Розглянуто актуальні питання історичного досвіду як важливого фактора формування політичної культури в Україні. Висвітлено досягнення західної політичної теорії та практики, порівняно їх з політичними процесами розвитку демократії, формування демократичного політичного режиму, громадянського суспільства, особливості взаємодії політики і моралі, роль релігії та церкви в сучасній Україні. Акцентовано увагу на основних напрямках формування політичної культури та на значенні громадянських цінностей і шляхах їх становлення.

Обгрунтовано політологічну концепцію синтезу конфліктного та консенсусного підходів до регулювання суспільно-політичних відносин. На основі нової парадигми розкрито внутрішню логіку розвитку суспільно-політичних процесів та узгодження світоглядно-філософського й емпіричного потенціалів конфліктно-консенсусної взаємодії. Визначено роль поняття консенсусу в дискурсі соціально-гуманітарних наук та специфіки його функціонування у політичній науці крізь призму його аксіологічної сутності. Здійснено порівняльний аналіз елементів світового досвіду розгортання конфліктів та механізмів їх розв'язання. Проаналізовано особливості вияву конфліктно-консенсусного потенціалу в суспільстві перехідного типу та систематизовано наукові підходи до "консенсусної моделі демократії" як ціннісної основи демократизації українського суспільства. Розглянуто можливості застосування методу консенсусу у політичних, зокрема, виборчих технологіях та процесі прийняття політичних рішень.

Охарактеризовано форми і режими толерантності, сильні і слабкі сторони кожного режиму. Показано взаємодію влади і класу з релігією, расою та етнічною належністю за різних режимів, а також особливості толерантності в мультикультуралістичних суспільствах, зокрема у США.

Представлены характеристики форм и режимов толерантности, сильные и слабые стороны каждого режима. Показано взаимодействие власти и класса с религией, рассой и этнической принадлежностью в разных режимах, а также особенности толерантности в мультикультуралистических обществах, в частности в США.

Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються за умов становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики, демократизація правозахисних органів, грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів, досягнення стабільності правового регулювання, можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозахисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

Висвітлено концептуальні парадигми політичної культури громадян України. Проаналізовано особливості громадянської освіти у формуванні політичної культури перехідного суспільства. Розглянуто проблеми демократичної громадянської освіти в державі, розкрито її зміст.

Освещены концептуальные парадигмы политической культуры граждан Украины. Проанализированы особенности гражданского образования в формировании политической культуры переходного общества. Рассмотрены проблемы демократического гражданского образования в государстве, раскрыто его содержание.

Новітні інформаційно-комунікативні технології суттєво впливають на життєдіяльність людини. Вже існує ціла галузь виробництва, пов'язаного з інформацією. Це прискорило процеси глобалізації, призвело до появи нових рис у культурному розвитку людини. Розглянуто процес формування нових тенденцій суспільної еволюції, а саме: утвердження інформаційного суспільства, потенційні можливості якого до сьогодні не цілком усвідомлені.

На підставі вивчення матеріалів політичної історії Галичини та Наддніпрянської України кінця XIX - XX ст. досліджено процес становлення політичної суб'єктності української нації, визначено чинники її формування та тенденції розвитку. Здійснено порівняльний аналіз суспільно-політичної преси, визначено рушійні сили формування політичної суб'єктності та зародження національно-визвольного громадсько-політичного руху. У політичному аспекті вивчено специфічні тенденції процесу становлення національної політичної суб'єктності й політичної інституалізації українського народу Галичини. Показано вплив австрійського політико-правового чинника на розвиток політичної свідомості, становлення національної ідеї, діяльність громадських і політичних організацій, а також органів самоврядування як інститутів самоорганізації розвитку політичної суб'єктності. Визначено найважливіші етнополітичні чинники, що зумовили прояви національної самосвідомості українського народу та тенденції політичного самовизначення за внутрішньої національної злагоди та спільної співпраці усіх соціальних верств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф036 + Ф054.3 + Х001.013

Рубрики:

Контроль політичної влади. Арбітр політичної влади

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Держава і громадянське суспільство

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф054.3

Рубрики:

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф043.2 + Ф054.3

Рубрики:

Політична боротьба. Політичний конфлікт

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф054.3 + Ф0г(0)

Рубрики:

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф054.3 + Ю703.18 + Ю702.39

Рубрики:

