Викладено теоретико-методичні підходи до реалізації санаційних перетворень на українських машинобудівних підприємствах створенням виробничо-господарських структур (ВГС). Висвітлено теоретико-методологічні аспекти антикризового управління в учасників фінансово-промислової інтеграції. Розглянуто питання економіко-математичного моделювання спільного фінансування антикризових інновацій у машинобудівних ВГС.

Изложены теоретико-методические подходы к реализации санационных преобразований на украинских машиностроительных предприятиях созданием производственно-хозяйственных структур (ПХС). Освещены теоретико-методологические аспекты антикризисного управления у участников финансово-промышленной интеграции. Рассмотрены вопросы экономико-математического моделирования общего финансирования антикризисных инноваций в машиностроительных ПХС.

Розвинуто теоретичні, методичні та практичні засади антикризової складової управління машинобудівним підприємством. Оцінено вплив факторів зовнішнього середовища на підприємствах машинобудування. Досліджено й обгрунтовано послідовність здійснення функцій антикризового управління на даному підприємстві, які забезпечують узгодженість дій за умов застосування антикризових заходів на підприємствах машинобудівної галузі. Проаналізовано існуючі методи діагностування банкрутства, а також фінансового стану цих підприємств. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення антикризової складової управління підприємствами машинобудування та її управлінських інструментів. Визначено послідовність застосування основних заходів антикризового управління. Побудовано структуру проведення адаптивної реструктуризації машинобудівних підприємств. Розроблено методичні рекомендації щодо формування та реалізації антикризової стратегії управління.

Розроблено науково-методичні основи антикризового управління. Сформовано концептуальний підхід до антикризового управління. Виділено основні фактори кризи, розглянуто її стадії, а саме: зародження, згортання, банкрутство та фінансова санація, а також її основні симптоми. У системі управління машинобудівними підриємствами виділено принципи, адаптовані до машинобудівної галузі, а саме: принцип постійної готовності реагування, принцип превентивності дій. Сформовано основні методи антикризового управління даними підприємствами. Розглянуто стан і тенденції розвитку промисловості, зокрема, машинобудування у фінансовій, збутовій, кадровій, виробничій сфері господарювання. Сформовано класифікатори значущості показників. Розроблено дискримінаційну модель, удосконалено методику визначення інтегрального показника оцінювання кризових явищ і перспектив розвитку машинобудівних підприємств. Сформовано стратегію стабілізації та основні механізми стабілізації на всіх стадіях кризи.

Досліджено теоретичні, методичні та прикладні аспекти діагностики у системі антикризового управління підприємствами машинобудування. Проаналізовано підходи щодо економічного змісту основних категорій і понять, які супроводжують процес управління кризою. Розкрито сутність поняття "криза підприємства" як остаточного загострення протиріч на підприємстві, що загрожує його пріоритетним цілям. З використанням системного та функціонального підходів обгрунтовано градацію кризи підприємства за стадіями: дестабілізації, неорганічних та органічних змін. Розроблено схему структури антикризового управління машинобудівним підприємством на основі взаємозв'язків між його об'єктами. Визначено тенденції динаміки результатів діяльності машинобудівних підприємств України, систематизовано причини й особливості їх кризового стану. Розроблено методичний підхід щодо діагностики стадій кризи підприємств машинобудування, який грунтується на використанні методів фінансового, факторного, кластерного та дискримінантного аналізу. Встановлено, що використання даного підходу дозволяє провести більш об'єктивне та надійне оцінювання стадій кризи з метою підвищення обгрунтованості вибору альтернатив під час прийняття рішень щодо напрямів антикризових заходів. Розроблено методичний підхід щодо вибору антикризових заходів на підставі результатів діагностики стадії кризи та ресурсних можливостей підприємства за допомогою матриці станів, що обумовлює системний підхід до вибору найбільш ефективних з них.

Висвітлено методологічні засади діагностування кризового стану та загрози банкрутства промислового підприємства. Визначено особливості зовнішньої діагностики, наведено рекомендації щодо використання прогнозних оцінок діагностики в прийнятті антикризових управлінських рішень. На засадах результатів оцінки загрози життєстійкості підприємства в навколишньому середовищі розроблено метод ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства. Наведено методичні рекомендації щодо оцінки параметрів кризового стану, де параметрами виступає наявність певних видів криз за такими класифікаційними ознаками, як фаза розвитку, ступінь наслідків, локальна сфера прояву кризових явищ на підприємстві.

