Висвітлено теоретико-методологічні засади гармонізації відносин у сфері праці на основі їх соціалізації. Розглянуто ціннісні орієнтири як поведінкові детермінанти. Проаналізовано особливості ціннісних деформацій в соціальній і соціально-трудовій сфері українського суспільства. Охарактеризовано механізми й інструменти соціалізації відносин у сфері праці. Розкрито питання соціальної відповідальності бізнесу та корпоративної культури підприємств у контексті завдань стійкого розвитку. Увагу приділено модернізації стратегій і стилів управління розвитком соціально-трудових відносин, інституціонально-концептуальним аспектам соціального аудиту, особливостям формування корпоративної культури вітчизняних підприємств, критеріям оцінювання якості трудового життя. Визначено проблеми й імперативи розвитку економіки та соціальної політики в Україні.

Розглянуто потенціал соціального партнерства як резерв розвитку виробництва та соціально-економічного життя суспільства, досліджено трансформацію соціального партнерства в плані зміни системи трудових відносин, що дозволяє зробити висновки щодо їх організаційних форм, перспектив і можливостей в українських реаліях.

Визначено форми асиметрії в царині соціально-трудових відносин (інституціональна, економічна, соціальна, інформаційна). Наведено чинники, що дестабілізують соціально-трудову сферу. Обгрунтовано, що для вирішення наявних соціально-економічних проблем необхідним є посилення соціальної відповідальності всіх інститутів суспільства, зокрема науковців.

Опрацьовано теоретичні основи розуміння сутності соціальної відповідальності держави, бізнесу, громадянина, обгрунтувано її роль у модернізації суспільства, досліджено її рівні і ступені, оцінено стан її поширення, специфіку національних умов формування й розвитку системи соціальної відповідальності у порівнянні з іншими країнами, і на цій основі науково обгрунтувано пріоритетні напрями її розвитку в Україні в контексті подолання системної кризи.

Проаналізовано сучасну ситуацію щодо "тіньової" заробітної плати в Україні та готовність суспільства до її легалізації. Визначено основні заходи, спрямовані на легалізацію заробітної плати за рахунок перерозподілу соціальної відповідальності держави, роботодавців і працівників стосовно формування ресурсів системи соціального забезпечення, розраховано можливий економічний ефект від легалізації заробітної плати.

Розвинуто теоретико-економічні засади соціальної відповідальності економічних агентів у сфері праці. Визначено особливості відповідальної поведінки для основних видів соціально-трудових відносин.

Надано авторське бачення соціальної ефективності трудового процесу. Запропоновано методичні підходи до визначення, а також критерії та показники, за допомогою яких можна визначити соціальну ефективність праці й трудового процесу.

Досліджено розвиток соціального партнерства та розроблено науково-практичні рекомендації щодо регулювання колективних трудових спорів у системі соціального партнерства в Україні та формування єдиної інформаційної платформи з питань соціально-трудових відносин. Вивчено основи регулювання трудових спорів. Проаналізовано організаційно-економічні засади діагностики та вирішення колективних трудових спорів у системі соціального партнерства. Розглянуто зарубіжні системи соціального партнерства та досвід регулювання колективних трудових спорів. Обгрунтовано основні причини виникнення колективних трудових спорів за сучасних умов. Здійснено економіко-статистичний та соціологічний аналіз трудової конфліктності. Охарактеризовано дієвість регулювання колективних трудових спорів у системі соціального партнерства в Україні. Узагальнено результати експертного опитування з проблем колективних трудових спорів.

Розроблено концептуальні положення соціальної відповідальності у сфері зайнятості. Визначено поняття соціальної відповідальності, принципи, цільові орієнтири, основні інтереси та очікувані результати відповідальних дій соціальних партнерів на регіональному ринку праці. Розроблено методолого-методичний інструментарій, де визначено об'єкт та суб'єкти соціальної відповідальності на регіональному ринку праці. Передбачено обов'язкове врахування ринкового та інституціонального підходів до регулювання зайнятості. Визначено позитивні тенденції координації та резерви посилення соціальної відповідальності на регіональному ринку праці на основі соціологічного дослідження. Запропоновано удосконалення чинної системи соціальної відповідальності у сфері зайнятості, яка доповнена механізмами посилення соціальної відповідальності партнерів на регіональному ринку праці. Уточнено методологічні принципи ефективного функціонування механізму соціальної відповідальності служби зайнятості.

