Викладено інформацію, що стосується історії та сучасних тенденцій у сфері передачі технологій у Китаї, в тому числі дані щодо експорту та імпорту технологій у цій країні впродовж останньої половини ХХ ст. Висвітлено окремі організаційні та юридичні аспекти державного управління та контролю експорту та імпорту технологій у Китаї у контексті планово-адміністративної економіки (до 1978 р.) та за умов реформ.

Порівняно моделі реалізації інновацій у державах із різним економічним ладом. Описано реформу економічного устрою і зміну моделі реалізації технічних новин у Китаї. Охарактеризовано державну інноваційну систему Китаю, яка відповідає сучасній ринковій економіці, та державну інноваційну політику, необхідну для підтримки цієї системи.

Рассмотрен опыт Китая по созданию технопарков, зон развития новых и высоких технологий как основных составных элементов инновационной инфраструктуры страны, а также вопросы государственной поддержки деятельности технопарков. Приведены конкретные примеры, в том числе примеры создания китайско-украинских технопарков.

Досліджено досвід державного регулювання об'єктів інноваційної інфраструктури у Китаї. Проаналізовано систему пільг, направлену на активізацію діяльності технопарків. Визначено основні проблеми та перспективи розвитку національної інноваційної інфраструктури.

Сделана попытка с новых методологических исходных посылок по работам ведущих зарубежных авторов представить совокупность качественно других условий развития топливно-энергетического комплекса Украины до 2050 г. в контексте прогнозов развития США до 2100 г. Обоснованы факторы, существенно различающие траектории будущего развития энергетики Украины и энергетики США, что предполагает разработку собственной методологии, реализации уже официально разработанных украинскими учеными прогнозов. На этой основе представлен авторский сравнительный анализ топливно-энергетических комплексов Украины и Китая.

Проаналізовано процес становлення інноваційної складової економіки КНР: описано основні програми розвитку науки й технологій, прийняті в країні, здійснено порівняння поточних результатів з результатами країн БРІКС, G7 та Україною, визначено основні чинники, що сприяють цьому розвитку.

Досліджено процес формування й удосконалення організаційно-економічних засад державного регулювання паливно-енергетичного комплексу в Україні. Вихідні методологічні посилки автора полягають у тому, що макроекономічні процеси національного господарства окремо взятої країни зазнають впливу некерованого глобального економічного простору. Коротко подано погляд на роль держави всесвітньо відомого китайського мислителя Конфуція та їх еволюцію в сучасному Китаї. Паливно-енергетичний комплекс розглянуто за базовими складовими: нафтогазовому та ринку електроенергії. На матеріалах робіт провідних українських і зарубіжних учених узагальнено дані про нові прояви еколого-енергетичного характеру в XXI ст., досліджено динаміку основних показників розглянутого комплексу до 2030 р. З урахуванням євро-інтеграційних процесів виконано порівняльний аналіз розвитку нетрадиційної поновлювальної енергетики в окремих країнах ЄС та прогноз світового енергетичного ринку до 2100 р.

Досліджено умови, фактори, механізми формування інноваційної конкурентоспроможності (ІКС) економіки Китаю. Розглянуто теоретичні засади ІКС країн та узагальнено методики їх оцінювання. Розраховано ІКС країн та визначено держави з високим інноваційним статусом. Досліджено вплив ефективності реалізації інноваційного потенціалу на ІКС країн. Досліджено ретроспективу еволюції інноваційної політики та механізми формування високої ІКС КНР. Надано прогностичне оцінювання інноваційного розвитку КНР. Узагальнено національні коротко-, середньо- та довгострокові пріоритети інноваційної політики КНР до 2050 р. Запропоновано стратегічні шляхи інноваційного розвитку України.

Мета роботи - вивчення того історичного підгрунтя, що призвело до відставання в науково-технічному розвитку Китаю, яке сталося в 1950 - 1960-х рр., що було наслідком довгого ігнорування розвитку системи науки та техніки у країні та мало значний вплив на формування міжнародних економічних відносин КНР та їх нерівномірність. Для української економічної думки є типовим аналіз стану науково-технічної спеціалізації Китаю в 1950 - 1960-х рр. без аналізу розвитку тієї системи науки та техніки, що складалася в країні впродовж століть та зазнала значного впливу не тільки ззовні, але й зсередини. Такий аналіз дозволить краще аналізувати та прогнозувати ту системи науки та техніки, яка склалася в країні після заснування КНР. Актуальність даної проблематики полягає в аналізі цих факторів та подальшого їх виявлення у формування стратегії розвитку науки та техніки в Україні для запобігання її подальшому відставанню у науково-технічному розвитку.

Мета роботи - визначення сучасних тенденцій і перспектив інноваційного розвитку Аньхойської провінції як одного з провідних регіонів Китаю, базуючись на критичному аналізі кількісних соціально-економічних показників економіки провінції. Обгрунтовано, що економічний прогрес Китаю багато в чому залежить від сфери інновацій, а саме - від інноваційних досягнень кожного окремого регіону Китаю. Аньхойська провінція є стратегічно важливим регіоном з багатими ресурсами та високим рівнем розвитку економіки. Встановлено, що з метою розбудови новітньої промисловості інноваційного типу в провінції проводиться активне впровадження новітніх технологій у традиційні виробництва, збільшується фінансування освітніх закладів та центрів наукових досліджень, посилюється взаємодія промислової та науково-дослідницької галузей. Визначено, що важливими складовими інноваційного успіху Аньхойської провінції виступають політика місцевої влади із залучення інвестицій та поглиблення міжнародного співробітництва, які є джерелом іноземного капіталу, закордонних технологій та кваліфікованих наукових кадрів. Також виявлено основні регіональні проблеми, що стримують інноваційні досягнення, та виокремлено основні напрями розвитку, які нададуть можливість підвищити рівень активності інноваційної діяльності провінції Аньхой.