Розроблено теоретичні положення та методичні рекомендації щодо оцінювання й організування маркетингового забезпечення антикризових заходів на машинобудівних підприємствах. Розроблено метод оцінювання його ефективності. Удосконалено процес формування антикризових заходів шляхом виокремлення етапу визначення комплексної ефективності та розробки класифікації видів забезпечення антиризикових заходів. Розвинуто методичні рекомендації для оцінювання потенціалу маркетингу стосовно зниження рівня ризику. Запропоновано методичні положення щодо вибору величини витрат на маркетингові заходи за критерієм рівня ризику. Розроблено методичні рекомендації, що стосуються організування маркетингового забезпечення антиризикових заходів.

Розроблено теоретико-методологічні положення та рекомендації щодо створення механізму забезпечення ефективності антикризового управління машинобудівним підприємством. Розкрито суть категорій "криза" й "антикризове управління". Досліджено особливості й основні проблеми антикризового управління в Україні. Обгрунтовано зміст категорії "антикризовий потенціал підприємства" як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним і потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігати за цього тенденцію до сталого розвитку. Розроблено методичний підхід до оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства. Здійснено інституціональний аналіз підприємства, зокрема у аспекті його антикризового потенціалу на базі нечітко-множинного підходу. Розроблено рекомендації щодо антикризової політики підприємства, яка передбачає посилення інноваційної та маркетингової складових. Запропоновано методично-аналітичні засоби як матриці для визначення інноваційної та маркетингової стратегій. Розроблено атлас антикризового управління підприємством як інструмент оперативного управління за кризової ситуації. Розроблено механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством.

Обгрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення антикризового управління та механізму його реалізації на підприємстві за умов трансформації економіки. Розвинуто категоріальний апарат антикризовго управління. Розкрито суть понять "криза" й "антикризове управління". Розглянуто сучасні концепції та підходи до антикризового управління на підприємстві. Виявлено та проаналізовано особливості функціонування машинобудівних підприємств та їх вплив на реалізацію антикризового управління за умов трансформаційної економіки. Виявлено кризотвірні чинники економічного стану підприємств машинобудівної галузі на підставі діагностування сучасних умов господарювання. Запропоновано й обгрунтовано алгоритм антикризового діагностування підприємства з застосуванням проактивного й активного аналізу. За його результатами продіагностовано підприємства машинобудівної галузі. Розроблено механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах за дії ефекту "пролонгованого шоку". Запропоновано методичні рекомендації щодо виявлення резервів підвищення ефективності антикризового управління, зокрема, методи визначення можливості впровадження ефективних антикризових заходів на основі процедури визначення їх доцільності та використання управлінського лівериджу. Наведено методику використання концепції альтернативних витрат для залучення ресурсів на фінансування заходів антикризового управління.

Досліджено сутність і вдосконалено класифікацію кризових явищ на підприємстві на основі їх розмежування за критеріями етапу життєвого циклу, впливу на вартість підприємства та вживання методів реактивного антикризового управління, що дозволяє підвищити ефективність управління підприємством і забезпечити прийняття стратегії розвитку. Поглиблено теоретичні основи проактивного антикризового управління й обгрунтовано його пріоритетні напрями для ефективного функціонування вітчизняних підприємств машинобудування. Розроблено на основі системного підходу концепцію проактивного антикризового управління підприємством, яка дозволяє забезпечити економічну безпеку та конкурентоспроможність підприємства в процесі його функціонування та стратегічного розвитку. Здійснено економіко-математичну модель оцінки масштабів кризового стану підприємства, яку побудовано на основі методів комбінаторики та системної динаміки; її використання дозволяє спрогнозувати фінансовий стан підприємства за умови прийняття заходів запобігання кризі або зменшенню її негативних наслідків та обирати механізми фінансової стабілізації або санації.

Висвітлено теоретичні засади антикризового управління. Проаналізовано передумови, механізми виникнення та розвитку криз. Наведено методи виявлення, діагностики та профілактики кризових явищ і станів на підприємстві. Розкрито можливості використання реструктуризації як антикризового інструменту. Показано необхідність застосування антикризового моніторингу під час формування та реалізації антикризової стратегії, який виконує функцію постійного спостереження та контролю діяльності підприємства з метою оперативної діагностики його стану, а також зовнішнього середовища, що дозволяє вчасно коригувати управлінські дії, мінімізувати економічні втрати та запобігати негативним наслідкам. Запропоновано методичні підходи щодо удосконалення сучасних інструментів антикризового управління машинобудівним підприємством.

