Встановлено причини, що гальмують становлення довгострокового банківського кредитування аграрних підприємств України, визначено передумови його розвитку.

Висвітлено сучасний стан кредитних взаємовідносин сільськогосподарських підприємств з банками. Акцентовано увагу на необхідності пошуку альтернативних джерел фінансування та кредитування сільськогосподарського товаровиробника.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів за умов реформування сільськогосподарської галузі. Проаналізовано стан наукової розробки проблеми. Виявлено розбіжності та прогалини щодо врахування особливостей фінансово-економічних принципів функціонування кооперативних формувань у методології та практиці кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів. Запропоновано нові підходи щодо класифікації форм і функцій сільськогосподарського кредиту на базі виокремлення класифікаційних ознак залежно від виду та рівня кредитних відносин, типу кредитора та позичальника. Систематизовано характеристики сільськогосподарських виробничих й обслуговувальних кооперативів, базуючись на підходах до оцінювання їх кредитоспроможності. Розроблено концептуальні засади для покращання та розвитку системи кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів в Україні шляхом вдосконалення на рівні держави всього механізму організації фінансово-кредитного забезпечення для підвищення кредитоспроможності сільськогоподарських кооперативів, створення розгалуженої та багаторівневої кредитної інфраструктури, розвитку нових форм агромікрокредитування, які мають стимулювати підвищення кредитоспроможності сільськогосподарських кооперативів.

Розроблено теоретико-методологічні аспекти розвитку системи довгострокового банківського кредитування агроформувань. Уточнено сутність і зміст складного та динамічно мінливого економічного утворення "система довгострокового банківського кредитування агроформувань", розроблено її модель, визначено специфіку та складові, виявлено чинники та ризики, які помітно впливають на кількісні та якісні параметри її функціонування. Проаналізовано сучасний стан, обгрунтовано шляхи удосконалення та перспективні напрями розвитку системи довгострокового банківського кредитування агроформувань, виявлено основні тенденції її функціонування. Запропоновано методичні підходи щодо визначення кредитних рейтингів агроформувань за умов довгострокового кредитування банками.

Касові розриви у фінансуванні сільськогосподарських підприємств (СГП) зумовлює залучення позикових коштів, що сприяє зростанню масштабу виробництва, надає можливість перебудувати технологічну базисну інноваційну основу та є запорукою зростаючої динаміки їхнього власного. Зважаючи на це, управління залученням та ефективним використанням позикових коштів є однією з найважливіших функцій менеджменту агроформувань. У цьому випадку підпорядкованість аграрного виробництва дії закону спадної віддачі зумовлює дисфункції у формуванні ефекту фінансового левериджу (ФЛ), що знижує ефективність використання кредитних ресурсів для фінансування виробничих витрат сільськогосподарських товаровиробників (СГТВ). Зокрема, оцінка ефективності використання позикового капіталу СГП із позицій класичного підходу в обчисленні ефекту ФЛ показала, що останній ігнорує дію закону спадної віддачі, що тягне за собою хибність висновків відносно доцільності використання короткострокових позик для фінансування операційних витрат. У сукупності зазначене спричиняє необхідність обгрунтування нових науково-методичних підходів до організації ефективного короткострокового кредитування СГТВ. Результати дослідження свідчать, що спадна окупність нарощування інтенсивності сільськогосподарського виробництва значно впливає на ефективність залучення кредитних ресурсів для фінансування операційних витрат. Апробований під час дослідження методичний інструментарій надав можливість установити зниження оптимального рівня інтенсивності виробництва за умов кредитного покриття частини витрат у порівнянні з їхнім самофінансуванням. У цьому випадку визначено, що за умов поєднання власних і позикових коштів оптимальний рівень інтенсивності виробництва не залежить від структури оборотного капіталу за джерелами фінансування. Обгрунтовано підходи, які надають можливість обчислити рівень кредитного покриття витрати, за якого, не знижуючи величину очікуваного прибутку за умови самофінансування, досяжними стають значно більші обсяги товарної продукції. Встановлено, що зменшення оптимального рівня інтенсивності виробництва за умови використання кредитних ресурсів, є пропорційним рівню відсоткових ставок. Воно є суттєвішим, що вищими є відсоткові ставки.

Розглянуто ряд питань, пов'язаних з фінансуванням і кредитуванням підприємств АПК в умовах мінливої економіки. Увагу приділено державній політиці в сфері фінансування і кредитування підприємств АПК, банківському та небанківському кредитуванні АПК, інвестиційній діяльності в АПК. Досліджено особливості формування власного та оборотного капіталу, грошових потоків, формування і розподілу їх прибутку. Увагу приділено основам фінансування і кредитування підприємств АПК. Розглянуто роль державної політики у сфері фінансування і кредитування підприємств АПК. Охарактеризовано фінансування підприємств АПК власним капіталом. Розглянуто банківське кредитування діяльності підприємств АПК. Розглянуто небанківське кредитування діяльності підприємств АПК. Висвітлено особливості фінансування відтворення основних засобів.