Присвячено комплексному аналізу політичних цінностей та їх трансформації в умовах постмодерну. Визначено тенденції, особливості та умови існування постмодерну як сучасної епохи, на основі яких запропоновано авторське визначення постмоцерних політичних цінностей. Розглянуто їх трансформацію у рамках постмодернізму як комплексу змін у межах суспільної та політичної свідомості, на яку вплинули чинники глобалізації, плюралізму, індивідуалізму з одночасним розширенням прав і свобод людини на тлі глобальних безпекової, екологічної, економічної та політичної кризи. Охарактеризований зв'язок між універсальними та національними системами цінностей, на основі яких здійснено аналіз західних та незахідних політичних цінностей та визначено життєздатний потенціал останніх як постмодерної альтернативи. Обґрунтовано амбівалентність постмодерних політичних цінностей та розглянуто межі та умови подвійності системи цінностей сучасної України.

Визначено специфіку легітимації та делегітимації політичної влади у контексті сучасного політичного процесу в Україні. Запропоновано дефініцію легітимації політичної влади. Продемонстровано, що ціннісній детермінації піддаються процеси легітимації та делегітимації політичної влади у сукупності. Базові цінності конкретного соціуму є основою політико-культурного імперативу, за допомогою якого постає можливість певним чином нівелювати кризові явища у політичних системах. Виявлено основні характеристики процесів легітимації та делегітимації політичної влади, що визначають модуси суспільно-політичного буття у форматі взаємодії "індивід - суспільство - держава". Окреслено перспективи легітимаційної політики в українському політичному процесі на двох взаємопов'язаних рівнях: соціально-економічному та політико-доктринальному, підгрунтям яких є система цінностей, норм, смислів.

Систематизовано основні підходи до дослідження феномену цивілізації у зарубіжній та вітчизняній науковій думці, визначено його місце в системі категоріальних складових теорії політики. Проаналізовано головні методологічні засади сучасного цивілізаційного підходу до розуміння закономірностей політичного розвитку. Визначено евристичну спроможність та водночас слабкість концепції цивілізаційного розколу С. Хантінгтона. Виявлено основні варіанти зближення цивілізацій, політико-ціннісні орієнтири для успішних глобальних міжнародних відносин. Проведено теоретичне осмислення феномену демократії та демократичних цінностей як підгрунтя для подолання цивілізаційного розколу сучасного світу. Виокремлено особливості розвитку демократії в Україні. Проаналізовано роль гуманітарних чинників (демократизації суспільного розвитку, науки, культури та освіти) у подоланні ціннісного розколу цивілізацій, формуванні толерантності як основної світоглядної та політичної передумови зближення цивілізацій.

Вперше обгрунтовано можливість використання терміна "зовнішньополітична електоральна/референдна легітимність" влади, який дає змогу виокремити її як складник міжнародної легітимності національної держави, простежити діяльність міжнародних організацій (МО) як основних суб'єктів "зовнішньополітичної електоральної/референдної легітимації", відрізняти від легітимності МО як політичних інститутів, глибше розкрити легітимаційний механізм і передбачити легітимаційні практики. Розкрито механізм, викремлено критерії та індикатори зовнішньополітичної електоральної та референдної легітимації влади. Проаналізовано ефективність використання основних індикаторів під час окремих виборчих і референдних кампаній у різних регіонах пострадянського простору. Виявлено регіональні особливості зовнішньополітичної легітимації влади, показано особливу роль інституту референдуму в невизнаних самопроголошених утвореннях, політичне керівництво яких прагне досягти зовнішньополітичної легітимності та міжнародного визнання на основі рішень референдумів про незалежність. Виокремлено легітимаційні (делегітимаційні) індикатори спостереження від МО. Проаналізовано діяльність міжнародних урядових організацій щодо спостереження виборів і референдумів на пострадянському просторі.

