Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-43

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)0-432

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж15383 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У.в631.21 + У9(4Укр)0-431в611.21

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено типологію цілей диверсифікації виробництва на якісно новому рівні, з використанням якої розглянуто проблему оцінки її ефективності за умов ухвалення рішення щодо доцільності її проведення.

Здійснено аналіз ефективності диверсифікаційних процесів з використанням принципів системного підходу й економіко-математичних інструментів.

Розглянуто порядок здійснення контролю за економічною концентрацією на товарних ринках. Досліджено досвід зарубіжних країн і законодавчу базу його здійснення. Проаналізовано основні інструменти структурної антитрестової політики: контроль за злиттям фірм, диверсифікацію і концентрацію. На основі введеного Положення про контроль за економічною концентрацією, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25 травня 1998 р. №134-р., розглянуто механізм контролю за економічною концентрацією в Україні, основні зміни критеріїв і стандартів щодо її оцінки.

Досліджено такі форми організації виробництва як кооперування та спеціалізація, що сприяють оптимізації використання існуючих потужностей та мінімізації навантаження на довкілля. Виробничий процес розглянуто як систему за умов застосування спеціалізації та кооперування. Представлено графічну модель сукупного процесу виготовлення кінцевого продукту у разі застосування технологічної спеціалізації та кооперування.

Надано основні соціально-економічні функції диверсифікації господарської діяльності у вітчизняних процесах формування ринкового середовища та описано деякі особливості державної підтримки та заохочення диверсифікаційних процесів.

Розглянуто проблеми підвищення рівня концентрації виробництва в Україні як важливого фактора забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Охарактеризовано рівень концентрації виробництва. Проаналізовано основні процеси консолідації капіталу та концентрації виробництва (збільшення кількості об'єднань підприємств, розширення ринків злиттів і поглинань, тощо). Запропоновано заходи щодо вдосконалення таких великих інтегрованих структур як ФПГ.

Розроблено науково-теоретичні засади та практичні рекомендації щодо вдосконалення державного управління спеціалізацією та кооперацією в національній економіці. Визначено його суть і зміст, а також обгрунтовано головну мету та критерії. Досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією та кооперацією в національній економіці. Проаналізовано фактори суспільного виробництва, які впливають на дане управління. Запропоновано структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації та кооперації у національній економіці. Удосконалено методичне забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації та кооперації.

Дисертацію присвячено питанням формування економічного механізму стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем за умов реформування виробничих відносин. Теоретично узагальнено та по-новому вирішено проблеми розвитку об'єктивних економічних процесів, що відбуваються у виробничих системах, які визначаються тим, що їх розміщення, функціонування та розвиток органічно пов'язані з відповідною територією, з надр якої видобувають корисні копалини. Обгрунтовано необхідність комплексного і послідовного вирішення питань стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем, що передбачає пізнання явища шляхом теоретичного узагальнення отриманих результатів дослідження та визначення причинно-наслідкових взаємозумовленостей форм і змісту прояву його на категоріальному рівні. Основу такого підходу склали положення класичної та неокласичної теорій розвитку суспільного виробництва. На підставі необхідності пізнання сутності виробничо-територіальних систем обгрунтовано відмінності у змісті основних чинників і визначено заходи подальшого їх економічного розвитку з урахуванням різноманітних гірничо-геологічних і економічних умов. Надано визначення економічної категорії "вугільні територіальні системи". Розглянуто теоретичні та методологічні основи існування економічного середовища виробничо-територіальних систем, концептуальні основи їх сучасного розвитку, які забезпечують відповідне удосконалення та регульованість процесів відтворення. Особливу увагу приділено забезпеченню умов формування та структурі створюваного продукту, дотриманню раціонального й еквівалентного співвиміру товарів (послуг), додержання масштабу одиниці

Визначено суть і економічні функції корпоративних відносин, їх місце та роль у ринковій трансформації економіки, макроекономічні умови формування корпоративного сектора в перехідній економіці. Теоретично обгрунтовано шляхи реформування національної корпоративної моделі. Висвітлено протиріччя корпоративних відносин, що перебувають на стадії становлення, вирішення яких потребує розмежування та деталізації корпоративного законодавства в напрямі демократизації та прозорості корпоративного управління, підвищення рівня національних стандартів щодо захисту прав зовнішніх акціонерів, посилення ролі зовнішніх агентів - аутсайдерів взагалі та банківських установ зокрема, скорочення державної частки в корпоративній власності.

На підставі аналізу новітніх теоретичних підходів і виявлення тенденцій технологічного кооперування в сучасних міжнародних інтеграційних стратегіях досліджено інструменти регулювання міжнародно-коопераційної діяльності в комерційному секторі. Обгрунтовано сучасні виміри інституційної моделі регулювання ринкової діяльності в контексті процесів інтернаціоналізації. Визначено особливості міжнародного кооперування на етапі глобалізації з урахуванням реалій становлення інформаційного суспільства. Вивчено міжнародний досвід системного впливу на процеси міжнародного кооперування. Увагу приділено діяльності глобальних і регіональних структур, а також національних регуляторів процесів міжнародної кооперації. Наведено рекомендації щодо оптимізації регулятивної діяльності держави з урахуванням потреб стимулювання міжнародного кооперування й оптимізації профілю міжнародної спеціалізації національної економіки. Доведено доцільність програмно-цільового інституційного регулювання міжнародного кооперування з метою підвищення глобальної конкурентоспроможності економіки України.

Вперше сформульовано кілька нелінійних задач бінарної оптимізації рівня диверсифікації кредитного портфеля банку та розв'язано їх за допомогою генетичного алгоритму. Як критерій оптимальності, поряд із індексом Херфіндаля - Хіршмана використано кілька нових мір диверсифікації портфеля активів.

Висвітлено питання щодо проектування, формування й аналізу організаційних структур управління під час диверсифікації господарсько-фінансової діяльності за нових умов ринкових відносин.

Розглянуто питання управління при диверсифікації товарів, робіт, послуг, видів діяльності та інших складових бізнесу.

Розглянуто питання релевантності інформації за диверсифікації товарів, робіт, послуг, видів діяльності та інших складових бізнесу.

Розкрито зміст диверсифікованості щодо діяльності регіональних господарських систем у конкурентному середовищі, визначено інституціональні й економічні умови розвитку конкурентоспроможних форм регіональних господарських систем.

Надано теоретичне обгрунтування соціальної диверсифікації на національному та глобальному рівнях. Проаналізовано роль країн ОЕСР у глобальній соціальній диверсифікації.