Досліджено проблеми соціальної відповідальності, яка системно визначає рівні та функції в національній економіці. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади наукової концепції зазначеної відповідальності. Проаналізовано стан, проблеми, перешкоди та шляхи становлення соціальної відповідальності особистості, суспільства, бізнесу та держави, вивчено перспективні напрями її розвитку. Рекомендовано інструменти та механізми запровадження такої відповідальності. Оцінено проблеми та можливості досягнення цілей сталого розвитку на засадах соціальної відповідальності. Запропоновано інституалізацію цієї відповідальності в Україні в системі державного управління.

Мета роботи - визначення змісту категорії "соціальна відповідальність", виявлення структурно-логічного зв'язку між даною категорією та суміжними з нею. У результаті комплексного дослідження існуючих визначень терміна "соціальна відповідальність" запропоновано авторське визначення даного явища. Проведена порівняльна характеристика суміжних понять дозволила виявити спільні та відмінні риси між ними та дійти висновку, що корпоративна соціальна відповідальність включає в себе такі явища, як благодійництво, філантропія та волонтерство. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є обгрунтування принципів, якими керуються суб'єкти соціально відповідальної діяльності, а також визначення інструментів і результатів соціальної відповідальності на всіх ієрархічних рівнях.

Розкрито та обгрунтовано сутність соціальної відповідальності за умов депресивності регіонів України. Розглянуто роль корпоративної та громадської соціальної відповідальності як потужного фактора розв'язання соціальних проблем суспільства і водночас зростання економічного потенціалу, особливо на депресивних територіях. Запропоновано комплекс заходів щодо реалізації стратегій розвитку різних за рівнем економічного розвитку територій. За результатами зазначеного дослідження запропоновано бажані напрями розвитку територій та шляхи подолання виявлених проблем у соціогуманітарній сфері. Основну увагу звернено на необхідність посилення ролі соціальної відповідальності та її популяризації з боку громадянського суспільства та держави щодо вирішення соціальних проблем у соціогуманітарної сфери, особливо в депресивних регіонах.

Розроблено теоретико-методологічні та науково-практичні засади становлення та розвитку багаторівневої системи соціальної відповідальності (СВ) в національному господарстві України. Надано результати наукових узагальнень з проблем СВ, яка системно визначає рівні та функції управління в національній економіці. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади наукової концепції СВ в системі управління. Розкрито стан, проблеми, перешкоди та шляхи становлення СВ особистості, суспільства, бізнесу та держави, запропоновано перспективні напрями її розвитку. Встановлено залежність запровадження сталого розвитку від ступеня розвиненості СВ. Систематизовано напрями розвитку СВ в системі управління. Рекомендовано інструменти та механізми запровадження СВ. Оцінено проблеми та можливості досягнення цілей сталого розвитку на засадах СВ. Запропоновано механізми інституціоналізації цієї відповідальності в Україні в системі державного управління. Використано матричний підхід до формування багаторівневої системи СВ, який дозволив обгрунтувати основні завдання стратегії інституалізації СВ в Україні та запропонувати науково-методичне забезпечення цього процесу.

Актуальність статті зумовлена недостатністю теоретичного обгрунтування в сучасному науковому дискурсі соціальної відповідальності як феномену економіки праці та вивчення процесу і передумов її формування. Розроблено і структуровано систему закономірностей і принципів формування соціально відповідальних відносин у сфері праці. Закономірностями формування соціальної відповідальності у сфері праці є спеціалізація функцій на основі різного сприйняття ризику, меритократична зумовленість статусів і ролей, взаємозалежність сторін взаємодії та необхідність координації. Закономірності випливають із реального зближення суті партнерства і патерналізму та утверджують нелінійні залежності як основні у структурі соціально-трудових відносин. Вони реалізуються відповідно до визначених принципів: солідарності, субсидіарності, свободи і довіри. Систему вказаних закономірностей і принципів сформульовано на основі виявлення діалектичного взаємопроникнення і взаємовпливу конструктивних та деструктивних видів соціально-трудових відносин.

Розглянуто загальні передумови, країнові особливості та моделі відповідального інвестування у транснаціональному бізнесі. Наведено порівняльну характеристику позицій окремих країн з ринком, що формується, та України у глобальних рейтингах. Показано динаміку кількості інститутів спільного інвестування в Україні. Проаналізовано динаміку обсягів активів інститутів спільного інвестування в Україні. Наведено галузеву структуру викидів забруднюючих речовин. Визначено стратегічні орієнтири розвитку відповідального інвестування в Україні.

