Розкрито сутність і структуру мотивації керівника сільськогосподарського формування. Сформульовано концепцію створення ефективної системи мотивації та стимулювання керівника сільськогосподарського формування. Визначено напрями трансформації тіньової мотивації у легальну трудову. Відображено шляхи формування способу життя керівника з урахуванням мотивів і стимулів.

Розроблено професійно-кваліфікаційну модель менеджера сільськогосподарського формування. Зазначено, що високий рівень професіоналізму найманих менеджерів забезпечується глибокими знаннями з економіки, психології, маркетингу, менеджменту та права.

Розкрито сутність та еволюцію операційного менеджменту, визначено його місце в системі менеджменту організації. Висвітлено новітні теорії управління, зокрема, концепції адаптації, глобальної стратегії та сучасні модифікації економічного вчення Вебера. Наведено характеристику різних видів операційних систем, проаналізовано особливості побудови стратегії організації, запропоновано методи оцінювання її конкурентного статусу та виробничого потенціалу. Описано операційні процеси, висвітлено питання їх планування, транспортного забезпечення й удосконалення. Проаналізовано сучасні підходи щодо управління якістю, проектами й операційними процесами підприємства.

Раскрыты сущность и эволюция операционного менеджмента, определено его место в системе менеджмента организации. Освещены новейшие теории управления, в частности, концепции адаптации, глобальной стратегии и современные модификации экономического учения Вебера. Дана характеристика различных видов операционных систем, рассмотрены принципы построения стратегии организации, приведены методы оценивания ее конкурентного статуса и производственного потенциала. Описаны операционные процессы, освещены вопросы их планирования, транспортного обеспечения и усовершенствования. Проанализированы современные подходы к управлению качеством, проектами и операционными процессами предприятия.

Рассмотрен подход к решению проблемы сельскохозяйственных предприятий. Предложены модели для оценки решений и показано их место в аналитическом комплексе системы поддержки принятия решений.

Розкрито суть системи обліково-аналітичного забезпечення екологічного менеджменту підприємства, її елементи, завдання та механізм функціонування.

Розкрито сутність і зміст потенціалу керівника, досліджено механізми його формування та реалізації за умов реформування АПК. Успіх діяльності реформованих підприємств значною мірою залежить від керівників і команди підібраних ними спеціалістів. Розгляд і об'єктивна оцінка потенціалу керівника неможливі без урахування його взаємозв'язку з потенціалом самого сільськогосподарського формування. Розроблено капіталізований підхід до визначення потенціалу керівника, що об'єктивно враховує дану залежність. Система самоменеджменту керівника повинна включати такі елементи: культуру праці, технологію управління, систематичний аналіз причин нераціональної організації особистої праці, формування особистих цілей, систему інформації, планування, використання прийомів самоменеджменту, застосування механізмів делегування, самоконтроль і контроль за результатами.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти оцінювання ефективості діяльності управлінського персоналу аграрних підприємств. Розглянуто наукові основи оцінювання ефективності управління в аграрній сфері. Узагальнено досвід функціонування даних підприємств Луганщини й оцінено вплив управлінської діяльності на економічні показники господарювання. Проведено економічний аналіз аграрних підприємств регіону та показано, що діяльність управлінського персоналу незначною мірою впливає на прибуток через дію неусувних зовнішніх чинників. Запропоновано оцінювати ефективність даної діяльності з використанням системи індикаторів, що відображають динаміку показників зовнішнього середовища, об'єкта та суб'єкта управління. Оцінювання базується на показниках, що характеризують продуктивність праці керівника та результативність управлінських рішень. Запропоновано прийоми та процедури, що дозволяють оптимізувати розподіл управлінського навантаження, структуру інформаційних потоків у системі управління аграрного підприємства, зменшити непродуктивні витрати управлінської праці, здійснювати моніторинг управлінських процесів.

