Досліджено наявні способи вдосконалення системи стратегічного управління в межах молодіжних громадських організацій, що базуватиметься на успішних принципах і практиках комерційних організації у поєднанні із специфікою громадської діяльності та молодіжної політики. Беручи до уваги аналіз наукових праць світових учених і практичний досвід авторів, розглянуто складові системи стратегічного управління розвитком і систематизовано трендові принципи управління. У результаті дослідження запропоновано комплексний підхід до визначення пріоритетів розвитку молодіжних громадських організацій та пріоритетні цілі розвитку до 2025 року. Обгрунтовано необхідність двоетапного формування стратегії сталого розвитку у молодіжній громадській організації. Зазначено, що вдосконалення системи стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями можливе лише за допомогою використання інноваційних підходів. Серед таких підходів найбільше уваги необхідно приділити застосуванню трендових принципів управління, найбільш ефективних управлінських практик та новітніх методів. Перспективним питанням, що потребує більш детального розгляду у подальших дослідженнях, є циклічність процесу стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями. Майбутній перехід з послідовного на циклічне управління в молодіжних організаціях забезпечить оперативне досягнення пріоритетів розвитку.

Розкрито, що сучасна стратегія сталого розвитку України має передбачати розбудову національно консолідованого, духовно-інтелектуального, відкрито демократичного, культурно-розмаїтого, креативно-інформаційного суспільства, де головною домінантою виступає гармонізація соціального середовища з активними горизонтальними і вертикальними зв'язками, які базуються на всебічно вивіреному інституціональному забезпеченні. Метою такої стратегії, з урахуванням втрати значної частини економічного потенціалу, трагічних жертв і міграції з Криму і Сходу України, є забезпечення національної ідентичності, історичної соборності, всебічної самореалізації, соціалізації та гідного рівня життя, безпеки, формування інноваційно динамічної економіки і системи вітчизняної освіти, науки, культури, медицини, фізичної культури і спорту, відпочинку, інформаційної інтеграції української нації у цивілізований світ. Мета статті - дослідження особливостей прояву соціогуманітарного простору (СГП) на сталий розвиток регіонів України та розробка просторової моделі організації соціальної інфраструктури в умовах децентралізованого управління на основі досвіду Польщі. Визначено структурно функціональну та просторово регулюючу компоненти СГП. Встановлено, що заклади та інститути соціальної інфраструктури характеризуються диверсифікованими властивостями, які є базою для визначення просторової моделі організації соціальної інфраструктури. Ця модель залежить від взаємозв'язку інфраструктурних закладів з простором, що обслуговується, а також від кількості та структури населення цього простору. Показано, що на основі польського досвіду розроблено просторову модель організації соціальної інфраструктури СГП України, яка базується на чіткому розмежуванні завдань, обов'язків і відповідальності між органами центральної влади та місцевого самоврядування. Визначено вектори модернізації соціальної інфраструктури СГП регіонів України.

Мета роботи - розроблення механізму впровадження соціально-економічних послуг (СЕП) (а саме послуг цифрового телебачення), заснованого на застосуванні основних положень соціально-етичного маркетингу. Актуальність теми обумовлена тим, що сфера послуг формує більшість доходів розвинених країн. Інфокомунікаційні послуги, які також є соціально-економічними, сприяють задоволенню потреб в інформаційних послугах усіх верств населення і є найбільш затребуваними. Наведено необхідність дослідження процесів надання СЕП у період трансформації фінансово-економічних процесів. Проведено дослідження праць іноземних і вітчизняних учених, присвячених питанням формування та реалізації послуг. Установлено, що недостатньо вивченими залишаються теоретичні основи та практичні положення щодо механізму впровадження СЕП, що й обумовлює мету роботи. Встановлено, що ринок послуг України представлений різними послугами, серед яких істотне місце належить фінансовим послугам. При цьому послуги сфери зв'язку та інформатизації формують значну частину доходів країни. Проаналізовано один із нових видів послуг - послуги цифрового телебачення, впровадження та розвиток якого призводить до незапланованих видатків домашніх господарств для придбання устаткування. Доведено необхідність застосування основ соціально-етичного маркетингу для впровадження послуг цифрового телебачення як соціально значущої послуги та обгрунтовано доцільність формування відповідного механізму. Сформовано механізм упровадження СЕП цифрового телебачення, що складається з восьми блоків: опис проблеми; дослідження цільової аудиторії; визначення стратегії впровадження; розроблення плану маркетингу; тестування ринку; формування інфраструктури; подання на ринку; визначення досягнутого рівня ефективності надання СЕП. Узагальнено прояви ефективності на різних рівнях його виникнення - для держави, підприємств і споживачів. Розроблений механізм упровадження СЕП надає можливість адекватної оцінки потреби споживача та суспільства в цілому.

