Розглянуто основні моделі комунікації, зокрема, модель Якобсона, Шеннона - Вівера, Ньюкома, Лотмана, а також головні етапи розвитку комунікативної теорії у ХХ ст. Подано сучасні методи аналізу комунікативних процесів (семіотичний, контент-аналіз, прагматичний, структурний, пропагандистський, мотиваційний, аналіз політичних текстів). Особливу увагу приділено висвітленню комунікативних процесів, дискурсів і технологій. Знайшли відображення новий аспект прикладних комунікацій - інформаційні війни, психологічні (інформаційні) операції, а також інформаційні конфлікти у перехідних суспільствах (у т.ч. в Україні)та цивілізаційному вимірі.

Рассмотрены социальные импликации того обстоятельства, что медиа включают рядового гражданина в процесс выборов, и они же фактически полностью продвигают избирательную кампанию. Изучен комплекс концептуальных задач, предполагающих выяснение и теоретическое описание того, каким именно образом медиа осуществляют эту работу. Легализация публичной сферы и подчинение ее механизмам адвертисмента - таковыми являются важнейшие следствия, вызванные медиа презентацией выборов. Исследована сопутствующая выборам медиа-реальность, что конституируется в основном политической прессой. Для этого был выбран контент-анализ, позволяющий зафиксировать фактичность совокупностью показателей, а также определить, какие из них наиболее приемлемы для последующих мониторингов.

Проаналізовано роль ЗМІ в українському суспільстві, їх стосунки з органами державної влади та залежність від політично-партійних структур. Увагу акцентовано на причинах недостатньої самостійності ЗМІ, зокрема, на неготовності до сприйняття об'єктивної інформації її споживачів - рядових громадян. Наголошено на необхідності перегляду законодавства стосовно інформаційної сфери, а також на тому, що ЗМІ повинні стати дійсно незалежним інститутом, який дорівнюватиме за впливовістю трьом конституційним гілкам влади.

Розглянуто принципи та теоретичну базу суспільствознавчих досліджень ролі інформації, проблематику інформаційних операцій. Проаналізовано сучасні підходи до проблеми політичної пропаганди, чотири типи деривацій (псевдодоказів), які використовують для обгрунтування певних тез з метою пропаганди, правила і типи пропаганди (на прикладі американської школи), типи пропагандистських технологій. Наголошено на проблемах ЗМІ перехідних суспільств, зокрема, України.

Запропоновано підходи до використання м'яких інформаційних засобів для зовнішнього контролю політичного курсу держави. Досліджено різні аспекти інформаційних операцій, їх етапи, об'єкти, стадії автокаталітичного процесу. Проаналізовано літературу з проблем створення та застосування інформаційної зброї, а також захисту від неї, викладено основні положення теорії спеціальних інформаційних операцій та пропаганди в цілому. Висунуто гіпотезу про те, що більшість інформаційних операцій мають на меті втручання у розвиток певного конфлікту з метою подальшого його вирішення.

На основі соціологічних досліджень розкрито роль ЗМІ в українському суспільстві. Виявлено тенденції деякого падіння довіри населення до засобів масової інформації. Проаналізовано соціально-демографічні особливості респондентів, які довіряють ЗМІ. Зазначено, що для сьогоднішньої України характерною є більша орієнтація на місцеві періодичні видання, програми, радіоканали, особливо в так званих "опозиційних" регіонах - Криму, Дніпропетровську і на Донеччині. Спрогнозовано зміни у стратегії ЗМІ щодо політичної реклами на наступних виборах.

Проаналізовано технологію медіа-дипломатії, способи використання політичними лідерами прийомів "поставлених подій" для вигідного висвітлення їх особистості та діяльності.

Досліджено роль друкованих засобів масової інформації (ЗМІ) під час парламентської та президентської передвиборчих кампаній 1998 - 1999 рр. в Україні та визначено фактори ефективності впливу друкованих матеріалів на громадську думку. Дослідження проводилося на прикладі діяльності основних загальнонаціональних видань України. Проведено порівняльний контент-аналіз провідних друкованих ЗМІ. Висвітлено досвід роботи й оцінки соціологічних служб та іноземних спостерігачів. Обгрунтовано необхідність розвитку друкованих ЗМІ на сучасному етапі, розкрито їх роль у побудові в державі політично структурованого суспільства. Досліджено та класифіковано основні прийоми і методи, які використовувались пресою з метою впливу на електоральні настрої. Виявлено, що навіть за умов зростання рівня плюралізму та свободи друкованих ЗМІ, зростання професіоналізму у роботі національних видань, їх розвитку перешкоджає низка проблем. Наведено пропозиції щодо поліпшення політичної комунікації та вільного доступу до інформації.

Досліджено еволюцію глобальних комунікаційних процесів та їх вплив на європейську інформаційну політику. Висвітлено роль європейських міжурядових організацій у реалізації програм становлення інформаційного суспільства. Проаналізовано інформаційну політику України в контексті трансформації міжнародних відносин. Розглянуто прикладні (суспільні, економічні, правові) аспекти глобалізації комунікації.

На конференції обговорено питання свободи слова, висвітлено роль і місце засобів масової інформації (ЗМІ) у розв'язанні стратегічних проблем творення держави, духовного стану суспільства. Окреслено роль ЗМІ в утвердженні принципів демократизму. Учасниками конференції зроблено висновок: законодавчі акти повинні чіткіше окреслити правове поле діяльності засобів масової інформації, а також слід вжити ряд фінансово-економічних заходів, які б стимулювали діяльність ЗМІ, які сприяють державотворчим процесам, і посилювали б відповідальність тих, хто їм протидіє.