Досліджено теоретико-методологічні та науково-прикладні аспекти формування та використання менеджерського персоналу сільськогосподарських підприємств. Розкрито зміст і суть категорій "менеджмент", "менеджерський персонал". З'ясовано й обгрунтовано особливості менеджерської праці у сільському господарстві. Виявлено джерела формування даного персоналу. Проаналізовано рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств менеджерським персоналом з урахуванням різних методичних підходів. На основі офіційних статистичних даних, а також даних соціологічних досліджень у кількісному та якісному аспекті охарактеризовано менеджерські кадри, досліджено сучасний стан їх підготовки та перепідготовки, визначено детермінанти ефективності менеджерської праці та здійснено її оцінювання. Розроблено методику формування та планування потреби у менеджерському персоналі сільськогоподарських підприємств. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки та перепідготовки менеджерських кадрів. Визначено й обгрунтовано мотиваційні чинники до менеджерської праці у сільському господарстві. Запропоновано заходи щодо вдосконалення мотиваційного механізму.

Узагальнено теоретико-методологічні аспекти формування дієвої системи оцінки ефективності формування та використання персоналу системи менеджменту організаційних формувань в аграрній сфері. Проаналізовано діяльність сільськогосподарських підприємств Житомирщини, досліджено особливості процесу здійснення ефективної управлінської діяльності на різних рівнях. За допомогою розроблених і доповнених методик проведено оцінку ресурсного потенціалу, спеціалізації та технологічної оснащеності господарської діяльності досліджуваних підприємств, індивідуальної та колективної управлінської діяльності як основи подальшого їх розвитку та результативних показників як індикаторів, що характеризують процес розвитку. Встановлено, що дослідження взаємозалежностей між зазначеними параметрами дозволяє обгрунтувати ефективні варіанти поєднання елементів системи кадрового стратегічного планування в систему загальноорганізаційного плану розвитку.

Розкрито сутність якості менеджменту за сучасних умов, визначено місце якісної складової в системі управління підприємством, уточнено змістовну характеристику категорії "якість менеджменту" та розгляду методичних підходів щодо оцінювання якості менеджменту. Обгрунтовано доцільність оцінювання через показники, які характеризують менеджмент господарської діяльності та менеджмент персоналу. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення якості менеджменту в сільськогосподарських підприємствах. Важливою умовою підвищення якості менеджменту сільськогосподарським підприємством є систематична її оцінка через показники, які характеризують менеджмент господарської діяльності та менеджмент персоналу. Запропоновано використовувати кадрову політику як засіб вдосконалення якості менеджменту сільськогосподарського підприємства.

Розглянуто питання обгрунтування теоретичних принципів і розробки практичних рекомендацій з удосконалення системи стратегічного менеджменту підприємств сільського господарства (ПСГ) України. Визначено сутність стратегічного менеджменту та його основних складових. Запропоновано концепцію підприємства, яка нередбачає розгляд підприємства як адаптивної системи, що взаємодіє та пристосовується до впливу зовнішнього середовища. Проведено аналіз стану ПСГ Дніпропетровщини, а також визначено основні фактори виробництва продукції, які впливають на формування стратегічного менеджменту нa ПСГ. Проаналізовано вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність ПСГ. Виявлено зв'язок між факторами зовнішнього середовища непрямого впливу та факторів внутрішнього середовища ПСГ. Надано пропозиції щодо проведення оцінювання рівня впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність ПСГ. Розроблено коефіцієнт запасу міцності підприємства, а також рекомендації щодо проведення оцінювання пристосованості підприємства до зовнішніх змін.

Розглянуто тенденції розвитку системи управління знаннями на підприємстві. Проаналізовано перспективи виробництва молока у малих формах господарювання. Запропоновано шляхи вдосконалення управління ресурсозбереженням за сучасних умов господарювання. Висвітлено особливості сільськогосподарського виробництва й їх вплив на формування продовольчого ринку. Досліджено розвиток підприємництва в сільському господарстві як структуроутворювального елементу ринкової економіки. Наведено напрями вдосконалення регулювання діяльності особистих селянських і фермерських господарств. Розкрито особливості виконання зобов'язань членів сільськогосподарського кооперативу.

Досліджено закономірності розвитку світового сільського господарства. Розглянуто основні аспекти розвитку митної політики України, визначено напрями вдосконалення державної політики розвитку продовольчого ринку в Україні. Оцінено значення, зарубіжний досвід і тенденції розвитку в Україні інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва, виявлено сучасні проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації в державі. Обгрунтовано ефективність використання людського капіталу аграрного підприємства. Досліджено класичний підхід до розуміння концепції організаційного розвитку. Надано рекомендації з удосконалення виробничого менеджменту за рахунок бізнес-процесної структуризації підприємства. Проаналізовано особливості формування та розвитку інноваційної діяльності в АПК. Досліджено антикризову стратегію в управлінні підприємством, обгрунтувано доцільність стратегічного й оперативного управління корпораціями. Проаналізовано світовий досвід застосування механізмів публічного адміністрування в Україні, досліджено механізми публічного адміністрування системи фінансування вищої освіти.

