Мета дослідження - обгрунтування трансформації фінансової поведінки домогосподарств у рамках запропонованої періодизації формування та розвитку економічної системи та ринку фінансових послуг України. Здійснено аналіз існуючих періодизацій національного фінансового ринку, виявлено їх переваги та недоліки, запропоновано власну поетапну періодизацію формування та розвитку ринку фінансових послуг. У процесі дослідження обгрунтовано, що зміни, які відбуваються в економіці, безпосередньо впливають на ментальність та фінансову поведінку домогосподарств. Усвідомлена, активна або інерційна поведінка домогосподарств, у свою чергу, формує на ринку як збільшення, так і зменшення попиту на окремі фінансові послуги. Перспективними напрямами подальших досліджень є розробка індикаторів фінансової поведінки домогосподарств у сучасних умовах, а отже й побудова моделей, які дозволили б кластеризувати їх за певними ознаками. Для цього необхідно здійснити аналіз зарубіжного досвіду управління фінансовим потенціалом домогосподарств для виявлення існуючих механізмів активізації їх фінансової діяльності та розробки нових - дієвих та ефективних.

Розглянуто існуючу практику оподаткування доходів особистих селянських господарств; узагальнено світовий досвід податкового навантаження на доходи сільських домогосподарств; запропоновано напрями оподаткування доходів особистих селянських господарств з урахуванням зарубіжного досвіду.

Розглянуто підходи, які використовуються для оцінки доходів від особистого підсобного господарства в різних країнах світу. Виявлені основні проблеми, що виникають під час обчислення доходів домогосподарства від сільськогосподарської діяльності. Показано основні фактори, які визначають ціну землі, а також потенційних доходів від її використання. Проаналізовано застосування нормативів виробництва сільськогосподарських культур у різних країнах. Визначено, що деякі країни Східної Європи і Центральної Азії оцінюють імовірні доходи від сільського господарства домогосподарств на основі передбачуваної оцінки доходів від землі й утримання худоби. Виявлено, що кадастровий підхід оцінки доходів від особистого підсобного господарства, який найчастіше застосовують у більшості країн світу, базується на інформації про особливості грунтів і їх розташування, способи використання землі в сільському господарстві, широтної зональності і висотної поясності, собівартості і ціни вирощеної продукції, видах тварин, що утримуються. Однак кадастровий підхід має обмеження, серед яких нерівномірність одержуваних доходів, нестабільність цін, великий розкид продажних цін і доходів від аналогічних земельних ділянок на ринку. Визначено, що орендний підхід частіше використовують у країнах, де розвинений ринок оренди землі, і при цьому відсутня крайня диференціація з відставанням деяких регіонів. Показано, що замість неточного кадастрового підходу, є можливість застосування статистичного підходу на основі розподілу доходів від сільського господарства з використанням даних, отриманих у результаті опитування домогосподарств. Надано пропозиції щодо оцінки доходів від особистого підсобного господарства. Підкреслено доцільність диференціації доходів залежно від видів тварин, яких вирощують у домогосподарстві, адже населення інколи не використовує для відгодівлі належні в сім'ї земельні ресурси.