ППП.

Досліджено особливості різних підходів до визначення державно-приватного партнерства (ДПП), а також його характеристик відповідно до національного законодавства, положень світових організаціях (Європейського Союзу, ОЕСР, Світового банку), робіт вчених-економістів. Засновуючись на отриманих результатах, запропоновано визначення ДПП.

Проведено аналіз зарубіжного досвіду реалізації ДПП-проектів. Виокремлено етапи розвитку проектного фінансування, які стали основою державно-приватного партнерства (ДПП). Наведено найпоширеніші об'єкти ДПП. Проаналізовано досвід США, а також Канадський та європейський досвіди реалізації ДПП.

Проведено аналіз здійснення державно-приватного партнерства в Україні й інших країнах світу, зокрема в країнах Європейського та Євразійського Союзів. Доведено, що державно-приватне партнерство поки що не набуло широко розповсюдження через недостатньо відпрацьований механізм його реалізації. Обірунтовано, що використання удосконаленого механізму державно-приватного партнерства як ефективної форми інтеграційної взаємодії бюджетних установ і приватного сектора на засадах соціальної відповідальності та сталого розвитку національної економіки дозволить залучити в бюджетну сферу приватні інвестиції, що спрямовані на поліпшення якості товарів і послуг, а також забезпечення ефективної господарської діяльності. Встановлено, що не існує еталонної форми державно-приватного партнерства, тому що різноманітність комбінацій співпраці між державним і приватним секторами залежить від країни, регіону, напрямку діяльності, галузей, суб'єктів та об'єктів співпраці, характеристик проектів і від багатьох інших чинників. На підставі аналізу практики впровадження та підтримки державно-приватного партнерства в економічно розвинених країнах світу обгрунтовано, що кожна країна використовує свої інструменти сприяння розвитку соціального партнерства шляхом скоординованої діяльності урядів, органів державної і місцевої влади та приватних партнерів. Здійснено аналіз державно-приватного партнерства в Україні, країнах Європейського та Євразійського Союзів.

Висвітлено теоретичні, методологічні та практичні основи державно-громадянського партнерства у сфері соціального розвитку. Акцентовано увагу на світовому та вітчизняному досвіді. Вміщено теоретичні й аналітичні матеріали, практичні та наукові розробки.

Досліджено закономірності, умови та чинники міжнародного інвестування проектів державно-приватного партнерства (ДПП) у форматі досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Проаналізовано інтенцію наукової думки щодо сутності ДПП, досліджено методологічну варіативність моделей ДПП, виявлено і охарактеризовано сучасні чинники й умови розвитку ДПП у форматі переорієнтування міжнародного інвестування на сталий розвиток. З урахуванням світової практики міжнародного інвестування проектів ДПП у контексті соціальної орієнтації економік ідентифіковано переваги і ризики та окреслено підходи до розвитку моделей міжнародного інвестування проектів ДПП. Запропоновано стратифікацію країн за рівнем розвитку ДПП. Здійснено аналітичні оцінювання особливостей інвестиційної участі ТНК у проектах ДПП. Розроблено алгоритм фінансово-інвестиційного механізму ДПП. Виявлено шляхи поетапної побудови працездатного механізму досягнення збалансованості державних і приватних інвестиційних мотивацій залежно від стадій зрілості ДПП, проаналізовано підходи до оцінювання ефективності механізмів міжнародного інвестування проектів державно-приватного партнерства, охарактеризовано ключові точки зростання вітчизняної економіки на базі ДПП.

Індекс рубрикатора НБУВ: У521,02 + У9(4УКР)21,02 + Х839(4/8)204 + Х839(4УКР)204

Рубрики:

Управління. Світова економіка

Економіка окремих країн і частин світу

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА818237 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто стратегічне партнерство як інструмент зовнішньої політики і важливий складник дво- та багатосторонніх відносин між державами. Прослідковано історію виникнення поняття, витоки й засади формування цієї форми міжнародно-правової взаємодії. Визначено критерії стратегічного партнерства та розглянуто певні чинники, які варто брати до розгляду, звертаючись до формату відносин як стратегічних між країнами. Досліджено історію застосування інструменту стратегічного партнерства у практиці зовнішньої політики України: етапи, сучасний стан, думки експертного середовища, нормативна база. Увагу приділено аналізу світового досвіду застосування цього інструменту в практиці сучасних міжнародних відносин. Розглянуто форми стратегічного партнерства, що сформувалися на практиці, а також потенційні підходи до використання інструменту стратегічного партнерства в системі міждержавних відносин України.