Мета роботи - дослідження еволюції предмета і завдань функції управління "моніторинг", а так само її координації по відношенню до функції "економічний аналіз". Аналізуючи та узагальнюючи наукові роботи багатьох вчених, була розглянута еволюція моніторингу та економічного аналізу в рамках систематизації поглядів дослідників на предмет і завдання цих функцій управління. Обгрунтовано, наявність невизначеності в уявленнях предмету досліджуваних функцій, та часткове перетинання їх предмету і завдань. З точки зору концепції управління властивостями підприємства сформульовані несуперечливі визначення, предмету і завдань, скоординованих між собою функцій.

Узагальнено існуючі підходи до визначення стратегії та ключові характеристики досліджуваного поняття, які їх відрізняють. Запропонована вдосконалена структура "стратегічного набору" підприємства. Представлено уточнене визначення стратегії інноваційного розвитку підприємства. Запропоновано особливості стратегічного управління інноваційним процесом на рівні сільськогосподарських підприємств. Представлено ранжування науково-технічних функцій підприємств за типами інноваційних стратегій. Здійснено ранжування найбільших агрохолдингів в сільському господарстві України. Запропоновано та обгрунтовано основні стратегічні альтернативи інноваційного розвитку для сільськогосподарських підприємств: наступально-базова стратегія, наступально-інтеграційна стратегія, оборонно-базова стратегія, оборонно-інтеграційна стратегія, залежна, традиційна, опортуністична.

Теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення важливого наукового та практичного завдання інтеграції інструментарію діагностики та контролінгу в системи управління аграрних підприємств (АП). Досліджено генезис наукових поглядів на інструментарій діагностики та контролінгу в системі менеджменту суб'єктів економічних відносин. Обгрунтовано структуру та механізм інструментальної імплементації контрольної функції управління в системі менеджменту АП. Окреслено методичні підходи щодо оцінювання ефективності діагностування та контролю функціонування АП. Визначено ефективність застосування систем діагностики та контролінгу в управлінні АП. Виявлено структурно-динамічні тенденції зміни рівня економічної ефективності діяльності АП і рівня організації виконання контрольних функцій в системі їх менеджменту. Ідентифіковано напрями застосування прогностичних інструментів діагностики та контролінгу в управлінні АП. Обгрунтувано організаційно-економічні засади реалізації контрольної функції менеджменту АП. Розроблено механізм прийняття та реалізації управлінських рішень на засадах діагностики та контролінгу в менеджменті АП. Розвинуто організаційні засади формування підсистем діагностики та контролінгу в системі менеджменту АП.

Увагу приділено питанням, що стосуються основних напрямів менеджерського спрямування: управління результативністю діяльності підприємств, економіки й управління аграрними підприємствами, обліково-аналітичного механізму в контексті менеджменту, методології формування конкурентоспроможної системи менеджменту у трансформації зовнішнього середовища, екологічного менеджменту, основних проблем енергетики, новітніх тенденцій використання технологій і техніки в агропромисловому виробництві. Окреслено проблеми та перспективи зростання продуктивності праці та якості життя в Україні. Висвітлено питання впровадження світового досвіду інвестиційного забезпечення аграрного сектору в Україні. Розкрито особливості формування трудових ресурсів у сільському господарстві Тернопільської області. Визначено роль інноваційних методів соціального менеджменту в аграрній сфері. Наведено результати експериментальних досліджень процесу переміщення сипких матеріалів пневмо-шнековим транспортером.

Обгрунтовано механізми управління організаційними змінами в менеджменті суб'єктів аграрного бізнесу. Вивчено генезис понятійно-категоріального апарату управління організаційними змінами на підприємстві. Окреслено значення потенціалу змін та опору змінам в менеджменті суб'єктів аграрного бізнесу. Обгрунтовано механізм організаційних змін та механізм управління змінами в менеджменті аграрного підприємства як суб'єкта агробізнесу. Ідентифіковано суб'єктно-об'єктні зв'язки та принципи формування механізмів управління організаційними змінами. Обгрунтовано методологічні підходи щодо оцінювання потенціалу організаційних змін та опору змінам в менеджменті підприємства. Визначено типологію економічних наслідків організаційних змін та оцінювання їх ефективності.