З'ясовано сутність і зміст технологій легітимації політичної влади, які є прийомами, способами та процесами, що відрізняються ефективністю, цілеспрямованим характером та забезпечують необхідний рівень суспільного визнання суб'єктам політики для здобуття, збереження, посилення чи використання влади. Розкрито роль технологій легітимації політичної влади як ефективних засобів здобуття, утримання та реалізації влади, що зумовлює їх розгляд як необхідної складової процесів боротьби за владу, її розподіл і використання. Визначено й охарактеризовано основні суб'єкти здійснення технологій легітимації політичної влади, якими виступають політичні лідери, партії та держави. Виокремлено та проаналізовано основні аспекти ефективного здійснення легітимаційних технологій, до яких належать комунікативний, ціннісно-нормативний та психологічний. Доведено, що комунікативні, ціннісно-нормативні та психологічні чинники найбільшою мірою визначають формування громадської думки, впливають на політичну поведінку та виступають основами регулювання суспільно-політичної взаємодії, зокрема, щодо забезпечення легітимності політичної влади.

Досліджено особливості легітимації політичного режиму за умов демократичного транзиту на інституціональному та соціокультурному рівнях. Феномен легітимації політичного режиму за умов демократичного транзиту трактується як процес засвоєння та сприйняття громадянами режимних змін у бік демократії, який впливає на ступінь прихильності громадян і рівень підтримки демократичних змін. Доведено, що легітимація політичного режиму за умов демократичного транзиту відбувається на двох кореляційних рівнях: інституціональному та соціокультурному, перший з яких є більш динамічним по відношенню до другого. Обгрунтовано, що легітимація змін інституціонального дизайну залежить від ефективності політичних інститутів, яка за умов демократичного транзиту пов'язується зі спроможністю подолання економічної кризи. На основі аналізу легітимації режимів країн демократичного транзиту виокремлено тенденцію демократичних змін, яка забезпечує стабільну трансформацію політичного режиму в бік консолідованої демократії, і виражається у максимальній поліархізації та децентралізації політичної влади. Закріплення демократичних цінностей на рівні політичної свідомості забезпечує значний кредит довіри політичній еліті, що виражається у довготривалій підтримці громадянами політичних змін і готовності терпіти економічні негаразди заради майбутньої демократії. Особливості легітимації політичного режиму в країнах четвертої хвилі обумовлені фактичною відсутністю досвіду демократичного функціонування на початку демократичного транзиту. Сформульовано теоретичні узагальнення з проблеми легітимації політичного режиму в

країнах демократичних транзитів, які мають різні темпорально-регіональні характеристики, порівнюються з особливостями легітимації політичного режиму в сучасній Україні і стають основою для розробки рекомендацій щодо підвищення легітимаційного потенціалу її політичного режиму.

Проаналізовано поняття "соціально-політичний порядок", розкрито його сутність, детермінанти й інституціоналізація у сучасному політичному просторі. Відзначено, що поняття "порядок" та його складові змінюються залежно від історичних і соціально-політичних обставин, від вектору розвитку суспільства. Зазначено, що проблемне поле дослідження ролі та місця людини за умов існування соціально-політичного порядку може вирішуватися в декількох теоретичних площинах, насамперед, в таких теоретичних моделях суб'єкта порядку як інвайронменталізм, постмодернізм, елітаризм. Обгрунтовано, що ідея соціально-політичного порядку передбачає пошук форм, орієнтованих на мирне розв'язання конфліктів, стабільний характер змін, а також подальший цивілізаційний розвиток. Соціально-політичний порядок забезпечується відтворенням певних властивостей або елементів політичної системи, баланс яких, у випадку їх оптимальної конфігурації та співвідношення, призводить до стану політичної стабільності або кризи. У країнах зі стабільною демократією накопичено значний досвід демократичного управління, який дозволяє створити механізми, що здатні ефективно долати виникаючі конфлікти, не порушуючи в цілому основ соціально-політичного порядку.

Системне дослідження проблеми легітимності політичної влади потребує вироблення загальної моделі легітимаційного процесу. Така модель дозволить забезпечити широкі можливості для порівняльного аналізу легітимаційних процесів у політичних системах різного типу, а також допоможе вирішувати завдання оптимізації процесу легітимації.

Розглянуто технології легітимації політичної влади (ЛПВ) у контексті ефективної практики забезпечення її суспільного визнання, розкрито особливості та закономірності їх застосування. Проаналізовано шляхи та чинники оптимізації використання технологій легітимації влади політичними суб'єктами. Висвітлено роль ідеології у процесі формування технологій ЛПВ, визначено ціннісно-нормативні детермінанти ефективності легітимаційних технологій.

