Роботу присвячено питанням аналізу соціального захисту населення з житлового адресного субсидіювання. Вивчено досвід Швеції, Великої Британії, Німеччини, Австралії. Проаналізовано стан субсидіювання населення в Україні, визначено законодавчі основи функціонування системи соціально-адресного захисту та запропоновано на його підставі напрями її удосконалення. Побудовано логіко-структурну математичну модель, що стала прототипом комп'ютерного моніторингу. Обгрунтовано основні переваги та ефективність функціонування комп'ютерного моніторингу з житлової адресної допомоги на конкретному об'єкті (Золочівського району Львівської області).

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)441.0-28 + У9(4Укр)0-946

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні структурні чинники вимушеного проживання частини населення України в незадовільних житлових умовах за переходу до ринкової економіки: приватизація житлового фонду, зростання цін на нерухомість, кримінальні афери, спрямовані на позбавлення житла соціально уразливих категорій, скорочення будівництва соціального житла.

Проаналізовано динаміку будівництва та стан забезпечення населення житлом, розраховано коефіцієнти доступності житла. Виявлено негативні фактори, що гальмують вирішення житлової проблеми, та запропоновано шляхи їх усунення.

Розглянуто житлові умови найбільш уразливих категорій внутрішньо переміщених осіб (особи старше 60-ти років і сім'ї з дітьми) у дев'яти областях України "другого кола" розселення переселенців: у Вінницькій, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Херсонській, Черкаській та Чернігівській областях. Дослідження виконано на основі опитування внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення. Здійснено моніторинг цін у дев'яти обласних містах. Проведено напівструктуровані інтерв'ю з експертами ринку нерухомості зазначених областей. Увагу приділено таким аспектам: тип приміщення, у якому проживають внутрішньо переміщені особи; визначення частки доходів, яку витрачають переселенці на житло; плани внутрішньо переміщених осіб на переїзд; труднощі і випадки дискримінації, з якими стикалися внутрішньо переміщені особи під час пошуку житла; ставлення місцевого населення до внутрішньо переміщених осіб. З'ясовано, що частка внутрішньо переміщених осіб від чисельності постійного населення області у межах до 2 % не впливає на ринок житла в області. Підтверджено потребу внутрішньо переміщених осіб у постійному житлі, яка може бути задовільнена шляхом надання соціального житла і цільових виплат на оренду.

Проживання в задовільних житлових умовах є однією з найважливіших складових людського життя. Житло є суттєвим елементом для задоволення базової потреби - наявності даху над головою. Проте житло - це не лише дах і стіни, це місце для сну, харчування, відпочинку, створення сім'ї. Житло береже людину від загроз зовнішнього світу, створюючи атмосферу безпеки, визначеності, дає змогу протистояти навколишньому хаосу. Всі ці фактори перетворюють житло на дім. І, звичайно, виникає запитання: "Чи можуть люди дозволити собі гідні житлові умови?".

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-946

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж25188 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено методичні рекомендації щодо оцінювання факторів впливу на якість життя населення України. Запропоновано алгоритм для аналізу факторів впливу на якість життя населення України, який включає послідовність етапів: формування інформаційного масиву даних показників рівня та якості життя населення в розрізі регіонів України; виявлення чинників впливу на якість життя населення України (вибір методу екстракції факторів, визначення кількості факторів, оцінку факторних навантажень, обертання факторів (за необхідності), інтерпретація факторів); розробка пропозицій щодо модифікацій соціальних стандартів. Узагальнення результатів факторного аналізу за 2004 - 2018 рр. дозволило виділити фактори впливу на якість життя населення України: матеріальний добробут; демографічний розвиток; безпека; розшарування населення; доступність медичної допомоги; екологічна безпека. При формуванні соціальних стандартів необхідно враховувати не лише нормативи матеріальних статків (дохід на одну особу) та забезпечення базових потреб населення (доступність продуктів харчування), але також доступність медичного обслуговування, освітніх послуг і безпечних умов життя. В Україні посилилося розшарування населення, тому соціальні стандарти мають бути спрямовані на зменшення цього розшарування, у тому числі в регіональному розрізі за рахунок стабілізації місцевих бюджетів. Тісний зв'язок показників зайнятості та матеріального добробуту свідчить про необхідність стимулювати зайнятість населення. Убезпечення населення від негативних наслідків погіршення екологічного стану має стати одним із напрямків взаємодії соціальної політики та політики щодо охорони навколишнього середовища.

Мета статті - визначення найбільш прийнятних для України антикризових дій та рішень у житловій сфері під час військового конфлікту, а також оцінка можливості їх застосування як фундаменту при формуванні державної житлової політики у повоєнні роки. Актуальність здійснення моніторингу впливу війни на ситуацію в житловій сфері та дослідження наявного міжнародного досвіду та унікальних для України практик щодо забезпечення населення житлом у кризових умовах не викликає сумнівів через втрату житла сотнями тисяч українців. У ході дослідження використано методи якісного, порівняльного аналізу, статистичний і розрахунковий методи. Здійснено огляд найуспішніших міжнародних практик вирішення житлової проблеми в кризових ситуаціях та проаналізовано можливість їх застосування в Україні в умовах війни. Досліджено масштаби втрат житлового фонду та інфраструктури, насамперед в регіонах, де відбувалися активні бойові дії. Визначено основні шляхи забезпечення доступу до тимчасового та постійного житла для населення, яке зазнало майнових втрат внаслідок війни. Проаналізовано спроможність держави залежно від обраного шляху вирішити житлове питання для вимушено переміщених осіб та для населення, житло якого було зруйновано. Виявлено, що найбільш вірогідним підходом до забезпечення населення тимчасовим житлом є застосування технологій швидкого будівництва, зокрема модульних будиночків. На основі моделювання оцінено спроможність населення із регіонів, де велися/тривають бойові дії, до самостійного забезпечення доступу до житла за рахунок оренди або купівлі нерухомості в більш безпечних регіонах. Виявлено, що в переважній більшості населення має змогу вирішити житлове питання за допомогою недовготривалої оренди, але подальше продовження війни суттєво знизить їх спроможність. Встановлено, що внаслідок війни для українців знизилася доступність купівлі житла. Отже, здебільшого населення України, незалежно від регіону проживання, не в змозі самостійно вирішити житлове питання без під тримки держави.