Розглянуто суть поняття власності, форми та особливості її реалізації в аграрному секторі за умов ринкових перетворень. Проаналізовано економічний стан розвитку багатоукладності на селі, запропоновано схему ринкової трансформації укладів. Досліджено використання ресурсів агроформуваннями окремих укладів та визначено напрямки підвищення економічної ефективності використання ресурсів за умови інтенсифікації сільгоспвиробництва. Розроблено пропозиції щодо розвитку інтеграції та кооперації сільськогосподарських товаровиробників за умов реформування відносин власності. Обгрунтовано необхідність та запропоновано механізм державного економічного регулювання процесу розвитку різноманітних форм власності в аграрному секторі.

Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти реформування відносин власності в аграрному секторі України в умовах становлення змішаної економіки. Досліджено особливості власності та форми її реалізації за умов ринкових перетворень, розвиток реалізації права власності. Визначено особливості відносин власності та їх реалізації в аграрному секторі економіки України. Проведено аналіз трансформацій земельних відносин в Україні, вказано причини кризи та шляхи виходу з неї. Запропоновано схему кооперативного товариства як організаційної форми господарювання на селі. Доведено необхідність ринку землі, розвитку поруч з приватною державної форми власності на землі сільськогосподарського призначення. Вказано на можливість дотримання еволюційних змін у процесі розвитку відносин власності в аграрному секторі економіки України. Запропоновано напрямки державного регулювання аграрних відносин за сучасних умов.

Проаналізовано теоретичні засади й удосконалено організаційно-економічні форми майнових відносин власності шляхом утворення ефективних методів використання сільським населенням майнових прав. Конкретизовано економічний зміст та юридичні форми відносин власності й проаналізовано основні тенденції їх розвитку в сільському господарстві. Виділено основні типи, види та форми у структурі власності. Обгрунтовано раціональну структуру аграрного сектору економіки за формами власності. Визначено ефективні економічні умови реалізації прав власника щодо розпорядження та користування майном. Висвітлено теоретичні засади поєднаного застосування методологій структурно-функціонального та функціонально-вартісного аналізу у вирішенні проблеми раціонального використання майна у галузі сільського господарства. Обгрунтовано методику побудови математичних моделей для оптимізації використання майна як матеріального інвестиційного ресурсу.

Визначено сутність та сфери прояву відносин власності, обгрунтовано основні положення щодо їх економічного потенціалу. Досліджено взаємозв'язок відносин власності та господарювання. Обгрунтовано тезу про суттєвий вплив форми власності на виробничі ресурси на визначення суспільних способів поєднання факторів виробництва, характеру їх управління та розподіл результатів господарювання. Удосконалено методологічні підходи щодо структури економічних відносин за формами власності та господарювання. Виявлено їх економічний потенціал та проблеми в аграрній сфері економіки за критерієм впливу власності на мотивацію до праці учасників виробництва. Розроблено методичні підходи щодо оцінки сучасної аграрної сфери економіки України у контексті економічних укладів і виявлено чинники, економічна значимість яких посилюється з розвитком аграрних відносин (розміри господарства, техніко-технологічне забезпечення та застосування наукового менеджменту). Проаналізовано співвідношення організаційних форм господарювання у сільському господарстві та ефективність їх функціонування за умов ринкової економіки. Наведено рекомендації щодо формування раціональної структури відносин власності та господарювання.

Обгрунтовано теоретичні та практичні напрями формування та використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу України. Досліджено та визначено місце даного капіталу у виробництві аграрної продукції. Розкрито суть поняття та вивчено структуру інтелектуального капіталу, методику його оцінювання й організаційно-економічного механізму його функціонування як способу виробництва продукції. Розглянуто інтелектуальний капітал як фактичну та перспективну можливість використання нематеріальних активів підприємства у виробництві продукції шляхом матеріалізації інноваційних ідей. Розглянуто певні відмінності формування та використання інтелектуального капіталу аграрних підприємств завдяки використанню інтелектуального капіталу в інших виробничих сферах. Виявлено причини одержання незадовільного результату щодо моніторингу та розвитку інтелектуального капіталу на певних підприємствах агропромислового комплексу України. З урахуванням виявлених проблем на цих підприємствах запропоновано відповідні методики з метою усунення недоліків стосовно формування та використання інтелектуального капіталу. Розглянуто зарубіжний досвід щодо його формування та використання. Запропоновано розглядати інтелектуальний капітал як засіб виробництва майбутнього. Відзначено, що сучасне інноваційне підприємство агропромислового комплексу та будь-якого іншого напряму виробництва неможливе без вірогідного та раціонального використання інтелектуального капіталу як основи науково-технічного прогресу.

Досліджено теоретичні основи маркетингового управління інтелектуальним капіталом наукоємних підприємств і розроблено науково-методичні та практичні рекомендації з їх вдосконалення на підприємствах агропромислового комплексу (АПК). Узагальнено різні підходи до визначення категорії "інтелектуальний капітал підприємства". Досліджено стан маркетингового управління інтелектуальним капіталом на наукоємних підприємствах АПК, проведено маркетинговий аналіз ринку інтелектуальної власності в Україні. Вдосконалення маркетингового управління інтелектуальним капіталом включає: бізнес-модель, програму маркетингу, алгоритм формування стратегії маркетингу, впровадження брендингу та франчайзингу на базі сучасних інформаційних технологій. Запропоновано в межах розробки бренду на наукоємну продукцію створювати власний сайт в мережі Інтернет.