Встановлено, що особливості трактування феноменів довіри та легітимації, їх взаємодії за умов сучасної демократії полягають у поглибленому дослідженні чинників формування й підтримання довіри. Доведено, що легітимація влади виступає постійним процесом, який забезпечує підтримку влади зі сторони суспільства, дозволяє їй проводити стратегічний курс поступу держави, забезпечувати стабільність і плюралістичність розвитку суспільства. Визначено наявність особливостей впливу довіри на легітимацію влади за умов політичних трансформацій сучасної України. Доведено, що українське суспільство в процесі свого розвитку поєднувало різні види модифікацій своєї легітимації від традиційного до харизматичного з застосуванням ідеологічних, маніпулятивних та агітаційних механізмів.

Визначено методологічні основи наукового аналізу морально-етичних принципів у регулюванні соціально-політичних відносин, досліджено стан вивчення проблеми співвідношення моралі та політики в сучасній політології. Розкрито поняття "морально-етичні принципи політики". Концептуально означено трактування кореляції між етикою та політикою, етикою та мораллю та на підставі цього охарактеризовано суть морально-етичних принципів як регулятивної основи соціально-політичного життя. Досліджено носії етичних норм, а також особливості диференціації класового етосу, що дозволило з'язувати місце критерію моральності у визначенні людської свободи. В історико-теоретичному контексті проаналізовано систему морально-етичних основ політики та влади в українській політичній думці. Доведено, що політика й етика по-різному співвідносяться за умов класичної доби розвитку політичних систем, модернових і постмодернових суспільств.

Досліджено теорії, методологію пізнання та практику втілення політичних цінностей у сучасній Україні. Відзначено, що політологічний аналіз системно пов'язаний з соціально-філософським у разі дослідження загальнотеоретичних і прикладних проблем формування та функціонування політичних цінностей. Проаналізовано генезу даних цінностей, зокрема їх форм, шляхом визначення їх змісту та функцій на кожному конкретному історичному етапі в конкретних політичних ідеологіях, доктринах, програмах, з метою посилення впливу політичної науки на політичну практику у форматі стратегії формування ефективності державної політики. Розроблено та реалізовано системну концепцію пізнання політичних цінностей як теоретичного продукту, який використовується у процесі перетворення політичної реальності та розв'язанні ціннісних конфліктів, зокрема в Україні, за принципами справедливості, демократії, свободи, порядку, толерантності, соціальної, правової держави. Відзначено про можливість формування та функціонування не тільки на постсоціалістичному просторі держав, які сповідують антицінності або негативні цінності - расизм, тоталітаризм, ізоляціонізм, тероризм.

Розглянуто актуальну проблему зміни систем політичних цінностей у пострадянских країнах. Проаналізовано ситуацію ціннісного конфлікту в сучасному українському суспільстві між різними ідеологічними та політичними силами. Запропоновано шляхи подолання ціннісного розколу в Україні.

Рассмотрена актуальная проблема изменения политических ценностей в постсоветских странах. Проанализирована ситуация ценностного конфликта в современном украинском обществе между разными идеологическим и политическими силами. Предложены пути преодоления ценностного раскола в Украине.

Проведено критичний аналіз процесів формування політичних ціннісних орієнтацій українського середнього класу, їх трактування в соціально-політичній теорії та впливу на політичне життя суспільства. Досліджено середній клас як явище та визначено його політичні й ціннісні орієнтації. Розглянуто особливості формування середнього класу в Україні та виділено основні критерії належності до нього. Проведено систематизацію існуючих концепцій середнього класу в межах різних наукових напрямків і дисциплін. Зарахування окремих індивідів або цілих соціальних груп до сучасного середнього класу необхідно здійснювати з урахуванням їх основних світоглядних і політичних цінностей, політичних орієнтацій, життєвих стратегій та виконання певних соціально-політичних функцій. Доведено, що дані параметри впливають на формування змісту поняття середнього класу, дозволяючи вийти за межі формальних критеріїв доходу й освіти.

Досліджено різноманітні концептуальні підходи до вивчення політичної легітимності та зазначено про можливість виявлення та визначення легітимаційного потенціалу державної влади. Визначено, що одним з головних факторів, який впливає на розвиток політичного процесу є рівень раціональності прийняття політичного курсу держави та відповідний рівень сприйняття його суспільством. Зазначено, що легітимність характеризується такою ознакою як динаміка, яка обумовлюється наявністю постійних суспільних змін і перетворень. Обгрунтовано вплив політичного розвитку на формування критеріїв легітимності державної влади. Систематизовано типи легітимності державної влади та сучасні форми легітимації влади.

