Досліджено процес управління ефективним розвитком промислових підприємств як визначальну умову забезпечення ефективного функціонування промисловості за умов ринкової трансформації національної економіки. Здійснено аналіз економічної суті ефективного розвитку промислових підприємств у контексті теорії економічного зростання, згідно з якою зростання трактується як динамічний фактор ефективного економічного розвитку. Вивчено особливості та закономірності розвитку промислових підприємств Донеччини. Обгрунтовано проведення певних заходів щодо управління ефективним розвитком промислових підприємств, базуючись на концепції цього управління. Запропоновано заходи стосовно забезпечення ефективності функціонування промислових підприємств у довгостроковий період й посилення соціальних і екологічних ефектів процесу розвитку. На підставі аналізу факторів, умов і передумов ефективного розвитку промислових підприємств розроблено рекомендації щодо використання стратегії інтегрованого зростання в системі управління ефективним розвитком промислових підприємств. Доведено необхідність використання елементів синергетичної економіки під час розробки основних заходів щодо дослідженого управління з метою забезпечення значного ступеня стійкості прогресивних якостей розвитку.

Розглянуто сутність і функціональне призначення державного регулювання економіки, визначено вплив держави на відтворювальні процеси на промислових підприємствах, а також розкрито особливості соціального розвитку промислових підприємств як процесу відтворення й оновлення їх соціального середовища. Здійснено макроекономічний аналіз відтворювальних процесів за умов трансформації економіки України, а також функціонування промислових підприємств регіону. Досліджено інструменти економічного регулювання розширеного відтворення у промисловому секторі регіону. Розглянуто бюджетну політику як основну складову державної підтримки промислових підприємств в Україні.

Рассмотрены вопросы управления развитием промышленных предприятий, решения задач стабилизации и улучшения положения производителя на рынке. Изложены теоретико-методологические основы управления развитием промышленных предприятий. Уделено внимание обобщению и разработке научно-методических положений по обоснованию и формализации концепции управления развитием промышленных предприятий. Рассмотрены оценка, прогнозирование развития и инструменты реализации концепции.

Висвітлено теоретичні проблеми забезпечення ефективності управління розвитком діяльності вітчизняних промислових підприємств (ПП). Визначено основні показники, які характеризують діяльність ПП. Розглянуто питання економічної стійкості та можливості відновлення трудового, економічного, технічного потенціалу ПП. Увагу приділено моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовищ ПП за умов нестабільності та кризи. Обгрунтовано методичні підходи щодо вдосконалення управління розвитком діяльності ПП.

Освещены теоретические проблемы обеспечения эффективности управления развитием деятельности отечественных промышленных предприятий (ПП). Определены основные показатели, характеризующие деятельность ПП. Рассмотрены вопросы экономической устойчивости и возможности восстановления трудового, экономического, технического потенциала ПП. Уделено внимание мониторингу внешней и внутренней сред ПП в условиях нестабильности и кризиса. Обоснованы методические подходы к усовершенствованию управления развитием деятельности ПП.

Розглянуто методичні питання створення механізму управління стійкістю промислового підприємства. Запропоновано методику, яка включає оцінку поточного стану підприємства, визначення чинників зовнішньої та внутрішньої стійкості, оцінку потенціалу підприємства, розробку стратегії забезпечення стійкості підприємства.

Проаналізовано проблеми застосування аналітичних інструментів управління економічним розвитком промислових підприємств. Уточнено трактування поняття "управління розвитком", класифіковано інструменти управління. Cистематизовано показники, що відображають рівень розвитку промислових підприємств. Удосконалено метод оцінювання рівня розвитку промислових підприємств, що базується на інтегрованому підході та має системно-цільовий характер. Висвітлено особливості методичного підходу до формування і наочного представлення сфер розвитку промислових підприємств. Розроблено методичний підхід до обгрунтування стратегій розвитку промислових підприємств, що базується на двовимірній моделі вибору напрямів розвитку з урахуванням двох параметрів: середнього темпу зміни валового доходу та рівня потенціалу, який визначає траєкторію ретроспективного та прогнозує напрям перспективного розвитку.