Розглянуто досвід Китаю і Японії у формуванні вітчизняних інноваційних систем, інноваційної інфраструктури. Наведено розробки ефективних механізмів стимулювання інноваційної активності корпоративного сектору. Виявлено особливості державного регулювання інноваційної діяльності країн на сучасному етапі глобального розвитку. Увагу приділено розвитку інституційних основ взаємодії державного сектора, науки і виробництва. Предмет дослідження є досвід впровадження ефективних інноваційних систем у країнах - технологічних лідерах - Китаю та Японії. Мета роботи - аналіз функціонування інноваційних систем та відповідної інфраструктури, що використовуються в провідних країнах Північно-східної Азії - Китаї та Японії. Висновки: Китай і Японія створили потужний науково-інтелектуальний потенціал, здатний послідовно реалізувати ланцюжок "освіта - наука - технології - промислове виробництво", що є необхідною умовою розвитку ефективної національної системи інновацій. Важливими напрямами державного сприяння у сфері інновацій визначено фінансову підтримку компаній, що займаються НДДКР з наданням держзамовлення; залучення капіталу; трансфер іноземних технологій; узгодження державної інвестиційної програми з інтересами національної промисловості.

В глобальном мире одним из основных аспектов, влияющих на экономическое развитие страны, являются инновации, которые способствуют устойчивому росту, увеличению занятости и повышению уровня жизни населения. На данном этапе развития Китай демонстрирует значительный рост в области научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ, что позволило ему войти в первую двадцатку стран по инновационной активности в 2018 г. согласно данным Глобального инновационного ииндекса. По расходам на развитие инновационной деятельности страна заняла второе место после США, увеличив количество патентных заявок в сфере телекоммуникаций и электроники, при этом уменьшив их в машиностроении и нефтедобычи. Существенное влияние на инновационное развитие Китая оказывает компания "Huawei", являясь лидером среди компаний-заявителей на патенты в области ИКТ. Китай осваивает новые рынки информационных продуктов и услуг, инвестируя средства в эти отрасли в других странах, например, в Южную Африку, путем создания партнерской сети между научно-исследовательскими институтами. Слабой стороной Китая, является наименьшее по сравнению с другими странами количество выпускников в области инновационных технологий. При этом сильной стороной является участие в группировке стран БРИКС, позволяющее расширить возможности в области ИКТ, увеличить расходы на исследования и разработки, что способствует росту объемов экспорта высокотехнологичной продукции. Стремительное развитие новых технологий в Китае привело к дисбалансу распределения финансовых ресурсов в сфере НИОКР и необходимости усиления государственной поддержки малых и средних предприятий. В этой связи, для решения данной проблемы правительству целесообразно создать целевые инновационные фонды для малых и средних предприятий, а также систему информационной поддержки для содействия их инновационной деятельности. Кроме того, следует разработать систему трансфера технологий стран БРИКС, которая будет способствовать развитию международного инновационного сотрудничества, разработке и производству совместных технологий и обмену научно-техническими знаниями.

Досліджено сучасні тенденції реалізації промислової політики на інноваційних засадах та формування високотехнологічної індустрії Китаю. Проаналізовано програми державної допомоги на розробки та інновації, механізми надання преференцій сертифікованим високотехнологічним підприємствам, виробникам "вітчизняних товарів" у публічних закупівлях, підтримки китайського виробника в умовах пандемії COVID 19. Обгрунтовано передумови розвитку ендогенних інноваційних продуктів та становлення національних "технологічних чемпіонів", показана роль держави у цьому процесі.

Міжнародний досвід засвідчує, що у постіндустріальну добу існує прямий зв'язок між технологічними інноваціями, науково-технічним потенціалом країни та її економічною потугою. Технології стають драйвером трансформацій не лише в економіці, але й у геополітиці, маючи критичний вплив на комплексний економічний розвиток і військову міць держав. З огляду на невизначеність та напруженість відносин між США та КНР актуалізується проблема ідентифікації характеру та напрямів суперництва між найвпливовішими державами світу в технологічній сфері. Відтак, метою статті є розкриття стану та рівня протистояння економічного суперництва між США та КНР у технологічній сфері. Використано методи аналізу та синтезу, порівняння, групування та систематизації, елементи інституціонального підходу. Новітній етап економічного суперництва між державами вирізняється ускладненням інструментарію боротьби та розширенням сфер глобального протистояння. Важливою передумовою досягнень у технологічній сфері варто вважати потужну інституційну підтримку - як у США, так і у КНР. Лідерство США утримується на: потужному економічному потенціалі; сприятливому інвестиційному кліматі; значних фінансових можливостях споживчого сектору; домінуванні в галузях подвійного призначення; високій ефективності інвестицій як на внутрішньому, так і на глобальному ринках. Успіхи КНР у технологічній сфері можна визначити як динамічні, а діяльність держави - орієнтованою на формування довгострокових конкурентних переваг. Отже, поєднання геополітики та пріоритетів технологічного протистояння відображає як відкриту, так і латентну конкуренцію між Китаєм та США, зокрема за контроль над інструментами та нормами, що визначатимуть перебіг міжнародних відносин на середньо- та довгострокову перспективу. Витіснення китайського бізнесу з ланцюгів постачання для високотехнологічних секторів здатне призвести до істотної реорганізації сформованих в останні десятиріччя міжнародних виробничих мереж і посилення процесів решорінгу по багатьох технологічних процесах та ланках.