Розглянуто ряд інтенсифікуючих факторів створення та розвитку соціальних підприємств, а саме: соціальних, економічних, нормативно-правових тощо. Також було визначено, що хоча рушійною силою створення соціальних підприємств і є наявність соціальних проблем, проте ключовими факторами, що сприяють розвитку таких підприємств, є економічні та нормативно-правові. Разом із тим, на розвиток соціальних підприємств впливає низка бар'єрів, що існують як і у зовнішньому середовищі (законодавчих, економічних, соціальних, регулятивного характеру), так і у внутрішньому (фінансових, управлінських, кадрових). Практика соціального підприємництва в Україні свідчить про те, що для вітчизняних соціальних підприємств основними барієрами розвитку є високі податки, висока вартість залучення кредитів, низькій рівень підтримки з боку держави та низькій рівень обізнаності громадськості щодо суті діяльності таких підприємств. Щодо внутрішніх бар'єрів, то ключовими для нашої країни є відсутність підприємницького досвіду та низька кваліфікація робітників.

Зазначено, що соціальні підприємства, хоча вони й бізнес-організації та повинні бути самоокупними, потребують підтримки і як з боку держави та суспільства, так і з боку бізнесу, особливо на етапі свого створення та становлення. Саме тому важливим є питанням розробки механізмів взаємодії бізнес-організацій і соціальних підприємств з метою активізації діяльності останніх як дієвого інструмента подолання соціальних проблем. Виходячи з вище зазначеного запропоновано модель взаємодії бізнес-організацій і соціальних підприємств, яка включає в себе ступінь (високий, середній, низький) і напрямки (реалізація КСВ, підтримка соціальних підприємств, створення соціальних підприємств) взаємодії таких організацій та розглянуто переваги та недоліки такої співпраці.

Запропоновано модель управління розвитком матеріально-технічної бази соціальної сфери України, яка розглядає можливість досягнення н сталого розвитку через застосування специфічного виду управління - соціального. Сформульовано закони управління, принципи та бажані результати використання.

Незважаючи на активізацію останніми роками соціального підприємництва, існує значне коло питань, пов'язаних з діяльністю соціальних підприємств, що і досі залишаються практично недослідженими. Наприклад, питання класифікації та управління соціальними підприємствами. Запропоновано авторську класифікацію соціальних підприємств за ступенем фінансової незалежності (частково самоокупне, самоокупне та прибуткове), оскільки переважна більшість СП не є фінансово незалежними і шукають можливості залучати кошти від благодійних організацій чи корпорацій та орієнтовані на покриття збитків. Специфічною і водночас ключовою проблемою у сфері управління соціальним підприємством є врахування двоїстості його цілеспрямування, а саме - встановлення балансу між досягненням соціальних та бізнес-цілей. Тому процес гармонізації соціальних та бізнес-цілей запропоновано здійснювати відповідно до типу соціального підприємства.

Досліджено концептуальні засади становлення соціально-орієнтованого підприємництва, представлено еволюцію організаційних механізмів управління підприємствами в Україні, визначено особливості формування організаційних механізмів управління соціальними підприємствами в умовах ринкової самоорганізації.

Розглянуто особливості управління фінансовими ресурсами в установі соціального спрямування. Досліджено підходи до системи управління та розподілу коштів у соціальних установах. Мета роботи - проведення комплексного дослідження особливостей управління фінансовими ресурсами закладів соціального спрямування, визначення актуальних проблем фінансової діяльності бюджетних установ та шляхів їх розв'язання. Робота грунтується на загальнонаукових методах: емпіричному (вивчення й аналіз законодавчої бази, статистичних даних), порівняльному аналізі. На основі проведеного аналізу нормативно-правової бази, принципів, факторів, методичних підходів, що забезпечують ефективність управління фінансами на сучасному етапі, розроблено пропозиції щодо вдосконалення управління фінансовими ресурсами в соціальних установах. Результати дослідження можуть бути враховані у процесі формування та розподілу коштів, у прийнятті управлінських рішень. Висновки надають змогу визначити шляхи ефективного управління фінансами, підвищення мотивації стосовно якості послуг, наданих соціальними установами.