Розроблено теоретико-методичний інструментарій і практичні рекомендації щодо управління відтворювальними процесами виробничих та банківських структур. На прикладі машинобудівних підприємств Харківського регіону обгрунтовано склад системи управління відтворювальними процесами, функції та завдання її підсистем. Розроблено методичний підхід до оцінювання системи управління відтворювальними процесами підприємства на основі інтегральних показників. Запропоновано методичні положення щодо управління відтворювальними процесами підприємства. Проаналізовано сучасний стан банківської системи України в контексті забезпечення безперервності відтворювальних процесів. Розроблено теоретико-методичне забезпечення управління процесами відтворення у банку. Визначено особливості формування складу показників відтворювальних процесів у банку.

Узагальнено класифікацію методів управління розвитком підприємства з чоирьох позицій: традиційної, за критеріями, за функціями управління та з позиції стратегії. Розглянуто методологічну суть і складову методів стратегічного розвитку підприємства з позиції стратегії. Сформовано переваги та недоліки найпопулярніших серед українських і зарубіжних підприємств методів стратегічного аналізу та надано рекомендації щодо усунення зазначених недоліків. Виявлено, що найпоширенішими недоліками зазначених методів є складність збору інформації, суб'єктивність експертів, мінливість середовища. З'ясовано, що для вибору оптимальної стратегії розвитку підприємства доцільно використовувати та поєднувати декілька методів стратегічного аналізу для максимально точних результатів. Розглянуто найбільш ефективні та найпоширеніші серед світових компаній інструменти управління та надано відсоток світових підприємств, які їх використовують протягом останніх років.

Мета роботи - визначення теоретичних основ формування комплексу інструментів управління сталим розвитком промислових підприємств. Виявлено, що в економічній літературі існує багато розбіжностей щодо видів інструментів управління сталим розвитком підприємства та їх кількості. Проведено дослідження рейтингу ТОП-10 інструментів управління підприємством за щорічними даними консалтингової компанії Bain & Company, які дозволили встановити найбільш популярні з них для субієктів господарювання. При формуванні комплексу інструментів управління сталим розвитком промислового підприємства враховано: досвід розвинутих країн світу щодо їх використання, функції підприємства (інформаційно-правова, виробнича, маркетинг-менеджмент, соціальна відповідальність) та напрями його розвитку (соціальний, екологічний, енергетичний, економічний). Запропоновано інструменти управління підприємством класифікувати за методами забезпечення на інформаційно-законодавчі та аналітико-розрахункові.

У сучасних умовах уніфікації технологічних процесів та швидкої дифузії інноваційних знань однією з вагомих умов досягнення успіху в конкурентній боротьбі та забезпечення стійкості ринкових позицій є постійне впровадження процесів організаційного розвитку. Зміна параметрів організації господарської діяльності або відносин з контрагентами при мінімальних витратах може спричинити значне зростання рівня розкриття потенціалу підприємства. З огляду на це авторською гіпотезою стало співвіднесення складових концепції забезпечення стійкості функціонування та теорії організаційного розвитку. Оскільки складність реалізації даної гіпотези пов'язана з об'єктивною неможливістю розвитку підприємства без втрати стабільності господарювання, представлено теоретичне обгрунтування напрямків вирішення даної проблеми. Обрано розбудову теоретико-методологічного забезпечення управління стійким організаційним розвитком промислового підприємства. Визначено схему предметної області дослідження, в рамках якої розкрито головні сфери реалізації процесів організаційного розвиту. Розроблено функціональну модель життєвого циклу підприємства та визначено особливості трансформації практик життєвого циклу під час організаційних змін. На основі розгляду основних напрямків та сфер організаційного розвитку визначено орієнтири для їх удосконалення в рамках сформованих моделей предметної області та життєвого циклу підприємства.

