Описано систему економічних відносин в агробізнесі, розкрито сутність основних понять продовольчого маркетингу, проаналізовано особливості організації виробництва у фермерських господарствах. Наведено характеристику міжнародної агропродовольчої системи, визначено основні тенденції розвитку світового продовольчого ринку. Розглянуто біологічні резерви та можливості ефективного використання експортного потенціалу агропромислового комплексу (АПК) України. Охарактеризовано основні організаційні форми агробізнесу в США та Канаді. Розкрито перспективи розвитку агропромислової інтеграції в країнах ЄС, Японії, державах Східної Європи та СНД. Розглянуто процес формування національних АПК в країнах Африки, Близького Сходу, Південної та Південно-Східної Азії, Латинської Америки.

Описана система экономических отношений в агробизнесе, раскрыта сущность основных понятий продовольственного маркетинга, проанализированы особенности организации производства в фермерских хозяйствах. Дана характеристика международной агропродовольственной системы, определены основные тенденции развития мирового продовольственного рынка. Рассмотрены биологические резервы и нетрадиционные методы увеличения продовольственных ресурсов. Обоснованы условия и возможности эффективного использования экспортного потенциала агропромышленного комплекса (АПК) Украины. Рассмотрены основные организационные формы агробизнеса в США и Канаде. Раскрыты перспективы развития агропромышленной интеграции в странах ЕС, Японии, государствах Восточной Европы и СНГ. Рассмотрен процесс формирования национальных АПК в странах Африки, Ближнего Востока, Южной и Юго-Восточной Азии, Латинской Америки.

Обгрунтовано необхідність системного підходу до розгляду проблем відродження села і розвитку сільских територій з урахуванням ролі і можливостей господарських структур та громадських ініціатив. Посилаючись на міжнародний досвід показано роль обслуговуючої кооперації в підвищенні ефективності аграрного сектору, та органів місцевого самоврядування. Особливу увагу приділено питанню землевпорядкування сільських територій та розмежування поноважень між центральними та місцевими органами влади щодо реалізації політики на селі і комплексного розвитку аграрного сектору.

Розглянуто питання вирішення глобальної продовольчої проблеми шляхом нарощення інвестицій в сільське господарство країн світу, з'ясовано неадекватність рівня залучення іноземного капіталу у порівнянні з вкладом аграрної сфери у розвиток економіки, а також досліджено тенденції переміщення іноземних інвестицій з розвинених країн із високим розвитком сільського господарства в країни з помірним рівнем розвитку аграрного сектору, але високим потенціалом галузі.

Проаналізовано можливі сценарії змін торговельного режиму за умови приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі, Казахстану та наслідки для аграрного сектору економіки від реалізації цих сценаріїв.

Визначено основні фактори конкурентоспроможності аграрної продукції вітчизняних підприємств на міжнародному ринку. Враховано основні положення класичних і неокласичних теорій міжнародної торгівлі щодо визначення конкурентних переваг аграрного секатору. На базі відкритих статистичних джерел проаналізовано тенденції та динаміку виробництва та експорту сільськогосподарських культур і визначено основні напрямки розвитку галузі з урахуванням чинників внутрішньорегіонального і глобального впливу. Сформовано пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки спеціалістів аграрного сектору та реформування системи державного управління галуззю.

Запропоновано показники-індикатори оцінки рівня організаційно-економічного забезпечення (ОЕЗ) управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) агропромислових формувань (АПФ). Для оцінки організаційних складових ОЕЗ управління ЗЕД АПФ запропоновано використовувати 18 показників-індикаторів та оцінити: виконання функцій, методи та засоби управління; наявність відділу управління ЗЕД, представництв у країнах-імпортерах, сайту та сторінок у соціальних мережах на англійській мові; систему та рівень контролю якості; економічну самостійність підрозділів; самостійність тактичного та оперативного управління підрозділів; організаційно-управлінський апарат; горизонтальну інтеграцію; коефіцієнт вертикальної інтеграції; індекс відносних порівняльних переваг (RCA); індекс відносної експортної конкурентоспроможності (RXA); індекс відносних торговельних переваг (RTA); виокремлення різних видів економічної діяльності; виокремлення територіально розрізнених підрозділів; простоту структури підрозділів; вибір організаційно-правової форми.

