Висвітлено теоретичні положення бюджетного регулювання розвитку агропромислового комплексу (АПК) України. Розглянуто особливості сучасного АПК, механізм його бюджетного регулювання. Особливу увагу приділено бюджетній підтримці сільськогосподарського виробництва за рахунок запровадження спеціальних режимів прямого оподаткування та справляння ПДВ з сільськогосподарських підприємств України. Запропоновано методику оцінки фінансової підтримки за рахунок виплати сільськогосподарським товаровиробникам дотацій переробними підприємствами. Проаналізовано фінансову підтримку агропромислового виробництва шляхом здешевлення кредитів комерційних банків.

Освещены теоретические положения бюджетного регулирования развития агропромышленного комплекса (АПК) Украины. Рассмотрены особенности современного АПК, механизм его бюджетного регулирования. Особое внимание уделено бюджетной поддержке сельскохозяйственного производства за счет внедрения специальных режимов прямого налогообложения и взимания НДС с сельскохозяйственных предприятий страны. Предложена методика оценки финансовой поддержки за счет выплаты сельскохозяйственным товаропроизводителям дотаций перерабатывающими предприятиями. Проанализирована финансовая поддержка агропромышленного производства путем удешевления кредитов коммерческих банков.

Розглянуто питання підвищення ефективності використання бюджетних коштів підприємствами агропромислового комплексу. Подано теоретичне обгрунтування економічного терміна "державний бюджет" як основного елементу фінансових відносин, що складаються між державою і суб'єктами господарювання. Узагальнено зарубіжний досвід підтримки та регулювання сільськогосподарського виробництва, на підставі чого запропоновано використання в Україні методів страхування ризиків і регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції. Запропоновано шляхи стабілізації фінансового стану сільгоспвиробників через впровадження фінансового оздоровлення сільгоспідприємств, що базується на бюджетуванні. Обгрунтовано необхідність удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських підприємств з метою створення рівних умов оподаткування і іншими суб'єктами господарювання. Визначено економічне значення застосування диференційованих ставок податку на додану вартість (ПДВ).

Рассмотрены вопросы повышения эффективности использования бюджетных средств предприятиями агропромышленного комплекса. Дано теоретическое обоснование экономического термина "государственный бюджет", как основного элемента финансовых отношений, складывающихся между государством и субъектами хозяйствования. Обобщен зарубежный опыт поддержки и регулирования сельскохозяйственного производства, на основе чего предложено использование в Украине методов страхования рисков и регулирования производства отдельных видов сельскохозяйственной продукции. Предложены пути стабилизации финансового состояния сельхозпроизводителей через внедрение финансового оздоровления сельхозпредприятий, базирующемся на бюджетировании. Обоснована необходимость усовершенствования системы налогообложения сельскохозяйственных предприятий с целью создания равных условий налогообложения с другими субъектами хозяйствования. Определено экономическое значение применения дифференцированных ставок налога на добавленную стоимость (НДС).

Висвітлено засади організації й управління фінансами підприємств АПК за умов транзитивної економіки. Розкрито сутність, склад і функції агропромислових підприємств, джерела формування їх фінансових ресурсів і ефективність їх використання. Розглянуто методи обчислення рівня рентабельності та норми прибутку, канали реалізації сільськогосподарської продукції, особливості оподаткування підприємств АПК, порядок розрахунку та строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку, принципи створення та діяльності акціонерних товариств.

Освещены основы организации и управления финансами предприятий АПК в условиях транзитивной экономики. Раскрыты сущность, состав и функции агропромышленных предприятий, источники формирования их финансовых ресурсов и эффективность их использования. Рассмотрены методы рассчета уровня рентабельности и нормы прибыли, каналы реализации сельскохозяйственной продукции, особенности налогообложения предприятий АПК, порядок расчета и сроки оплаты фиксированного сельскохозяйственного налога, принципы создания и деятельности акционерных товариществ.

Досліджено питання підвищення ефективності розподілу та використання бюджетних коштів сільськогосподарськими товаровиробниками з метою посилення взаємозв'язку між обсягами фінансування та показниками рентабельності сфери їх спрямування. Наведено визначення поняття "бюджетний механізм регулювання виробництва". Теоретично обгрунтовано необхідність системного бюджетного регулювання. З'ясовано особливості та недоліки сучасного механізму бюджетної підтримки виробників рослинницької продукції. Доведено необхідність трансформації способу регулювання вітчизняного виробництва, зменшення прямої залежності розміру бюджетних субсидій від обсягу вироблюваної продукції. Розроблено адаптовану до вимог СОТ модель бюджетного регулювання виробництва продукції рослинництва та рекомендовано структуру видатків держбюджету на фінансування цільових державних програм підтримки даного виробництва.

