Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)262.2 + У9(4УКР)301-28-56

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні напрямки вирішення екологічних проблем у сфері поводження з відходами у промисловості України. Розроблено технологію утилізації відпрацьованих травильних розчинів і промивних вод метизних виробництв. Проведено моделювання складних динамічних об'єктів на карусельних мультимікропроцесорних системах. Проаналізовано проблеми накопичення й утилізації пиловмісних складових відходів промислових підприємств і висвітлено перспективи їх вирішення у межах науково-технічної програми Євросоюзу INCO. Охарактеризовано лом комп'ютерної техніки як новий вид промислових відходів і запропоновано варіант утилізації нагромаджень морських водоростей Азовського побережжя.

Рассмотрены основные направления решения экологических проблем в сфере обращения с отходами в промышленности Украины. Разработана технология утилизации отработанных травильных растворов и промывных вод метизных производств. Проведено моделирование сложных динамических объектов на карусельных мультимикропроцессорных системах. Проанализированы проблемы нагромождения и утилизации пылесодержащих составляющих отходов промышленных предприятий и освещены перспективы их решения в рамках научно-технической программы Евросоюза INCO. Охарактеризован лом компьютерной техники как новый вид промышленных отходов и разработан вариант утилизации скоплений морских водоростей Азовского побережья.

Наведено результати дослідження еколого-економічних механізмів управління промисловим підприємством. Висвітлено проблеми поєднання принципів екологічного менеджменту й основних положень теорії управління еколого-економічними регуляторами. Проаналізовано ринкову концепцію торгівлі дозволами на викиди, розглянуто стандарти якості як регулятор екобезпеки промислових підприємств. Визначено основні напрямки державної політики в галузі охорони довкілля.

Приведены результаты исследования эколого-экономических механизмов управления промышленным предприятием. Освещены проблемы соединения принципов экологического менеджмента и основных положений теории управления эколого-экономическими регуляторами. Проанализирована рыночная концепция торговли разрешениями на выбросы, рассмотрены стандарты качества как регулятор экобезопасности промышленных предприятий. Определены основные направления государственной политики в области охраны окружающей среды.

Проанализирована актуальная проблема эколого-экономического управления производственной системой (ПС) в условиях нестабильной и неопределенной внешней среды. Рассмотрены теоретические, методологические и прикладные задачи мониторинга, моделирования, прогнозирования, планирования, управления и принятия решений в условиях неопределенности, рисков и катастроф. Освещены основные проблемы эколого-экономического моделирования и управления ПС в условиях трансформационной экономики для промышленных предприятий непрерывного типа производства (на примере обогатительных технологий). Рассмотрены решение данных проблем в динамике при наличии неопределенности информации, рисков, нелинейностей и нестабильности. Значительное внимание уделено вопросам практической реализации полученных результатов на основе широкого применения современных методов системного аналога и синтеза, нелинейних и информационных технологий.

Проаналізовано методичні підходи до визначення техніко-організаційного рівня промислового підприємства.

Проведены теоретические и практические исследования мотивационных теорий управления, спроецированных в плоскость эколого-экономических отношений. В результате анализа экологического сознания сотрудников отечественной промышленной организации были предложены рекомендации по совершенствованию социально-психологических методов эколого-ориентированного управления предприятием, в основу которых была положена идея организационной экологической культуры.

Показано, що питання про практичне застосування зумовлених різними чинниками санкцій до об'єктів паливно-енергетичного комплексу має вирішуватися лише на основі всебічного аналізу можливих економічних, соціальних та інших наслідків. В цьому випадку необхідно враховувати не лише суто економічні втрати, але також вплив на рівень економічної безпеки відповідної території, і у першу чергу за її енергетичною й екологічною складовими.

С целью оптимизации экономической деятельности техногенно-опасного производства в условиях конкурентной среды путем его экомодернизации при внедрении поэтапного инвестирования (экологического лизинга) в производство, в частности Калушского ЗАО "Магний", предложена общая концепция стратегического планирования маркетинга и модель многоуровневой экомодернизации производства сверхчистых металлов с учетом современных принципов "зеленой" химии.

Оцінено збитки, завдані навколишньому середовищу внаслідок надходження зливових вод з автодоріг. Для запобігання забрудненню ресурсів і довкілля від зливових вод із автодоріг промислових підприємств запропоновано застосувати ряд запобіжних заходів.

Проаналізовано розвиток економіки України та промислового сектору зокрема щодо стійкості економічних, соціальних та екологічних показників. Удосконалено інструменти природоохоронної діяльності промислових підприємств. Досліджено процес формування економічного механізму екологічної політики України та існуючі в міжнародній практиці екологічні стратегії та інструменти для їх реалізації на рівні промислового підприємства. З'ясовано особливості впровадження системи управління навколишнім середовищем згідно з ДСТУ ISO 14 000 для окремих промислових підприємств, а також здійснення аудиту та оцінки ефективності даної системи. Розглянуто теоретичні аспекти можливості та доцільності поєднання результатів фінансового аналізу проекту з оцінкою його впливу на навколишнє середовище. Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення процедури оцінки впливу проекту щодо організації природоохоронної діяльності на навколишнє середовище в Україні на прикладі Пасичнянського нафтогазового родовища в Івано-Франківській області.