Мета роботи - вивчення суті мотивації персоналу соціальних служб. Завданнями дослідження є: розкрити економічну суть мотивації персоналу соціальних служб; розглянути методичні підходи до мотивації праці; дослідити взаємозв'язок між мотивацією та ефективністю праці.

Потенційний внесок соціальних кооперативів та інших форм соціальних підприємств в інтеграцію, зайнятість, створення робочих місць і надання послуг залишається значною мірою нереалізованим в Україні. Проаналізовано роль соціальної кооперації в забезпеченні можливостей для зайнятості і широкого спектру соціальних послуг для спільнот за інтересами та місцевих громад. Інституційні аспекти та правові рамки, розглянуто з метою визначення відповідної системи інфраструктури і середовища для підтримки і стимулювання сектору соціальних підприємств. Увагу також приділено рамкам політики для підтримки соціальних кооперативів на мезорівні (регіональному), беручи до уваги триваючу децентралізацію публічної влади, яка, що дозволяє уточнити: який рівень влади повинен нести відповідальність за конкретні заходи політики розвитку.

Розглянуто підходи до обгрунтування моделей соціального підприємництва; обгрунтовано низку моделей відповідно до сформульованих авторами функціональних ознак соціальних підприємств в контексті забезпечення соціальної безпеки населення.

Мета статті - дослідження європейського досвіду поширення соціальних підприємств, тобто визначення соціальних підприємств, їх організаційно-правових форм, підтримки соціальних підприємств, а також визначені, як цей досвід може бути застосований в Україні, особливо в регіоні Донбас. Висновки з дослідження забезпечують більш цілісне розуміння зростання сектору соціального підприємництва в країнах ОЕСР. Це додає до розуміння теми дослідження у місцевому контексті, висуває рекомендації про те, що потрібно, щоб узаконити соціальне підприємство в Україні, і дозволяє визначити, які заходи є необхідними для зміцнення зростання сектору соціальних підприємств в Україні і в Донбасі, який страждає від військового конфлікту. Результати полегшують майбутні дослідження і практичну діяльності, пов'язану з соціальними підприємствами, долаючи перешкоди, викликані відсутністю юридичного визнання загальноприйнятого у ЄС визначення соціального підприємства, соціального підприємництва, а також відсутністю національної статистики соціальних підприємств та державної політики в галузі розвитку соціальних підприємств, навіть у разі Донбасу, який терміново потребує зростання цього сектору.

Показано, що оцінювання результатів діяльності соціального підприємства має виразні особливості, що вимагає відповідного розмежування соціальних та бізнес-результатів його функціонування. Оцінювання економічних і соціальних результатів діяльності соціальних підприємств запропоновано здійснювати у логічній послідовності. При цьому вибір конкретного інструментарію оцінювання соціальних результатів обумовлюється складом об'єктів вимірювання, які є різними для виокремлених автором типів соціальних підприємств, оскільки останні мають різні групи ключових стейкхолдерів.

Розглянуто нині діючі соціальні підприємства України. Проаналізовано особливості функціонування соціальних підприємств відповідно до їх організаційної форми, способів досягнення соціальної мети, методик оцінювання соціального впливу, географічного розташування і розподілу прибутку. Визначено причини складності ідентифікації соціальних підприємств в Україні.

Досліджено роль соціального підприємництва у досягненні глобальних цілей сталого розвитку в масштабах України. Розроблено схему трансформації ресурсів і прибутку соціального підприємства у соціальні та екологічні вигоди громади, проаналізовано переваги розбудови вітчизняного сектору соціального підприємництва. Визначено основні проблеми, які перешкоджають поширенню таких соціальних практик в Україні, та запропоновано шляхи їх вирішення.

