Наведено результати досліджень вчених Румунії, Молдови, України з проблем подолання нетолерантності й екстремізму в Чорноморському регіоні. Проаналізовано законодавство у даній сфері, запропоновано ефективні інституційні кроки щодо подолання екстремізму та нетолерантності, показано роль неурядових організацій в цьому процесі. Увагу приділено проблемам ісламо- та ромафобії, антисемітизму, а також нетолерантності, дискримінації й екстремізму у релігійній сфері.

Приведены результаты исследований ученых Румынии, Молдовы, Украины по проблемам преодоления нетолерантности и экстремизма в Черноморском регионе. Проанализировано законодательство в данной сфере, предложены эффективные институционные шаги по преодолению экстремизма и нетолерантности, показана роль неправительственных организаций в этом процессе. Уделено внимание проблемам исламо- и ромафобии, антисемитизма, а также нетолерантности, дискриминации и экстремизма в религиозной сфере.

Висвітлено питання правового екстремізму. Проаналізовано соціокультурні витоки екстремізму, проблеми ксенофобії та культурно-національної толератності в Україні, правоекстремістські погляди в Німеччині. Увагу приділено освіті і культурі в багатокультурному суспільстві.

Освещены вопросы правового экстремизма. Проанализированы социокультурные истоки экстремизма, проблемы ксенофобии и культурно-национальной толерантности в Украине, правоэкстремистские взгляды в Германии. Уделено внимание образованию и культуре в многокультурном обществе.

Досліджено термін екстремізму, під яким слід розуміти ідеологію та практику використання крайніх, протиправних (нерідко насильницьких) заходів і дій задля досягнення конкретної мети.

Представлено комплексний аналіз тероризму як соціально-політичного явища і фактора трансформації міжнародних відносин на сучасному етапі. Виявлено причини виникнення тероризму та тенденції його розвитку. Визначено політико-правові можливості стримування його глобалізації. Визначено види тероризму та розходження їх ідеологічного обгрунтування. Установлено співвідношення поняття "тероризм" з суміжними політологічними поняттями (війна, партизанська війна, національно-визвольна війна). Виявлено особливості впливу "ісламського фактора" на активізацію та глобалізацію сучасного тероризму. Визначено найбільш ефективні міжнародно-правові форми боротьби з тероризмом, проаналізовано ступінь участі в них Ірану.

У філософсько-релігієзнавчому контексті досліджено сутність та форми прояву ісламського фундаменталізму. Обгрунтовано, що основними критеріями виділення фундаменталізму як самостійної ідейної течії є трактування власних вимірів соціуму у відповідності з чистим ісламським зразком - ранньомусульманською общиною і переміщенням цього історичного образу в майбутнє. За своєю сутністю ісламський фундаменталізм є трансформацією релігійної віри в ідеологію, особливостями якої є тоталітарність, дихотомічне сприйняття світу, великий орієнтаційний та мобілізаційний потенціал, активістський характер, місіонерський експансіонізм, перевага моралізаторства над людським виміром, ідеологічна неоднорідність. Доведено, що нині ісламська опозиція фундаменталістського спрямування існує в усіх державах, де є прибічники ісламу. У ряді країн (Алжирі, Єгипті, Ізраїлі, Лівані) фундаменталісти намагаються примусити владу прийняти їх програму. Підкреслено, що фундаменталістським акціям терористичного чи кримінального характеру повинна даватись відсіч з боку силових структур, акцент має бути перенесений з боротьби проти фундаменталізму на коректне контролювання цього процесу.

Проаналізовано визначення поняття "політичний екстремізм" у політичній та правовій науці. Виділено основні ознаки політичного екстремізму, радикалізму та тероризму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х803 + Ф043.23

Рубрики:

Права і свободи <Державне /конституційне/ право>

Політичний екстремізм. Тероризм

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено поняття політичного тероризму, що за своєю суттю є суспільно-політичним явищем, яке створює атмосферу тотального страху у населення з метою досягнення певних політико-економічних інтересів. Розкрито особливості цього феномена, проаналізовано причини його виникнення.

Розкрито зміст тероризму як складного соціального явища. Охарактеризовано соціальне підгрунтя й причинно-наслідкові зв'язки тероризму, умови його виникнення. Наведено класифікацію теророгенних факторів, проаналізовано механізм загроз терористичного характеру та профілактичних заходів. Вивчено суть теророгенності соціальних систем і терористичних основ сучасних стратегій боротьби з тероризмом. Окреслено перспективи реалізації інноваційних технологій протидії тероризму, а також предметну область антитерористичної безпеки з формальним описом її складових.

