Зазначено, що економіка як і кожен її суб'єкт розвивається циклічно, змінюючи один етап іншим. Циклічний характер розвитку економіки зумовив становлення системи такого наукового напряму, як контролінг, який призначений забезпечувати стійке функціонування підприємств в умовах розгортання кризових процесів. Мета дослідження - розвиток теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо особливостей використання контролінгу в системі антикризового управління підприємством. Методологічною основою дослідження виступають наукові праці класиків економічної науки, публікації провідних вчених і фахівців, які досліджують контролінг як засіб діагностики ринкових можливостей і позицій підприємства, проблем антикризового управління підприємством. Визначено, що практика застосування контролінгу свідчить про те, що без його інструментарію в даний період розвитку економіки неможливо витримувати конкуренцію з тими підприємствами, які його успішно застосовують. Служби контролінгу забезпечують системний збір, обробку та аналіз інформації по всіх підрозділах підприємства, визначають її відповідність прийнятій стратегії розвитку, готують конструктивні пропозиції для керівництва та менеджменту щодо ефективного вирішення проблем, що виникли в установлені програмою терміни. Обгрунтовано, що в процесі формування інформаційно-аналітичної платформи контролінгу принципове значення має не лише сама інформація, необхідна для прийняття поведінкових рішень, а й ефективна організація її переміщення. Система контролінгу інформації підтримує розробку базисних планів підприємства. Доказано, що в умовах змінного зовнішнього середовища в процесі антикризового управління використання підприємством контролінгу дозволить суттєво підвищити рівень достовірності управлінської інформації, що використовується для прийняття стратегічних рішень, а також скоротити операційні ризики та ймовірність технічних помилок при обробці даних щодо діяльності різних підрозділів підприємства. До завдань контролінгу входить розробка структури інформаційної системи, стандартизація інформаційних каналів та носіїв, вибір методів обробки інформації. При погіршенні економічного становища на підприємстві, що проявляється у зниженні рівня ліквідності та рентабельності, від служб контролінгу очікують більше послуг з координації планів, аналізу причин їх відхилення від факту, а також рекомендацій для забезпечення виживання на найближчу перспективу.

Узагальнено теоретичні аспекти антикризового управління (АКУ) суб'єктом підприємництва (СП), установлено елементи їх системи АКУ. Визначено поняття і склад елементів фінансового механізму АКУ СП. Установлено компоненти фінансового механізму АКУ СП. Узагальнено методичні підходи до аналізу фінансових індикаторів СП у системі АКУ. Виявлено сучасні кризові тенденції СП машинобудівної галузі та здійснено аналітичну оцінку фінансових індикаторів СП машинобудівної галузі в системі АКУ. Розроблено методичний підхід до визначення складу фінансових індикаторів оцінки адаптаційного потенціалу СП, а також методичний підхід до оцінки адаптаційного потенціалу СП як ключового елементу фінансового механізму АКУ. Обґрунтовано інструментарій фінансового механізму АКУ СП.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти формування міжнародної маркетингової стратегії антикризового управління підприємством, а також теоретико-методологічні основи антикризового управління економічною стійкістю підприємств. Розкрито сутність і генезис поняття "економічна стійкість" підприємства. Розглянуто фактори, які впливають на процес формування маркетингової стратегії підприємства у кризовій ситуації. Досліджено методологію й інструментарій оцінювання економічної стійкості в контексті задач антикризового управління на засадах міжнародного маркетингу. Висвітлено методологічні, теоретико-методичні та прикладні засади поєднання та взаємоузгодження міжнародної маркетингової та антикризової стратегії діяльності підприємств. Викладено методологічні засади реалізації маркетингової стратегії антикризового управління, розкрито підходи до застосування нових методів та інструментів у міжнародному маркетингу.

