Розглянуто основні складові природних ресурсів України - природні умови, геологічні, біотичні, грунтові, водні, рекреаційні ресурси та людський потенціал країни. Висвітлено історичні періоди генезису природного довкілля та ресурсів, сучасні ознаки та напрями їх антропотрансформації. Викладено принципи невиснажливого використання ресурсного потенціалу, збереження природного середовища та дієві заходи охорони природних багатств держави.

В контексті сталого розвитку сфери природокористування України розглянуто теоретико-методологічні засади та критерії класифікації комплексної економічної оцінки природних ресурсів як основи капіталізації природно-ресурсної сфери. Розкрито особливості механізмів формування та використання затратного та рентного підходів до економічної оцінки компонентів природно-ресурсного потенціалу, екологічних і соціальних чинників як нематеріальних активів, залучення їх до економічних ринкових відносин. Зазначено, що важливою складовою економічної політики в галузі природокористування є плата за використання природних ресурсів, яка покликана створювати економічні умови для прискореного розвитку ринкових відносин у цій сфері, стимулювати комплексне раціональне природокористування, забезпечення сталого та достатнього фінансування робіт з охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу, у тому числі ресурсного.

З позицій системної методології досліджено сутність, функції та механізми управління природними ресурсами як складової просторового соціально-економічного розвитку країни. Визначено напрями формування регуляторних механізмів природокористування, запропоновано модель управління природними ресурсами за сучасних умов господарювання з метою їх сталого використання, відтворення та охорони як природно-ресурсної бази просторового соціально-економічного розвитку. Зазначено, що модернізація системи управління природними ресурсами передбачає створення високоефективної інфраструктури повноцінного залучення природних ресурсів у господарський процес через капіталізацію ресурсів, включаючи фінансову складову, пов'язану з корпоративними формими управління природкористуванням. На практиці модернізацію системи управління природними ресурсами слід запроваджувати через механізми корпоративної соціалізації й екологічної відповідальності.

Вирішено важливу науково-прикладну проблему раціонального використання продуктивних сил у регіоні на основі формування інноваційного механізму управління економічними ресурсами, що передбачає узагальнення теоретичних основ, розробку методологічних і науково-методичних положень, практичних рекомендацій, спрямованих на всебічну їх економію. Уточнено розуміння ресурсозбереження (ефективного використання економічних ресурсів) як процесу, спрямованогоного на раціоналізацію використання ресурсів у всіх елементах господарського комплексу регіону і забезпечення зростаючих потреб у них за рахунок економії. Обгрунтовано передумови до заощадження регіональних економічних ресурсів, основані на зниженні матеріаломісткості вироблюваної в регіоні продукції, всебічному обліку чинників і повному використанні виявлених резервів. Уточнено зміст можливих шляхів ефективного використання регіональних ресурсів у системі їх заощадження. Визначено умови виникнення суперечностей у системі суспільство - природа - економіка - політика - наука і освіта після подолання допустимої межі, за якою наступає часткове або повне виснаження і руйнування середовища буття регіонального соціуму. Обгрунтовано необхідність розробки концепції інноваційної моделі управління економічними ресурсами регіону, основу якої становить активізація діяльності суб'єктів господарювання зі збереження ресурсів у масштабах регіону. Запропоновано системний підхід до формування інноваційної моделі управління економічними ресурсами регіону, за якої всі функції складових компонент спрямовані на досягнення стратегічної мети, що стоїть перед регіональним соціумом.

Вирішено актуальне наукове завдання з формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами в Україні. Розкрито сутність поняття "механізм управління водними ресурсами", визначено специфіку управління водними ресурсами. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід управління водокористуванням. Проаналізовано гідрографічне й інституціональне середовище України, що стало основою для розробки концепції формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами. Проведено аналіз нормативно-правової бази України, що визначає організаційну структуру й економічні інструменти управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів. Надано практичні рекомендації щодо усунення встановлених недоліків. На підставі аналізу існуючих методів економічного оцінювання вартості природних ресурсів, моделювання та багатоваріантного ситуаційного аналізу поведінки складних систем розроблено науково-методичний підхід до визначення грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод і системно-динамічну модель управління технічними та комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства. Запропоновано інерційний і активний сценарії функціонування підприємств водопровідно-комунального господарства. Визначено найефективнішу стратегію управління за тарифною ставкою та індексом неприбуткової води в довгостроковій перспективі.