З урахуванням соціокультурних особливостей України розроблено комплекс технологій для формування стандартів соціально-екологічного державного управління, адаптованих до нафтогазової галузі. Обгрунтовано залежність параметрів системи державного управління та менеджменту підприємств від рівня екологічності колективної свідомості суспільства. Запропоновано критерій моніторингу стійкого розвитку держави, заснований на балансі домінуючих системних властивостей макрорегіонів України (креативності, транслятивності, адаптивності, поглинання та консервативності). Розроблено комплекс технологій для здійснення стандартизації управління стартегічними ресурсами підприємств нафтогазової галузі України відповідно до соціально-екологічної концепції державного управління. Удосконалено підхід щодо формування організаційної схеми управління стратегічними ресурсами "Персонал" та "Виробництво" для нафтогазової галузі України. Обгрунтовано теоретичні засади біополітичного підходу та екотоксикології, зокрема принципи впливу біотичних чинників на соціальну поведінку індивіда. Розроблено критерії ідентифікації соціокультурних особливостей території на підставі класифікації Г.Хофстеда щодо макрорегіонів України.

Запропоновано визначення економічної сутності поняття "екологічний контролінг" як інформаційно-аналітичного інструменту екоменеджменту, що є системою екологічного планування, обліку, контролю, аналізу та аудиту, реалізація яких сприяє обгрунтуванню альтернативних підходів під час здійснення оперативного й стратегічного управління підприємством, спрямованих на підвищення еколого-економічної ефективності. Удосконалено методичні положення щодо відображення природоохоронних витрат в управлінському й фінансовому обліку. Розроблено схему обліку господарських операцій, пов'язаних з природоохоронною діяльністю. Розвинено наукові принципи та удосконалено методи формування системи статистичної інформації на рівні окремого підприємства. Наведено методичні положення щодо введення окремої калькуляційної статті "екологічні витрати" з метою її використання під час розрахунку собівартості продукції, робіт і послуг, вперше запропоновано складання планового кошторису відповідних витрат. Створено систему класифікації екологічних витрат за найбільш істотними, в аспекті екологічного обліку, ознаками, яка може стати основою для складання єдиного класифікатора природоохоронних витрат на рівні міністерств, а також класифікатора-довідника екологічних витрат на підприємствах-забруднювачах.

Розроблено й апробовано ринковий механізм перерозподілу ліцензій на право викиду забруднювальних речовин на підставі концепції "осередку" для підвищення ефективності захисту навколишнього середовища від шкідливих викидів об'єкта промисловості. Для основних підприємств-забруднювачів міста визначено вектор керованого перерозподілу ліцензій на право емісії забруднювальних речовин в атмосферне повітря, обгрунтовано можливість його застосування для встановлення економічної вигоди. Науково обгрунтовано економічну сутність використання розробленої економіко-математичної моделі перерозподілу ліцензій. Одержано залежності питомих капітальних витрат від ступеня уловлювання шкідливих викидів підприємств промислового міста. Наведено практичні рекомендації для здійснення оперативного керування екологічним станом міста з мінімізацією капітальних витрат на підвищення ефективності роботи пилогазоочисних установок. Доведено економічні переваги використання механізму перерозподілу ліцензій на базі концепції "осередку".

Розроблено методику, що дозволяє промисловим підприємствам, згрупованим за територіальним принципом, визначити розмір збитку, який заподіюється забрудненням атмосферного повітря, а також з'ясувати природоохоронні заходи з метою їх впровадження та установити допустимий рівень викидів забруднюючих речовин. Запропоновано систему еколого-економічного моніторингу, що враховує вплив промислового виробництва на довкілля та містить підсистеми показників вилучення та віддачі. Наведено методики розрахунку виробничої складової екологічної ціни продукції та метод оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів.

Розроблено теоретико-методологічні та методичні засади вирішення проблеми формування економічного механізму екологізації маркетингової діяльності промислових підприємств з урахуванням всіх етапів і стадій життєвого циклу продукції. Запропоновано методичні підходи до оцінки екологічних витрат промислового підприємства на основі використання концепції еколого-економічних збитків на етапах виробництва, пошуку ринків збуту та реалізації продукції, які враховують внутрішні негативні ефекти природокористування. Сформульовано відповідно до умов екологізації матеріально-технічного забезпечення промислового підприємства методичні положення багатокритеріальної оцінки каналів і варіантів постачання ресурсів з урахуванням фактору ризику. Розроблено науково-методичні підходи та рекомендації щодо формування маркетингової стратегії промислового підприємства на підставі використання показників екологічних витрат. Визначено структурно-функціональні складові економічного механізму екологізації маркетингової діяльності підприємств, у межах якого поглиблено принципи інформаційного, фінансового, організаційного забезпечення всіх етапів і стадій життєвого циклу екологічної продукції.