Мета роботи - дослідження та доповнення змістовних характеристик системи антикризового управління. Визначено зміст і сутнісні характеристики поняття "антикризове управління". Виокремлено декілька підходів до трактування цього поняття: антикризове управління як процес загального управління; як система управління, що застосовується на період кризи; як дії, що застосовуються для попередження та нейтралізації кризових ситуацій; як механізм відновлення конкурентоспроможності підприємства та запобігання його банкрутству. Але у результаті дослідження з'ясовано, що такий вид управління є відокремленим від загального та діє як окрема система. Визначено, що ресурсним забезпеченням антикризового управління може бути антикризовий потенціал. Удосконалено базові принципи побудови антикризового управління на підприємстві. Сформовано авторське визначення поняття "антикризове управління". Визначено подальший напрямок досліджень - оцінка антикризового потенціалу на підприємстві.

Поглиблення ринкових відносин і забезпечення реалізації курсу на стійке економічне зростання економіки держави робить надзвичайно актуальною проблему організації протидії економічним і політичним кризовим явищам в діяльності підприємств і відродження їх нормального функціонування та потребує впровадження на підприємствах антикризового управління як постійно діючої складової загального господарського механізму, що спрямовано на запобігання та подолання кризових явищ у діяльність підприємства. Створення певної структури з антикризового управління повинно залежати від обсягів діяльності й розміру підприємства та фаз кризи: легка, глибока, катастрофа. У результаті проведеного дослідження визначено, що питання організаційного проектування служби антикризового управління (САУ) підприємства й механізму функціонального її забезпечення залишаються на сьогодні недостатньо вивченими. Визначено основні принципи створення служби антикризового управління. З'ясовано причини необхідності створення САУ на підприємствах, її основні функції та завдання діяльності. Обгрунтовано підходи до формування САУ. Розглянуті принципи щодо запропонованої до впровадження служба антикризового управління повинна завжди бути готовою до подолання кризової чи критичної передкризової ситуації, що може постати через зіткнення інтересів власників підприємств на ринку та впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ.

Науково обґрунтовано механізм мотивації персоналу в рамках антикризового управління підприємствами. Методи: критичний аналіз, формально-логічний, узагальнення та класифікація, інтерв'ювання, анкетування, самооцінка, SWOT-аналіз, експертне оцінювання, економетричне моделювання та кореляційно-регресійний аналіз, частинних цілей, структурно-функціональний. Уперше обґрунтовано організаційно-економічний механізм мотивації персоналу в рамках антикризового управління; удосконалено стратегії мотивації персоналу в умовах кризи, впровадження яких сприятиме вирішенню широкого спектру проблем антикризового управління у сфері управління персоналом, моделі залежності продуктивності праці від факторів мотивації, визначення поняття антикризове управління, визначення поняття мотивація персоналу в рамках антикризового управління, алгоритми мотивації персоналу, зокрема розроблено каскадний алгоритм мотивації. Сфера використання: у науково-дослідній роботі під час дослідження проблем антикризового управління і мотивації персоналу підприємств, у діяльності громадських організацій під час розробки науково-методичного забезпечення заходів з антикризового управління, в управлінні підприємствами під час удосконалення системи управління персоналом, у навчальному процесі під час підготовки навчальних та робочих програм, методичних вказівок до самостійного вивчення, викладанні економічних навчальних дисциплін "Мікроекономіка", "Економіка праці та соціально-трудові відносини".

Досліджено основні методичні підходи до оцінки трудового потенціалу. Визначено, що для оцінки трудового потенціалу використовують метод бальної оцінки компонентів, метод кластерного аналізу, метод індексів, а також інтегральний метод. Виділено основні методичні підходи оцінки трудового потенціалу, до яких необхідно віднести витратний, порівняльний та результативний підходи. Обірунтовано, що трудові ресурси складають основу та визначають трудову складову антикризового потенціалу, що являє собою один із основних важелів підвищення результативності діяльності. Розроблено модель визначення інтегрального показника рівня трудової складової антикризового потенціалу. Проаналізовано трудову складову антикризового потенціалу підприємства. Розраховано інтегральний показник оцінки впливу трудової складової на антикризовий потенціал підприємства, що у загальному вигляді є кількісним вираженням забезпеченості підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціонального використання, а його отримані значення - критеріями оцінювання впливу трудової складової на антикризовий потенціал підприємств. Визначено, що підвищити антикризовий потенціал підприємства можливо за рахунок збільшення використання фінансових, трудових, виробничих ресурсів з метою адаптації до ринкових умов, які визначаються нестабільністю зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування.

