Розкрито теоретичні, методологічні й практичні питання планування на аграрному підприємстві. Детально висвітлено суть та організацію планування на підприємстві, його особливості за ринкових умов. Охарактеризовано види внутрішньогосподарського планування - стратегічного, бізнес-планування та поточного. Розглянуто методику та практику планування виробничої, фінансової діяльності та соціального розвитку колективів сільськогосподарських підприємств і їх підрозділів, підприємств різних форм власності й організаційних форм господарювання.

Розглядаються проблеми вдосконалення планування з врахуванням невизначеності умов функціонування та розвитку економічних систем. На прикладі агропромислового комплексу (АПК) розроблена методологія та методи оптимізації. В запропонованих економіко-математичних моделях враховується невизначеність, функціональні характеристики (стійкість, надійність, еластичність, ризик тощо). Розглянуто ряд нових підходів моделювання та оптимізації економічних процесів.

Розкрито екологічні аспекти, які необхідно враховувати під час економіко-математичного моделювання розвитку сільського господарства України. Основну увагу приділено веденню екологічно безпечного землеробства.

Розглянуто основні підходи щодо створення лінійних і нелінійних прогнозів динамічних аграрних систем в Excel з метою виявлення впливових процесів, які слід ураховувати в майбутньому періоді, й обгрунтування заходів щодо активного впливу на них.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення методологічних та розробки методичних засад планування функціонування та розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах невизначеності. Разроблено ряд економіко-математичних моделей. Зокрема, оригінальною є економіко-математична модель визначення оптимальних обсягів реалізації сільськогосподарської продукції (сировини) та економіко-математична модель структури галузей, що відрізняється від існуючих врахуванням: випадкових погодних станів; попиту на сільськогосподарську продукцію; інерційності та маневреності виробництва; залежності перетравності кормів від кількості клітковини і сухої речовини при оптимізації раціонів годування тварин; оптимізацією обсягів реалізації продукції; створенням і використанням запасів та резервів.

Висвітлено питання застосування економетричного моделювання для прогнозування розвитку сільського господарства України. Розроблено методологічні засади системного дослідження сільськогосподарської сфери економіки України перехідного періоду. Наведено комплекс економіко-математичних моделей економетричного моделювання прогнозування розвитку сільського господарства на період до 2004 р. Створено базу даних для спеціалізованої комп'ютерної системи економетричного моделювання. Отримано результати прогнозно-імітаційних розрахунків за сценаріями, які враховують щорічні зміни обсягів імпорту нафти і газу та погодних умов.

Досліджено особливості сільського господарства як об'єкта експрес-аналізу та визначено показники оцінки економічної стійкості галузі. Проведено оцінку процесів реструктуризації та трансформації сільськогосподарських підприємств, їх адаптації до ринкового середовища. Визначено рівень економічної стійкості господарств різних виробничих типів Криму. Розроблено методику, алгоритм і програми розрахунку економічної стійкості суб'єктів сільськогосподарського виробництва. Досліджено динаміку змін факторів виробництва, їх сполучення, ефективність використання. Визначено системи кореляційних взаємозв'язків показників економічної стійкості сільськогосподарських підприємств для підвищення економічної ефективності виробництва.

З використанням розробленого методичного підходу до оцінки якості виробничих планів сільськогосподарських підприємств та з урахуванням розподілу основних виробничих показників на дві окремі групи, що характеризують вихідні умови виробництва та його результати, проведено ретроспективне та перспективне дослідження ефективності застосування сучасної моделі планування виробничої діяльності аграрного підприємства. Запропоновано використовувати метод кошторисного планування під час підготовки виробничої частини бізнес-плану, визначено та адаптовано до умов сільськогосподарського виробництва його основні складові. Розроблено принципово новий механізм кошторисного планування сільськогосподарського виробництва за типовими підгалузями.

