Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-55-21,01

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено інформаційно-аналітичні матеріали, які відображають стан науково-технічної сфери України та показники наукового та науково-технологічного розвитку країн-членів НАТО та ЄС. Подано перелік законодавчих актів, які доцільно було б додатково прийняти для стимулювання науково-технологічної й інноваційної діяльності в Україні. Охарактеризовано нову систему індикаторів інноваційного табло (EIS); загальний інноваційний індекс (SII) для країн-членів ЄС, Японії та США; тенденції змін у системі показників рівня науково-технічного розвитку; фактори, що стримують інвестування підприємств.

Приведены информационно-аналитические материалы, отражающие состояние научно-технической сферы Украины и показатели научного и научно-технологического развития стран-членов НАТО и ЕС. Приведен перечень законодательных актов, которые целесообразно было бы дополнительно принять для стимулирования научно-технологической и инновационной деятельности в Украине. Охарактеризованы новая система индикаторов инновационного табло (EIS); общий инновационный индекс (SII) для стран-членов ЕС, Японии и США; тенденции изменений в системе показателей уровня научно-технического развития; факторы, сдерживающие инвестирование предприятий.

Висвітлено проблеми формування стратегічних пріоритетів інноваційного розвитку міст, світовий досвід формування системи державної підтримки конкурентного інноваційного розвитку. Проаналізовано логістичні інформаційні системи як механізм організації взаємодії виконавчої та законодавчої гілок влади. Визначено основні напрямки активізації державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні, вплив державного управління на формування інформаційної відкритості як основи соціального партнерства в українському суспільстві.

Освещены проблемы формирования стратегических приоритетов инновационного развития городов, мировой опыт формирования системы государственной поддержки конкурентного инновационного развития. Проанализированы логистические информационные системы как механизм организации взаимодействия исполнительной и законодательной ветвей власти. Определены основные направления активизации государственного регулирования инвестиционной деятельности в Украине, влияние государственного управления на формирование информационной открытости как основы социального партнерства в украинском обществе.

Розглянуто деякі нові погляди на роль і механізм регулювання інноваційної економіки в цілому й окремих її сфер за умов ринкових відносин.

Зазначено, що удосконалення структури управління і фінансування науково-технічної сфери, що надасть можливість сформувати вітчизняну систему інноваційного розвитку, є однією з найбільш важливих проблем для соціально-економічного та науково-технологічного розвитку кожної країни світу, в тому числі й України. Узагальнено особливості систем державного управління науково-технічною сферою розвинутих зарубіжних країн.

осліджено теоретичні положення та розроблено практичні заходи щодо вдосконалення державної інноваційної політики України. Розкрито суть, характер і онтологію інноваційної моделі розвитку економіки. Висвітлено суть, основні характеристики та принципи реалізації даної політики, а також її особливості за умов реалізації інноваційної моделі розвитку. На підставі аналізу світової практики регулювання інноваційного розвитку визначено детермінанти ефективності державної інноваційної політики України. Досліджено аспекти її реалізації в Україні у контексті особливостей інноваційного розвитку. Розроблено концептуальні засади вдосконалення державної інноваційної політики в Україні, методичні підходи до визначення регіональних і галузевих "полюсів зростання", а також оцінювання її ефективності.

Досліджено економічну природу науково-технічної послуги як самостійного виду діяльності та рівень його розвитку за сучасних умов. Проаналізовано процеси становлення ринку науково-технічних послуг. Обгрунтовано необхідність, узагальнено досвід та виявлено складові державного регулювання ринку науково-технічних послуг. Узагальнено досвід такого регулювання у розвинених країнах з метою його використання в Україні. Вдосконалено методику формування цін на науково-технічні послуги.

Науково обгрунтовано концептуальні підходи щодо державного регулювання інноваційних процесів за умов глобалізації. Виявлено особливості "довгих" хвиль інноваційної активності у XX ст., характерні для країн-лідерів інноваційного та економічного розвитку - США, Японії, Китаю. Описано прояви довгохвильової динаміки інноваційного розвитку України у XX ст. Узагальнено зарубіжний досвід державного регулювання інноваційних процесів у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, на певних фазах циклічно-хвильової динаміки. Встановлено, що у процесі довгохвильового розвитку економіки та інноваційної системи США, Японії та Китаю відбувається зміна методів, форм, інструментів, ступеня та питомої ваги державного регулювання залежно від фаз циклічної динаміки. Розроблено трирівневу концептуальну модель державного регулювання інноваційних процесів за умов глобалізації. Обгрунтовано рекомендації щодо здійснення інтеграції національної інноваційної системи у глобальну інноваційну сферу.