Сьогодні в Україні всебічна підтримка суб'єктів економічної діяльності на етапі ринкових перетворень та антикризових заходів є одним з пріоритетних напрямів у процесі формування економічної політики. Досліджено особливості антикризового управління на підприємствах у розрізі окремих етапів реагування на кризові ситуації. Запропоновано кроки реалізації стратегії антикризового управління підприємством.

Визначено місце процесу впровадження енергоефективних технологій при побудові національної антикризової стратегії сучасного підприємства. За рахунок впровадження таких технологій запропоновано поступово знижувати виробничі витрати на виробництво продукції, а вивільнені таким чином фінансові ресурси за принципом "зекономлені гроші - зароблені гроші" направляти на фінансування проблемних аспектів діяльності фірми. Це дозволить їй частково впливати на економічний цикл свого розвитку. Наголошено на тому, що впровадження такої антикризової політики має і другу сторону медалі: по-перше, впровадження енергоефективних технологій є процес, що вимагає значних інвестицій; по-друге, і отже, таке впровадження може дати позитивний ефект лише на фазі економічного підйому, а це означає, що антикризова стратегія фірми повинна бути виключно превентивною; по-третє, певний вирівнювання економічного циклу не тільки згладить фазу спаду, але і підйому, а отже, фірма забезпечить фінансову стійкість, але втратить можливість різко збільшити темп економічного зростання. Як приклади енергоефективних технологій в статті наводяться: технології, що використовують енергію (теплообмінники; двигуни зі змінною частотою обертання; енергозберігаючі освітлювальні прилади; технології, що використовують стиснене повітря і пар); які генерують енергію (технології, що працюють за принципом когеренціі і тригенерації); альтернативні джерела енергії. Використання беззаперечних переваг зазначених технологій значно підвищить ефективність та потенціал їх впровадження, оскільки, на думку авторів, в такому контексті воно матиме не тільки мету економії на енергоресурсах, але і буде направлене на збереження фінансової стійкості і стабільності підприємства незалежно від стану зовнішнього економічного середовища. На практиці це може досягатися шляхом формування на підприємстві спеціалізованого антикризового амортизаційного фонду (буфера), джерелом поповнення якого може служити вивільнені від економії кошти, що можуть використовуватися для подальшого фінансування енергозберігаючих проектів і на подолання фінансових проблем, яких компанія не могла завчасно передбачити.

Мета роботи - розробка системи показників оцінювання контролінгу в антикризовому управлінні для виявлення слабких сигналів кризи й аналізу можливих їх наслідків для стратегії розвитку підприємства. Проаналізовано існуючі системи показників, які забезпечують підприємство інформаційно-аналітичною підтримкою на всіх рівнях управління для вирішення оперативних і стратегічних завдань. Обгрунтовано необхідність розробки системи показників оцінювання контролінгу для вирішення оперативних і стратегічних завдань антикризового управління. Запропоновано методику оцінки ефективності антикризового контролінгу.

Досліджено роль інтелектуальної власності та інтелектуального капіталу в системі антикризового управління підприємством (АКУП). Обгрунтовано необхідність розробки антикризової стратегії на засадах ефективного використання інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності на різних етапах АКУП.

