Проведено аналіз сутності структури національної економіки та згруповано елементи механізму структурного державного регулювання. Проаналізовано кількісний вплив окремих інструментів державного регуляторного впливу на динаміку інвестиційної активності в країні та зростання основних макроекономічних показників. Розроблено та запропоновано низку адаптованих рекомендацій щодо вдосконалення основних інструментів бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання економічного розвитку України задля оптимізації структури національної економіки.

Визначено підходи до забезпечення поетапних змін у структурі економіки регіонів, реалізації технології збалансованого управління на регіональному рівні. Запропоновано оцінювати ефективність діяльності органів державного управління регіонального рівня на підставі зіставлення досягнень у сталому розвитку регіонів з потенціалом сталого розвитку, що дозволить спрямувати зусилля державних службовців на досягнення ідеалізованих результатів і збільшити внесок регіону в реалізацію стратегічних цілей держави.

Досліджено теоретичні положення, які обурунтовують необхідність державного регулювання фінансових потоків; вивчено досвід інших країн з накопичення фінансових резервів; оцінено можливість і запропоновано концептуальні підходи до формування стабілізаційного фонду в Україні.

Исследована сущность понятия и установлены особенности формирования качества влияния государственного регулирования на рынок финансовых услуг, предложена методика его оценивания. Приведены результаты апробации методики на основе статистических данных относительно активности и эффективности контрольно-регулятивной деятельности на рынке финансовых услуг Украины и динамики его развития.

Розглянуто напрями державного регулювання економіки у контексті фінансової політики держави, проаналізовано її складові, визначено основні заходи державного впливу на економічні процеси, спрямовані на стимулювання соціально-економічного розвитку суспільства та створення ефективної системи управління фінансами у державі.

Узагальнено теоретичні підходи до управління державними фінансами. Запропоновано підхід до визначення терміна "механізм управління державними фінансами".

Визначено роль казначейства у системі управління державними фінансами. Обгрунтовано шляхи вдосконалення управління державними фінансами.

Розглянуто цільове фінансово-економічне регулювання відтворення природних ресурсів, зроблено висновок про доцільність та необхідність цільової економіко-індикативної програми. Внесено пропозиції щодо фінансово-економічної стратегії відтворення природних ресурсів.

Обгрунтовано наукові положення та практичні рекомендації щодо здійснення регуляторної політики держави та функціонування фінансового механізму її реалізації, здійснено оцінку та пошук напрямів підвищення ефективності здійснення регуляторної політики. Розглянуто загальну концепцію формування та реалізації державної регуляторної політики як системи ефективної взаємодії принципів і норм, інструментів і важелів, що визначають механізми державного регулювання, яка спрямована на оптимізацію соціально-економічного розвитку країни та її регіонів і дозволяє забезпечити узгодження загальнодержавних і приватних, національних і регіональних інтересів з метою досягнення збалансованості системи ринкової рівноваги. Розроблено загальну схему проведення комплексної оцінки стану фінансового механізму реалізації регуляторної політики держави із використанням зведених інтегральних показників. Для розробки сценаріїв можливого стану фінансового механізму запропропоновано метод екстраполяції трендів за трьома сценаріями соціально-економічного розвитку, що надає можливість оцінити перспективи подальшого розвитку. Досліджено можливість використання рівня збалансованості фінансового механізму для оцінювання ефективності реалізації регуляторної політики держави. Як пріоритетний інструмент реалізації регуляторної політики держави розглянуто регіональні стратегії розвитку. Запропоновано набір стратегій регіонального розвитку для регіонів України залежно від рівня розвитку секторів у структурі фінансового механізму.