Розкрито суть і функціональне призначення екологічного менеджменту. Визначено зміст і структуру механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб'єктів природокористування. Досліджено зарубіжний досвід використання інструментів зазначеного механізму. Наведено результати аналізу впливу зовнішніх факторів на діяльність господарюючих суб'єктів-природокористувачів. Проведено аналітичне оцінювання ефективності інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств регіону. Визначено рівень дієвості фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб'єктів природокористування промислового виробництва. Створено економетричні моделі, з використанням якої спрогнозовано вплив діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища Житомирщини до 2010 р. Обгрунтовано підходи щодо впровадження системи екологічного менеджменту на даних підприємствах. Розроблено рекомендації з метою вдосконалення механізму еколого-економічного регулювання їх діяльності.

Розкрито сутність та удосконалено механізм управління еколого-економічними процесами у діяльності промислових підприємств. Здійснено моніторинг актуальних еколого-економічних проблем промислових регіонів України. Обгрунтовано концептуальну модель механізму управління еколого-економічними процесами. Адаптовано до умов господарювання промислового підприємства модель, засновану на принципі холодного резервування, що дає можливість мінімізувати негативні наслідки аварійного відключення основного природоохоронного устаткування. Удосконалено метод превентивного управління еколого-економічними процесами. Розроблено модель ефективного використання грошових коштів на покращення еколого-економічного стану з метою мінімізації витрат, екологічних платежів і штрафних санкцій. Удосконалено організаційно-економічний механізм промислового підприємства для оптимізації управління еколого-економічними процесами. Створено методи оцінки рівня еколого-економічних процесів, що мають порогові значення індикаторів безпеки, які є кількісними параметрами та визначають межу між небезпекою та безпечною зонами функціонування підприємства. Визначено економічну ефективність еколого-економічних процесів у діяльності промислових підприємств.

Наведено результати дослідження проблем еколого-економічної діяльності підприємств, механізмів формування та реалізації еколого-економічного управління. Обгрунтовано стратегію господарського розвитку для досягнення цілей сталого розвитку. Визначено принципи переходу до еколого-економічного типу господарювання. Доведено необхідність переходу до нового типу управління підприємством - еколого-економічного. Розроблено класифікацію еколого-економічних стратегій для українських підприємств та запропоновано метод вибору ефективного варіанта. Доведено можливість впровадження в українських підприємствах систем управління на основі міжнародних стандартів сталого розвитку. Запропоновано метод реінжинірингу системи управління для адаптації до міжнародних стандартів. Розроблено механізм екологічного маркетингу щодо реалізації еколого-економічного управління. Удосконалено моделі екологічного обліку та аудиту.

Уточнено економіко-екологічний зміст поняття "ризик екологічної небезпеки" (РЕН), вперше визначено суттєвий зміст поняття "ризик-менеджмент екологічних небезпек" (РМЕН). Запропоновано принципи побудови системи ризик-менеджменту екологічних небезпек. Розроблено комплексний критерій якості навколишнього середовища території, який дає змогу провести ранжування територій за ступенем безпеки проживання населення для підтримки прийнятного рівня екологічної безпеки. Розроблено рекомендації щодо організації процесу РМЕН і запропоновано опитний лист з метою визначення ризик-менеджером РЕН. Розроблено систему організаційно-економічних інструментів РМЕН. Сформульовано методичні підходи та розроблено елементи оцінки та управління локальним ризиком у робочій зоні Одеського припортового заводу (ОПЗ). Розроблено організаційно-методичні елементи оцінки та управління ризиком на токсично-небезпечних об'єктах (на прикладі ОПЗ). Удосконалено організаційно-методичні засади формування регіональної системи страхування РЕН як інструменту РМЕН.

Розроблено й обгрунтовано нові теоретичні і методичні підходи до забезпечення екологічної безпеки промислових підприємств. Удосконалено принципи екологічної політики промислового підприємства за рахунок їх доповнення принципом забезпечення єдності реалізації екологічної політики на національному і регіональному рівнях та на рівні підприємства. Розроблено методичні підходи до управління екологічною безпекою підприємства, що передбачають удосконалення фінансового механізму регулювання природокористування, екологічної мотивації, економічних механізмів державного екологічного управління як необхідних складових процесу екологізації промислових підприємств. Теоретично обгрунтовано пріоритетні шляхи вдосконалення системи управління екологічною безпекою на промислових підприємствах, які передбачають забезпечення єдності управління технологією, ефективну організацію системи екологічного менеджменту та управління якістю продукції. Розроблено методику планування та організації екологічної діяльності підприємства, що складається з еколого-економічного аналізу, поетапного планування екологічної діяльності з урахуванням задач внутрішньої та зовнішньої політики підприємства, визначення напрямків організації екологізації та критеріальної якісної оцінки системи екологічного менеджменту.