Обгрунтовано, що одним із шляхів поліпшення фінансового стану підприємства є вибір правильної антикризової стратегії, яка б гарантувала зниження фінансових проблем, ризиків банкрутства та ліквідації підприємства, координацію узгодження управлінських рішень із практичними діями, виявляла пріоритетність проблем і забезпечувала поліпшення діяльності за умов кризи. Доведено, що вживання антикризових заходів має бути комплексним, обов'язковим у цьому випадку є здійснення постійних досліджень. З'ясовано, що основними антикризовими заходами для підприємств повинні стати: зменшення чи оптимізація витрат, ефективне використання маркетингової та кадрової політики, правильне використання процесів планування, оптимізація бюджетування тощо. Запропоновано застосування антикризових заходів на кожному з етапів життєвого циклу підприємства, зокрема, на стадії створення підприємства повинна бути чітко поетапно розроблена стратегія просування товару на ринок, а також цінова та комунікаційна стратегія; на стадії підйому підприємства для попередження кризової ситуації потрібне використання ефективної та професійної системи управління, за потреби залучення кваліфікованих спеціалістів; на стадії зрілості мета вживання антикризових заходів полягає у стабілізуванні ситуації та недопущенні зменшення ринкового сегмента; стадія реорганізації чи банкрутства характеризується використанням заходів, спрямованих на оптимізацію бюджетування. Установлено, що досягнення позитивних результатів від використання інструментів антикризового управління можна за комплексного їх застосування та цілеспрямованого узгодження дій між працівником і керівником, чіткої послідовності виконання поставлених завдань, терміновості ухвалення рішень тощо, важливе значення у разі практичного використання антикризового управління має оптимізаційний економічний характер його застосування, що може бути виявлено шляхом постійного моніторингу середовища підприємства з використанням комплексу маркетингових досліджень, методів стратегічного аналізу та контролінгу.

Обгрунтовано зміст і місце поняття "антикризовий потенціал підприємства" в системі економічних понять через обгрунтування його відмінних особливостей та сутнісного наповнення, що дозволяє його ідентифікувати та на цій підставі формувати адекватні ситуації управлінські рішення. Це дозволить інтегрувати його в діючу систему управлінських рішень через процесуальні підходи та дорожні карти. Проаналізовано визначення поняття "антикризовий потенціал", сформовано групу фінансово орієнтованих понять і процесів, які концентрують увагу на фінансовій стабілізації діяльності підприємств. Визначено можливість існування поняття "антикризовий потенціал підприємства" в системі стратегічного управління через самостійність об'єкта дослідження, його характеристик і самостійних специфічних методів дослідження, завдяки чому можуть бути розроблені певні етапи його вивчення та запровадження при прийнятті управлінських рішень. Перспективою подальших досліджень є формування етапів нагромадження та реалізації антикризового потенціалу підприємства, а також їхнє запровадження при прийнятті управлінських рішень.

Висвітлено методологію та організацію антикризового управління підприємством в умовах глобалізації. Розглянуто комплексний підхід до вирішення теоретичних та прикладних питань управління підприємством в умовах кризи. Удосконалено теоретично-методичний базис антикризового управління, сформульовано стратегічні орієнтири антикризового управління. Визначено ефективні методи та важелі фінансового механізму антикризового управління.

Досліджено сутність кризи як об’єкта управління та відображення в обліково-аналітичному забезпеченні антикризового управління підприємством. Виявлено дію наслідків кризи на зміну підходів до відображення облікових об’єктів. Удосконалено склад обліково-аналітичної інформації в антикризовому управлінні. Визначено фактори впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на формування обліково- аналітичного забезпечення антикризового управління підприємством. Досліджено системи обліково-аналітичного забезпечення управління підприємств, встановлено їх можливості та обмеження розвитку. Удосконалено процедури відображення в обліково-аналітичному забезпеченні антикризового управління ризику. Розроблено модель обліково-аналітичного забезпечення антикризового управління. Визначено склад резервної системи підприємства, запропоновано методи нарахування резервів та сукупність рахунків для їхнього відображення в обліку. Запропоновано систему рахунків управлінського обліку та облікові регістри для відображення інфляції. Розроблено модель оцінювання ступеня ризику банкрутства підприємства з використанням апарату нечітких множин. Запропоновано методику оцінювання ефективності роботи підрозділу антикризового контролінгу.