Узагальнено теоретичні та методичні положення, розроблено практичні рекомендації щодо ефективного управління забезпеченням розвитку промислових підприємств. Охарактеризовано процеси управління забезпеченням під час формування стратегії розвитку промислового підприємства. Досліджено тенденції соціально-економічного розвитку України. Оцінено стан розвитку вітчизняного важкого машинобудування. Увагу приділено економіко-математичному моделюванню системи управління забезпеченням розвитку промислових підприємств.

Розглянуто теоретико-методологічні аспекти управління забезпеченням розвитку промислових підприємств (ПП), проаналізовано тенденції та проблеми системно-рефлексивного управління розвитком ПП. Викладено питання реалізації організаційно-економічних заходів із системно-рефлексивного управління розвитком ПП.

Проаналізовано напрями забезпечення державного регулювання підприємств у сфері формування системи економічних знань щодо функціонування регіональної економіки з позиції виникнення, формування, реалізації, узгодження та балансування економічних інтересів. Наведено взаємозв'язок економічних інтересів і потреб як підприємства, так і держави, які можна забезпечити через інструменти державного регулювання. Обгрунтовано, що сучасні тенденції забезпечення інноваційного розвитку промисловості України та машинобудування (як основної її складової) зумовлені як загальнонаціональним вектором економічного розвитку, так і специфікою, ресурсним потенціалом, потребами регіону та ступенем його залученості в інноваційні процеси відповідно до світових трендів. Окреслено основні напрями економічного розвитку підприємств та формування їх економічних інтересів через державне регулювання. З огляду на всі напрями розвитку економіки в період трансформацій та неоіндустріалізації, економічні інтереси держави та підприємств, доцільно розглядати стимулятори та дестимулятори державного регулювання функціонування та розвитку підприємств машинобудування в таких напрямах: податкове регулювання, грошово-кредитне регулювання, бюджетне регулювання, інвестиційне регулювання, соціальне регулювання, інноваційно-технічне регулювання, безпекове регулювання.

Розроблено концепцію управління організаційним розвитком промислових підприємств в умовах інтелектуалізації економіки, яка розкриває перехід до інтелектуальних промислових підприємств через формування інтелектуального капіталу, сформовано механізм реалізації цієї концепції. Запропоновано класифікацію видів інтелекту промислових підприємств. Доповнено класифікацію видів інтелектуального капіталу за внутрішньою, зовнішньою та штучною складовою як критерію організаційного розвитку промислових підприємств в умовах інтелектуалізації економіки. Запропоновано класифікацію видів організаційного розвитку, визначено фактори та передумови організаційного розвитку промислових підприємств в умовах інтелектуалізації економіки. Розроблено концептуальні основи діагностики організаційного розвитку. Сформовано управлінський інструментарій забезпечення організаційного розвитку: кадрове забезпечення управління організаційним розвитком; методичні підходи до трансформації організаційної культури; концептуальні засади впровадження штучного інтелекту, для яких запропоновано інструменти оцінювання.

Узагальнено теоретико-методологічні, аналітичні, концептуальні положення системно-рефлексивного управління розвитком промислових підприємств. Запропоновано синтез методів системно-рефлексивного управління розвитком промислових підприємств через призму прогнозування, планування та контролю розвитку. Розроблено організаційно-економічні заходи системно-рефлексивного управління розвитком промислових підприємств України при залученні інвестування під проєкти розвитку у галузі машинобудування. Обґрунтовано теоретико-методологічний підхід щодо механізмів використання системно-рефлексивного підходу, що дозволило аргументувати доцільність застосування практичного системного підходу до повної їх оцінки, яка безпосереднім чином впливає на пошук найбільш актуальних та адекватних відповідей промислового підприємства на рефлексивний тиск факторів зовнішнього середовища.

