Визначено та досліджено механізми впливу держави на лізинговий процес, обгрунтовано шляхи вдосконалення механізму державного регулювання лізингових відносин з метою забезпечення стійкого підвищення ефективності застосування лізингу як інструменту інвестиційної політики держави. Розроблено теоретичні засади вивчення механізму державного регулювання лізингу (ДРЛ), досліджено основні елементи впливу з боку держави. Зроблено висновок стосовно неврахування в процесі ДРЛ в Україні специфіки лізингу як системи відносин, що негативно вплинуло на стан і темпи розвитку даного типу діяльності. Встановлено, що ДРЛ має грунтуватися на системному тлумаченні сутності лізингу та комплексному підході до розробки системи регуляторів з урахуванням етапу розвитку лізингу. Висвітлено особливості формування та функціонування механізму держагролізингу, виявлено причини його неефективності. Наведено концепцію реформування механізму, яка враховує основні напрямки проведення аграрної реформи та передбачає застосування ринкових принципів для визначення об'єктів, суб'єктів, умов агролізингу. Розроблено методику розрахунків агролізингових платежів, що дозволяє практично реалізувати запропоновані концептуальні положення, враховувати особливості аграрного виробництва та податкової політики держави.

Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти удосконалення механізму державного регулювання лізингових відносин в економіці України. Розкрито сутність й обгрунтовано необхідність державного регулювання лізингових відносин. Визначено спільні та відмінні ознаки таких форм прояву лізингу, як оренда та банківський кредит. Проаналізовано зарубіжний досід державного регулювання лізингових відносин. Охарактеризовано сучасний стан розвитку лізингових відносин з урахуванням впливу на них зовнішніх і внутрішніх чинників. Акцентовано увагу на проблемі придбання об'єкта лізингової угоди, який має високу вартість, тому на практиці лізингові компанії використовують різні комбінації способів фінансування своєї діяльності, серед яких переважають авансові платежі лізингоотримувачів і кредити комерційних банків. Оцінено переваги державної підтримки лізингових відносин. Обгрунтовано основні напрями державного регулювання лізингових відносин з урахуванням відповідного стану їх еволюційного розвитку. Розроблено модель активізації лізингових відносин з позицій державного регулювання, в якій враховано сукупність послідовних заходів державної підтримки на різних ієрархічних рівнях управління.

Проведено історичний аналіз на предмет діагностики світової економічної системи з точки зору впровадження лізингу, а також показано доцільність його розвитку та державного регулювання в Україні. Виявлено передумови й особливості державного регулювання лізингу в Україні, а також виділено основні чинники, що гальмують його розвиток. Визначено пріоритетні напрями використання лізингу в Україні. Обгрунтовано доцільність створення умов розвитку лізингу в Україні, в тому числі законодавчих, і головні завдання у цьому напрямі. З'ясовано відмінності державного регулювання лізингової діяльності за ринкових умов і виявлено причини, що обумовлюють його недосконалість. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в Україні.

Досліджено теоретичні засади державного регулювання лізингових відносин за ринкових умов. Охарактеризовано сутність лізингу й об'єктивну необхідність його державного регулювання. Проведено аналіз системи державного регулювання лізингових відносин в Україні й оцінювання методик розрахунку лізингових платежів. Вдосконалено механізми державної підтримки лізингових відносин (заходи державного впливу на розвиток вітчизняного лізингового середовища, моделювання активізації лізингових відносин в Україні за участю держави, вдосконалення механізмів регулювання лізингових відносин).

Розкрито сутність державного регулювання лізингу, його функції, методи, форми і засоби. Проаналізовано стан та напрями державного регулювання лізингу в різних національних господарствах у процесі їх еволюційного розвитку. Розглянуто проблеми становлення механізмів державного регулювання лізингових відносин у національному господарстві. Досліджено особливості застосування лізингу як інструменту реалізації структурної політики держави, зокрема удосконалення галузевої структури та активації інноваційно-інвестиційних процесів як однієї з основних форм модернізації економіки за сучасних умов. Описано методологічні підходи до визначення сутності лізингу та еволюції його видової структури, а також стан і тенденції розвитку в різних національних господарствах. Обговорено сутність регуляторних інструментів лізингу у країнах з ринковою економікою. Описано специфіку державного регулювання лізингу у країнах з трансформаційною економікою. Розглянуто питання застосування лізингу у процесі інноваційної модернізації економіки.

Виявлено передумови формування ринку лізингових послуг в Україні, а також особливості державного регулювання та інституційного забезпечення лізингових відносин (ЛВ) в країні. Визначено основні чинники, що стримують розвиток лізингу, щодо меж державного регулювання та ринкової координації. Розроблено та обгрунтовано доцільність застосування відповідних принципів та інструментів державного регулювання ЛВ за галузями національного господарства. Доведено доцільність створення необхідних умов розвитку лізингу в Україні на основі формування та застосування комплексного механізму державного регулювання ЛВ. В основу покладено критерії ефективності регулятивного впливу держави на ЛВ і здійснено на їх основі прогноз динаміки показників лізингу. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання ЛВ в Україні.

Мета роботи - полягає в дослідженні практичних аспектів розвитку фліт-менеджменту в Україні; взаємин, які при цьому виникають; елементів, що взаємодіють на ринку. Розглянуто передумови переходу компаній до використання даної концепції в управлінні автопарком, а також можливості, які виникають у підприємств при використанні принципів фліт-менеджменту. Досліджено основні переваги та недоліки при впровадженні фліт-менеджменту в компаніях з наявним автопарком різних розмірів. Окреслено основні особливості, сучасні тенденції розвитку фліт-менеджменту, а також запропоновано шляхи залучення автопідприємств до використання лізингу. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розгляд можливості залучення більшої кількості підприємств до використання принципів фліт-менеджменту в управлінні. Подальший розвиток фліт-менеджменту надасть підприємствам значні можливості та резервні кошти, які потенційно можуть бути залучені у розвиток.