Проаналізовано систему поєднаних загальнонаукових, прикладних і бюджетних принципів прогнозування фіскальних надходжень від суб'єктів господарювання з орієнтацією на придатність прогнозів для фіскального планування.

Розглянуто питання сутності біоресурсів і природокористування та класифікаційних характеристик із позиції оцінки їх масштабів, можливостей використання, необхідності проведення охоронних заходів. Наведено класифікацію основних видів природокористування з позицій галузевого, компонентного та функціонального підходів.

Розкрито економічну сутність та структуру, визначено функції та значення ресурсного потенціалу як базису регіонального розвитку господарських систем. Висвітлено паритетно-конкурентну парадигму як концептуальну ідею розвитку та використання ресурсного потенціалу в системі регіонального простору. Розглянуто методико-практичні засади організації формування, розвитку та використання ресурсної бази регіону, здійснено факторний аналіз як підгрунтя реформування ресурсного потенціалу регіону і основи оцінки ефективності розвитку та використання ресурсної бази регіону. Охарактеризовано динаміку та структурно-трансформаційний ресурсний потенціал регіональних систем з урахуванням сучасних економічних реалій. Запропоновано економіко-організаційний механізм реалізації потенціалу ресурсної бази регіону з використанням економічних, управлінських та організаційних важелів його реформування та реструктуризації за ринкових умов господарювання. Обгрунтовано стратегічні напрями ефективного розвитку регіональних систем на основі використання їх сукупного ресурсного потенціалу із врахуванням управлінського впливу та державного регулювання, стратегічну модель з визначенням прогнозних параметричних характеристик розвитку та раціонального використання ресурсної бази регіону.

Розглянуто теоретико-методологічні засади капіталізації природних ресурсів (ПР), розкрито системні підходи до фінансово орієнтованого управління ПР, визначено ключові ознаки їх капіталізації. Показано напрями використання фінансових важелів підвищення рівня капіталізації ПР, особливості капіталізації мінеральних ресурсів. Розкрито інституціональні передумови капіталізації ПР як із загальних структурних позицій визначення відповідних інститутів, так і окремих складових, які включають земельні, водні та лісові ресурси. Визначено принципи формування інфраструктури капіталізації ПР, інфраструктурне проектне забезпечення капіталізації та особливості інфраструктурного забезпечення капіталізації земельних, водних і лісових ресурсів. Обгрунтовано напрями прибуткового використання ПР в Україні, запропоновано механізми управління капіталізацією ПР.

Викладено теоретичні та методологічні аспекти формування ресурсного потенціалу регіону. Висвітлено базові поняття ресурсного потенціалу регіону. Наведено види класифікації ресурсів. Розглянуто складові ресурсного потенціалу (економічний, природний, поселенський, трудовий, соціально-інфраструктурний, інформаційний та фінансовий). Розкрито сутність та особливості формування ресурсного потенціалу.

Розроблено теоретико-методичні положення та практичні рекомендації до удосконалення податкової політики в сфері використання природно-ресурсного потенціалу України. Проаналізовано сутність наступних дефініцій: "податкова політика в сфері використання природно-ресурсного потенціалу", "природно-ресурсні платежі", "фіскальна ефективність податкової політики", "екологічна ефективність". Досліджено методичні підходи до оцінювання ефективності податкової політики в сфері використання природно-ресурсного потенціалу. Проведено оцінювання фіскальної ефективності податкової політики в сфері використання природно-ресурсного потенціалу України та ефективності податкової політики в сфері використання природно-ресурсного потенціалу за екологічною складовою. Виявлено основні тенденції фінансування еколого-економічного розвитку країни за рахунок надходжень від природно-ресурсних платежів. Запропоновано напрями удосконалення податкової політики в сфері використання природно-ресурсного потенціалу України. Розроблено наукові положення щодо використання рентного підходу як основи розрахунку природно-ресурсних платежів, що дозволяють ураховувати специфіку використання природних ресурсів і характер забруднення навколишнього природного середовища. Запропоновано науково-методичний підхід до прогнозування рівня ефективності податкової політики в сфері використання природно-ресурсного потенціалу за екологічною складовою.