Вивчено досвід інтеграції технічних університетів України і промисловості у формуванні сучасної моделі інженера. Проаналізовано концептуальні підходи до проблеми соціальної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності. Досліджено вплив корпоративної соціальної відповідальності на діяльність бізнес-компаній. Визначено роль соціально-відповідального маркетингу компанії у формуванні стандартів сталого споживання. Викладено теоретичні аспекти соціальної відповідальності бізнесу в ринковій економіці. Розкрито основи формування національної моделі соціальної відповідальності бізнесу. Висвітлено проблеми інтеграції українських підприємств у соціально-відповідальне бізнес-середовище.

Викладено основні аспекти функціонування територіальної громади як публічної корпорації в інституційному середовищі України. Оцінено розвиток потенціалу соціалізації регіонів за умов децентралізації влади. Досліджено вплив держави на формування соціальної відповідальності бізнесу за сучасних умов економічної нестабільності. Висвітлено пріоритетні напрями формування соціальної політики в контексті соціальної відповідальності. Визначено роль державних структур у створенні загального соціального простору в СНД. Проаналізовано концептуальні засади підвищення соціальної відповідальності органів місцевої влади. Увагу приділено проблемам формування соціальної відповідальності особистості (на прикладі діяльності Університету банківської справи НБУВ).

Висвітлено сутність, види, категорії, еволюцію, концепції, моделі та рівні соціальної відповідальності. Розкрито особливості соціальної відповідальності різних суб'єктів суспільного розвитку. Визначено місце соціальної відповідальності в управлінні організацією. Викладено нормативно-правові засади розвитку соціальної відповідальності. Наведено моделі корпоративної соціальної відповідальності та створення різних типів корпоративної культури. Окреслено критерії, показники та методику оцінювання соціальної відповідальності. Висвітлено особливості вияву соціальної відповідальності бізнесу в українських релігіях. Розкрито сутність соціальних інвестицій як форми вияву корпоративної відповідальності роботодавців, сутність, складові та пріоритети розвитку соціально відповідальної політики управління персоналом. Викладено екологічні аспекти соціальної відповідальності та їх нормативно-правове регулювання. Висвітлено сутність, структуру, вимоги й особливості міжнародних стандартів соціальної звітності.

Продовжено традицію економізації соціофілософського за природою феномену соціальної відповідальності (СВ). Актуальність проблеми зумовлена недостатністю в сучасному науковому дискурсі обгрунтування строго теоретичних основ економічного дослідження цього феномену. Мета - формування методологічної схеми комплексного теоретико-економічного аналізу СВ як феномену соціальної економіки, а також - у межах цієї схеми - пояснення змісту, внутрішньої структури і цілей СВ як поведінкового стереотипу для економічних суб'єктів у розрізі складної трансакційної архітектоніки економічних відносин. Основні методи дослідження: трансдисциплінарний теоретико-проблемний аналіз; критичне осмислення переваг інституціонального підходу до пізнання економічних явищ; діалектичний метод; прийоми абстрагування й узагальнення. Застосування цих методів дозволило розраховувати на такі результати. Сформульовано комплексний підхід до теоретико-економічного аналізу СВ, який передбачає її дослідження як властивості економічних суб'єктів і як стану економічних (трансакційних) відносин. СВ як властивість економічних суб'єктів втілюється в їх специфічній поведінці - реципрокності. СВ як стан економічних (трансакційних) відносин відображає характер взаємовідносин між суб'єктами, свідчить про ступінь адекватності норм СВ і повноти реалізації предмета СВ. Аналіз реципрокності як поведінкового стереотипу має першочергове значення, оскільки СВ як стан економічних відносин є похідною від неї. Обгрунтовано економічний зміст реципрокності з урахуванням неоднорідності трансакційної архітектоніки економічних відносин. Визначено особливості реципрокної поведінки для торгових, кооперативних, конкурентних відносин, а також для трансакцій управління та трансакцій раціонування. Проаналізовано структуру реципрокності, що включає як взаємозв'язані компоненти безопортуністичну поведінку (взаємне виконання перед- і постконтрактних зобов'язань суб'єктів) і поведінку "доброї волі" (взаємнедоцільне перевершення суб'єктами контрактних зобов'язань).

Розглянуто еволюцію розвитку теорії соціальної відповідальності. Висвітлено міжнародні ініціативи як чинник формування та розвитку соціальної відповідальності. Розкрито сучасний стан розвитку соціальної відповідальності в Україні. Викладено методи підвищення соціальних ініціатив персоналу та компаній. Проаналізовано сутність соціальної держави та принципи її реалізації. Визначено роль держави у становленні та розвитку соціального діалогу. Проведено оцінювання ефективності соціальної відповідальності. Розглянуто соціальне партнерство як інструмент формування соціальної відповідальності. Висвітлено стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні.