Досліджено питання управління проведенням техніко-технологічного оновлення промислового підприємства для підвищення ефективності виробництва за умов перехідної економіки. Розроблено теоретичні, методологічні та методичні засади управління проведенням техніко-технологічного оновлення підприємства на засадах системності та комплексності. Запропоновано методику визначення впливу техніко-технологічного оновлення підприємства на процеси інтенсифікації виробництва. Проаналізовано науково-технічний стан промислових підприємств. Апробовано методику його проведення. Обгрунтовано джерела і шляхи залучення інвестиційних ресурсів. Наведено фактори, які впливають і стимулюють процеси техніко-технологічного оновлення виробництва. Висвітлено механізми вдосконалення економічного регулювання процесів оновлення підприємств.

Висвітлено проблеми управління матеріальними та інформаційними потоками промислових підприємств. Проаналізовано зміст поняття "логістика", визначено місце, що займає логістика на підприємстві, її зв'язки з іншими сферами. Обговорено структурну схему логістики, її поділ на функціональні сфери, логістичний цикл. Виділено основні проблеми управління логістикою підприємства. Охарактеризовано методологічний апарат логістики. Розглянуто існуючі структури управління логістикою та управління інформаційними потоками. Виявлено особливості комп'ютеризованих систем управління від світових, вітчизняних розробників, спроможність підприємств створити системи самостійно. Запропоновано схему управління логістикою промислового підприємства - основні цілі, завдання підрозділів, зв'язки між ними. Розроблено нову систему управління матеріальними та інформаційними потоками.

Обгрунтовано доцільність використання концепції логістики промисловими підприємствами за умов ринкової економіки та посилення мегатрендів. Розроблено принципи та механізм інформаційного забезпечення матеріальних потоків. Розглянуто об'єкти управління матеріальними потоками в сфері постачання, виробництва та збуту, окреслено чинники їх сумісної оптимізації. Побудовано інформаційну модель потокорозорієнтованої системи управління та визначено умови адаптації інтегрованої системи управління матеріальними потоками у функціонуванні промислових підприємств.

Розроблено концепцію адаптації підприємств до умов інноваційного розвитку економіки України на підставі вдосконалення організаційно-економічного забезпечення управління інноваціями, піднесення темпів оновлення та конкурентоспроможності виробництва. Визначено стратегію розвитку підприємств та вдосконалення організаційних форм управління інноваціями. Розроблено багаторівневу структуру управління новими розробками. Запропоновано шляхи інвестиційного забезпечення інновацій, оцінки рейтингу інвестиційної привабливості підприємств. Обгрунтовано принципи бенчмаркінгу для прискорення темпів впровадження інновацій, а також методологічні принципи формування промислових кластерів та їх класифікаційні ознаки. Наведено рекомендації щодо визначення рівня інноваційної активності підприємств, їх адаптивності до інновацій, оцінки ефективності інноваційної діяльності.

Изложены основные положения авторского подхода к анализу и выбору вариантов инновационного развития рыночных возможностей промышленных предприятий.

Розвинуто теоретичні та методологічні засади управління і регулювання інноваційними процесами на промислових підприємствах, а також висвітлено проблеми активізації інвестиційної діяльності в Україні. Розглянуто теоретичні аспекти інноваційної діяльності та запропоновано удосконалену класифікацію інновацій. Оцінено сучасний стан даної діяльності промислових підприємств нашої держави та проаналізовано тенденції її зміни протягом останніх років. Досліджено причини погіршання фінансового забезпечення інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах і запропоновано шляхи його покращання. Розроблено методику кількісної оцінки величини інноваційного потенціалу промислових підприємств, яка дає можливість визначити потенційну здатність підприємств впроваджувати інновації. Удосконалено методику оцінки економічної ефективності зазначених проектів у напрямку визначення премії за ризик у нормі дисконтування. Практичне застосування зазначеної методики підвищить ефективність прийняття управлінських рішень стосовно оцінки та відбору інноваційних проектів. З метою активізації вищезгаданих процесів в Україні розроблено механізм фінансування та стимулювання інноваційної діяльності на промислових підприємствах.

Проаналізовано особливості управління інноваційно-інвестиційними процесами на підприємствах України за сучасних умов господарювання. Наведено класифікацію застосованих у даній діяльності інновацій, інвестицій та фінансових інструментів. Досліджено характеристики та представлено комбінаторику стратегій підприємства. Розроблено структуру фаз інноваційно-інвестиційного процесу на підприємстві (розрахунково-аналітична роботу, рух фінансів, створення й експлуатацію об'єкта інвестування). Виділено основні характеристики факторного простору моделі формування системи управління інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві. Складено перелік і проаналізовано фактори ризику та невизначеності вказаної діяльності. На підставі одержаних наукових результатів запропоновано методику формування системи управління даною діяльністю.

Розглянуто проблему управління еволюційним розвитком промислових підприємств та їх трансформації за ринкових відносин, а також розроблено науково-методичне обгрунтування й удосконалення механізму інноваційного менеджменту, що поєднує еволюційний розвиток підприємства з переходом до принципово нового способу організації та управління, адаптованого до умов конкурентності зовнішнього середовища. Запропоновано конструктивну соціально-спрямовану парадигму підприємництва, що відображає перспективне положення сфери виробництва та шляхи вирішення проблеми довгострокового ефективного функціонування виробничих систем з урахуванням інтересів підприємств, споживачів, контрагентів і суспільства у цілому. Розроблено концепцію комплексного управління інноваційними проектами та діяльністю підприємства у конкурентному середовищі із забезпеченням прориву з існуючих позицій в авангарді. Внесено пропозиції щодо удосконалення системи управління проектуванням, фінансуванням і реалізацією інноваційних проектів, основою якої є системний підхід, бізнес-процеси, реінжиніринг, методи розробки стратегії підприємства, прийняття та реалізації оптимальних управлінських рішень.

Розглянуто управління інтелектуальною власністю за нинішніх умов господарювання на підприємствах, які виробляють матеріальні блага на ринок. Доведено, що підприємства, які використовують інтелектуальну власність, патентну інформацію мають переваги у виробництві конкурентоспроможного товару.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми управління процесами інноваційного розвитку. Поглиблено теоретичні засади обгрунтування вибору напрямків інноваційного розвитку, сформовано інформаційне поле для його оптимізації. Запропоновано методичні підходи щодо управління даним процесом, що дозволяють цілеспрямовано здійснювати поетапну оцінку варіантів у площинах однорідних альтернатив і різних сфер застосування й однієї класифікаційної групи, та обирати найефективніші для підприємства-інноватора і кінцевих споживачів інноваційної продукції. За допомогою розроблених методичних підходів та критеріальної бази виконано комплексний аналіз альтернативних варіантів інноваційного розвитку промислового підприємства та обгрунтовано вибір найбільш прийнятних з них. Удосконалено організаційну структуру управління інноваційною діяльністю на великому машинобудівному підприємстві.

Досліджено стан, теоретичні та практичні проблеми стосовно систем управління інноваційною діяльністю підприємств та визначено основні напрями підвищення її ефективності. На підставі аналізу теоретичних концепцій суті та змісту економічних категорій "інновація", "інноваційний процес" та поєднаних понять запропоновано науковий підхід щодо формування основних критеріїв ефективності функціонування організаційної структури підприємства, а також розроблено методики оцінки ефективності організаційної структури промислового підприємства, що проводить інноваційну діяльність, базуючись на принципах функціонально-вартісного аналізу нетехнічних систем. Використання цього підходу та методики дозволяє кількісно та якісно враховувати особливості інноваційного процесу та стадії життєвого циклу інновацій на певному промисловому підприємстві за сучасних умов господарювання, а також надати науково обгрунтовані методичні рекомендації щодо утворення та вдосконалення організаційної структури як підгрунтя системи управління його інноваційною діяльністю. Надано методичні рекомендації щодо формування схеми організаційної структури підприємства, що веде інноваційну діяльність, яка побудована на базі функціонально-матричних структур з утворенням неформальних колективів.

Відзначено, що за сучасних умов промислові підприємства, націлені на використання інновацій, мають формувати оптимальну та адекватну змінному зовнішньому середовищу організаційну структуру управління. Тому важливим є вивчення й аналіз усіх передумов проектування нових організаційних структур, а саме принципів, чинників, що впливають на її формування, умов і методів, використовуваних як у минулому, так і на сьогодні.

Запропоновано визначення поняття "управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств", розроблено методику її комплексної оцінки. Удосконалено модель заміни обладнання Р.Белмана шляхом побудови у векторно матричному вигляді, що дозволяє розробити інноваційну політику підприємства щодо заміни його основних засобів. Визначено напрями удосконалення управління державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, які полягають у зміні нормативних актів та фінансового забезпечення реалізації інноваційних проектів.

Удосконалено поняття інноваційної політики підприємства, встановлено склад та зміст її елементів, визначено загальні принципи та етапи формування. Запропоновано методичний підхід до виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств, який включає пошук втрат матеріальних ресурсів та часу під час здійснення інноваційної діяльності. Створено систему мотиваційних факторів, які впливають на інноваційну активність робітників підприємства та його керівництва. Обгрунтовано доцільність використання сучасних джерел фінансування інновацій на підставі дослідження їх переваг та недоліків. Запропоновано методичний підхід щодо розрахунку матеріальної винагороди винахідникам та раціоналізаторам, застований на використанні шкал заохочувальних надбавок.

Досліджено проблему управління нововведеннями на промислових підприємствах. На підставі аналізу факторів, що впливають на ефективність розробки та впровадження нововведень, розкрито концептуальні засади підвищення якісних показників і оперативності науково-технічних розробок. Обгрунтовано та запропоновано механізм планування витрат нововведень на підставі діагностики життєвого циклу (ЖЦ) проектів, що дозволяють визначити кількісну оцінку витрат на реалізацію всього проекту та розподілити їх у часі за фазами ЖЦ. Наведено метод експертних оцінок щодо розподілу ресурсів у процесі інноваційного підприємництва з метою оцінки недостатньо формалізованих і структурованих завдань, у яких не визначено алгоритми, властивості, відносини. Розроблено методи прогнозування фінансових результатів упровадження інновацій на підприємстві.

Висвітлено теоретико-методологічні та методичні проблеми управління інноваційним розвитком підприємств за нестабільних умов транзитивної економіки, викладено наукові підходи до їх вирішення у контексті концепцій менеджменту та маркетингу інновацій. Охарактеризовано потенціал інноваційного розвитку та визначено його складові. Розглянуто особливості інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств регіону, управління їх нематеріальними активами. Здійснено моделювання функціональної діяльності економічних систем, що самоорганізуються.

Освещены теоретико-методологические и методические проблемы управления инновационным развитием предприятий в нестабильных условиях транзитивной экономики, изложены научные подходы к их решению в контексте концепций менеджмента и маркетинга инноваций. Охарактеризован потенциал инновационного развития и определены его слагаемые. Рассмотрены особенности инвестиционного обеспечения инновационной деятельности предприятий региона, управления их нематериальными активами. Осуществлено моделирование функциональной деятельности самоорганизующихся экономических систем.

Науково обгрунтовано теоретико-методичні засади управління потенціалом інноваційного розвитку промислових підприємств на основі приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім, які генеруються ринком. Шляхи розв'язання даної важливої науково-прикладної задачі обгрунтовано на базі дослідження наукових підходів щодо визначення категорії потенціалу інноваційного розвитку (ПІР), уточнення її сутності та ролі у формуванні сучасного промислового підприємства. Запропоновано концепцію ПІР як складової динамічної системи, що містить як підсистеми ринковий, власне інноваційний і виробничо-збутовий потенціали. Розроблено структуру ПІР та його підсистем, а також підходи щодо забезпечення їх узгодженої взаємодії. Сформовано й апробовано систему методичних інструментів для діагностики складових ПІР з метою вибору оптимальних стратегій його реалізації. Обгрунтовано теоретико-методичні підходи щодо управління на засадах маркетингу стратегіями реалізації ПІР малих і середніх підприємств.

Досліджено теоретичні та практичні питання керування науковими дослідженнями у виробничому кластері науки за умов глобальної конкуренції. Обгрунтовано доцільність включення у структуру науково-технічного потенціалу промислового підприємства адаптаційної складової, яка визначає здатність усіх його компонентів враховувати змінні умови, що дає можливість оперативно переорієнтувати виробничу діяльність та мобілізувати ресурси. Розроблено механізм оцінки даної складової шляхом введення коефіцієнта адаптивності науково-технічного потенціалу промислового підприємства. Запропоновано механізм керування науково-технічним потенціалом підприємства, що базується на новій концепції формування комплексної системи. Удосконалено механізм формування організаційної структури керування науково-технічним потенціалом на промислових підприємствах шляхом виділення науково-технічних центрів, визначено принципи їх утворення та розроблено рекомендації щодо формування організаційної структури залежно від серійності виробництва. Удосконалено науково-методичні підходи щодо оцінки матеріально-технічної складової науково-технічного потенціалу на підставі використання показника "науково-технічний рівень техніки", у механізм розрахунку якого введено додатковий параметр, що враховує тенденції науково-технічного прогресу.

Визначено шляхи удосконалення економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств. Обгрунтовано теоретичні засади економічних важелів регулювання інноваційної діяльності. Показано особливості регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств з метою визначення функцій державного управління та підтримки інновацій. Виявлено тенденції функціонування механізму програмно-цільового планування науково-технологічної та інноваційної політики у промисловості. Запропоновано заходи щодо підвищення рівня інноваційної культури на державному рівні. Уточнено функції регулювання інноваційного підприємництва в промисловості. Визначено умови функціонування моделі інноваційної активності промислових підприємств.

Визначено роль та місце інновацій та інноваційних процесів за сучасних умов розвитку вітчизняної економіки. Розглянуто напрямки еволюції інноваційної теорії й особливості становлення інноваційної діяльності в Україні. Визначено основні цілі інноваційного розвитку України. Проаналізовано й узагальнено вітчизняний досвід інноваційної діяльності на промислових підприємствах. Розкрито роль держави щодо сприяння активізації даного процесу. Виявлено й оцінено фактори, які впливають на інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств, зокрема, у сфері виробництва збірних бетонних і залізобетонних виробів. З урахуванням особливостей формування ринкових відносин в Україні розроблено організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю промислового підприємства.