Розглянуто питання, пов'язані з теорією та практикою антикризового управління сучасними підприємствами за умов нестабільного середовища. Розглянуто теоретичні засади антикризового управління, проаналізовано передумови, механізми виникнення та розвитку криз, наведено методи виявлення, діагностики профілактики кризових явищ і станів на підприємстві. Запропоновано використовувати реструктуризацію як антикризовий інструмент управління, спрямований на швидке нарощування відриву від найближчих конкурентів і створення унікальних конкурентних переваг. Обгрунтовано застосування антикризового моніторингу під час формування та реалізації антикризової стратегії, який виконує функцію постійного спостереження та контролю діяльності підприємств з метою оперативної діагностики та стану, а також зовнішнього середовища, що надає можливість вчасно коригувати управлінські дії, мінімізувати економічні втрати та запобігати негативним наслідкам. Встановлено, що практична реалізація запропонованих методичних підходів щодо удосконалення сучасних інструментів антикризового управління машинобудівним підприємством сприяє забезпеченню стабільності діяльності підприємств і можливості швидкої адаптації до змін в існуючому середовищі, а також підвищенню наукової обгрунтованості управлінських рішень та переведенню антикризових управлінських рішень переважно до сфери превентивного управління, що істотно підвищить їх ефективність.

Рассмотрены вопросы, связанные с теорией и практикой антикризисного управления современными предприятиями в условиях нестабильной среды. Рассмотрены теоретические основы антикризисного управления, проанализированы предпосылки, механизмы возникновения и развития кризисов, приведены методы выявления, диагностики профилактики кризисных явлений и состояний на предприятии. Предложено использовать реструктуризацию как антикризисный инструмент управления, направленный на быстрое наращивание отрыва от ближайших конкурентов и создание уникальных конкурентных преимуществ. Обосновано применение антикризисного мониторинга при формировании и реализации антикризисной стратегии, который выполняет функцию постоянного наблюдения и контроля деятельности предприятий с целью оперативной диагностики и состояния, а также внешней среды, что позволяет своевременно корректировать управленческие действия, минимизировать экономические потери и предупреждать негативные последствия. Установлено, что практическая реализация предложенных методических подходов по совершенствованию современных инструментов антикризисного управления машиностроительным предприятием способствует обеспечению стабильности деятельности предприятий и возможности быстрой адаптации к изменениям в существующем среде, а также повышению научной обоснованности управленческих решений и переводу антикризисных управленческих решений преимущественно в сферу превентивного управления, что существенно повысит их эффективность.

Викладено результати дослідження теоретичних та практичних підходів до сутності, принципів, функцій і методів антикризового управління підприємствами машинобудування. Встановлено, що криза є одним із станів діяльності або частковим випадком перехідного процесу розвитку. Створено модель процесу антикризового управління, введено принцип полісу кризи як каталізатора, подано характеристику основних методів антикризового управління.

Проаналізовано послідовність етапів розробки та реалізації антикризової стратегії підприємства за умов нестабільного зовнішнього середовища, який має 7 етапів. Однак для об'єктивного контролю реалізації стратегії передбачається зворотній зв'язок, який передбачає здійснення всіх етапів послідовності розробки та реалізації антикризової стратегії, починаючи з першого. Це дозволить виявити зміни у стані зовнішнього середовища та у кризовому стані підприємства й за необхідності обрати іншу стратегію або скорегувати заходи щодо реалізації існуючої. Для того, щоб запропонований вибір антикризової стратегії був упроваджений у дію, запропоновано антикризові заходи, які забезпечать розвиток досліджуваних підприємств. Зазначені заходи (за умов вибору антикризової стратегії) допоможуть машинобудівному підприємству слідувати обраній стратегії, та уникнути банкрутства. За умов кризового стану керівники та спеціалісти машинобудівних підприємств повинні бути зосереджені не стільки на проблемах усунення наслідків кризи, скільки на виборі такої антикризової стратегії, яка буде визначатися пріоритетами, пов'язаними із наслідками кризи, вмінням їх передбачати та спрогнозувати з метою подальшого їх усунення.

Розроблено теоретичні і методичні основи, а також практичні рекомендації з формування та реалізації антикризової програми машинобудівних підприємств на основі сучасних концепцій розвитку організацій. Визначено зміст та основні етапи формування антикризової програми промислових підприємств, а також проблеми реалізації антикризових програм у системі антикризового управління на машинобудівних підприємствах. Розроблено концепцію побудови антикризової програми підприємства на основі інноваційних підходів - аутсорсингу, організаційно-інформаційного забезпечення антикризової програми машинобудівного підприємства.