Розглянуто причини виникнення та наслідки реалізації феномена делегітимації державної влади, проаналізовано процеси, пов'язані з підвищенням або зменшенням рівня легітимності. З'ясовано, що головна небезпека делегітимації державної влади полягає в дестабілізації як системи державного та політичного управління, так і політичної системи в цілому, яка завжди спричиняє виникнення розколу між державою та суспільством і ускладнює (або унеможливлює) процес політичної комунікації між органами державної влади та громадянами.

Рассмотрены причины возникновения и последствия реализации феномена делегитимации государственной власти, проанализированы процессы, связанные с повышением или уменьшением уровня легитимности. Установлено, что делегитимация государственной власти обуславливает дестабилизацию как системы государственного и политического управления, так и политической системы в целом, что всегда сопровождается возникновением раскола между государством и обществом и усложняет (или делает невозможным) процесс политической коммуникации между органами государственной власти и гражданами.

Розкрито роль комунікативного аспекту політики як провідного вияву політичної конкуренції. Досліджено систему етико-політичних цінностей на підставі розгляду різноманітних підходів до формування дискурсу політичної комунікації. Проаналізовано сучасні теорії масової комунікації, що базуються на вивченні політичних та ідеологічних дискурсів у сфері політичної комунікації. Наведено характеристику ЗМІ як засобу медіатизації політики. Проведено дослідження феномену масової комунікації, встановлено критерії виокремлення дискурсних комплексів. Зроблено висновок, що в інформаційному суспільстві політична комунікація та ЗМІ перетворилися на могутній політичний інститут, без якого неможливо фунціонування публічної демократичної влади.

Раскрыта роль коммуникативного аспекта политики как основного проявления политической конкуренции. Исследована система этико-политических ценностей на основе рассмотрения разнообразных подходов к формированию дискурса политической коммуникации. Проанализированы современные теории массовой коммуникации, базирующиеся на изучении политических и идеологических дискурсов в сфере политической коммуникаци. Приведена характеристика СМИ как средства медиатизации политики. Проведено исследование феномена массовой коммуникации, установлены критерии выделения дискурсных комплексов. Сделан вывод, что в информационном обществе политическая коммуникация и СМИ преобразились в мощный политический институт, без которого невозможно функционирование публичной демократической власти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002в + Ф011

Рубрики:

Предмет політики

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены историко-теоретические основы политологии, в частности, политика в древнем мире, развитие западной политологии и политических учений в Украине и России. Раскрыты сущность, структура и функции политической системы, рассмотрены власть как основной политический инструмент и демократия как форма власти, проблемы становления и развития демократии в Украине. Описана политическая система общества, проанализированы роль государства, политических партий и общественных объединений, гражданского общества. Изучены политические процессы в контексте их рефлексии в политологии, освещены механизм функционирования политической элиты, этнические общности в политике, мировой политический процесс, в частности опасность терроризма. Представлены политические технологии - политический, черный пиар как направление избирательных технологий, использование слухов в избирательных кампаниях, политическая реклама как средство политического воздействия, манипуляции с информационными потоками. Раскрыты нравственные аспекты формирования цивилизационного политического поведения, определены религиозность общества как важный фактор политической культуры и гуманизм как основа демократического общества, проанализирована роль личности в политической системе общества, освещены проблемы политической социализации личности в Украине в современный период.

Здійснено політологічне дослідження проблем легітимності влади у контексті їх впливу на політичну стабільність суспільства, висвітлено їх значення у процесі політичної модернізації. Розкрито теоретико-методологічні основи аналізу легітимності влади та сформульовано визначення цього поняття. У порівняльному аспекті проаналізовано зміст і положення про необхідний характер зв'язку між легальністю та легітимністю публічної влади за умов демократичних політичних режимів. Досліджено специфіку легітимаційних процесів у ході модернізації політичної системи, а також вплив рівня легітимності на політичну модернізацію, причини виникнення кризи легітимності та делегітимації. Доведено, що основним засобом забезпечення політичної стабільності за умов політичної модернізації є налагодження функціонування демократичних механізмів легітимації влади, а також забезпечення розвитку громадянського суспільства як основного суб'єкта її легітимації