Виконано актуальне наукове завдання щодо формування та реалізації механізму державного регулювання збалансованості природно-ресурсного потенціалу регіону на основі наукового обгрунтування його структури і складових у теоретичному та методичному аспектах. Досліджено збалансованість природно-ресурсного потенціалу регіону як об'єкт державного регулювання. Запропоновано структурно-функціональну модель механізму державного регулювання у цій сфері, визначено його структуру та склад. Виявлено тенденції комплексного моделювання при формуванні складових механізму державного регулювання збалансованості природно-ресурсного потенціалу регіону, обгрунтовано підходи до гармонізації загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів та засади правового регулювання господарських відносин щодо забезпечення розвитку природно-ресурсного потенціалу регіону. Охарактеризовано процеси структуризації проблем, пов'язаних з реалізацією механізму державного регулювання збалансованості природно-ресурсного потенціалу регіону, визначено умови забезпечення його ефективного функціонування. Надано науково-практичні рекомендації з підготовки управлінських рішень у сфері збалансованості природно-ресурсного потенціалу регіону в умовах їх варіативності й альтернативності складових механізму державного регулювання.

Цель работы - разработка методических подходов к формированию иерархии уровней ресурсосбережения. Рассмотрены подходы и методы к изучению прогрессивных направлений использования природно-ресурсного потенциала страны, приведена различная трактовка и проведен анализ определений "ресурсы" и "ресурсосбережение", предложена своя трактовка данных понятий. Обоснована актуальность и необходимость рассмотрения ресурсосбережения как многоуровневой экономической категории. Также предложено формирование иерархической многоуровневой структуры ресурсосбережения на основании обобщения и анализа подходов к определению сущности понятий "ресурсы" и "ресурсосбережение" как экономических категорий. Показана взаимосвязь всех уровней данной иерархии. Предложены определения каждого из уровней иерархии ресурсосбережения: технологическое ресурсосбережение; ресурсосбережение на уровне предприятия; отраслевое ресурсосбережение; региональное ресурсосбережение; национальное ресурсосбережение; ресурсосбережение на международном уровне; глобальное ресурсосбережение.

Розглянуто питання системної економічної оцінки природного багатства України. Зосереджено увагу на створенні методики оцінки екосистемного капіталу як складової природного багатства з урахуванням агрегованої вартості складових природного капіталу та системних ефектів від їх взаємодії. Наголошено на необхідності використання дохідного підходу та механізмів дисконтування в оцінці природного багатства. Запропоновано вартість екосистемного ресурсу оцінювати з урахуванням коефіцієнта емерджентності, а вартість екосистемного капіталу країни та регіонів визначати через приріст вартості природного багатства за рахунок комплексної взаємодії природних та соціально-економічних чинників. Наведено розрахункові показники вартості екосистемного капіталу України та її регіонів.

Розглянуто зміни клімату в зв'язку з глобальним потеплінням та їх вплив на ефективність сфер економіки України до 2050 р. Досліджено очікувані зміни режиму опадів та температури повітря на території України, режим виникнення посушливих явищ, вплив підвищених температур на життєдіяльність людини. Проведено оцінювання зміни тривалості опалювального періоду, можливостей розвитку геліо- та вітрової енергетики. Оцінено зміну повторюваності ожеледно-паморозевих явищ та налипань снігу. Встановлено очікувані особливості зміни агрокліматичних ресурсів, умов вирощування сільськогосподарських культур та їх урожайності. Надано оцінку та прогноз стану водних ресурсів України за умов змін глобального клімату.