Побудовано регресійну модель оцінювання середнього значення ефективності масштабу функціонування лізингових компаній України на основі DEA- аналізу. Для визначення чинників, які спричиняють статистично значущий вплив на показники ефективності, отримані на основі DEA-аналізу, скористаємось відповідними регресійними моделями для панельних даних. Для оцінки ефективності масштабу українських лізингових компаній за аналізований період було використано орієнтовані на вхід DEA-моделі зі змінним VRS і сталим CRS ефектами масштабу. Сформовано статистичну вибірку із показників діяльності 21 лізингової компанії України, яку отримано з їх фінансової та бухгалтерської звітності за 2019 - 2020 рр. У зв'язку зі значною чутливістю ефективності масштабу SE до вхідних і вихідних змінних було запропоновано використовувати середнє значення ефективності масштабу на основі восьми різних DEA-моделей. Відзначено, що якщо CCR-модель визначає успішність менеджменту лізингової компанії у трансформації вхідних ресурсів на вихідні, то ефективність масштабу оцінює коректність вибору масштабу діяльності лізингової компанії. Аналіз показав, що ефективність масштабу діяльності лізингодавця в більшості випадків залежить від таких детермінантів, як адміністративні витрати, основні засоби та чистий прибуток таких компаній. Отримані результати свідчать про те, що зі зростанням розміру лізингової компанії зменшується ефективність масштабу їх активних операцій, оскільки зі збільшенням розміру основних засобів та обсягу адміністративних витрат зменшується середня ефективність масштабу їх діяльності. Показано, що чим більшим є чистий прибуток, тим ближче лізингові компанії працюють до оптимального для них масштабу діяльності, який визначається обсягом довгострокової дебіторської заборгованості лізингодавця та розміром його активів.

Проаналізовано сучасні методи оцінки ефективності використання лізингу як засобу оновлення основних фондів підприємства. Відзначено, що загалом використання кредиту є доцільнішим, якщо застава, якою позичальник хоче володіти наприкінці терміну, зберігає свою цінність після закінчення терміну дії угоди. Лізинг варто застосовувати для майна, яке швидко знецінюється (наприклад, для високотехнологічних продуктів) і не зберігає свою вартість після закінчення терміну. Показано, що для прийняття економічно обгрунтованих рішень лізингову угоду доцільно аналізувати як інвестиційний проєкт. Аргументовано, що найбільш дієвим методом оцінки ефективності лізингової угоди є підхід, який грунтується на оцінці ефективності лізингу порівняно із альтернативним інструментом залучення коштів для придбання майна, наприклад із кредитом. Показано, що ефективність лізингової угоди можна визначити через порівняння загальної суми, яка буде виплачена лізингодавцю, із ціною самого предмета лізингу, який можна було б купити за готівку або в кредит. Відзначається необхідність урахування податкових та інших пільг, які передбачено для лізингових операцій. Аргументовано, що аналіз ефективності лізингових операцій слід проводити із урахуванням як NPV, так і IRR шляхом використання інтегрального показника ефективності інвестування коштів у придбання основних засобів. Проаналізовано ключові відмінності лізингу від кредиту. Показано, що до основних методів оцінки ефективності лізингової операції, яка порівнюється з придбанням майна через банківський кредит, належать: порівняння внутрішньої норми прибутковості лізингової та кредитної операції; порівняння дисконтованих грошових потоків при лізингу та кредитуванні; порівняння орендної ставки з банківськими відсотками; порівняння термінів окупності обох інвестицій; порівняння прибутковості лізингових і кредитних договорів.

Запропоновано цілу низку орієнтованих на вхід DEA (data envelopment analysis) моделей із змінним VRS (variable returns to scale) і сталим CRS (constant returns to scale) ефектами масштабу для оцінювання ефективності функціонування українських лізингових компаній. На базі отриманих DEA моделей проведено аналіз ефективності масштабу функціонування цих компаній. Оцінки ефективності на базі DEA методології отримано за допомогою пакета Efficiency Measurement System (EMS). Аналіз показав, що оцінка ефективності функціонування лізингових компаній на базі DEA моделей є чутливою до вибору вхідних і вихідних змінних. У зв'язку з цим для отримання комплексної оцінки ефективності використано середнє значення відповідних значень технічної ефективності для різних наборів вхідних і вихідних змінних. У ролі вихідних змінних для різних DEA моделей взято коефіцієнт поточної ліквідності, дебіторську заборгованість, сукупні активи та показники прибутковості, а саме, чистий дохід від реалізації продукції, чистий прибуток та інші операційні доходи. Вхідними змінними слугували сукупні активи, адміністративні витрати та інші операційні витрати, основні засоби та нематеріальні активи, собівартість реалізованої продукції та інші витрати. Аргументовано, що орієнтовані на вхід DEA моделі більше підходять для аналізу ефективності лізингового бізнесу, оскільки керівництво таких компаній має значно більше важелів контролю над вхідними ресурсами, такими як трудові ресурси, витрати, процентна політика, власний капітал тощо, ніж над вихідними (сукупна сума лізингових угод, дохід компанії тощо). Для отримання оцінок ефективності на підставі побудованих DEA моделей сформовано статистичну вибірку на основі бухгалтерської та фінансової звітності вітчизняних лізингових компаній - учасників асоціації "Українське об'єднання лізингодавців" за 2019 і 2020 рр. Аналіз на базі отриманих DEA моделей показав, що попри високі темпи зростання обсягів лізингових операцій у другій половині 2020 р. лізингові компанії 2019 р. продемонстрували дещо вищу ефективність.