Обгрунтовано значущість інтелектуального потенціалу науки для розвитку національної економіки. Проаналізовано особливості та проблематичні аспекти його реалізації у сфері аграрної науки. Запропоновано заходи, що можуть сприяти підвищенню ефективності використання інтелектуального потенціалу науковців-аграрників.

Досліджено суть і принципи формування приватної власності в аграрному секторі України. Проаналізовано проблеми інституційної трансформації власності на землю та визначено передумови для створення й функціонування ефективного ринку землі. Доведено, що найефективнішою формою господарювання, заснованого на приватній власності, є фермерське господарство. Обгрунтовано необхідність формування такої інституційної структури, яка забезпечила б ефективне функціонування інституту приватної власності в аграрній економіці України.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади формування інтелектуального капіталу в суспільстві й аграрній сфері економіки. Розкрито сутність інтелектуального капіталу, його особливості в аграрній сфері, концепції формування та розвитку, ефективність інститутів аграрної освіти та науки. Значну увагу приділено інтелектуальній власності як структурному елементу й одному з основних, разом із людським капіталом, формувальних факторів. На основі поглибленого аналізу інтелектуального капіталу в аграрній сфері запропоновано науково обгрунтоване вирішення важливої наукової проблеми - обгрунтування теоретико-методологічних засад розвитку інтелектуального капіталу аграрної сфери економіки.

Висвітлено теоретико-методологічні основи інтелектуального капіталу (ІК). Визначено сутність категорії ІК аграрної сфери, його структуру та методи дослідження. Розкрито особливості й основні принципи формування інтелектуального капіталу в аграрній сфері. Запропоновано концептуальні засади удосконалення інституціонального забезпечення формування та розвитку інтелектуального капіталу. Увагу приділено інтелектуальній власності як структурному елементу та одному з основних, разом із людським капіталом, формуючих факторів. Досліджено шляхи комерціалізації, функціонування ринку та державну політику у сфері інтелектуальної власності. Розкрито основні шляхи реформування аграрної науки і освіти та їх вплив на розвиток інтелектуального капіталу. Обгрунтовано місце інтелектуального капіталу у формуванні інноваційної моделі розвитку аграрної економіки, концептуальні положення формування та розвитку інтелектуального капіталу.

Досліджено сутність власності як загальнолюдської цінності та економічної категорії. Опрацьовано світоглядне забезпечення реформування відносин власності (ВВ). Виявлено особливості розвитку таких відносин аграрного сектору за умов транзитивної економіки. Розкрито економічну глобалізацію та регіоналізацію як чинників впливу на розвиток ВВ. Подано методологічні основи дослідження розвитку ВВ в аграрних перетвореннях. Проведено інституціональне забезпечення розвитку ВВ. Розкрито індивідуалізацію та соціалізацію власності як діалектичну основу розвитку ВВ. Висвітлено проблеми забезпечення продовольчої безпеки. Проаналізовано соціально-економічну результативність реформування ВВ. Наведено регіональні аспекти розвитку таких відносин. Встановлено взаємозв'язок управління нерухомістю та розвитку ВВ. Розкрито вплив державної аграрної політики на соціально-економічну результативність аграрних перетворень. Обгрунтовано доцільність підвищення результативності зовнішньоекономічної діяльності аграрним сектором. Визначено засади розвитку багатоукладності. Досліджено розвиток ВВ у контексті екологізації господарської діяльності аграрного сектору.

Розкрито теоретико-методологічні основи розвитку відносин власності та їх особливості в системі сучасних аграрних перетворень України. Увагу приділено суспільно-політичній та соціально-економічній результативності реформування відносин власності в сільському господарстві. Висвітлено загальнонаукові підходи та прикладні основи регуляторної політики з процесу управління нерухомістю як базової складової розвитку відносин власності. Обгрунтовано основні напрями підвищення соціально-економічної результативності розвитку відносин власності.

Розкрито теоретико-методологічну сутність інтелектуального капіталу (ІК) аграрного сектору економіки (АСЕ), а також висвітлено особливості його формування та розвитку. Поглиблено сутність категорії "інтелектуальний капітал" та вдосконалено структуру ІК АСЕ. Розкрито методичні підходи до оцінювання ефективності використання ІК. Оцінено рівень розвитку ІК АСЕ Хмельницької області за головними його структурними складовими: людський, інноваційний та соціальний капітал. Відзначено, що головні важелі розвитку ІК зосереджені у державних інститутах влади (міністерствах). Наведено науково обгрунтовані пропозиції щодо необхідності та напрямів удосконалення мотиваційної системи розвитку ІК АСЕ України.

