В роботі висвітлено теоретичні та методологічні питання аналізу категорії "рівень життя", особливості соціально-економічного забезпечення життєдіяльності населення в умовах кризового стану економіки. Досліджено прояви деструктивного впливу інфляції на рівень життя, основні соціальні компенсатори та латентні механізми зупинення поширення бідності в умовах кризової ринкової кон'юнктури, а також питання впливу "тіньової" економіки на розподіл доходів і стан майнового розшарування громадян; розкрито специфічні особливості проявів маргіналізації населення України. Проаналізовано актуальні проблеми реформування ринкових механізмів суспільного регулювання рівня життя населення в умовах перехідного періоду. Основну увагу приділено системному аналізу шляхів реформування ринкових механізмів, що регулюють рівень життя населення. До цих механізмів належать: механізм податкового регулювання особистих доходів, консюмеризм, соціальний захист населення, регулювання мінімальних державних соціальних гарантій, обмеження пільг та ліквідація привілеїв, відновлення знецінених заощаджень громадян та стимулювання залучення заощаджень громадян до інвестиційної сфери.

Досліджено наявні підходи до побудови індикаторів сталого розвитку. Проаналізовано найбільш використовувані системи індикаторів та інтегральні показники сталого розвитку. Визначено критерії, яким повинні відповідати індикатори сталості. Для прийняття управлінських рішень у визначенні напрямів міжнародного фінансування програм сталого розвитку запропоновано використання індексу розвитку людського потенціалу, який розраховується за допомогою індексу довголіття, індексу освіченості та індексу матеріального добробуту. Визначено, що використання індексу розвитку людського потенціалу як орієнтовного індикатора для визначення напрямків міжнародного фінансування програм сталого розвитку надасть змогу уточнити регіони та країни, що найбільше потребують фінансування зусиль з викорінення бідності та сталого розвитку.

Присвячено формуванню теоретико-методологічних засад і розробленню практичних рекомендацій із зміцнення безпеки споживання в Україніпід час євроінтеграції. Висвітлено теоретичні та прикладні аспекти забезпечення безпеки споживання товарів (послуг) у системі економічної безпеки держави з використанням розробленого методологічного апарату дослідження. Визначено сутність категорії "безпека споживання"; проаналізовано інституціонал забезпечення безпеки споживання; розроблено модель поведінки інституту убезпечення споживання. Ідентифіковано загрози безпеці та виявлено тенденцію зміни її рівня, розроблено системнодинамічну модель. Обґрунтовано напрями впровадження організаційно-інституціонал убезпечення споживання в підприємницьку діяльність. Здійснено програмування зміцнення безпеки споживання в Україні під час євроінтеграції.