Рівень регіональної безпеки впливає на економічну безпеку сільськогосподарських підприємств. Державна політика повинна забезпечувати узгодження інтересів усіх учасників сфери агропромислового комплексу з урахуванням регіональних інтересів. Мета статті - ідентифікація функцій та визначення рівня ефективності систем економічної безпеки в управлінні аграрними підприємствами. Відзначено напрями проведення регіональної політики для забезпечення економічної безпеки підприємств в сільськогосподарському секторі. Проаналізовано стан економічної безпеки аграрних підприємств України. Визначено умови достатності рівня економічної безпеки підприємств аграрного сектора в регіоні. Здійснено міжрегіональне співставлення рівня життя населення. Досліджено характеристики рейтингового розподілу у загальному обсязі виробництва основних продуктів аграрного сектору в регіональному розрізі. Визначено принципи територіальної політики забезпечення системи економічної безпеки підприємств аграрного сектору України, здійснено їх пріорітизацію. Розглянуто комплексний вплив кількісного виміру факторів на рівень економічної безпеки вітчизняних підприємств аграрного сектора. Визначено значний рівень диференціації розвитку аграрних регіонів України. Наголошено на необхідності вирішення пpoблеми oплaти пpaці працівників, задіяних у сільському господарстві, у регіональному розрізі. Запропоновано критерії оцінки пpoдoвoльчої безпеки деpжaви. Висновки: тепми розвитку вітчизняного агропромислового комплексу суттєво відрізняються у регіональному розрізі. Диференціація розвитку сільського господарства в різних областях обумовлена історично. Теpитopіaльна політика стосовно питання зaбезпечення екoнoмічнoї безпеки вітчизняних сільськогосподарських підпpиємcтв повинна відбуватися відповідно до пріоретизації відповідних принципів.

Питання інтеграційної взаємодії підприємств агропромислового виробництва відносяться до сфери стратегічного планування. Представлено авторське бачення категорії "стратегія", під якою розуміється вираз наміріворганізації, спрямованих на досягнення заздалегідь обраних цілей шляхом розподілу обмежених ресурсів (між організаційними одиницями, функціями, регіонами, продуктами, технологіями). Виділено принципову відмінність стратегічних від інших видів рішень, яка полягає у високому рівні узагальнення опису його компонентів. Досліджено питання цілеформування в структурі менеджменту підприємств агропромислового виробництва в розрізі факторів внутрішнього й зовнішнього характеру. Виділено одну з закономірностей цілепокладання в агропродовольчійгалузі, а саме тісний зв'язок мікро-, мезо- та макрорівнів. Так, реалізація цілей розвитку агрокомплексу визначається вибором найбільш ефективних форм інтеграції і організації диверсифікованих бізнес-структур. Здійснено відхід від класичного розуміння механізму інтеграції як процесу комбінування базових компетенцій за допомогою злиття й поглинань. Сформульовано імператив стратегічного управління структурними параметрами інтеграції при формуванні територіально-галузевих виробничих комплексів - отримання позитивного синергетичного ефекту. Для формування територіально-галузевих виробничих агрокомплексів запропоновано таку форму інтеграції як кластер. При цьому територіально-галузевий виробничий агропродовольчий комплекс, організований у формі кластера, розглядається як соціально-економічна система, утворена групою різногалузевих економічних суб'єктів, що взаємодіють один з одним шляхом обміну послугами, людьми, технічними ідеями й інформацією і одержують в результаті синергетичних ефектів певні конкурентні переваги. Виділено риси кластерних структур: однорідність елементів; наявність доцентрових сил; нечіткість і рухливість кордонів, конфігурації і внутрішньої структури; спільність ресурсів; наявність внутрішньої інфраструктури. Найважливішим напрямом стратегічного управління агропродовольчим комплексом в сучасних умовах визнано формування стратегії маркетингової взаємодії із зовнішнім середовищем. У зв'язку з цим запропоновано систему показників, що дозволяє здійснити оцінку ефективності механізму маркетингової взаємодії фірми з постачальником, в рамках якої, насамперед, виділяються блок показників економічної ефективності та блок показників соціальної ефективності.