Обгрунтовано категорії "адміністративна послуга у сфері управління державними фінансами" та розроблено механізми надання та формування адміністративних послуг у сфері управління державними фінансами. Досліджено теоретико-методологічні засади надання послуг органами влади. Визначено поняття "адміністративна послуга у сфері управління державними фінансами". Обгрунтовано розуміння сутності адміністративної послуги з точки зору інституціональної теорії агентства як взаємодії принципала (держави) та отримувача послуги, за якої принципал делегує частину своїх повноважень органу публічної влади (агента). Розроблено моделі: адміністративного обслуговування фізичної або юридичної особи у сфері управління державними фінансами для розкриття сутності адміністративної послуги та визначення загальної організаційної структури; надання адміністративної послуги у сфері управління державними фінансами для визначення взаємодії отримувача та агента в процесі укладання імпліцитного, релятивного контракту, а також моделі взаємодії отримувача та агента в постконтрактний період (після одержання або відмови в наданні адміністративної послуги у сфері управління державними фінансами). Визначено, що дослідження загальної задоволеності громадян якістю адміністративних послуг у сфері управління державними фінансами дозволить оцінити ставлення громадян до нововведень у наданні адміністративних послуг (у тому числі до адміністративних регламентів, стандартів послуг, процедур оскарження та надання послуг в електронному вигляді).

Проведено науково-теоретичне обгрунтування механізмів державного регулювання у сфері фінансових послуг і визначено основні напрями їх вдосконалення. Проведено системний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, нормативно-правової бази щодо державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Досліджено еволюцію та проаналізовано сучасний стан державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні, розглянуто систему державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, конкретизовано класифікацію фінансових послуг. Обгрунтовано формування механізмів інституційного забезпечення у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг. Проаналізовано стан державного регулювання фінансових послуг у сфері ринків цінних паперів і страхування в Україні в контексті адаптації до вимог Європейського Союзу, визначено напрями вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері фінансових послуг.

Мета роботи - розробка рекомендацій з державного регулювання фінансової політики, що повинна бути спрямована на рішення економічних і соціальних проблем держави та суспільства. У дослідженні використано методи теоретичного узагальнення та порівняння, прийоми статистичного та графічного аналізу, методи системного аналізу. Досліджено проблемні питання державної фінансової політики за умов світової фінансово-економічної кризи. Зроблено оцінку особливостей протікання криз за умов глобалізації світової економіки. Визначено заходи з розробки фінансової політики України у періоди глобальної фінансової нестабільності. Розглянуто питання формування в Україні сучасного та повноцінного фінансового ринку як одного з основних елементів фінансової системи країни. Дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо формування ефективної фінансової політики соціальної спрямованості та розробки відповідного механізму її функціонування в Україні, а також дослідження вітчизняної фінансової системи, зокрема її складової - фондового ринку. Визначено ключові напрями сучасної фінансової політики України в періоди глобальної економічної нестабільності.

Обгрунтовано важливість державного фінансового регулювання як одного з вагомих інструментів економічного зростання та забезпечення конкурентоспроможності економіки України. Розкрито сутність державного фінансового регулювання у системі соціально-економічного розвитку країни, фінансовий потенціал країни за умов трансформації економіки. Аргументовано доцільність посилення системності та послідовності у реалізації бюджетно-податкової політики, визначення оптимальної структури та змісту бюджетних програм, відповідність їх показникам розвитку галузей економіки на середньо- і довгостроковий періоди. Визначено, що розробка бюджетно-податкової політики із врахуванням циклічності соціально-економічних процесів, бюджетної збалансованості, запровадження системного оцінювання ступеня досягнення поставлених завдань сприятиме дієвому перетворенню вітчизняної економіки у напрямі інноваційної моделі розвитку; податкове навантаження є одним із основних фінансово-бюджетних показників, який суттєво впливає як на дохідну частину бюджетів усіх рівнів, так і на економічні процеси країни та адміністративно-територіальних одиниць.