Теоретично обгрунтовано та розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного стратегічного управління інноваційною діяльністю у реальному секторі економіки. Проведено теоретичний аналіз суті інноваційної політики держави у даному секторі. Досліджено особливості стратегічної ролі державного управління на ринку інновацій. Визначено ефективність регулювання та стимулювання розвитку інновацій у реальному секторі економіки. Уточнено чинники формування державного стратегічного управління інноваційною діяльністю у цьому секторі. Визначено головні умови формування нової інноваційної політики у ньому. Удосконалено процедуру оцінювання державного регулювання інноваційної діяльності у реальному секторі економіки України. Розроблено напрями стратегії державного управління інноваційною діяльністю, які впливають на рівень інноваційності окремих галузей реального сектору.

Розкрито основні ознаки місії держави щодо управління інноваційним розвитком. Розроблено пропозиції щодо поділу функцій державного управління інноваціями. Визначено стан України стосовно науково-технічного розвитку. Обгрунтовано напрямки інноваційного розвитку країни та необхідність державної підтримки інновацій і визначено пріоритетні з них. Розглянуто причини відсутності попиту підприємствами щодо наукових досягнень та застосування власного інноваційного потенціалу. Проаналізовано ефективність діючої нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності. Висвітлено напрями державного регулювання та стимулювання розвитку ринку інновацій. Запропоновано принципи нової державної інноваційної політики. Розроблено стратегію інноваційного зростання економіки України. Удосконалено організаційно-економічний механізм реалізації інноваційних проектів.

Досліджено актуальні теоретичні та прикладні аспекти формування науково-технологічної й інноваційної політики у частині відпрацювання механізмів посилення регулювальної ролі держави за умов ринкових трансформацій. Розроблено економіко-математичну модель процесів наукового та інноваційного розвитку. Запропоновано варіант структурних змін у науково-технологічній та інноваційній сферах на підставі проведених комплексних експертних досліджень.

Розкрито сутність механізму державного управління структурно-інноваційними зрушеннями в економіці України. Досліджено трансформації функцій державного управління за умов постіндустріального типу розвитку суспільства та застосування нових інструментів регулювання структурних зрушень. Проаналізовано процеси державного управління структурою економіки, нормативно-правове й організаційне забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Наведено характеристику інвестиційної складової державної інноваційної політики. Розроблено пропозиції щодо розширення повноваження органів державної влади у сфері реалізації функцій управління структурно-інноваційними зрушеннями в промисловому комплексі, обгрунтовано необхідність формування нових інституцій. Наведено пропозиції щодо включення до Податкового кодексу України пільг, що стимулюють розвиток високотехнологічних інноваційних підприємств.

Розроблено концептуальні засади і на їх базі - комплекс засобів і способів, які вдосконалюють механізми державного управління ресурсним забезпеченням соціально-економічного розвитку. Концептуальні засади грунтуються на механізмах інформаційного забезпечення стану споживання ресурсів та їх ефективного розподілу і використання. Вони спрямовані на розширення ресурсної бази місцевого та регіонального розвитку, погодження, координацію засобів, способів та ініціатив органів влади на державному, регіональному та місцевому рівнях. Проведено розгорнутий аналіз ресурного потенціалу Донецького регіону з метою виявлення кількості наявних ресурсів і можливостей їх використання. Визначено роль і значення державної регіональної політики в соціально-економічному розвитку регіону, нормативно-правові й інституційні засади реалізації такої політики. Досліджено теоретичні аспекти управління ресурсним забезпеченням, розвинуто поняття "ресурсне забезпечення", що є сукупністю матеріальних і нематеріальних ресурсів, спрямованих на підтримку та реалізацію заходів за відповідною програмою. Запропоновано методичні засади реалізації механізмів державного управління ресурсним забезпеченням регіону, які містять результати проблемно-орієнтованого моніторингу ресурсних потоків у певному місті та регіоні.

Досліджено теоретичні та методологічні аспекти інноваційної діяльності як об'єкта державного управління. Розроблено методологічний інструментарій організації державної інноваційної політики у регіоні. Запропоновано методичні та практичні рекомендації щодо активізації даної політики на регіональному рівні. Визначено стратегію регіональної інноваційної політики. Проведено аналіз стану науково-технічного та інноваційного потенціалу регіону та наведено його оцінку. Розвинуто механізм державної підтримки інноваційної діяльності. Створено методику градації регіонів за рівнем інноваційного розвитку. Удосконалено механізм державної підтримки інноваційної діяльності та складові державної інноваційної політики.