Предмет дослідження - методичні аспекти впливу управлінських процесів на підприємства соціально-культурної сфери сільських територій України. Мета дослідження - аналіз стану управління підприємствами соціально-культурної сфери сільських територій України та формування пропозицій з їх сталого розвитку на засадах ефективного менеджменту. Використано загальнонаукові та спеціальні методи: історичний аналіз, порівняльний аналіз тенденцій; аналіз та синтез; аналітичний; системний; статистично-економічний аналіз. Розглянуто підходи до оптимального управління підприємствами соціально-культурної сфери сільських територій України. Запропоновано врахувати сучасні особливості розвитку сільських територій в нашій країні і переорієнтувати існуючі підприємства соціально-культурної сфери на адаптовані до глобальних змін комерційні підприємства. Соціальна економіка та управління національним господарством, в частині державних систем і механізмів управління економікою на рівні регіонального розвитку сільських територій України. Висновки: провідним чинником ефективності в нових умовах є впровадження системи контролінгу, яка формує конкурентоспроможну і адаптовану під швидкозмінні умови організаційну структуру підприємств соціально-культурної сфери сільських територій.

Предмет дослідження - сукупність науково-методичних і прикладних положень щодо удосконалення мотивації на підприємствах електроенергетики. Мета дослідження - розробка управлінських рішень інтегральної оцінки системи мотивації на підприємствах електроенергетики. Завдання дослідження: удосконалити методичний підхід до оцінки мотивації на підприємствах електроенергетики, сформувати матрицю стандартизованих значень показників аналізу, виявити загрози і небезпеки, що заважають їх ефективній роботі та стабільному розвитку. Здійснено інтегральне оцінювання складових у системі мотивації на підприємствах електроенергетики за 2009 - 2015 рр., визначено, що на підприємствах спостерігаються несприятливі тенденції у кадровій політиці, які в цілому повторюють структурні диспропорції вітчизняного ринку праці, а саме: висока плинність кадрів; зростання частки співробітників старше 50 років; масові звільнення за рахунок оптимізації робочих місць; слабкий зв'язок грошових заохочень і пільг з якістю виконаних працівниками робіт, інституціональна незакріпленість виплат, які здійснюються за рахунок прибутку та інше. Висновки: інтегральна оцінка підприємств розширює економічну сутність мотивації на підприємствах електроенергетики та дозволяє застосовувати його для характеристики здатності підприємств повертатися до стану своєї рівноваги, зберігати її параметри та переходити на новий етап розвитку в умовах випадкових змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Проведений аналіз визначених методів інтегральної оцінки показав, що таксономічний аналіз дає змогу оцінити рівень складових у системі мотивації на підприємствах електроенергетики в динаміці та визначити основні показники, що мають найбільший вплив на них.