Досліджено теоретико метологічні основи управління розвитком промислових підприємств в умовах інформаційної економіки, проведено аналіз управління розвитком промислових підприємств розроблено механізми оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств в інформаційній економіці, удосконалено організаційне та інформаційне забезпечення управління розвитком промислових підприємств в умовах інформаційної економіки. Розроблено підхід до проведення контролю в управлінні розвитком промислового підприємства при розподілі об’єктів автоматизації виробництва.

В умовах перманентних змін, що породжуються нестабільністю внаслідок війни і збільшенням невизначеності бізнес-середовища, кардинально змінюється розвиток підприємств. Розроблено трактування розвитку підприємства як процесу кількісних, якісних і структурних змін його стану (потенціалу) та функціональної активності для досягнення встановлених бачення та мети (результативності), що зумовлюються іманентною схильністю до вдосконалення, в умовах перманентних змін бізнес-середовища. Розглянуто поняття інновацій та розвитку. Проаналізовано основні тенденції зміни макроекономічних показників України. При аналізі балансу підприємств відмічено, що стрімке зношення необоротних активів на підприємствах спричинене незадовільним амортизаційним відновленням основних засобів. Проблеми зі збутом продукції призводять до зростання частки оборотних активів у балансі підприємств. Незадовільний стан балансу підприємств призводить до сповільнення темпів розвитку промисловості в Україні. Рівень заробітної плати в галузях промисловості не є однаковим і різниться від виду діяльності. Розвиток економіки та суспільства перебувають у постійній взаємодії та взаємозв'язку. Дослідження вітчизняного практичного досвіду промислового виробництва свідчить про високий інтелектуальний і кадровий потенціал, проте кількість підприємств, які впроваджують інновації, у 2020 р. становила лише 14,9 % від загальної кількості промислових підприємств, що менше у 4 рази, ніж у розвинутих країнах. Установлено, що основні проблеми, які впливають на розвиток промислового комплексу України, повіязані із: недостатньою інноваційною активністю підприємств; втратою усталених ринків збуту продукції; технічною застарілістю та низькою якістю продукції; недостатнім внутрішнім фінансуванням; неефективним витрачанням амортизаційних коштів підприємствами.

Узагальнено теоретико-методичні аспекти управління стратегічним розвитком промислових підприємств України. Зазначено, що промисловість України завжди була та залишається драйвером національної економіки, як у економічному, так і соціальному плані. У зв'язку з цим сьогодні дуже гостро постають питання необхідності формування сучасних стратегій розвитку, здатних забезпечити вітчизняним підприємствам відповідний рівень конкурентоздатності та надбання іміджу на світовому ринку. З цієї точки зору узагальнення теоретичних аспектів управління стратегічним розвитком промислових підприємств України є своєчасним і доречним, враховуючи складні макроекономічні умови та необхідність адаптації господарюючих суб'єктів до воєнного стану. Узагальнено характеристику базових стратегій. Визначено складові стратегії управління розвитком промислового підприємства. Зазначено, що управління стратегічним розвитком промислових підприємств є складним процесом, що потребує достатньо високого рівня менеджменту та здатності до прийняття ефективних управлінських рішень. З'ясовано, що неможливо уявити процес управління стратегічним розвитком промислового підприємства без наявності стратегічного потенціалу, який забезпечує найбільш ефективні шляхи використання ресурсів, економічних резервів і можливостей суб'єкта господарювання з метою максимально ефективної реалізації його стратегії. Наведено сукупність показників локальних потенціалів промислового підприємства. Зазначено, що ефективна стратегія розвитку промислового підприємства закладає перспективи економічного зростання та визначає його позиціонування на ринку. Зроблено висновок, що однією з важливих умов ефективного управління стратегічним розвитком промислових підприємств України сьогодні є використання науково обгрунтованих підходів до стратегічного управління та практичний досвід ведення бізнесу. Наявність і розвиток стратегічного потенціалу промислових підприємств дозволить у перспективі використовувати найбільш ефективні шляхи та методи використання всіх наявних ресурсів з метою отримання прибутку та досягнення стратегічних цілей.