Визначено роль держави у здійсненні аграрної реформи. Узагальнено та поглиблено теоретичні засади стратегічного керування сільськогосподарським виробництвом, що передбачає розробку довгострокових цілей, політики, установок, орієнтирів, напрямків діяльності. Проаналізовано стратегічні чинники внутрішнього та зовнішнього середовища. Надано економічну оцінку, розкрито тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва на Львівщині та розглянуто прорахунки і недоліки у здійсненні аграрних реформувань. Обгрунтовано стратегію трансформації організаційно-правових форм господарювання, спрогнозовано пріоритетні напрями сільськогосподарського виробництва та стратегічні орієнтири з метою забезпечення харчування населення продуктами тваринництва відповідно до фізіологічних норм. Розглянуто напрямки інтеграції виробництва та переробки продукції молочного скотарства. Визначено напрямки вдосконалення державного керування АПК.

Наведено теоретичні та практичні рекомендації з розробки бізнес-планів, адаптовані до умов підприємств сфери переробки сільськогосподарської продукції. Розкрито особливості розробки бізнес-планів з таких тем, як організація виробництва пшеничного борошна, переробка соняшнику, технічне переоснащення підприємств з переробки м'яса.

Приведены теоретические и практические рекомендации по разработке бизнес-планов, адаптированные к условиям предприятий сферы переработки сельскохозяйственной продукции. Раскрыты особенности разработки бизнес-планов по таким темам, как организация производства пшеничной муки, переработка подсолнуха, техническое переоснащение предприятий по переработке мяса.

Висвітлено теоретичні засади формування системи державного стратегічного планування розвитку аграрного виробництва. Проаналізовано еволюцію вітчизняних стратегій розвитку з виділенням аграрної складової й еволюцію системи планування. Досліджено чільні передумови інтегрування аграрних складових стратегій розвитку та державної системи планування в цілісну систему стратегічного планування аграрного виробництва. Розроблено пропозиції щодо удосконалення функцій галузевого державного управління, які сприятимуть визначенню принципів узгодження розробки планових документів розвитку аграрного виробництва різного виду та рівня, підвищенню рівня координованості планових документів зі стратегічними цілями та пріоритетами розвитку аграрного виробництва.

Розкрито функціональний зв'язок між поширенням впливу неформальних факторів управління у сільському господарстві та процесами його матеріальної деградації. Неформальні фактори ампліфікації ризиків у сільському господарстві пропонується визнати ключовими управлінськими параметрами в системі державного прогнозування і планування.

Викладено принципи планування на базі структури знань науково-виробничого процесу щодо створення системи норм і нормативів галузей АПК з використанням знань у вигляді галузевих класифікаторів.

Розкрито сутність поняття "стратегічне планування", визначено його переваги та стримулювальні фактори, досліджено взаємозв'язок стратегічного та державного регулювання, розкрито особливості стратегічного планування в аграрному секторі економіки. Розглянуто глобальні зміни клімату як фактор формування нових підходів до стратегічного планування розвитку аграрного сектора, оцінено вплив кліматичних змін на аграрний сектор України. Досліджено рівень стратегічного планування розвитку вітчизняного аграрного виробництва. Побудовано прогнозну модель зміни праматерів аграрного виробництва за очікуваної зміни клімату, окреслено організаційні, соціоекономічні й екологічні складові стратегічного розвитку, обгрунтовано концептуальні засади вдосконалення стратегічного планування розвитку аграрного сектора за умов зміни клімату.

Висвітлено питання планування розвитку сільського господарства та АПК у регіоні.

Розглянуто основні напрями та схему організаційно-економічного забезпечення системи індикативного планування в аграрному секторі України.

Оцінено розвиток органічного сектора у країнах ЄС-28 та Україні. Окреслено основні перепони та перспективні напрями розвитку вітчизняного органічного сільського господарства. Здійснено порівняльну оцінку українського та європейського нормативно-правового поля у сфері регулювання органічного сектора. Обгрунтовано завдання держави в контексті пришвидшення розвитку органічного сектора України, у т.ч. запропоновано статистично фіксувати параметри діяльності операторів органічного сектора у розрізі відповідних індикаторів Євростату.