Розглянуто кримінологічні, віктимологічні та геополітичні питання протидії етнорелігійному тероризму (ЕРТ). Із залученням різних методів наукового аналізу визначено соціальний, правовий і функціональний зміст ЕРТ, його місце серед сучасних загроз національній і міжнародній безпеці. Виявлено та виділено основні тенденції відтворення ЕРТ. Охарактеризовано базові геополітичні функціональні варіації ЕРТ із відповідними тактико-цільовими кримінологічними типами. Розглянуто актуальні проблеми стратегії і тактики протидії ЕРТ. Запропоновано напрями вдосконалення організаційних структур і їх функціональності. Сформовано систему рекомендацій, спрямованих на боротьбу з ЕРТ на національному та міжнародному рівнях. Визначено функції та завдяння правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з ЕРТ.

Комплексно вивчено збройне насилля як фактор упливу на функціонування та зміну політичних систем різних типів. Зазначено, що всі прояви насилля в суспільстві концентруються в явищі соціального насилля, з якого на основі причетності до державної влади виведено поняття політичного насилля. Збройне насилля кваліфіковано як політичне явище - особливий засіб і метод соціально-політичного протиборства. Всі види внутрішнього збройного насилля за спрямованістю розподілено на дві категорії. Громадянську війну та революцію зараховано до окремої групи, оскільки вони призводять до суттєвих змін політичної системи держави. Висловлено позицію, що найбільший уплив на політичний процес здійснює війна. Визначено, що воєнний конфлікт відрізняється меншими масштабами. Наголошено, що міжнародний тероризм, геноцид та агресія є самостійними видами зовнішнього збройного насилля. Зазначено, що місце та роль державного перевороту залежить від виду політичної організації певної держави та світ-системи, у якій вона існує. Виявлено, що наповненість феномена "громадянська війна" у світ-імперії та світ-економіці є неоднаковою. Основною причиною революції визначено неможливість вирішення соціально-економічних проблем широких верств населення в межах наявної політичної системи, що провокує повне руйнування останньої. Стверджується, що в сучасному розумінні репресії та терор уперше виявились інструментами стабілізації соціально-політичної ситуації під час революцій і громадянських війн, які пристосовували політичні системи до нових механізмів світ-економіки. З'ясовано, що основним видом зовнішнього збройного насилля є війна та воєнний конфлікт, які прискорили становлення перших політичних систем і формування світ-імперії. Складовими функціонування політичних систем у світ-економіці названо колоніальні завоювання та світові війни за гегемонію. Наголошено, що штучно створена юридична категорія "агресія" поступово набула реального політичного наповнення. Висловлено переконання, що міжнародний тероризм - це силовий інструмент конкуренції між певними суб'єктами транснаціональної буржуазії. Зазначено, що основною причиною застосування геноциду є глибока та затяжна соціально-економічна й політична криза в недемократичних політичних системах. Акцентовано, що нові технічні засоби впливу на масову аудиторію створили широкі можливості для отримання контролю над політичною системою супротивника. До цих технологічних інструментів належать керовані чутки, провокація, дезінформація, психологічний тиск, диверсифікація громадської думки та створення мозаїчного контенту. Встановлено, що під час прихованої агресії та воєнного конфлікту в Україні російські спеціалісти застосували одні з найбільш ефективних технологій упливу на масову аудиторію. Виявлено, що результативність маніпуляції ворога суттєво підвищило врахування в його інформаційній стратегії моделі світу та стереотипів, які вже були сформованими в значної частини населення Сходу та Півдня України.

Видання є першим підсумком дослідження, здійсненого українськими істориками впродовж останніх років, з пошуку нових архівних матеріалів, що проливають світло на проблему терору та тероризму в Україні, та їх сучасного осмислення. Зокрема, увагу приділено терору та тероризму в теоретичному вимірі, тероризму початку XX ст., терору радянської доби, терору та тероризму в часи Другої світової війни та післявоєнний період. Розглянуто питання придушення інакодумства в добу "застою", проблеми боротьби з тероризмом на сучасному етапі тощо.

Проведено перше в Україні наукове дослідження, в якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки на системному рівні аналізу й узагальнення виявлено, описано та пояснено феномен етнорелігійного тероризму, спрогнозовано тенденції його розвитку і трансформації в умовах сьогодення, а також запропоновано розгалужену систему заходів протидії цьому явищу. Досліджено поняття й ознаки етнорелігійного тероризму, проаналізовано його сучасний стан. Визначено основні тенденції поширення етнорелігійного тероризму у світі. Розглянуто етнорелігійний тероризм як інструмент геополітики. Проаналізовано теоретичні засади систематизації факторів етнорелігійного тероризму, систематизовано його загальні та специфічні фактори. Визначено особливості впливу факторів етнорелігійного тероризму у розрізі окремих регіонів світу. Здійснено віктимологічний аналіз, досліджено географію та механізм віктимізації жертв етнорелігійного тероризму. Визначено чинники, що впливають на віктимізацію жертв етнорелігійного тероризму. Здійснено типологізацію і кримінологічний аналіз жертв етнорелігійного тероризму. Розглянуто механізми протидії етнорелігійному тероризму. Окреслено параметри загальної моделі стратегії протидії етнорелігійному тероризму. Здійснено специфікацію національного та міжнародного механізмів протидії етнорелігійному тероризму.