Предмет дослідження - методичні аспекти впливу інформаційно-комунікаційних технологій на управління підприємствами соціально-культурної сфери сільських територій України. Мета дослідження - вдосконалення системи управління підприємствами соціально-культурної сфери сільських територій України на основі використання прогресивних інформаційно-комунікаційних технологій. Використано загальнонаукові та спеціальні методи: історичний аналіз, порівняльний аналіз; групування та фокусування; аналіз та синтез; аналітичний; системний; статистично-економічний і прогнозувальний аналіз. Розглянуто сучасні інформаційно-комунікаційні технології та їх вплив на управління комерційними організаціями. Обгрунтовано імплементацію найбільш оптимальних інформаційно-комунікаційних технологій для їх запровадження у соціально-культурній сфері сільських територій України, особливо при оптимізації управлінських функцій підприємств соціокультурної сфери. Галузь застосування результатів. Інформаційно-комунікаційні технології в соціально-економічному середовищі сільських територій України, цифрова економіка та управління соціокультурною сферою на засадах інформаційно-комунікаційних технологій з використанням механізмів сталого розвитку сільських регіонів України. Висновки: інформаційно-комунікаційні технології змінюють не тільки методи і форми управлінсько-економічної діяльності, але й надають унікальні можливості підвищення продуктивності праці, моніторингу й аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища; крім того, підвищують якість управління і контролінгу на підприємстві.

Мета роботи - розроблення механізму впровадження соціально-економічних послуг (СЕП) (а саме послуг цифрового телебачення), заснованого на застосуванні основних положень соціально-етичного маркетингу. Актуальність теми обумовлена тим, що сфера послуг формує більшість доходів розвинених країн. Інфокомунікаційні послуги, які також є соціально-економічними, сприяють задоволенню потреб в інформаційних послугах усіх верств населення і є найбільш затребуваними. Наведено необхідність дослідження процесів надання СЕП у період трансформації фінансово-економічних процесів. Проведено дослідження праць іноземних і вітчизняних учених, присвячених питанням формування та реалізації послуг. Установлено, що недостатньо вивченими залишаються теоретичні основи та практичні положення щодо механізму впровадження СЕП, що й обумовлює мету роботи. Встановлено, що ринок послуг України представлений різними послугами, серед яких істотне місце належить фінансовим послугам. При цьому послуги сфери зв'язку та інформатизації формують значну частину доходів країни. Проаналізовано один із нових видів послуг - послуги цифрового телебачення, впровадження та розвиток якого призводить до незапланованих видатків домашніх господарств для придбання устаткування. Доведено необхідність застосування основ соціально-етичного маркетингу для впровадження послуг цифрового телебачення як соціально значущої послуги та обгрунтовано доцільність формування відповідного механізму. Сформовано механізм упровадження СЕП цифрового телебачення, що складається з восьми блоків: опис проблеми; дослідження цільової аудиторії; визначення стратегії впровадження; розроблення плану маркетингу; тестування ринку; формування інфраструктури; подання на ринку; визначення досягнутого рівня ефективності надання СЕП. Узагальнено прояви ефективності на різних рівнях його виникнення - для держави, підприємств і споживачів. Розроблений механізм упровадження СЕП надає можливість адекватної оцінки потреби споживача та суспільства в цілому.

У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладну проблему розроблення теоретико-методологічних і методичних основ формування та реалізації стратегії і механізмів системної модернізації соціальної сфери України. Узагальнені теоретичні засади системного підходу при формуванні політики соціального розвитку. Сформована концептуальна структурно- компонентна модель організації та методології дослідження системи соціальної сфери. Визначені напрями та складові, суб’єктно-інституційне забезпечення регулювання соціальної сфери. Надано загальну характеристику стану та тенденцій розвитку, виявлено чинники та функціональні особливості функціонування соціальної сфери держави. Виявлені чинники та функціональні особливості функціонування соціальної сфери держави. Проаналізовано стан і виявлені проблеми ефективності державної політики формування системи соціальної сфери. Оцінено ефективність стратегування та проірамування державної соціальної політики. Розроблено інституціонально-правовий базис збалансованого розвитку соціальної сфери. Встановлені інструменти та засоби усунення зовнішніх викликів модернізації соціальної сфери держави. Обгрунтовані елементи стратегії державної політики формування системи соціальної -сфери. Визначені орієнтири та обгрунтовано стимули розбудови національної інфраструктури соціальної сфери. Розроблені механізми та інструменти державної політики модернізації функціонально-структурних елементів системи соціальної сфери держави.

