Представлено аналіз політичних революцій із соціологічної точки зору. Наведено актуальні наукові теорії, які допомагають зрозуміти характерні ознаки цього соціального явища, передумови та причини революційних катаклізмів. Описано структуру та наслідки революцій. Зазначено, що конспективна форма викладу робить книгу зручною для науковців, вчителів, студентів і найширшого кола читачів.

Представлена низка поглядів щодо визначення поняття, цілей та основного змісту "кольорової революції" як форми сучасної інформаційно-психологічної операції, наведені основні риси та особливості "кольорової революції". Визначені основні причини виникнення "кольорових революцій" та склад їх учасників. Проаналізовано різні підходи до проведення "кольорових революцій". Представлена технологія їх проведення, яка має три основні етапи. Основною метою першого етапу є переконання спільноти у нелегітимності влади і формування організованого протестного руху за мережним принципом. На другому етапі відбувається легалізація протестного руху. На третьому етапі, який є активною фазою "кольорової революції", здійснюється підготовка до усунення існуючої влади. Запропонована граф-схема сценарію реалізації технології "кольорової революції".

Подано сучасні наукові інтерпретації політичної кризи. Розглянуто основні віхи еволюції концепту кризи в політичній думці. Виокремлено основні типи криз у політичній системі. Висвітлено основні особливості перебігу політичних криз в Україні. Особливу увагу приділено конкретним прикладам із політичної практики країн світу.

Досліджено проблеми формування прагматичної компетентності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки. Розкрито сутність і структура цієї компетентності (ситуаційна динамічна інформаційна структура, що складається з комбінації компетенцій майбутнього фахівця, яка сприяє здійсненню впливу на отримувача у відповідності до комунікативної інтенції відправника та правильному аналізу й розумінню комунікативного наміру отримувача в процесі професійного іншомовного перекладацького спілкування). Обґрунтовано педагогічні умови формування прагматичної компетентності майбутніх перекладачів (наявність позитивної мотивації студентів до перекладацької діяльності; інтеракція дисциплін гуманітарного, мовознавчого циклів та фахових методик у процесі формування прагматичної компетентності майбутніх перекладачів; активізація самостійної професійно-мовленнєвої перекладацької діяльності з іншомовними текстами та носіями мови; усвідомлення студентами на рівні переконань значущості перекладацької діяльності). Визначено критерії (емоційний, адекватність перекладу, успішність/ефективність комунікації), показники та охарактеризовано рівні сформованості прагматичної компетентності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки (високий, достатній, задовільний). Розроблено модель і методику формування вищезгаданої компетентності, а також методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам і студентам щодо її формування.

Розглянуто терміни "політична криза" і "управління політичною кризою" в їх генезі та предметності, методологічні засади дослідження політичних криз у межах циклічного, системно-кібернетичного та синергетичного підходів щодо розуміння суті кризових явищ. Визначено процесуальний характер кризового управління через з'ясування динаміки політичних криз у контексті розвитку політичних систем, їх типологічного розмаїття у демократичних політичних системах, діагностику кризових явищ у фазових переходах розвитку політичної системи. Описано кризу керованості та стратегії її подолання на різних етапах розгортання кризового процесу. Розкрито вирішальну роль кризової комунікації у політичному процесі, зміст превентивних технологій кризового управління та особливості медіасупроводу кризової ситуації в політиці.

Вивчено специфіку та трансформацію політичного насилля в контексті політико-культурної детермінації. Проаналізовано та систематизовано типи та форми прояву політичного насилля. Розкрито механізм детермінації політичного насилля через дослідження комплексу системних і політико-культурних передумов і факторів, що спричиняють його виникнення та розповсюдження. Визначено сучасні тенденції поширення й трансформації політичного насилля в аспекті актуалізації культурно-цивілізаційних суперечностей.