Розглянуто питання підвищення ефективності використання бюджетних коштів підприємствами АПК. Проаналізовано зарубіжний досвід підтримки та регулювання сільськогосподарського виробництва, на основі якого запропоновано використання в Україні методів страхування ризиків та регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції. Визначено шляхи стабілізації фінансового стану сільськогосподарських виробників через впровадження фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств на основі бюджетування. Відзначено, що власні фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств на етапі їх реформування недостатньо фінансуються через ріст збитковості сільськогосподарських товаровиробників, ступінь зношеності основних фондів, неефективну амортизаційну та цінову політику. Наведено рекомендації щодо державної підтримки сільськогосподарських виробників шляхом фінансування з державного бюджету загальнодержавних програм їх розвитку, а також залучення коштів місцевих бюджетів на реалізацію місцевих програм.

Розроблено методичні підходи та рекомедації з метою вдосконалення фінансового забезпечення розвитку підприємств у сфері сільського господарства. Проаналізовано фінансування вітчизняних сільськогосподарських виробників. Узагальнено підхід до кредитування виробництва сільськогосподарської техніки.

Досліджено процес фінансування сільськогосподарських підприємств за умов розвитку ринкових відносин, обгрунтовано напрямки його удосконалення відповідно до вимог СОТ. Проаналізовано особливості становлення та фінансування нових організаційно-правових форм господарювання у сільському господарстві. Узагальнено чинники, що перешкоджають активізації кредитних відносин між сільськогосподарськими підприємствами та банками. Визначено основні переваги та недоліки державної підтримки кредитного забезпечення підприємств у сільському господарстві. Досліджено вплив окремих джерел фінансування на прибутковість сільськогосподарських підприємств, обгрунтовано основні напрями стабілізації їх діяльності. Наведено рекомендації щодо розробки та впровадження високоефективних програм державної підтримки сільськогосподарських підприємств, що не обмежуються у фінансуванні згідно з вимогами СОТ, зокрема, обгрунтовано необхідність впровадження іпотечного кредитування, створення реального механізму страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві, розвитку спеціалізованих фінансово-кредитних установ у сільському господарстві, залучення підприємств різних організаційно-правових форм у процеси кооперації й інтеграції.

Обгрунтовано результати теоретичних і практичних досліджень щодо економічної суті, форм і методів бюджетної підтримки сільськогосподарських підприємств. Визначено особливості й об'єктивну необхідність державної фінансової підтримки сільського господарства в Україні. Досліджено досвід розвинених країн з формування ефективної системи державної підтримки сільського господарства та методику наукового дослідження. Проаналізовано успіхи та прорахунки аграрних реформ, роль податкової політики в системі фінансового механізму державного регулювання розвитку сільського господарства, оцінено ефективність державної фінансової підтримки сільського господарства.

Наведено результати комплексного дослідження формування та розвитку фінансово-кредитних відносин в аграрному секторі економіки. Викладено багатокритеріальні методичні підходи до визначення ефективності кредитних ресурсів та кредитоспроможності підприємств галузі. Викладено рекомендації щодо розвитку лізингового кредитування. Визначено шляхи вдосконалення форм і механізмів державної фінансової підтримки агровиробництва.

Приведены результаты комплексного исследования формирования и развития финансово-кредитных отношений в аграрном секторе экономики. Изложены многокритериальные методические подходы к определению эффективности кредитных ресурсов и кредитоспособности предприятий отрасли. Представлены рекомендации по развитию лизингового кредитования. Определены пути усовершенствования форм и механизмов государственной финансовой поддержки агропроизводства.

Проаналізовано ситуацію, яка склалася в агропромисловому комплексі України. Досліджено механізми фінансування сільськогосподарських підприємств за умов кризового стану економіки. Описано пропозиції щодо їх удосконалення.

Досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти фінансування розширеного відтворення (РВ) сільськогосподарських підприємств України, розроблено організаційно-методичні рекомендації з його удосконалення. Визначено економічну сутність та обгрунтовано пропозиції з удосконалення механізму фінансування РВ з урахуванням специфіки фінансування діяльності підприємств аграрної сфери. Запропоновано концептуальну модель управління процесом фінансування РВ даної категорії підприємств, компонентами якої є функціональний (об'єкти, суб’єкти, цілі, завдання та функції), інструментальний (джерела, форми, методи та інструменти фінансування), інформаційний блоки, а також механізми реалізації, що дозволяє оптимізувати напрями руху грошових потоків та раціоналізувати використання обмежених обсягів фінансових ресурсів. Обгрунтовано процедури та інструментально-методичний апарат планування фінансування РВ сільськогосподарських підприємств на основі консолідації окремих інвестиційних проектів і планів зовнішніх залучень фінансових ресурсів, що дозволяє формувати фінансову політику з урахуванням наявного фінансового потенціалу та доступних зовнішніх джерел фінансових ресурсів.

Досліджено економічну природу фінансування і кредитування аграрних підприємств, їх еволюцію та розкрито особливості організації фінансів агарних підприємств (АП). Проведено діагностику фінансового стану та результатів діяльності АП України та Київської області, як основи забезпечення їх самофінансування. Розкрито особливості кредитування сільського господарства за умов ринкової економіки. Оцінено державну підтримку АП у розрізі районів Київської області за джерелами фінансування (дотації та спеціальний режим оподаткування на додану вартість), напрямами (рослинництво і тваринництво) та організаційно-правовими формами. Запропоновано застосування дискримінантної функції на основі інтегральних показників для оцінювання рівня платоспроможності АП. Обгрунтовано доцільність впровадження механізму аграрних розписок та запропоновано розширити використання нетрадиційних методів кредитування: лізингу, факторингу, форфейтингу. Розроблено пропозиції з удосконалення державної фінансової підтримки агропромислового комплексу.

Усовершенствовано методическое обеспечение экономической оценки воздействия государственного финансирования на эффективность производства в аграрном секторе экономики Украины. Обосновано, что наибольшее влияние на рост валовой продукции сельского хозяйства оказало увеличение финансирования разработок в сфере развития АПК. На рост производительности труда в аграрных предприятиях, финансового результата (сальдо) к налогообложению предприятий АПК и рентабельности сельскохозяйственного производства больше всего влияло увеличение объемов финансирования Министерства аграрной политики и продовольствия Украины. Предложены основные пути стимулирования экономического роста АПК.

Мета роботи - формування методологічних засад дослідження державного фінансування аграрного сектора (АС) національної економіки у контексті його фінансового забезпечення, яке включає в себе також бюджетне фінансування і державну фінансову підтримку. Запропонованор авторське тлумачення змісту поняття "державне фінансування аграрного сектора економіки", з урахуванням результатів порівняльного аналізу існуючих теоретичних підходів щодо визначення понять "фінансове забезпечення", "бюджетне фінансування" та "державна підтримка аграрного сектора". Державне фінансування АС економіки є однією з форм фінансового забезпечення, що реалізується через безповоротну та безоплатну передачу бюджетних коштів на покриття програмно-цільових видатків для його фінансової підтримки державою та з урахуванням вимог СОТ. Перспективами подальших досліджень авторів у даному напрямі є вдосконалення методичного забезпечення оцінки ефективності державного фінансування АС та розробка шляхів оптимізації, а також формування напрямів забезпечення його розвитку на перспективу.

Сучасне сільське господарство розвивається в напрямі підвищення ефективності виробництва аграрної продукції. Для цього необхідне стійке поєднання фінансово-економічних, правових та організаційних чинників з обов'язковим упровадженням інноваційної складової. У ході дослідження викоистано чинну інформаційну та наукову базу, що містить методику оцінювання ефективності залучення коштів, використання якої надає можливість систематизувати низку явищ у процесі розвитку сільського господарства, уніфікувати процедуру визначення номінальних обсягів та ефективності державної допомоги за прямими методами. Досліджено окремі проблемні правові питання правового регулювання фінансових відносин за участі сільськогосподарських підприємств (СГП); визначено й обгрунтовано необхідність виділення коштів фінансової підтримки СГП, забезпечення адміністративного сприяння і контролю за цільовим використанням наданих коштів. Виявлено основні статті підтримки СГП в Україні та визначено головних генераторів фінансування таких підприємств із позиції фінансово-кредитних установ. Проаналізовано концептуальні моделі державної підтримки розвитку сільських територій у Канаді, Австралії, Італії та Сполучених Штатах Америки. Виокремлено основні причини незадовільного стану розвитку СГП, зокрема економічні, соціальні, інфраструктурні, управлінські, та розкрито проблеми, що стримують розвиток аграрного сектору в цілому. Визначено необхідні умови розвитку СГП в Україні. На підставі аналізу світового досвіду політики сільського розвитку сформовано перелік напрямів підтримки підприємств аграрного сектору, потрібних для активізації розвитку сільських територій в Україні. Актуальність і необхідність активізації та гармонізації у якісно нових методологічних вимірах фінансування СГП різних форм власності окреслили мету наукового пошуку, його контур, завдання та архітектоніку.