Викладено концептуальні основи формування організаційно-економічних механізмів екологозбалансованого використання водних, земельних, лісових ресурсів та поводження з відходами для нарощення енергетичного потенціалу України. Розроблено комплекс заходів щодо підтримки сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств у частині збільшення площ посівів льону олійного та його первинної й поглибленої переробки. Сформовано організаційно-економічні засади створення обслуговуючих кооперативів на базі особистих селянських господарств щодо виробництва енергетичних ресурсів на основі використання льонотрести, а також ідентифіковано джерела інвестиційного забезпечення реалізації таких проектів. Запропоновано методику нарахування концесійних платежів за користування землями лісогосподарського призначення для заготівлі відходів лісосічного виробництва, згідно з якою концесійні платежі мають включати разові платежі за право користування зазначеною категорією земель, орендну плату за користування земельною ділянкою, роялті, що розраховується як частка від обсягу одержаної продукції, та податок на прибуток, отриманий внаслідок реалізації готової продукції.

Розроблено теоретико-методологічні підходи до аналізу основних тенденцій використання земельних, лісових і мінерально-сировинних ресурсів, водно-ресурсного потенціалу. Оцінено джерела фінансового забезпечення відтворення природно-ресурсного потенціалу. Запропоновано структуру організаційно-економічного механізму стимулювання поглибленої лісопереробки та експорту лісопродукції з високою доданою вартістю. Обгрунтовано перспективи розширення товарообороту вітчизняної продукції поглибленої лісопереробки за рахунок залучення додаткових вітчизняних і зарубіжних інвестицій. Систематизовано заходи щодо забезпечення самоокупності лісового господарства, зміст яких полягає в розмежуванні лісогосподарської та лісопромислової сфер діяльності лісгоспів, переході до державного регулювання мінімальних цін на заготовлену деревину, упровадженні сучасних інформаційних систем обліку лісів та управління підприємством, організації продажу деревини на відкритих електронних торгах з пріоритетом задоволення потреб внутрішнього ринку, розробці механізму перерозподілу коштів на реалізацію інноваційних проектів регіонального й національного масштабу.

Наведено приклади функціонування технологічних та техногенних систем виходячи з принципів сталого розвитку, що базуються на використанні фундаментальних знань стосовно різноманітних природних процесів та явищ. Надано інноваційні рішення, безпечні для природи та суспільства, а також для умов надрокористування, енергетики, збереження біорізноманіття у промисловому Придніпров'ї.

Викладено теоретико-методологічні засади сучасного оцінювання природного багатства. Особливу увагу приділено вдосконаленню методології оцінювання природного капіталу. Розкрито суттєві характеристики структурних компонентів природного багатства - водних, земельних, лісових і мінеральних ресурсів як об'єктів економічного оцінювання, а також визначено цільові орієнтири його комплексного економічного оцінювання. Наведено методики вартісного оцінювання природних ресурсів у складі природного багатства країни, включаючи екосистемну складову. Проаналізовано результати вартісного оцінювання природного багатства України та її регіонів. Акцентовано увагу на агрегованих просторових оцінках вартості складових природного багатства. Обгрунтовано розгорнутий інноваційний концепт використання природного багатства України, базові ознаки системно-структурної моделі та механізмів підвищення його ефективності у забезпеченні економічного розвитку України, а також рамковий концепт упровадження механізму вартісних економічних оцінок природного багатства в систему національного господарства.

Предмет дослідження - рентна політика (РП). Мета дослідження - характеристика РП в природно-ресурсній сфері України. Методи, що були використані у процесі дослідження: узагальнення, метод порівняльного аналізу, статистичний та інші методи дослідження. Охарактеризовано та проаналізовано РП в природно-ресурсній сфері України. Галузь застосування результатів - Верховна Рада України, органи місцевого самоврядування. Висновки: реалізація завдань державної РП передбачає створення й використання таких регулюючих механізмів, які б надавали можливість запобігати незаконному привласненню ренти, забезпечувати її повніше вилучення, а також раціональний, економічно та соціально виважений перерозподіл.