Досліджено проблеми обгрунтування та формування комплексної стратегії інноваційного розвитку промислових регіонів і практичних засад удосконалення механізму державного управління інноваційно-інвестиційними процесами у регіонах. Доведено важливість ролі кадрового потенціалу в інноваційному розвитку регіонів та обгрунтовано кадрову модель організації інноваційної діяльності підприємств. Визначено необхідність розробки та впровадження механізмів інноваційно-інвестиційної моделі розвитку суб'єктів господарювання регіону, обгрунтовано необхідність формування механізму комплексної інноваційної стратегії розвитку промислових регіонів. Для вибору конкретного варіанта такого механізму розроблено алгоритм, за допомогою якого можна здійснити цей процес більш ефективно та запропоновано порядок розрахунку оптимальної структури інвестиційних ресурсів.

Досліджено мотиваційний механізм управління інноваційною сферою та розроблено підходи щодо його удосконалення. Розглянуто особливості функціонування інноваційної інфраструктури та інших компонентів інноваційної сфери. На підставі аналізу динаміки складових потенціалу інноваційної сфери виділено тенденції в їх змінах. Вивчено вплив інноваційного мультиплікатора на активність суб'єктів господарювання. Визначено результативність існуючого мотиваційного механізму управління. Розглянуто загальні підходи щодо стимулювання інноваційних процесів у зарубіжних країнах з різним рівнем розвитку. Запропоновано класифікацію основних чинників, які стримують ефективне функціонування мотиваційного механізму в інноваційній сфері. З використанням розробленої класифікації створено тривимірну логічну модель мотивації в інноваційній сфері. Обгрунтовано загальну структурну схему удосконалення мотиваційного механізму на сучасному етапі освоєння інноваційної моделі України.

Досліджено процес зміни системи державного регулювання інноваційної діяльності України за період ринкової трансформації. Уперше виділено організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності в Україні з усієї системи державного регулювання економічних процесів національного господарства. Доведено, що за умов наростаючого впливу світової економічної кризи доцільно виділити наукомісткі галузі, які мають світовий рівень конкурентоздатності V та VI технологічних укладів, для прямої державної економічної підтримки у повному обсязі; стимулювання інноваційної діяльності підприємств, базових галузей національного господарства на сучасному етапі у межах єдиної Державної програми розділити за рівнями управління (джерелами бюджетного фінансування). Зроблено висновок, що дані процеси передбачають поєднання прямих і непрямих методів державного регулювання інноваційної діяльності у процесі удосконалення діючого організаційно-економічного механізму стимулювання цієї сфери з урахуванням рівня пріоритетності базових галузей національного господарства на найближчі 5 - 10 років.

Науково обгрунтовано положення, висновки та пропозиції щодо розвитку державної податкової політики стимулювання інноваційної діяльності в Україні. Розкрито суть інновацій та інноваційної діяльності як об'єктів державного регулювання. Визначено прямі та непрямі методи державної політики стимулювання інновацій. Проаналізовано стан і розвиток науково-технологічної сфери в Україні. Обгрунтовано рівень податкового навантаження на інвестиції в НДПКР. Розроблено заходи щодо стимулювання інноваційного процесу через механізм податкових пільг. Запропоновано напрями та перспективи інноваційно-технологічного розвитку промисловості України.

Установлено особливості державного регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності у контексті закордонного досвіду. Визначено роль держави у вирішенні проблем розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності. Обгрунтовано методи визначення необхідних обсягів фінансових коштів для розвитку науково-технічної діяльності. Концептуально обгрунтовано основні заходи щодо виходу науково-технічної та інноваційної сфери з кризового стану для реалізації функцій економічного призначення. Визначено механізм державного регулювання даної діяльності як сукупність механізмів (правового, організаційного, економічного, фінансового й інформаційного). Запропоновано напрямки вдосконалення економічного механізму регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності в регіоні за рахунок посилення ролі податкового стимулювання та пільгового кредитування, формування ефективного фондового ринку.

Досліджено теоретичні засади державної інноваційно-інвестиційної політики. Закладено методологічні засади формування даної політики, досліджено стан її ефективності. Висвітлено сучасні тенденції світового розвиткуь як чинник підвищення інноваційно-інвестиційної активності. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення державної інноваційно-інвестиційної політики. Розглянуто сучасний стан та проведено оцінювання реалізації регіональної інноваційно-інвестиційної політики держави з метою економічного розвитку. Розроблено напрями розвитку та визначено шляхи підвищення ефективності державної інноваційно-інвестиційної політики. Значну увагу приділено венчурному інвестуванню як способу реалізації інноваційно-інвестиційної політики держави та напрямкам його державної підтримки. Розкрито методологічні підходи до розробки перспективної державної інноваційно-інвестиційної політики.