Вивчено процеси розвитку і трансформації національної економіки під впливом соціокультурних чинників. Наведено теоретико-методологічне обґрунтування впливу культурних чинників на розвиток економічних систем у трансформаційний період. Запропоновано практичні рекомендації щодо сприяння становленню рушійних сил розвитку соціокультурних економічних систем. Визначено методологічні засади розробки державної концепції соціально-економічного розвитку національної економіки під впливом соціокультурних чинників. Науково обґрунтовано теоретико-методологічні та прикладні положення формування і реалізації інституціонального алгоритму забезпечення виробництва та відтворення інтелектуально-когнітивних ресурсів розвитку національної економіки. Розроблено концептуальний підхід становлення національного типу нооекономіки, концептуальний підхід поняття "соціокультура економічна система".

Висвітлено теоретико-методологічні основи системного аналізу впливу соціокультурної сфери на розвиток національної економіки, зокрема розглянуто національну економіку як продукт розвитку соціокультурної сфери суспільства, з'ясовано вплив соціокультурної динаміки на розвиток національної економіки. Визначено основні підходи до формування нового типу економіки на основі зміни парадигми соціокультурного розвитку. Досліджено вплив соціокультурних чинників на фізико-економічну парадигму трансформації економічних систем. Окреслено перспективи розвитку нооекономіки за умов формування нового типу соціокультурного розвитку. Розроблено аксіологічні моделі трансформації економічних систем під впливом зміни соціокультурних чинників. Проаналізовано структуру індикаторів впливу соціокультурного сектора на економічний розвиток України. Розроблено модель трансформації економічних систем за умов активізації культурного потенціалу суспільства.

Досліджено взаємозв'язок між ступенем включення (інклюзії) суспільства в процес соціально-економічного і технологічного зростання та його масштабами й темпами. На прикладі реформи сільської медицини шляхом насичення її інформаційно-комунікаційними технологіями запропоновано конкретні організаційні, інституційні та фінансові механізми пришвидшення впровадження в господарську практику і повсякденне життя передових досягнень науково-технічного прогресу. Розглянуто тристоронню модель державно-приватного партнерства, яка включає державу, бізнес і територіальні громади.

Визначено теоретико-методологічні основи регулювання соціального розвитку держави. Розглянуто концептуальні напрями та складові модернізації системи соціальної сфери на посттрансформаційному етапі розвитку економіки. Висвітлено світовий досвід ефективної державної політики у сфері соціального розвитку. Проаналізовано стан і виклики соціальної безпеки в умовах сповільнення соціально-економічного розвитку України. Здійснено системно-структурний аналіз ефективності державної політики формування системи соціального розвитку України. Наведено обгрунтування елементів стратегії державної політики формування системи соціальної сфери. Окрему увагу приділено механізмам розвитку ринку праці й удосконалення політики зайнятості та доходів населення.

Розглянуто підходи до трактування поняття "сервісність". Надано приклади ведення сервісної політики компаніями-кінодемонстраторами. Проаналізовано вплив сервісності на лояльність відвідувачів кінотеатру.

Досліджено культуру як детермінанту формування якісного рівня життя населення регіону. Визначено основні складові культурної інфраструктури, які впливають на формування соціогуманітарного простору та розвиток соціальної інфраструктури регіону. Проведено порівняльний аналіз динаміки чисельності закладів культури України та Польщі. Встановлено, що клубні заклади культури є осередками культурноосвітнього призначення та здійснюють значний вплив на становлення громадянського суспільства. Доведено, що ступінь участі в культурній інфраструктурі залежить від фінансової спроможності домогосподарств та доступу до послуг культури. Визначено пріоритетні напрямками модернізації культурної інфраструктури України.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних положень і розробленню науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення розвитку сектора нематеріальних послуг у вітчизняній економіці. Узагальнено теоретичні положення щодо суті, ознак і структури сектора нематеріальних послуг, висвітлено аналітичні інструменти дослідження такого сектора. Подано результати дослідження еволюції поглядів економістів на роль нематеріальних послуг в економіці країни. З’ясовано особливості функціонування вітчизняного сектора нематеріальних послуг. Оцінено рівень розвитку галузей зазначеного сектора на основі побудови інтегрального показника. Проаналізовано рівень фінансування сектора нематеріальних послуг і визначено проблеми його функціонування. Обґрунтовано роль нематеріальних послуг в економічному зростанні України. Розроблено методику розподілу фінансування галузей сектора нематеріальних послуг на основі побудови таксономічного показника цих галузей. Розглянуто основні проблеми інституційного регулювання такого сектора в Україні та запропоновано концепцію удосконалення державного регулювання галузей сектора нематеріальних послуг. Окреслено перспективи застосування світового досвіду державного регулювання сектора нематеріальних послуг в економіці України.

