Вивчено механізми й інструменти конвергенції монетарних моделей у Європейському Союзі (ЄС) та особливості їх гармонізації у межах Економічного та Монетарного Союзу (ЕМС), ЄС-27, а також у суспільному європейському економічному просторі. Розглянуто суть і особливості європейського монетаризму, наведено спільні та відмінні від його глобального аналогу риси. Проаналізовано особливості трансформації теорії оптимальних валютних зон у межах інтеграційного угруповання. З використанням імітаційних ігор виявлено переваги та недоліки монетарної конвергенції. Висвітлено суть, етапи та специфіку процесу гармонізації монетарної політики в ЄС. Наведено оцінку "соціальних наслідків" приєднання країни до ЕМС, виявлено можливі компенсації втрат структурними фондами та Фондом згуртування. З'ясовано способи, напрями та механізми монетарної конвергенції країн-учасниць і аплікантів до ЄС та зони євро. Розроблено та побудовано лінійні апроксимації української гривні до основних валют світу, зокрема до євро, що дозволило виявити тенденцію зростання його частки в економіці України та зменшення трансакцій за лінією євро - гривня - долар США. Запропоновано комплекс заходів і рекомендації щодо оптимізації механізмів та інструментів наближення монетарної системи України до Маастрихтських критеріїв.

Розглянуто історію формування Європейського валютного союзу, передумови та наслідки впровадження євро, правові засади розширення єврозони. Розкрито задачі, функції й організацію діяльності Європейської системи центральних банків, засоби та процедурні аспекти єдиної монетарної політики в єврозоні. Досліджено трансмісійний механізм монетарної політики та взаємодію економічних процесів. Описано етапи реалізації єдиної монетарної політики в єврозоні.

Розглянуто механізми й інструменти валютно-фінансової інтеграції в ЄС. Висвітлено теоретичні засади Європейського монетарного союзу, показано його роль в економічному розвитку країн Європи. Систематизовано модифікації теорії оптимальних валютних зон, методи порівняння економічних вигод і витрат для країн, що приєднуються до валютної зони. Увагу приділено таким актуальним питанням монетарного союзу євро, як фіскальна політика, інтеграція фінансових ринків, грошово-кредитна політика в монетарному союзі. Подано нові фактичні та статистичні дані макроекономічного розвитку країн ЄС. Розглянуто питання розширення Європейського монетарного союзу шляхом прийняття нових членів.

Розглянуто питання впровадження єдиної європейської валюти - євро. Досліджено практичну інформацію про Європейський економічний та валютний союз (ЄЕВС) - нову систему міжнародних розрахунків, економічні та соціально-політичні аспекти введення нової валюти, її значення для європейського бізнесу та банківських систем. Розглянуто сучасний стан функціонування ЄЕВС, зокрема проблематику та наслідки переходу від використання екю, яке слугувало протягом багатьох років для безготівкових розрахунків до введення євро. Обгрунтовано економічні аспекти практичного використання євро в країнах Європейською Союзу (ЄС) та за його межами. Визначено характер та рівень співробітництва України та ЄС в розрізі соціально-економічних наслідків для нашої країни за умов загальноекономічної інтеграції.

Наведено результати аналізу динаміки ділових циклів у країнах ЄС за період 1991 - 2011 рр. Результати аналізу підтверджують зростання схожості ділових циклів країн зони Євро. Загалом ЕВС не є однорідною економічною зоною, що згідно з сучасними теоріями оптимальної валютної зони є основною умовою для введення спільної валюти, але існує група країн, так звана зона ядра, яка відповідає цій умові.

Проаналізовано одну з головних проблем такого валютного об'єднання як Єврозона з єдиною валютою та єдиною валютною політикою - ризик асиметричних шоків. Доведено, що країни-члени цього валютного об'єднання не мають такого інструменту як валютна політика економічної післяшокової стабілізації, фіскальна ж політика не є дієвим інструментом. Для вирішення цієї проблеми запропоновано пошук нових можливостей ефективної ринкової адаптації. Одну з таких можливостей запропоновано у класичній теорії сприятливих валютних зон (СВЗ). Інше вирішення міститься у гіпотезі однорідності критеріїв СВЗ. Результати емпіричного дослідження вказують на те, що гіпотезу однорідності критеріїв СВЗ можна вважати доведеною.

Розглянуто застосування моделі кореляційно-регресійного аналізу, за допомогою чого виявили тісноту і якість впливу певних факторів, дестабілізуючих рівень Євровалюти. Констатовано, що це не призведе до дестабілізації всієї системи - Євровалюти, оскільки не всі системи, які не є стабільними, є нестійкими. Дестабілізація будь-яких факторів - це нормальне явище, якщо система прагне і має можливість відновитися.

Запропоновано науково-методичний підхід до аналізу пріоритетів розвитку валютного регулювання, який грунтується на оцінці потенційних напрямів регіональної валютної інтеграції держави. Проведено дослідження розвитку валютного регулювання в Україні на основі ретроспективного аналізу заходів НБУ протягом передкризового періоду, у період загострення фінансової кризи та протягом посткризового періоду. Набули подальшого розвитку методичні підходи до формування інструментарію оцінки доцільності регіональної валютної інтеграції шляхом обгрунтування набору показників для аналізу номінальної, реальної та структурної конвергенції економік країн. Дані підходи пройшли апробацію на основі оцінювання конвергенції економіки України з країнами СНД та Євросоюзу. З результатами оцінки визначено пріоритетні напрями розвитку валютного регулювання в Україні.

Доведено більш тісний зв'язок уразливості макроекономічного механізму ЄВС (Європейської валютної системи) з коливаннями глобальної ліквідності, ніж з відсутністю системи централізованих трансфертів. Обгрунтовано, що фіскальна конвергенція виконує самостійну стабілізуючу роль, а здатність реагувати на асиметричні шоки визначається рівнем нагромадженого боргу. Окреслено можливості забезпечення фіскальної конвергенції, суверенної платоспроможності та здатності реагувати на асиметричні шоки без ризику боргової нестабільності.

Розглянуто основні напрями політики, націленої на завершення формування економічного і валютного союзу в межах ЄС, які охоплюють утворення банківського і фіскального союзів, а також розвиток інтегрованих рамок економічної політики. Проаналізовано вплив зазначених інституційних трансформацій на взаємовідносини України з ЄС у форматі політичної асоціації та економічної інтеграції.

Розглянуто шляхи коректування рівня безробіття за допомогою грошово-кредитної політики ЄЦБ на прикладі країн Вишеградської групи (Угорщини, Польщі, Словаччини та Чехії). Виявлені та проаналізовані показники, які мають найбільший вплив на рівень безробіття в кожній розглянутій країні. Зроблено висновки щодо того, яким чином політика ЄЦБ впливає на рівень зайнятості та пояснено, яким чином це може бути використано у проаналізованих країнах. У двох країнах з чотирьох, незважаючи на відсутність єдиної валюти, можливо впливати на безробіття опосередковано, так як валюти даних країн мають прив'язку до євро. У Польщі та Чехії зниження процентної ставки призводить до зниження безробіття, що може бути використано з практичною метою для формування макроекономічної політики. В Угорщині нестабільна економічна ситуація не дає можливості використовувати такі тонкі інструменти макрополітики країни. У Словаччині ефекти спірні та потребують розглядання ситуації за послідуючі періоди. В некризовій ситуації в економіці країни політика ЄЦБ може бути використана для коректування рівня зайнятості, незважаючи на те, що країни не належать до зони спільної валюти.

Висвітлено інституційні трансформації в ЄС, пов'язані зі зростанням наднаціонального регулювання в монетарній і фінансовій сферах; зроблено висновки щодо суперечливості цих тенденцій на тлі зменшення загальної ефективності монетарної політики Європейського центрального банку. Аргументовано тезу щодо неоднозначності уніфікованого підходу до нагляду за умов різнорідності фінансово-інституційних просторів країн - учасниць єдиного монетарного простору ЄС. На прикладі функціонування валютної ради в Болгарії доведено, що у процесі реалізації європейського наднаціонального мандату завжди слід зважати на інституційні особливості країн - учасниць єдиного монетарного простору ЄС, що показує Україні неоднозначність європейських інтеграційних перспектив.