Відбувається постійне посилення ролі міжнародних організацій. Питання регулювання трудових і працеохоронних відносин покладено на Міжнародну організацію праці (МОП). Нормативно-законодавчі акти, розроблені МОП, визначають розвиток соціально-трудових відносин у сфері сільського господарства. Мета статті - аналіз нормативно-законодавчих актів та доповідей МОП, визначення напрямів соціального захисту сільськогосподарських працівників. Визначено роль та основні напрями діяльності МОП (заборона примусової праці, право на свободу об'єднань, боротьба з дискримінацією у сфері праці, викорінення найгірших форм дитячої праці). Виділено напрями вдосконалення соціально-трудових відносин у сільськогосподарському секторі. Проведено аналіз доповідей МОП. Визначено, що "зелена економіка" включає в себе екологічний, економічний і соціально-політичний аспекти та є запорукою стійкості економіки. Відзначено важливість питання про біологічні, хімічні ризики, небезпеку застосування біотехнологій та запропоновано шляхи їх мінімізації. Наведено перелік основних конвенцій МОП, які направлені на регулювання сільськогосподарських відносин. Узагальнено завдання системи інспекції праці сільськогосподарського сектору. Виділено функції інспекцій. Виявлено, що функція щодо контролю за застосуванням норм щодо умов життя сільськогосподарських працівників і членів їх сімей відсутня. Обгрунтовано необхідність ратифікації Конвенції N 141 в Україні для розвитку соціально-трудових відносин в сільському господарстві. Відзначено важливість питання охорони здоров'я сільського населення. Висновки: документи МОП відіграють важливу роль у функціонуванні соціально-трудових відносин в секторі сільського господарства. Вони є основою міжнародних стандартів соціального захисту працівників сільськогосподарського сектору. Визначено, що першочергового регулювання потребує діяльність інспекцій праці.

Проаналізовано особливості кредитування сільськогосподарських товаровиробників (СГТВ) із використанням інноваційного способу фінансування - аграрних розписок. З метою функціонування нового інструменту кредитування СГТВ восени 2014 р. спільним Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства і Міністерства юстиції України було запроваджено пілотний проєкт "Аграрні розписки в Україні" за сприяння Міжнародної фінансової корпорації (IFC) у партнерстві зі Швейцарською Конфедерацією в Україні. До кредиторів за аграрними розписками долучилися не лише постачальники і дистриб'ютори матеріально-технічних ресурсів, зернотрейдери, банки, а й компанії-нерезиденти з Естонії, Нідерландів, ОАЄ. У результаті роботи Проєкту малі та середні СГТВ отримали ефективний інструмент, що сприятиме залученню додаткових фінансових ресурсів за рахунок прозорості відносин із кредитором і здешевлення процедури оформлення у порівнянні з іншими інструментами. Саме тому наголошується на важливості вдосконалення механізму міжнародних аграрних розписок шляхом внесення змін до чинного законодавства України. Адже це сприятиме поліпшенню доступу СГТВ до виробничих ресурсів і фінансування, підвищить простоту в користуванні, ефективність, надійність аграрних розписок, розширить сферу їх використання. У зв'язку з цим розроблено пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про аграрні розписки", а саме у визначенні правової природи аграрної розписки і закріплення на законодавчому рівні аграрної розписки як цінного папера з можливістю його використання у вільному обігу. Розглянуто зарубіжний досвід щодо кредитування аграрного сектору за допомогою аграрних розписок. Розкрито особливості та привабливість механізму фінансування СГТВ із використанням міжнародних аграрних розписок, адже це надає можливість отримати доступ вітчизняним СГТВ до міжнародного фінансування. Тому одним з основних призначень є привернення уваги вчених до необхідності вдосконалення механізму застосування міжнародних аграрних розписок, введення їх в обіг, що сприятиме ефективному застосуванню цього інструменту СГТВ у процесі залучення іноземних фінансових ресурсів.

Висвітлено суть екологічного маркетингу в біотехнологічному виробництві. Розглянуто екологічний маркетинг з позиції окремої функції управління та її визначення як управлінської діяльності, спрямованої на задоволення екологічно орієнтованого попиту на товари та послуги, яка грунтується на принципах екологічної справедливості та екологічної ефективності. Висвітлено еволюційний розвиток екологічного маркетингу як самостійної концепції та її становлення в біотехнологічному виробництві. Визначено основні категорії потреб в контексті екологічного маркетингу. Виявлено, що похідною концепцією екологічного маркетингу стала концепція соціально-етичного маркетингу і, як засвідчили результати дослідження, не можна їх ототожнювати через різницю у принципах, механізмах та інструментах, стратегічних підходах, що передбачають не лише короткострокове позиціонування, а системний екологічно орієнтовний підхід в менеджменті та на кожному з етапів виробництва з метою забезпечення не лише якості кінцевих продуктів, а і збереження належного стану природних ресурсів сільського господарства. Наведено особливості біотехнологічних товарів відповідно до екологічних потреб. Охарактеризовано передумови функціонування екологічного маркетингу в екологічно орієнтовному сільському господарстві. Визначено, що основними передумовами була вимога суспільства в якісному та безпечному харчуванні та занепокоєння станом навколишнього природного середовища і негативним впливом на нього з боку сільськогосподарських виробників. Приділено увагу оцінці становлення екологічних потреб у біотехнологічному виробництві, визначено етапи становлення цих потреб, а також визначено й охарактеризовано ключові особливості потреб індивідів на кожному з цих етапів.

Розглянуто та досліджено роль світового сільськогосподарського ринку до викликів глобалізації, його можливостей та перспектив.

Досліджено теоретичні та практичні засади використання цифрових технологій в управлінні сільськогосподарським підприємством. Проаналізовано динаміку позиції України у світовому рейтингу цифрової конкурентоспроможності, визначено країн - лідерів із цифрової трансформації економічних систем із метою дослідження прогресивного досвіду цифровізації економіки, її сфер, сільського господарства зокрема. Досліджено еволюцію технологій і бізнес-ідей у сільському господарстві, яку можна представити у формі двофакторної моделі розвитку. Здійснено порівняльний аналіз підходів до ведення аграрного бізнесу. Зауважено, що практично всі великі холдинги України зараз активно інвестують і впроваджують цифрові рішення, також можна свідчити про те, що на всіх рівнях сільгоспвиробництва країни вже є свої лідери з великим досвідом упровадження digital-технологій. Висунуто гіпотезу, що важливим індикатором розвитку цифровізації є цифрові технології, що сформувались із світовим досвідом. Їх можна розділити на 8 основних напрямів діяльності: FMS (системи управління фермою); збір та агрегація даних (для точного землеробства), прогнозування; маркетплейси; роботизована техніка та дрони; сенсори; розумне зрошення; тваринництво; ферми наступного покоління. На основі світового досвіду розглянуто особливості застосування окремих цифрових технологій в окремих сферах сільського господарства та здійснено припущення щодо можливості використання їх у реаліях вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Підсумовано, що шлях або вектор цифровізації в АПК можна представити у формі трьох ступенів для агрохолдингів та двох ступенів (без останньої) для відносно невеликих сільгоспвиробників: перший ступінь характеризує агрокомпанію з ефективними бізнес-процесами (тут повинні бути впроваджені та повністю інтегровані внутрішні системи обліку та єдиний цифровий бек-офіс); другий ступінь розвитку - це вже цифрова технологічна компанія [вона використовує інноваційні технології, такі як точне землеробство, штучний інтелект (АІ), комп'ютерний зір (СУ), машинне навчання (ML) та ін.); третій ступінь - це екосистема агрохолдингу (тут уже збудована ціла інфраструктура інновацій].

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних засад дослідження фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції та розробці організаційно-економічного механізму фінансування діяльності агрохолдингів в Україні у процесі євроінтеграції. Узагальнено теоретичні підходи дослідження теоретичних аспектів еволюції розвитку та специфіки діяльності агрохолдингів на ринку сільськогосподарської продукції. Подано характеристику фінансових інструментів забезпечення діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції. Систематизовано методичні підходи щодо оцінювання рівня капіталізації діяльності агрохолдингів; проаналізовано передумови, чинники та наслідки процесів корпоратизації аграрного сектору глобальної економіки. Визначено динаміку прямих іноземних інвестицій як показника масштабів діяльності міжнародних агрохолдингів; проведено кластеризацію міжнародних агрохолдингів за результатами фінансово-економічної діяльності на глобальному ринку сільськогосподарської продукції. Проаналізовано сучасний стан та особливості розвитку українського агропромислового комплексу в умовах світових інтеграційних процесів; визначено фінансові умови забезпечення стратегічних напрямів розвитку великих агропромислових формувань України. Запропоновано матрицю-перехід, яка базується на поєднанні двох показників: поточного стану підприємства (який характеризується відповідним кластером) і можливих його змін (позитивного або негативного характеру). Розроблено стратегічні напрями розвитку міжнародних агрохолдингів в Україні в залежності від належності підприємства до кластеру та з урахуванням можливих змін їх розвитку. Запропоновано й обґрунтовано організаційно-економічний механізм фінансування діяльності агрохолдингів в Україні у процесі євроінтеграції.