Висвітлено проблеми розвитку соціальної сфери в умовах адміністративно-фінансової децентралізації, розроблено пропозиції з удосконалення її функціонування на рівні територіальних громад. Основну увагу зосереджено на організаційно-інституційних особливостях реформування соціальної сфери, а саме освіти, охорони здоров'я, культури та соціального захисту, проблемах оптимізації мереж об'єктів соціальної інфраструктури та фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери територіальних громад. Проаналізовано зарубіжний досвід децентралізації освіти та сфери культури, а також можливості його використання в Україні.

Виявлено особливості сучасного етапу розвитку підприємств і закладів соціально-культурної сфери України. Визначено основні його виклики та загрози, а також позитивні тенденції. Обгрунтовано фінансові джерела та завдання необхідних культурних змін. Розроблено пріоритетні заходи управління підприємствами та регулювання діяльності у цій галузі. Визначено шляхи подальшого удосконалення їхнього діяльності з урахуванням стратегії державних управлінських рішень та системних можливостей.

Висвітлено питання мистецтва управління й освітніх технологій підготовки менеджерів соціокультурної діяльності в умовах глобальної трансформації суспільства. Розглянуто менеджмент і менеджмент освіти у контексті найефективнішого використання потенціалу керівника для успішного виживання організації у динамічному оточенні.

На основі експериментальних досліджень металічних артефактів стародавньої історії описано головні хімічні та структурні ознаки процесу природного перерозподілу речовин. Вивчено сліди перекристалізації металів пам'яток історії, а також виділення шкідливих сполук на поверхні, які можуть становити небезпеку для реставраторів, працівників музеїв, колекціонерів.

Досліджено сучасні тенденції та особливості регіональної диференціації споживання послуг соціальної інфраструктури й обгрунтувано напрями забезпечення соціальних гарантій надання медичних і освітніх послуг в Україні. Детально проаналізовано структуру витрат на функціонування та розвиток галузей соціальної інфраструктури в складі сукупних витрат місцевих бюджетів за 2003 - 2016 рр. Досліджено динаміку абсолютних і відносних показників відповідних витрат місцевих бюджетів за цей період, що надало змогу узагальнити основні тенденції в країні. Виявлено фактори, що впливають на рівень споживання населенням послуг соціальної інфраструктури, проаналізовано тенденції та рівень споживання населенням України цих послуг на регіональному рівні. Особливу увагу приділено регіональній варіації витрат місцевих бюджетів на освіту й охорону здоров'я, завдяки чому виявлено їхні чинники та тенденції. Проаналізовано рівень диференціації споживання, здійснено оцінку доступності освітніх і медичних послуг домогосподарствам регіонів України у 2009 - 2016 рр. Визначено основні загальні проблеми бюджетування на місцевому рівні цих послуг, у т. ч. високий рівень централізації управлінських і фінансових повноважень у соціальній сфері, брак дохідних можливостей місцевих бюджетів, необхідність у впровадженні інноваційних практик бюджетування та оцінки соціальних результатів використання бюджетних коштів. Проаналізовано вплив децентралізації в країні та створення об'єднаних територіальних громад на рівень бюджетного забезпечення галузей соціальної інфраструктури. Обгрунтовано необхідність реформування механізму фінансування послуг та розробки державних соціальних гарантій надання відповідних послуг в Україні.