Розглянуто загальні аспекти розвитку державних і недержавних інформаційних ресурсів, які використовуються у діяльності соціальних підприємств в Україні. Проаналізовано специфіку феномена соціального підприємництва; зміст інформаційних ресурсів і джерел інформації щодо розвитку та функціонування соціального підприємництва в Україні.

Наведено визначення поняття "соціальне підприємство". Досліджений розвиток соціальних підприємств в Україні та за кордоном. Виявлена соціальна важливість виникнення даного виду бізнесу в останні роки. Проаналізований склад та напрями діяльності соціальних підприємств в Україні. Досліджено основні тенденції розвитку соціального бізнесу в нашій державі. Окреслено основні труднощі, з якими стикаються підприємці в процесі своєї діяльності: відсутність фінансової підтримки, а саме: відсутній чи важкий доступ до грантової чи іншої фінансової підтримки від фондів, партнерів, інвесторів чи держави для розширення чи початку бізнесу. Визначено перспективи розвитку соціального підприємництва в Україні. Ними є: законодавча та фінансова підтримка збоку держави, місцевих органів влади, навчання керівників соціальних підприємств та розширення виробничо-технічної бази.

За останні двадцять років процеси консолідації в світовій банківській сфері значно посилилися, аналогічні тенденції простежуються і на українському банківському ринку. Причиною того, що відбувається є не тільки природна внутрішньогалузева схильність банків до укрупнення, а й зовнішні чинники. У зв'язку з цим угоди по злиттю і поглинанню набули останнім часом великої актуальності. Проаналізовані різні типи угод по злиттю і поглинанню в різних країнах. Зроблено висновок про те, що досвід деяких країн по організації угод по злиттю і поглинанню міг б бути впроваджений в українську банківську систему, так як є якісним механізмом перетворення банків, нездатних функціонувати самостійно.

Обґрунтовано теоретико-методичні засади державного регулювання соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу. Визначено методологічні аспекти наукових досліджень соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу. Охарактеризовано теоретичні основи соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу. Досліджено правову базу розвитку соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу та феномени сучасного соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу. Визначено методи державного регулювання і підтримки соціального підприємництва в Україні та зроблено аналіз розвитку соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу, відповідно визначено місце соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу за умови ринкової економіки Охарактеризовано основні моделі та напрями розвитку соціального підприємництва та міжнародний досвід його державного регулювання, на основі чого розроблено концепцію вдосконалення державного регулювання соціальним підприємництвом та соціально-відповідальним бізнесом і рекомендації щодо формування державної політики підтримки соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу. Запропонований науковий підхід до оцінювання ефективності вдосконалення державного регулювання соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу.

Присвячено дослідженню теоретичних засад соціального підприємництва та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо формування організаційних механізмів активізації розвитку соціальних підприємств в Україні. Уточнено та розмежовано поняття "соціальне підприємництво" та "соціальне підприємство", проведено порівняльний аналіз американської та європейської концепцій соціального підприємництва, ідентифіковані методичні підходи до оцінювання соціальних результатів діяльності суб’єктів господарювання. Узагальнено зарубіжний досвід розвитку соціального підприємництва та організаційних механізмів його підтримки. Проаналізовано діяльність групи вітчизняних соціальних підприємств та здійснено оцінку економічних і соціальних результатів їх функціонування. Діагностовано фактори активізації та стримування розвитку соціальних підприємств. Сформовано комплекс організаційних механізмів активізації розвитку соціальних підприємств в Україні. Запропоновано механізм підтвердження статусу "соціальне підприємство" на основі оцінки відповідності результатів його діяльності певним критеріям соціального підприємства з подальшим маркуванням його продукції; розроблено механізм організації взаємодії соціальних підприємств і бізнес-організацій на основі матричного позиціонування форм такої взаємодії за критеріями: мета і рівень взаємодії.