Розглянуто різні підходи щодо визначення громадянського суспільства. Зроблено висновок про необхідність суб'єктивації - надання окремій людині та різним групам статусу соціальних суб'єктів з метою формування громадянського суспільства. Проаналізовано роль мас-медіа в даному процесі, встановленні діалогу між соціальними суб'єктами. Приділено увагу тим змінам у соціальному інституті засобів масової комунікації, які сприяють виникненню громадянського суспільства. Запропоновано принципи їх діяльності за сучасних умов.

Вперше у вітчизняній політичній науці комплексно досліджено глобальні трансформації систем масової комунікації як нового фактора міжнародних відносин кінця ХХ ст. Обгрунтовано і концептуалізовано сучасний стан і тенденції глобальних трансформацій національних та регіональних медіа-систем Західної Європи, Північної та Латинської Америки, Північно-Східної Азії та Австралії. Виявлено основні зміни державної політики в галузі масової комунікації різних країн, виникнення та розвиток регіональних і глобальних мультимедіа-імперій (Р.Мердока, С.Берлусконі, Е.Аскаррага, Р.Маріно та ін.), які акумулюють медіа-, економічну та політичну влади та їх вплив на міжнародні відносини, і під цим кутом зору розглянуто питання формування й розвитку масовокомунікаційної системи в Україні (насамперед, телемовлення) після набуття незалежності в 1991 р. Запропоновано використання медіа- та віртуальної дипломатії в розробці та реалізації національних стратегічних зовнішньополітичних цілей. Проаналізовано діяльність міжнародних (ООН, ЮНЕСКО) та європейських інститутів (Європейський Союз, Рада Європи, Європейська телерадіомовна спілка, INTELSAT тощо) і неурядових організацій у сфері інформації та комунікації. Особливу увагу приділено політичним, економічним, культурним проблемам, питанням про права людини.

Розглянуто питання щодо сучасного стану державного управління в інформаційній сфері та нової державної політики на основі узагальнення теоретичних засад управління, інформації, чинного законодавства, сучасного стану розвитку українського суспільства та його входження до інформаційного суспільства. Обгрунтовано ідею про те, що державна інформаційна політика може слугувати методологічною базою для формування відповідної політики різноманітними державними органами, зокрема, системою органів внутрішніх справ для подальшої реалізації адміністративної реформи в Україні.

Розглянуто головні характеристики медіа, що висвітлюють новини, їх зміст, політичні та соціальні умови функціонування у розвинених ліберальних демократіях. Особливу увагу приділено домінуючій ліберально-плюралістичній перспективі та її протилежності - радикальній, або "критичній", парадигмі. Детально проаналізовано соціальну детермінацію журналістики. Охарактеризовано головні потенційні джерела впливу на зміст засобів інформації на різних рівнях узагальнення.

Досліджено еволюцію структури, функції, стан і перспективи розвитку політико-правових інститутів: політичних партій, парламентів, урядів (форм правління), судів, місцевого самоврядування, засобів масової інформації у світі та Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)6 + Х819(4УКР)126 + Ф018

Рубрики:

Державне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Політика та інші сфери громадського життя (інформаційна політика, інформаційна безпека в т. ч.)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено важливість ступеня розвитку інформаційного простору як ознаки могутності сучасної держави. Розглянуто світові тенденції, притаманні лідерам у області розробки інформаційних технологій - США, країнам Західної Європи та Японії. Проаналізовано сучасний стан національного інформаційного простору, висвітлено його позитивні та негативні риси. Запропоновано ряд заходів, спрямованих на виявлення та оцінку джерел загрози інформаційному простору; розробку, координацію та здійснення єдиної державної політики у питаннях інформаційної безпеки, міжнародних відносин, створення іміджу держави.

Розглянуто особливості політики та практики діяльності спеціалізованої установи ООН з питань освіти, науки, культури і комунікації - ЮНЕСКО у галузі міжнародних інформаційних відносин, проаналізовано процес трансформації її міжнародної інформаційної політики в останній чверті ХХ - на початку ХХІ ст. Висвітлено правові, соціокультурні, етичні та технологічні аспекти програм та проектів міжнародної організації.

Рассмотрены особенности политики и практики деятельности специализированного учреждения ООН по вопросам образования, науки, культуры и коммуникации - ЮНЕСКО в области международных информационных отношений, проанализирован процесс трансформации его международной информационной политики в последней четверти ХХ - начала ХХІ ст. Освещены правовые, социокультурные, этические и технологические аспекты программ и проектов международной организации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)126 + Ф018

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Політика та інші сфери громадського життя (інформаційна політика, інформаційна безпека в т. ч.)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено аналіз функціонального статусу зв'язків з громадськістю як комунікативного аспекту державно-управлінської діяльності у контексті сучасних процесів системної трансформації українського суспільства. Запропоновано оригінальну концептуальну модель зв'язків з громадськістю, що дозволяє висвітлити специфіку соціальних комунікативних характеристик даного феномену в державно-управлінській діяльності у перехідному суспільстві. Виявлено низку малодосліджених теоретичних та практичних її аспектів. Розкрито певні протиріччя в дослідженні. Розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації функціонування механізму державного управління суспільством у перехідний період.