Досліджено таке політичне явище як державний переворот (ДП). Вперше узагальнено та систематизовано наукові праці в яких дослідники, від античності до сьогодення, розглядають питання захоплення та зміни влади в державі. Висвітлено еволюцію політичної думки щодо ДП як способу боротьби за владу в державі. Обгрунтовано та наведено тлумачення поняття Дп як явища політики, пов’язаного із процесами боротьби за владу в державі. Уточнено його сутність, змістовне навантаження та політичний характер. Виокремлено особливості ДП, які відрізняють його від інших насильницьких форм і способів політичної боротьби та їх прототипів. Розкрито об’єктивні та суб’єктивні передумови та причини ДП, його основні структурні та процедурні фактори. Систематизовано наслідки ДП, що мали місце в політичній історії, уточнено їх зміст із урахуванням особливостей сучасного суспільства. З урахуванням визначених особливостей, специфіки та наслідків ДП запропоновано комплексну їх типологію. Досліджено співвідношення ДП із такими складовими політичного процесу, як політичний конфлікт та політичне насилля. Зауважується, що процес становлення нової влади здійснюється в антиконституційний спосіб, порушує або обмежує права людини та громадянина й інші правові норми визначені та закріплені у суспільстві, а процес її легалізації пов'язаний із зміною правового поля, порушенням прав людини та громадянина, що призводить до політико-правових наслідків.

Розкрито специфіку та закономірності використання політичного насилля за умов недієздатних держав, глобалізації, приватизації, делегітимізації та руйнування державної монополії на використання примусу. З позицій теорії модернізації, відносної депривації, раціонального вибору, структурного й інституційного підходів систематизовано джерела, чинники та механізми трансформації політичного насилля. Доведено, що за умов недієздатних держав трансформація політичного насилля спричинена делегітимацією офіційної влади, політичною й економічною кризою. Виявлено, що недієздатні держави втрачають монополію на легітимне застосування примусу, контроль над власною територією і кордонами та перетворюються на регіони неконтрольованого насилля, тероризму, громадянських війн. Вивчено механізми реалізації асиметричних форм насилля в процесі політичної боротьби. Проаналізовано ідеологічні, політичні, силові, статусні, організаційні, технологічні, ціннісні та мобілізаційні аспекти асиметричного протистояння між державою і недержавними суб’єктами політичного насилля.

Досліджено політичну кризу як фактор розвитку політичних інститутів і політичної системи в цілому. Визначено етапи розвитку наукової думки щодо проблематики політичної кризи. Обгрунтовано тезу, що криза може мати не лише негативні, а й позитивні наслідки для розвитку політичної системи. Проаналізовано інституційний і системний виміри вияву кризових явищ в умовах конституювання та функціонування політичної системи. Обгрунтовано, що політична криза в сучасних умовах може виникати у квазіреальному середовищі з подальшим поширенням на сферу реальної політики. Доведено, що політична криза виявляється як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні муніципальних утворень. Запропоновано практичні рекомендації з метою подолання негативних наслідків політичних криз в Україні, що мають сприяти подальшій стабілізації функціонування вітчизняної політичної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф3(0)1 + Ф037.2

Рубрики:

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Політичні кризи (політична революція, політичний переворот)

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретико-методологічні засади аналізу системних кризових явищ, що супроводжують політичну модернізацію. Висвітлено основні історичні етапи дослідження системних кризових явищ модернізації, зумовлених змінами понять "модернізація" та "політична криза". Впроваджено модель системних кризових явищ модернізації, де причини модернізації розглянуто як похідні від функціонального стану політичної системи. Проаналізовано кризові явища української політичної системи з урахуванням алгоритму модернізаційних трансформацій (Російської імперії та СРСР), до складу яких входила територія сучасної України. Запропоновано розглядати системні політичні кризи сучасної України як інерцію модернізаційної хвилі "перебудови". Феномен "Майдану" висвітлено як крайній ступінь дисфункціональності політичної системи зі множиною взаємозумовлених криз - легітимності, ідентифікації, участі, поширення та розподілу.

Проаналізовано проблему насильства в теоретичних концепціях К. Маркса і Ф. Енгельса, як політико-правову програму диктатури пролетаріату, роль армії та поліції в буржуазному і соціалістичному суспільстві, реалізацію марксистських ідей диктатури пролетаріату в СРСР та їх соціальні наслідки.

Доведено, що революція, як соціальна масштабна подія, що призводить до корінних змін в суспільстві, в межах сучасної політичної теорії та практики значно трансформувала своє тлумачення і зараз її тлумачать як ненасильницькі дії, політичну технологію зміни вектора політичного процесу як вистави, що поєднує політичні інструменти з елементами впливу на масову свідомість. Головною особливістю сучасних революцій визнається їх технологічний аспект, можливість застосування в політичній практиці за суб'єктивною волею певної групи. Такий інструментальний підхід дозволяє визначити революцію як певний набір дій, процедур та правил їх проведення, коли революція формується як вистава, де участь беруть великі маси людей, сформовані за допомогою засобів впливу на їх свідомість через ЗМІ, а найбільш вдалий час для їх застосування - вибори, легітимна можливість та демократична природа застосування яких перетворює революцію на дієвий механізм змін вектора політичного процесу в межах сучасних національних держав.