Уточнено визначення терміна "криза". Запропоновано класифікацію криз. Уточнено сутність нестабільного зовнішнього середовища. Запропоновано трансформаційний підхід до визначення поняття антикризової стратегії. Обгрунтовано принципи розробки антикризової стратегії машинобудівного підприємства. Визначено стан зовнішнього середовища та кризовий стан підприємств машинобудування. Запропоновано методичний підхід до визначення типу стійкості підприємств на основі їх кризових станів та станів зовнішнього середовища. Побудовано матрицю виробу типової антикризової стратегії для груп підприємств. Запропоновано послідовність етапів розробки та реалізації антикризової стратегії за умов нестабільного зовнішнього середовища.

Розглянуто проблеми управління розвитком промислового підприємства за умов нестабільного розвитку економіки країни на світовому ринку, існування структурних галузевих диспропорцій національної економіки та низького рівня потенціалу розвитку промислових підприємств. Охарактеризовано комплекс управлінських рішень, які забезпечують локалізацію кризи на підприємстві та створюють передумови для підтримки висхідної стадії ділового циклу розвитку підприємства. Запропоновано механізм управління кризовими ситуаціями, який дозволяє на основі запропонованих діагностичних шкал своєчасно розпізнавати клас стійкості / кризи промислового підприємства та враховувати фактори виникнення криз, що надає змогу менеджерам формувати якісні й адекватні управлінські рішення відповідно до локалізації природної кризи або формування штучних кризових явищ з урахуванням його ресурсних можливостей. Проаналізовано методичний підхід до управління кризовими ситуаціями промислового підприємства, заснований на сценарному підході, метою якого є підтримка / посилення висхідного вектора розвитку ділового циклу розвитку підприємства або локалізація кризових ситуацій, зміна стадії ділового циклу розвитку підприємства зі спадної на висхідну.

Висвітлено науково-методичні підходи та практичні рекомендації щодо побудови механізму антикризового управління на підприємствах машинобудування. Досліджено роль і місце кризових явищ в економічній системі, обгрунтовано специфіку антикризового управління. Визначено проблеми та перспективи функціонування підприємств машинобудівної галузі під впливом кризи. Вдосконалено науково-методичні підходи до ідентифікації ризиків за стадіями життєвого циклу підприємства, досліджено механізм антикризового управління, поглиблено науково-методичні засади стрес-тестування на підприємствах. Запропоновано методичний підхід до застосування економіко-математичного апарату за реалізації внутрішнього контролю на підприємстві. Розроблено рекомендації щодо формування державної програми стабілізації розвитку машинобудування України.

Обгрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності антикризового управління та його інструментарію на промислових підприємствах (ПП). Визначено основні характеристики та ознаки латентної кризи, кризи прибутковості та кризи ліквідності. Досліджено понятійний апарат антикризового управління підприємством. Доведено необхідність здійснення на вітчизняних підприємствах антикризового управління не тільки за умов кризи, а також на постійній основі з метою її профілактики. Обгрунтовано та розроблено процедуру виявлення й оцінювання складності кризової ситуації, яка базується на використанні індексу зміни прибутку, що надає змогу ідентифікувати ознаки латентної кризи на підприємстві та об'єктивно визначити необхідність упровадження профілактичних антикризових заходів. Для підвищення ефективності антикризового управління вдосконалено систему ранньої діагностики кризових явищ, яка включає показники динамічної платоспроможності та технологію їх розрахунку, що надає змогу своєчасно визначити погіршення стану платоспроможності, вплив різних видів діяльності на рівень втрати платоспроможності підприємства, розкрити механізм втрати платоспроможності та, відповідно, сформувати ефективну систему заходів запобігання банкрутству на превентивній основі за допомогою впровадження системи раннього запобігання та реагування на кризові ситуації.

Узагальнено трактування антикризового управління та суті рейдерського захоплення, що стало основою для розроблення методичних засад реалізації превентивних антикризових захисних заходів на машинобудівних підприємствах.

Розглянуто проблеми антикризового управління (АКУ) на етапі ранньої діагностики кризи, головні завдання та стратегічні напрями АКУ підприємством залежно від глибини кризи. Визначено поняття АКУ, підкреслено важливість ефективного антикризового менеджменту за управління за сучасних умов. Розглянуто особливості прояву кризи та вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на розгортання кризи. Досліджено, що за сучасних умов реформування економіки на ринкових засадах, відновлення вітчизняного виробництва є неможливим без створення ефективної системи банкрутства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій світовій практиці. Викладено актуальні проблеми з АКУ. Розглянуто теоретичні засади АКУ, методи та технології на прикладі діяльності підприємств машинобудування.