Здійснено аналіз фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників (СГТВ) за рахунок коштів державного бюджету в розрізі програм і регіональних особливостей. Доведено, що ефективна діяльність сільськогосподарських підприємств за сучасних умов господарювання є не можливою без дієвого механізму державної підтримки. В Україні він реалізується через фінансування сукупності програм, передбачених законодавством, основними з них є фінансова підтримка: заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів; розвитку фермерських господарств; розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і догляд за ними; тваринництва. Державна підтримка СГТВ є не лише нестабільною, а й значно нижчою у порівнянні з країнами Європи. Крім того, складність і недосконалість процесу підготовки, подання документів та ухвалення рішення щодо виплати підтримки призвела до того, що не всі суми, передбачені Законом України "Про бюджет України", використовуються. Тому досить незначна кількість суб'єктів господарювання мають змогу скористатися державними коштами, а господарства населення, тобто фізичні особи, мають змогу отримати лише спеціальну бюджетну дотацію на вирощування молодняку великої рогатої худоби. Як наслідок, середні та малі господарства перебувають у нерівних умовах із великотоварними виробниками і втрачають перспективу подальшого розвитку. Аналіз сум використаної державної підтримки в розрізі адміністративно-територіальних областей України надав можливість виявити значну варіацію показників її величини в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь і одне сільськогосподарське підприємство, що здійснювало свою діяльність у період дослідження. Крім того, спостерігається нерівномірність розподілу сум державної фінансової підтримки в розрізі областей, частка яких коливається від 28,7 до 1,2 %. Розраховані коефіцієнти парної кореляції надали можливість зробити висновок, що суми фінансової державної підтримки і валове виробництво продукції сільського господарства в постійних цінах перебувають у тісній прямій залежності.

Поглиблено сутність поняття "залучення фінансових ресурсів в грошовий оборот господарюючого суб'єкта" через механізм фінансового посередництва. Удосконалено принципи фінансування діяльності аграрних підприємств шляхом включення принципу фінансової пертинентності. Обгрунтовано методичні підходи щодо оцінювання економічної ефективності фінансування діяльності аграрного підприємства шляхом формування алгоритму його здійснення, заснованого на всебічній діагностиці стану господарюючого суб'єкта. Удосконалено методику визначення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств щодо використання бальної оцінки та процес фінансування діяльності аграрних підприємств на основі запропонованого покрокового алгоритму його покращення. Запропоновано механізм вибору дієвого сценарію фінансування діяльності аграрних підприємств на основі п'ятифакторного кореляційно-регресійного аналізу залежності джерел фінансування та фінансового результату від операційної діяльності, що дозволить покращити якість процесу фінансування, забезпечити фінансову стабільність та безпеку, а також сприятиме розвитку аграрного сектору та економіки країни.

Сучасне сільське господарство розвивається в напрямі підвищення ефективності виробництва аграрної продукції. Для цього необхідне стійке поєднання фінансово-економічних, правових та організаційних чинників з обов'язковим упровадженням інноваційної складової. У ході дослідження викоистано чинну інформаційну та наукову базу, що містить методику оцінювання ефективності залучення коштів, використання якої надає можливість систематизувати низку явищ у процесі розвитку сільського господарства, уніфікувати процедуру визначення номінальних обсягів та ефективності державної допомоги за прямими методами. Досліджено окремі проблемні правові питання правового регулювання фінансових відносин за участі сільськогосподарських підприємств (СГП); визначено й обгрунтовано необхідність виділення коштів фінансової підтримки СГП, забезпечення адміністративного сприяння і контролю за цільовим використанням наданих коштів. Виявлено основні статті підтримки СГП в Україні та визначено головних генераторів фінансування таких підприємств із позиції фінансово-кредитних установ. Проаналізовано концептуальні моделі державної підтримки розвитку сільських територій у Канаді, Австралії, Італії та Сполучених Штатах Америки. Виокремлено основні причини незадовільного стану розвитку СГП, зокрема економічні, соціальні, інфраструктурні, управлінські, та розкрито проблеми, що стримують розвиток аграрного сектору в цілому. Визначено необхідні умови розвитку СГП в Україні. На підставі аналізу світового досвіду політики сільського розвитку сформовано перелік напрямів підтримки підприємств аграрного сектору, потрібних для активізації розвитку сільських територій в Україні. Актуальність і необхідність активізації та гармонізації у якісно нових методологічних вимірах фінансування СГП різних форм власності окреслили мету наукового пошуку, його контур, завдання та архітектоніку.