Проаналізовано концептуальні підходи В. Липинського до свободи та утопічних соціальних проектів. Окреслено роль духовно-культурних традицій в процесі реалізації свободи людини. Розкрито значення ціннісного складника людського буття для забезпечення надійного функціонування суспільства в минулому та сьогоденні.

Здійснено аналіз взаємодії влади і насильства як чинників впливу на індивіда і суспільство. Досліджено особливості нової моделі відносин між владою і насильством, що сформувалася від часу модерної трансформації влади, витіснивши насильство на периферію ресурсів впливу.

Проаналізовано використання інформаційних технологій для маніпуляції та координації дій натовпу під час "кольорових революцій" та заворушень у сучасних європейських державах. Проведено аналіз мотивації мас до участі у протестних акціях під час електоральних революцій із вивченням проблематики колективної дії, коли виборчі фальсифікації спонукають натовп протестуючих вдатися до активних дій. Поглиблено дослідження еволюції натовпу на постсоціалістичному просторі крізь аналіз масових заворушень, що відбувалися на цій території у період 1989 - 2009 рр. На підставі різноманітних підходів до вивчення теорії натовпу та масового суспільства запропоновано розглядати масові заворушення, які відбулися на початку XXI ст., з залученням теорії "розумного натовпу". Виявлено негативні тенденції в еволюції сприйняття демократії та спрогнозовано можливе посилення ролі держави внаслідок популяризації підміни поняття "парламентської демократії", "демократією вулиць". Удосконалено з'ясування підходів до причин та умов поширення "кольорових революцій" на постсоціалістичному просторі та визначено фактори успіху електоральних революцій.

Зазначено, що за умов перманентної політичної кризи в Україні набуває все більшого значення проблема удосконалення механізму політичного управління. Мета - привернути увагу дослідників до теоретичного обгрунтування ролі політичних партій як суб'єктів процесу політичного управління, від ефективності якого значно залежить стабільність суспільства.

Вивчено досвід осмислення М. Бердяєвим такого аспекту творчості Ф. Достоєвського та Л. Толстого як ставлення до проблеми революції.

Розглянуто причини й наслідки "помаранчевої революції" 2004 року, доведено, що вона змінила стратегічний погляд світової спільноти на Україну і визначила систему координат для нашого подальшого руху на міжнародній арені. Зважаючи на непослідовність політичних заяв, вчинків, тактики і стратегії основних фігурантів "помаранчевої революції", що прийшли до влади 2004 р., запропоновано усвідомити феномен "незавершених революцій" і визнати, що "помаранчева революція" стала "революцією запитань", відповідь на які твориться десятиліттями. До позитивного арсеналу "помаранчевої революції" вчений підносить демократизацію суспільства, формування національної амбіції, пробудження патріотизму, чітке визначення європейського вектора розвитку держави.

Проаналізовано причини та наслідки кризових явищ у політичниій системі України у 2007 - 2008 рр., шляхи їх подолання та запобігання у майбутньому. Розглянуто різні сценарії конституційного реформування після позачергових парламентських виборів і прогнози щодо можливості ухвалення змін до Конституції до президентських виборів 2010 р. Висвітлено проблеми формування громадянської та національної ідентичності українців як основи консолідації політичної нації навколо цінностей демократії та суверенітету України. Увагу приділено аналізу політичних технологій, застосованих у ЗМІ політичними силами під час позачергових виборів і в процесі формування парламентської коаліції, їх впливу на перебіг політичного процесу. Розглянуто причини різкого зниження довіри громадян до суспільних інститутів і можливі наслідки цього для розвитку політичної культури українців.

Проанализированы причины и последствия кризисных явлений в политической системе Украины в 2007 - 2008 гг., пути их преодоления и предупреждения в будущем. Рассмотрены разные сценарии конституционного реформирования после внеочередных парламентских выборов и прогнозы относительно возможности принятия изменений к Конституции до президентских выборов 2010 г. Освещены проблемы формирования гражданской и национальной идентичности украинцев как основы консолидации политической нации вокруг ценностей демократии и суверенитета Украины. Уделено внимание анализу политических технологий, использованных в СМИ политическими силами во время внеочередных выборов и в процессе формирования парламентской коалиции, их влиянию на течение политического процесса. Рассмотрены причины резкого снижения доверия граждан к общественным институтам и возможные последствия этого для развития политической культуры украинцев.