Досліджено методи та інструменти фінансового забезпечення розвитку держави та регіонів. Виділено наукові підходи до визначення основних методів та інструментів щодо взаємозв'язку механізмів фінансового забезпечення розвитку держави та регіонів. Вивчено нормативно-правове забезпечення розвитку держави та регіонів, методологічні засади діагностики фінансового забезпечення держави та регіонів. Здійснено оцінювання ефективності державного регулювання фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку держави. Зроблено діагностику державного управління за умов циклічності кризових явищ. Оцінено сучасний інвестиційний потенціал держави та основні напрямки його використання, проаналізовано ощадний потенціал населення як перспективний напрямок фінансового забезпечення. Виокремлено державне регулювання як метод державного управління економікою, проаналізовано взаємодію ринкового та державного регулювання в економіці України. Увагу зосереджено на механізмах фінансового забезпечення в системі розвитку держави та регіонів і науковому інструментарію їх дослідження.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання функціонування системи державного фінансового регулювання. Мета дослідження - розкриття складових системи державного фінансового регулювання та визначення напрямів їх удосконалення. Застосовано сукупність наукових методів і підходів, у тому числі системний, структурний, порівняльний, факторний методи, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Розкрито сутність державного фінансового регулювання. Визначено інструменти державного фінансового регулювання економічних процесів. Галузь застосування результатів: система державного фінансового регулювання, фінансова політика, фінансова система. Висновки: вагомими завданнями державного фінансового регулювання є удосконалення системи державних фінансів, посилення ефективності регулятивної функції бюджетно-податкових, монетарних механізмів, здійснення структурних змін в економіці, спрямованих на підвищення темпів економічного зростання країни. Результативність економічних перетворень, значною мірою, залежить від якісного рівня інституційної складової фінансового регулювання, стійкості фінансової системи країни, дієвості впливу фінансових інструментів на економічний розвиток країни. На даному етапі розвитку фінансових відносин, необхідним є визначення напрямів економічного регулювання, пріоритетів фінансової політики виходячи з основних засад соціально-економічного розвитку країни на середньо- та довгострокову перспективу. Важливим є створення належних інституційних умов для формування ефективної фінансової системи, оптимізації механізму державного фінансового регулювання соціально-економічного розвитку країни. Державне фінансове регулювання як вагомий економічний інститут має відігравати провідну роль в визначенні цілей, завдань структурних перетворень бюджетно-податкової, грошово-кредитної системи з урахуванням циклічної динаміки економічного розвитку. З огляду на зазначене фінансові механізми повинні посилювати рівень адаптивності до змін екзогенних чинників впливу на економічні процеси, підвищувати роль ендогенної складової у забезпеченні економічного зростання в середньостроковій перспективі.

Обгрунтовано, що діючий в Україні механізм державного регулювання фінансового забезпечення інвестиційної діяльності практично не спроможний забезпечити ефективне і цільове використання коштів, залучених від іноземних кредиторів на принципах "плану Маршалла". Запропоновано новий механізм розвитку економіки на основі визначення на 15 - 20 років національних пріоритетів та найефективніших державних інвестиційних проектів, а також використання створеного для їх реалізації Державного банку розвитку як банку I рівня.