З 11 постсоціалістичних держав, які вже стали членами ЄС, тільки 5 приєдналися до спільної валюти єврозони. Решта 6, і в тому числі Польща - найбільша економіка регіону, згідно з договорами про вступ до ЄС, можуть і повинні прийняти євро як свою валюту. На даний час вони не спроможні реалізувати це своє право і виконувати відповідне зобов'язання, що має як свої причини, так і наслідки. І причини, і наслідки визначені економічним і політичним характером, і з огляду на це, немає впевненості в тому, як ситуація розвиватиметься у майбутньому. Але, з точки зору політичної, а особливо - економічної, перспективи, східно-європейські країни ЄС повинні приєднатися до єврозони, оскільки вигоди від цього кроку, і не тільки для Польщі, значно переважають витрати на таку конверсію. Введення євро у нових країнах ЄС, особливо в Польщі, позитивно впливатиме на процес європейської інтеграції, який переживає серйозну структурну, інституційну і політичну кризу.

Здійснено аналіз соціальних наслідків створення валютного союзу в Європі. Соціальні виміри ЄЕВС розглядаються в аспектах реальної та номінальної конвергенцій, зменшення рівня бідності та соціального виключення. Розглянуто різні політичні підходи до соціального розвитку: в географічних координатах Єврозони та всього ЄС.

Досліджено проблеми функціонування європейської валютної системи. Наголошено, що зараз ЄС та єврозона потерпають від напруженості й нерозв'язаних проблем, що не виключає поступове зменшення згуртованості та впливу країн Європи. Мета роботи - аналіз сучасних проблем функціонування Європейського Союзу та Європейської валютної системи зокрема, а також оцінювання перспектив їх подальшого розвитку. Боргова криза в єврозоні ставить питання про перспективи єдиної європейської валюти та європейської інтеграції. Виділено головні перешкоди для стабілізації економічної ситуації в єврозоні, серед яких політичні ризики, закредитованість економіки багатьох країн ЄС, податково-бюджетна політика й ін. Зараз створення повноцінного економічного, банківського, бюджетного та політичного союзу в Європі вважається неможливим, але це є необхідною передумовою для стабільного функціонування валютного союзу. Зазначено, що в результаті економічної кризи Європа поділилася на два макрорегіони: неблагополучний "Південь" і благополучна "Північ". Відмінності між "Півднем" та "Північчю" можна назвати історично обумовленими завдяки особливостям політики ЄС під час створення економічного союзу та при переході до євро. Ці ж відмінності є однією з головних причин кризи. Численні прогнози передбачають різні сценарії розвитку ситуації в Європі від песимістичних до оптимістичних. Однак для реалізації оптимістичного сценарію необхідні політичні зусилля провідних країн ЄС, перш за все Німеччини, Франції й Нідерландів. Зроблено висновок, що відновлення економіки має супроводжуватися м'якою монетарною політикою та більш гнучкими бюджетними правилами. Європейські лідери мають знайти шляхи подолання проблем, створити інституції для підтримки євро, більш ефективно асимілювати іммігрантів та запровадити реформи для активного економічного зростання.

Мета роботи - вивчення впливу Брекситу на економічне зростання Великобританії та ЄС з акцентом на його монетарну складову. Результати досліджень демонструють, що Брексит завдасть значно більшої шкоди економіці Великобританії, ніж економіці Європейського Союзу. Монетарна влада Великої Британії все ще чекає рішення щодо остаточного сценарію Брекситу, залишаючи грошову політику незмінною, тоді як Європейський центральний банк продовжує програму кількісного пом'якшення, яка вже принесла успіхи європейській економіці.