Мета наукової статті - розробка діалектичного підходу до формування теоретичних основ стратегічного контролінгу в системі антикризового управління підприємствами за сучасних перманентних умов господарювання. В результаті дослідження за допомогою діалектичного підходу проведено аналіз понять "стратегія", "контролінг" і "стратегічний контролінг"; наведено авторські визначення цих понять. Проведено декомпозиційний аналіз поняття "стратегічний контролінг в системі антикризового управління підприємствами" в сучасній економічній думці, під яким необхідно розуміти метод управління підприємством шляхом залучення всіх необхідних ресурсів підприємства для забезпечення ефективного функціонування та підвищення рівня його конкурентоспроможності в довгостроковому періоді, який формується на основі інформаційної бази, для виявлення причинно-наслідкових зв'язків з урахуванням виникнення кризових явищ, викликаних внутрішнім і зовнішнім факторами. Отже, реалізація стратегічного контролінгу в системі антикризового управління підприємствами в межах ситуаційного механізму має відстежуватися в процесі моніторингу діяльності підприємства, дозволяти в реальному масштабі часу контролювати динаміку зміни показників і формувати інформаційну базу для прийняття управлінських рішень щодо корегування траєкторії досягнення запланованих значень показників.

Ефективність та функціонування роботи будь-яких організацій базується на сукупності прийняття управлінських рішень, особливо, у період виникнення кризових явищ, які залежать від факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Особлива увага, при цьому, приділяється системі моніторингу кризових ситуацій. В результаті моніторингу визначається ймовірність і реальність появи кризових явищ, що надає змогу своєчасно розробити та здійснити ланку антикризових заходів. Розглянуто проблеми антикризового управління організацією у період кризи, надано класифікацію криз та визначено ознаки кризового стану організації. Для виходу підприємства з цього стану рекомендовано комплекс оперативних і стратегічних заходів.

Досліджено існуючі теоретичні підходи до розуміння сутності економічних інструментів у цілому та їх використання в системі антикризового управління підприємством, зокрема. Акцентовано увагу на необхідності проведення систематичного оцінювання результатів економічної діяльності підприємства та стану використання наявної системи економічних ресурсів, аналізу ділової активності, платоспроможності, фінансової стійкості, а також важливості аналізу загроз з метою формування антикризової програми. Запропоновано приймати рішення про вибір тієї чи іншої антикризової програми залежно від економічного стану підприємства та актуального рівня загроз. Визначено основні антикризові заходи, необхідні як на етапі попередження та обмеження наслідків кризи, так і на етапі подолання кризових явищ.

Обгрунтовано, що за сучасних нестабільних умов господарювання основним завданням керівництва є попередження кризового стану підприємства, оперативне реагування на можливі загрози зовнішнього середовища підприємства. Охарактеризовано сутність та значення стратегічного антикризового управління підприємствами за сучасних умов. Визначено сутність понять "антикризове управління" та "стратегія антикризового управління". Розглянуто стратегії антикризового управління залежно від його стадії: передкризове, управління в умовах кризи та управління в процесі виходу підприємства з кризового стану. Проаналізовано основні стратегії антикризового управління, відповідно до того, на якому етапі перебуває підприємства в кризовому стані.

Висвітлено зарубіжний досвід практичної реалізації антикризових інструментів управління підприємством, досліджено теоретичні положення та розробки у сфері антикризового управління підприємством з урахуванням фінансових аспектів задля створення ефективних рішень та шляхів його удосконалення для практичного застосування на вітчизняних підприємствах. Маркетингову товарну політику запропоновано розглядати та розробляти у взаємозв'язку і взаємозумовленості з інноваційною та інвестиційною політиками підприємства.