Досліджено теоретичні засади еволюції формування інтелектуального капіталу як економічної категорії. Проведено структуризацію та виділено основні структурні елементи: людський, інноваційний та соціальний капітал, а також відзначено наявні методи оцінювання нематеріальних активів і запропоновано методику оцінювання інтелектуального капіталу аграрного сектору економіки. Проаналізовано стан розвитку та потенціалу кожної зі структурних складових інтелектуального капіталу Хмельницької області та України в цілому. Запропоновано практичні рекомендації з удосконалення нормативно-правової бази. Визначено пріоритетні напрями бюджетного фінансування та сформовано мотиваційну модель розвитку інтелектуального капіталу аграрного сектору економіки.

Розглянуто теоретико-методологічні підходи до аналізу відносин власності. Розкрито особливості й проблеми власності в АПК. Висвітлено проблеми АПК в Україні, можливості їх вирішення. Визначено можливі шляхи подолання проблем в АПК.

Презентовано результати моніторингу дослідницької активності у сфері проблематики управління інтелектуальною власністю в аграрному секторі економіки з акцентом на тематичну диференціацію інформаційного поля та ідентифікацію моделей творчої активності. Доведено неформальний характер формування інтелектуального ландшафту досліджень проблеми. Обгрунтовано пропозиції щодо інституціонального розвитку наукової комунікації.

Систематизовано та розвинено теоретичні, методологічні та прикладні засади управління інтелектуальною власністю в системі науково-освітнього забезпечення аграрної економіки. Розглянуто ґенезу й обгрунтовано пропозиції щодо інституціонального розвитку наукової школи управління інтелектуальною власністю в аграрній економіці. Аргументовано переваги парадигми інтелектуалізації як методологічної моделі наукового дослідження проблем управління інтелектуальної власністю у сфері науково-освітнього забезпечення аграрної економіки. Розроблено типологію державних політик інтелектуальної власності та підготовлено ряд пропозицій щодо підвищення ефективності їх інституціоналізації у моделях державного інноваційного менеджменту з метою побудови інтегрованих ланцюгів створення доданої вартості в аграрній економіці. Здійснено концептуалізацію механізму публічного управління інтелектуальною власністю в системі науково-освітнього забезпечення аграрної економіки з урахуванням характеру специфікації прав інтелектуальної власності на аграрні інтелектуальні продукти, що виходить з критеріїв суспільної корисності.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)320-141 + У010

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Загальні основи економічного розвитку та формування ринку

Шифр НБУВ: ДС48598 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)320-141 + У010

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Загальні основи економічного розвитку та формування ринку

Шифр НБУВ: ДС48598 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми, пов'язаної з розробкою й обґрунтуванням теоретико-методологічних засад і прикладних аспектів щодо управління інтелектуальною власністю в системі науково-технічного розвитку економіки України. Досліджено концептуальні засади розвитку інтелектуальної власності в умовах становлення постіндустріальної економіки. Розкрито теоретичне підґрунтя щодо архітектоніки інтелектуальної власності у контексті структурних трансформацій. Упорядковано сутнісні взаємозв'язки, структуровано й обґрунтовано категоріальний апарат, пов'язаний із формуванням інтелектуальної власності. Обґрунтовано полісемантичну сутність інтелектуальної власності як економічної категорії. Вдосконалено існуючий методичний апарат до оцінки інтелектуальної власності на основі запропонованих концептів і системи показників оцінки інтелектуальної власності. Проведено дослідження особливостей методології управління інтелектуальною власністю в контексті науково-технічного розвитку. Визначено складові системи науково-технічного розвитку національної економіки та її роль у формуванні інтелектуальної власності. Обґрунтовано парадигмальний підхід до управління інтелектуальною власністю в системі науково-технічного розвитку України. Визначено основні особливості державної політики забезпечення розвитку сфери інтелектуальної власності у провідних країнах світу. Висвітлено особливості державної науково-технічної політики у сфері інтелектуальної власності України, розроблено механізм її державного регулювання. Проведено оцінку стану та тенденцій функціонування сфери інтелектуальної власності України, інтелектуальної та винахідницької активності в системі науково-технічного забезпечення України. Визначено особливості та тенденції розвитку високотехнологічних секторів економіки України. Розроблено модель взаємозв'язку складових компонент та оціночних показників визначення узагальнюючого рівня інтелектуального розвитку вітчизняної економіки, проведено його діагностику. Запропоновано методологію до управління розвитком сфери інтелектуальної власності. Вдосконалено методологічний інструментарій комплексної оцінки рівня розвитку об'єктів інтелектуальної власності. Розроблено організаційний механізм оцінки економічного стимулювання розвитку об'єктів інтелектуальної власності. Запропоновано методичний інструментарій прогнозування рівня інтелектуального розвитку економіки України. Обґрунтовано науково-методичний підхід до визначення стратегій фінансування інтелектуального розвитку України. Запропоновано інтегрований підхід до визначення стратегічних напрямків інтелектуального розвитку України, який базується на використанні форсайт-методології дорожнього картування. Розроблено інтегровану модель взаємодії компонентів інфраструктури комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності в системі науково-технічного розвитку. Для обґрунтування оптимальної моделі інтелектуальної активності для кожної з областей України проведено моделювання рівня геоінтелектуальної активності країни.