Мета роботи - взаємозв'язк відсоткової політики Ради керуючих ФРС та відповідної макроекономічної політики Європейського центрального банку. Дослідження проводилося для аналізу ступеню взаємозв'язку ставки федеральних фондів та ставки основних операцій рефінансування ЄЦБ, а також їх причиннонаслідкових зв'язків. Це дослідження підтверджує твердження щодо впливу монетарної політики Ради керуючих ФРС на відсоткову політику інших центральних банків. Проаналізовано монетарний інструментарій ФРС, досліджено основні кредитні та депозитні відсоткові ставки, які встановлюються чи таргетуються Радою керуючих ФРС. Проведено дослідження основних монетарних інструментів Європейського центрального банку. Визначено ключові відсоткові ставки, що використовуються ЄЦБ для реалізації монетарної політики у зоні "євро". Ставка федеральних фондів та ставка основних операцій рефінансування ЄЦБ є ключовими відсотковими ставками Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу відповідно. Ці ставки є індикаторами грошово-кредитної політики, впливають на інвестиційні рішення і мають значний вплив на фінансові ринки. У дослідженні для аналізу взаємозв'язку ставки федеральних фондів і ставки основних операцій рефінансування ЄЦБ був використаний кореляційний тест Пірсона. Для вивчення причинно-наслідкових зв'язків був використаний тест причинності Грейнджера. Кореляційний аналіз виявив суттєву залежність між ставкою федеральних фондів та ставкою основних операцій рефінансування ЄЦБ. Зв'язок цих процентних ставок є позитивним. Провідна роль ставки федеральних фондів була перевірена тестом причинності Грейнджера. Тест причинності Грейнджера проведений для періоду 1999 - 2018 років продемонстрував, що зміна ставки федеральних фондів спричиняє зміну ставки основних операцій рефінансування ЄЦБ. Дослідження показали, що найсильніший вплив спостерігається у випадку аналізу з використання лагу у 2 - 3 роки. Результати цього дослідження узгоджуються з дослідженнями інших науковців (М. Мандлера, А. Белке та ін.).

Мета роботи - вивчення досвіду використання нетрадиційної монетарної політики Європейським центральним банком. Наведено стандартні інструменти монетарної політики Європейського центрального банку: операції на відкритому ринку, постійні діючі механізми, а також мінімальне резервування на рахунках центральних банків. Визначено взаємозв'язок між обліковою ставкою та рівнем інфляції в Єврозоні за допомогою кореляційного аналізу. Коефіцієнт кореляції дорівнює 0,71, що свідчить про вплив облікової ставки на рівень інфляції, хоч і з певним часовим лагом. Розглянуто вплив довгострокових процентних ставок по державних облігаціях на темпи зростання ВВП у країнах зони євро. Розрахунок коефіцієнта парної кореляції між цими показниками показав, що коефіцієнт кореляції складає 0,00468, тобто процентні ставки по державних довгострокових облігаціях в Єврозоні не впливають на зміну приросту ВВП. Визначено, що під час останньої світової фінансової кризи виникла необхідність використати нові, або нетрадиційні, методи регулювання монетарної політики. До них віднесено такі: заходи кількісного пом'якшення; заходи кредитних послаблень; заходи політики управління державним боргом; заходи політики обмінного курсу; заходи політики банківських резервів, заходи кредитної політики. Встановлено, що наразі Європейський центральний банк вивчає всі можливі інструменти монетарної політики для того, щоб пом'якшити удар коронавірусу на економіку, однак сьогодні єдина монетарна політика, у тому числі нетрадиційна, у зоні євро не дозволяє вирівнювати існуючі дисбаланси.

Проаналізовано процеси формування і розширення Європейського валютного союзу, функціонування єдиної валюти євро, Європейської системи центральних банків. Звернено увагу на здійснення єдиної монетарної політики, фіскальної інтеграції, формування банківського союзу ЄС. Охарактеризовано передумови, ефекти, організаційні кроки, інституційне, аналітичне і правове забезпечення валютно-фінансової інтеграції.