Предмет дослідження - питання інституційного забезпечення системи державного фінансового регулювання економіки. Мета роботи - обгрунтування інституційних засад розвитку фінансового регулювання економіки задля посилення рівня його дієвості та узгодженості з пріоритетами розбудови держави. У роботі застосовано сукупність наукових методів і підходів, у тому числі системний, структурний, діалектичний, порівняльний, факторний, логічний, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Розкрито інституційне забезпечення системи державного фінансового регулювання економіки. Обгрунтовано роль держави в інституційній системі, визначено напрями удосконалення регуляторного механізму фінансової політики. Визначено доцільність посилення кореляції та взаємоузгодженості грошово-кредитного та бюджетного регулювання, в тому числі в інституційному аспекті. Висвітлено основні детермінанти економічного зростання держави в середньо та довгостроковій перспективі. Визначено пріоритетні напрями удосконалення фінансового регулювання економічного та соціального розвитку. Застосування результатів: фінансова політика держави та інструменти її реалізації. Висновки: інституційне середовище має досить вагоме значення для розвитку економіки. Проведення інституційних змін сприятиме підвищенню дієвості механізмів управління державними фінансами в системі соціально-економічного розвитку держави. В умовах сьогодення модель економічного зростання країни повинна поєднувати інноваційні та соціальні фінансово-бюджетні складові, що забезпечить якісне функціонування системи державних фінансів. Необхідним є використання інструментів та важелів фінансової політики не тільки для досягнення короткострокової макроекономічної стабілізації, але й для створення сприятливих умов для забезпечення економічного розвитку на довгостроковій основі. З метою реалізації зазначеного слід поступово змінювати структуру державних видатків, в тому числі бюджетних шляхом зростання частки продуктивних видатків та обмеження непродуктивних при підвищенні якісного рівня функціонування бюджетних інститутів. Заходи державного фінансового регулювання щодо стимулювання економічного зростання повинні бути спрямовані, насамперед, на збільшення обсягів і підвищення якості факторів виробництва, зокрема людського капіталу. Доцільним є спрямування заходів митного, податкового, бюджетного регулювання у період постстабілізаційного відновлення на зниження податкового навантаження на інноваційну та високотехнологічну діяльність, виділення бюджетних асигнувань на підтримку критично значущих для становлення високотехнологічного укладу економіки бюджетних видатків, в тому числі науку, освіту, оборону, охорону здоров'я.

Розкрито причинну обумовленість переосмислення усталених теоретичних положень щодо фінансизації сучасної економіки. Обгрунтовано макроекономічні підходи до оцінювання функціонування фінансів як інвестиційного ресурсу задля стабілізації економічного розвитку. На основі ретроспектиного аналізу та проекції еволюції економічних теорій на сучасні фінансові суперечності розглянуто форми деформації базисних функцій фінансів, взаємозалежність між інформаційно-інноваційним збуренням і фінансовими спекуляціями, між глобальною фінансовою лібералізацією та фінансовими кризами. Досліджено індикатори стабільності фінансового сектору України й особливості його макрорегулювання. Обгрунтовано науково-методичні підходи до реорганізації механізму державного регулювання фінансового посередництва в Україні.

Досліджено інформаційно-аналітичне забезпечення управління державними фінансами в Україні. Аналізуючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто та охарактеризовано суть поняття "управління державними фінансами". Вказано на те, що для органів державного управління в системі державних фінансів важливо виявити і розширити основи знань. Проаналізовано три школи управління знаннями. З'ясовано, яким шляхом досягається інформатизація органів державної влади як технологічна база забезпечення електронного урядування; на що має бути орієнтована стратегія модернізації системи управління державними фінансами. Обгрунтовано головне завдання сучасного етапу розвитку системи державних фінансів.

Розглянуто концептуальні підходи та механізми державного регулювання фінансового потенціалу країни. Окреслено завдання у напрямі фінансового забезпечення, які потрібно розв'язати на національному рівні для забезпечення ефективного функціонування суб'єктів господарювання. Серед них пріоритетним є зацікавлення вітчизняних і закордонних інвесторів, на основі розкриття привабливих економічних особливостей розвитку регіональних економічних систем, формування ефективної взаємодії з потенційними учасниками інвестиційного процесу з метою їх залучення до співробітництва. Відзначено необхідність формування результативної політики, спрямованої на підтримку інвестиційної діяльності з метою розвитку територіальних економічних систем, що сприятиме мобілізації бюджетних та позабюджетних фінансових ресурсів, залученню альтернативних джерел фінансування, міжнародної технічної допомоги зі здобуттям знань та навичок у різних сферах і видах економічної діяльності, надасть змогу забезпечити реалізацію інвестиційних програм і досягнення поставленої мети.