Здійснено аналіз фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників (СГТВ) за рахунок коштів державного бюджету в розрізі програм і регіональних особливостей. Доведено, що ефективна діяльність сільськогосподарських підприємств за сучасних умов господарювання є не можливою без дієвого механізму державної підтримки. В Україні він реалізується через фінансування сукупності програм, передбачених законодавством, основними з них є фінансова підтримка: заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів; розвитку фермерських господарств; розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і догляд за ними; тваринництва. Державна підтримка СГТВ є не лише нестабільною, а й значно нижчою у порівнянні з країнами Європи. Крім того, складність і недосконалість процесу підготовки, подання документів та ухвалення рішення щодо виплати підтримки призвела до того, що не всі суми, передбачені Законом України "Про бюджет України", використовуються. Тому досить незначна кількість суб'єктів господарювання мають змогу скористатися державними коштами, а господарства населення, тобто фізичні особи, мають змогу отримати лише спеціальну бюджетну дотацію на вирощування молодняку великої рогатої худоби. Як наслідок, середні та малі господарства перебувають у нерівних умовах із великотоварними виробниками і втрачають перспективу подальшого розвитку. Аналіз сум використаної державної підтримки в розрізі адміністративно-територіальних областей України надав можливість виявити значну варіацію показників її величини в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь і одне сільськогосподарське підприємство, що здійснювало свою діяльність у період дослідження. Крім того, спостерігається нерівномірність розподілу сум державної фінансової підтримки в розрізі областей, частка яких коливається від 28,7 до 1,2 %. Розраховані коефіцієнти парної кореляції надали можливість зробити висновок, що суми фінансової державної підтримки і валове виробництво продукції сільського господарства в постійних цінах перебувають у тісній прямій залежності.

Досліджено фінансові програми, які використовуються державою для підтримки продовольчого виробництва на підставі використання методів економічного описового моделювання. Установлено, що трактування суті та стратегії фінансування на практиці має досить різні підходи. Доведено, що формування дієвої системи фінансування продовольчого виробництва передбачає взаємозв'язок та ефективний перерозподіл між різними джерелами фінансових ресурсів. Обгрунтовано, що сільське господарство має всі передумови для зростання продуктивності за умови нарощування інвестицій в українську аграрну галузь та ефективного бюджетного фінансування. У зв'язку з цим досліджено особливості продовольчого виробництва на підставі використання можливостей описового моделювання за допомогою програмного пакета Statgraphics XVII Centurion. У результаті аналізу встановлено, що основним параметральним критерієм, від якого залежить рівень продовольчого виробництва як країни в цілому, так і окремих регіонів, визначено показник виробництва сільськогосподарської продукції (СГП), кількісні параметри якого беруться за основу при розрахунку коефіцієнтів самозабезпечення, покриття імпорту, калорійності, достатності споживання, рентабельності та інших. Оцінка цього показника за допомогою моделювання надала можливість скласти прогноз динаміки зміни його обсягів на майбутні 12 часових періодів із метою попереднього визначення рівня продовольчого виробництва. Для цього використано економіко-математичний інструментарій оцінки прогнозної динаміки зміни обсягів сільськогосподарського виробництва на майбутні часові періоди. Проведено моделювання показника виробництва СГП на одну особу за рік шляхом досліджень на нормальність розподілу за допомогою тестів відповідності Колмогорова - Смирнова, Андерсона - Дарлінга та модифікованого тесту Колмогорова - Смирнова. За результатами порівняльного аналізу 17 різних моделей і 5 тестів на відповідність виявлено, що найбільше статистичних випробувань проходить квадратична модель, на основі якої складено прогнозні обсяги виробництва СГП на одну особу за рік і розраховано для кожного прогнозного року (періоду) з достовірністю 95 % нижні та верхні межі досліджуваного показника. Встановлено, що до 2030 р. в Україні з великою вірогідністю тренд зростання обсягів виробництва СГП буде продовжений, причому досить високими темпами. Доведено переваги застосування методів економічного моделювання при дослідженні визначеної проблеми.