Досліджено проблеми розробки теоретичних основ державного регулювання інноваційного підприємництва на етапі його розвитку. Досліджено тенденції розвитку інноваційної діяльності та становлення інноваційного підприємництва в Україні. Виявлено особливості державного регулювання даного підприємництва та запропоновано концептуальні підходи до формування державної політики розвитку інноваційного підприємництва в Україні за умов СОТ. Обгрунтовано доцільність запровадження дослідницького податкового кредиту. Розроблено методичні підходи до визначення його параметрів, а також оцінювання його потенційного впливу на дохідну частину державного бюджету України. Запропоновано напрями вдосконалення правового забезпечення запровадження дослідницького податкового кредиту.

Досліджено іноземний та вітчизняний досвід формування партнерських відносин в інноваційній сфері. Показано, що формування конкурентоспроможності економіки України можливо лише за умови прозорої та стабільної державної політики в інноваційній сфері з використанням як прямих, так й опосередкованих методів державного регулювання економіки.

Мета роботи - вдосконалення науково-методичних аспектів оцінки ефективності управління інноваційним підприємством у контексті реалізації цілей сталого розвитку. Висвітлено роль і стан підприємств машинобудування як основи розвитку національного господарства у форматі інноваційних. Вперше на основі комплексного підходу розроблено індикатори оцінки ефективності управління інноваційним підприємством (на прикладі машинобудівної галузі) в контексті реалізації цілей сталого розвитку 21 століття. При цьому Концепцію сталого розвитку позиціоновано як синтез двох найважливіших ідей, а саме: розвиток має бути збалансованим, що передбачає вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем і досягнення рівноваги між ними, а це зумовлює загальний рівень і якість життя населення; нинішнє покоління має обов'язок перед прийдешніми поколіннями залишити достатні запаси ресурсів (природних, соціальних та економічних) з метою забезпечення їх рівня добробуту, не нижчого за нинішній. Запропоновано розроблені індикатори доповнювати трьома специфічними показниками патентно-ліцензійної діяльності як чинника підвищення ефективності управління інноваційним підприємством у контексті економічного, екологічного та соціального аспектів. Зокрема: кількість охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності, в яких запатентовано способи, що здешевлюють виробництво окремого товару чи послуги (економічна складова); кількість охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності, в яких запатентовано способи більш екологічного виробництва товару чи послуги (екологічна складова); кількість охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності, в яких запатентовано способи підвищення ефективності роботи працівників, тобто поліпшення умов праці (соціальна складова). На основі методу формалізації та комплексного підходу рекомендовано універсальний формат результатів оцінки ефективності управління інноваційним підприємством у контексті реалізації цілей сталого розвитку. Результатом його застосування має стати вчасне усунення проблем, виявлення причин і ліквідація наслідків неефективного управління підприємством, що приведе до підвищення прибутку від інноваційної діяльності та ефективності інвестицій в екологічні інновації, сформує безпечне довкілля, підвищить рівень задоволення життєво важливих інтересів працівників підприємства та населення загалом.

Вдосконалено теоретичні положення і методичні рекомендації з удосконалення державного регулювання інноваційних інтересів підприємництва. Розроблено інституціональні засади організації економічного механізму інноваційного кластера на основі визначення ключових елементів державно-приватного партнерства, розподілу ризиків між партнерами: державою і підприємствами з урахуванням інноваційних інтересів останніх. Удосконалено визначення поняття «інноваційного кластера»; методику аналізу частки інноваційної продукції по регіонах України на основі виділення якісних (інтенсивних) та кількісних (екстенсивних) факторів. Доопрацьовано ключові характеристики для відбору моделей державно-приватного партнерства з питань реалізації інноваційних проєктів; концепцію державно-приватного партнерства в інноваційній сфері національного господарства. Обгрунтовано висновки про необхідність відбору інноваційних ідей відповідно до ресурсів на їх впровадження та отриманих результатів.