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Етика національних відносин

Толерантність

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплексний теоретико-методологічний аналіз політичного конфлікту, рівень його дослідження у сучасній політичній науці. На підставі результатів вивчення конфліктологічних теорій розкрито суть цього конфлікту, його причини, функції, основні підходи щодо класифікації. Здійснено спробу встановити взаємозв'язок стану політичної системи з динамікою політичних конфліктів. Проаналізовано їх особливості у сучасному українському суспільстві, джерела, динаміку та шляхи управління. Визначено найбільш оптимальні технології управління політичними конфліктами, властивими для даного стану розвитку українського суспільства та політикуму. Обгрунтовано, що для українського суспільства є характерним компромісне розв'язання політичних конфліктів. Зазначено, що обмеженість у часі та періодичність виборчих кампаній змушує різні політичні сили створювати непрогнозовані коаліції, йти на компроміси навіть зі своїми політичними опонентами. Досліджено толерантні відносини, як одну з умов ефективного управління політичними конфліктами.

Проаналізовано історичний процес становлення феномену соціальної держави (СД) від часів середньовіччя до сьогодення. З'ясовано, що історично сформувалося два типи соціальних держав: ліберальний і соціально-демократичний. На підставі узагальнення зарубіжних і вітчизняних наукових і літературних джерел з даної проблематики запропоновано сучасну концепцію СД. Уточнено суть поняття соціальної держави, розкрито її ознаки, принципи та функції. Наведено моделі соціальної політики СД, визначено й обгрунтовано структуру СД, проаналізовано її складові елементи. Досліджено тенденції розвитку СД, наведено "змішану" модель СД для України, яка враховує трансформаційні процеси, що відбуваються в державі та характеризуються вибірковою орієнтацією на соціальну політику, властиву корпоративістській, ліберальній і соціально-демократичній моделям.

Зазначено, що конфлікт і компроміс, консенсус і толерантність - неодмінні супутники людського буття. Взаємодіючи та змінюючи один одного, вони забезпечують не тільки сталий розвиток суспільства, але й гармонізують відносини в спільнотах. Принцип толерантності допомагає різним групам і спільнотам не тільки співіснувати, але й захищає державно-політичний устрій держави.

Вперше в українській політичній науці здійснено комплексний аналіз особливостей формування та реалізації політики багатокультурності у Канаді. Висвітлено політичний досвід і суспільну практику держави у даній сфері в національному та глобальному вимірах. Систематизовано основні підходи щодо явища багатокультурності, визначено закономірності його розвитку й основні завдання. Розглянуто етапи формування концепту багатокультурності, виявлено його характерні риси та варіативність у Канаді. Виявлено основні чинники, що вплинули на еволюцію канадської політики багатокультурності. Доведено визначальний вплив квебекської проблеми на формування політики держави. Висвітлено позитивні сторони канадської національної ідеї "єдності у розмаїтті", проаналізовано її реалізацію у складних етнополітичних процесах об'єднаної Європи. Виявлено зростання етнокультурної "мозаїчності" й інтенсифікацію процесу "канадизації" населення, а також усвідомлення ним своєї етнокультурної єдності за сучасних умов глобалізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*328.95я431(0) + Ф054.3

Рубрики:

Соціальна філософія

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано прояви насильства і толерантності у становленні суспільно-владних стосунків та їх відображення в політичних ідеологіях. Показано, що політичні ідеології будь-яких колективних суб'єктів містять ідеально-етичні складові, серед яких домінуючою є толерантність, а також орієнтовані на насильство та намагання знищити як суб'єкта політичного супротивника та соціально підлеглого.

Определены роль насилия и толерантности в становлении властных отношений в обществе и их отображение в политических идеологиях. Обосновано, что политические идеологии любых коллективных субъектов содержат как идеально-этические элементы, среди которых доминирующей есть толерантность, так и ориентации на насилие и попытки уничтожить или лишить субъектности политического противника и социально-подчиненного.

The article is devoted to the revelation of the violence and tolerance role in the formation of social-authoritative relations and their reflection in political ideologies. It is grounted that political ideologies of any collective subjects contain asideal-ethical components where tolerance prevails, so the orientations on violence and attempts to destroy political opponent and social subordinate in physical and spiritual sense.

Продовжено розгляд теми, пов'язаної з розвитком індивідуалізму та колективізму в національній свідомості українців.

Приведены результаты исследований причинно-следственных связей между формированием новых идентичностей и толерантности, роли элит, СМИ и государства в данных процессах. Основное внимание уделено поискам оптимальной презентации православной компоненты в современном российском образовании. Проведен сравнительный анализ ценностей, символов и установок, на основе которых формируются новые национально-гражданские идентичности. Описаны особенности проявления межэтнической, социальной толерантности в России и Украине. Проанализировано влияние религиозной и конфессиональной идентичности на этнонациональную толерантность/интолерантность в украинском контексте.