Охарактеризовано економічний націоналізм як модель господарської системи, сучасні особливості імплементації політики протекціонізму як прояву економічного націоналізму в країнах світу. Розглянуто питання становлення ідеології українського націоналізму, трансформації системи регулювання світового ринку транспортних послуг за умов посилення національних інтересів країн. Висвітлено економічну складову активізації правих партій сучасної Європи, ідеї економічного націоналізму в контексті розбудови Карпатської України, екологізацію як інструмент реалізації екологічного неопротекцюнізму. Проаналізовано економічну експансію як передумову багатства нації за умов асоціації з Європейським союзом, потенціал економічного націоналізму в інвестиційній політиці, висвітлено досвід економічних реформ під владою націоналістів у світі. Розкрито концепцію раціонального націоналізму та проблеми його становлення.

Розглянуто проблему української державності (національну ідею) від ''Руської трійці'' до Д. Донцова (вісниківство) впродовж більше століття історико-культурного процесу, що охопив також політичні питання. Зокрема, приділено увагу українським визвольним ідеям Т. Шевченка, І. Франка як центральній постаті борця за державність, охоплено наступне покоління ''трагічних оптимістів'' і ''розстріляного відродження'' в центрі з М. Хвильовим.

Висвітлено роль української національної ідеї (далі – НІ) в формуванні цивілізаційного проекту України. Обґрунтовано стратегічну мету державної політики (далі – ДП) національної безпеки (далі - НБ), яка полягає в подолання кризи матеріалістичної цивілізації шляхом побудови духовної цивілізації. Визначено головні загрози НБ, які постали перед Україною на сучасному етапі, а також теоретично обґрунтовано шляхи модернізації державного управління з метою їх нейтралізації. Здійснено комплексний аналіз, узагальнено та систематизовано теоретико-методологічні засади дослідження ДП НБ, обґрунтовано ії духовну парадигму. Розкрито роль НІ як теоретико-методологічної основи ДП НБ. Визначено зміст базових категорій та понять у сфері НБ. Окреслено напрямки реформування державного управління на засадах української НІ. Розкрито теоретико-методологічні засади формування геополітичної стратегії України. Визначено місце та роль України на міжнародній арені в умовах глобалізації та на зламі історичних епох.

The article is an attempt to study the national idea as a symbolic prerequisite of the revolutions of the 19th and 20th centuries. It was researched the role of the national idea in social transformation of the 21st century. It was drawn a parallel between the events of 1917-1921 and 2014-2017. It was also studied the role of political leaders and powerful army in the state-building and in the effective implementation of the national idea. Understanding of the Ukrainian national idea was considered and the changes in the interpretation of the national idea in different periods of Ukrainian history were analyzed as well as the main factors that are necessary for implementation of the national idea.

Здійснено спробу дослідження національної ідеї як символічної передумови революцій ХІХ - ХХ ст. Досліджено роль національної ідеї у суспільних трансформаціях ХХІ ст. Проведено паралелі між подіями 1917 - 1921 р. та 2014 - 2017 рр. Викладено роль політичних лідерів та боєздатної армії в державотворенні та в ефективному втіленні національної ідеї. Розглянуто розуміння української національної ідеї та проаналізовано зміни у тлумаченні національної ідеї в різні періоди української історії, атакож основні фактори, які є необхідними для втілення національної ідеї в життя.

Предпринята попытка исследования национальной идеи как символической предпосылки революций XIX - ХХ вв. Исследована роль национальной идеи в общественных трансформациях XXI в. Проведенные параллели между событиями 1917 - 1921 г. и 2014 - 2017 г. Изучена также роль политических лидеров и боеспособной армии в создании государства и в эффективном воплощении национальной идеи. Рассмотрено понимание украинской национальной идеи и проанализированы изменения в толковании национальной идеи в разные периоды украинской истории, а также основные факторы, необходимые для воплощения национальной идеи в жизнь.

Проаналізовано процес становлення структур сучасного українського націоналістичного руху. Зокрема він визначає два шляхи, якими утворювалися політичні партії та громадські організації цього спектра. Один із них здійснювався через ініціативу та підтримку двома формаціями ОУН (ОУН-м та ОУН-б), які після проголошення Незалежності перенесли свою діяльність з еміграції в Україну. А другий - утворення націоналістичних структур відбувалося незалежно від безпосереднього впливу цих формацій ОУН, але переважно під опосередкованою дією їх ідеології та історії національно-визвольної боротьби.

Запропоновано аналіз інтерпретацій сенсів-значень понять "національна ідея" та "українська національна ідея", подано характеристику ряду основних фундаментальних проблем національно-державного будівництва в Україні.

Проаналізовано концептуальні модифікації, конотативно-аксюлогічні, знаково-символічні рівні репрезентації одного з ключових смислів ідеї нації - смислу "Бог" української нації в публіцистиці Я. Стецька як ідеолога українського націоналізму в післявоєнний період у діаспорі. Охарактеризовано християнський (релігійний) націоналізм як сакральний код медіа-дискурсу в контексті націоідентифікацїї.

Простежено еволюцію соціалістичної ідеї у світогляді І. Франка. Розглянуто "нову релігійність" письменника як об'єкт політичних маніпуляцій, суспільних і наукових дискусій. Приділено увагу націєтвірній функції мови в рецепції І. Франка та І. Пулюя. Вивчено історіографічні проблеми популяризації культурної спадщини українського народу в етнографічних музеях України. Виконано лінгвостилістичний аналіз поезії І. Франка "Чого являєшся мені у сні". Показано роль українознавчих праць каменяра у вивченні історії України. Визначено лексико-граматичні домінанти наукового тексту письменника. Охарактеризовано народний одяг населення Поділля кінця ХІХ - початку ХХ ст. з фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України.

Розглянуто релігійно-церковні чинники формування національної свідомості. Досліджено захист гідності людини як функцію сучасної держави. Висвітлено українську національну ідею в структурі забезпечення національної безпеки. Увагу приділено процесу зупинення досудового розслідування в кримінальному провадженні. Визначено державотворчий потенціал української національної ідеї "Україна - демократична країна рівних можливостей". Проаналізовано правовий світогляд та правову свідомість як чинники громадянського виховання. Викладено методологічні підходи до правових гарантій захисту інституту сім'ї в Україні. Досліджено національний суверенітет як визначальний принцип українського суспільства. Охарактеризовано окремі питання порядку подання заяв викривачами корупції в Україні. Розкрито особливості правового регулювання відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Розглянуто демократичні засади участі громадськості в законодавчому процесі.

Досліджено боротьбу радянської влади з ідеологією "українського буржуазного націоналізму" в історичній науці УРСР протягом 70-х рр. ХХ ст., проаналізовано поглиблення залежності дослідницької діяльності істориків від політичного курсу ЦК КПУ, висвітлено розвиток історичного процесу у чітко встановлених партією ідеологічних рамках та здійсню показ усунення "неблагонадійних" виконавців рішень тодішньої влади. Тоталітарна держава розглядала історію як знаряддя для обслуговування поточних політичних потреб правлячої партійної верхівки. Боротьба проти проявів українського націоналізму та "буржуазно налаштованих" істориків була однією з провідних ланок і характерних рис діяльності центральних партійних органів. Авторів, які в своїх працях не розглядали історію України в тісному зв'язку з історією російського народу і йшли шляхом української державницької ідеї, звинувачували в антирадянській діяльності. Національно орієнтовані українські історики зазнавали переслідувань та утисків.

У контексті соціальних комунікацій важливо враховувати такі структурні елементи комунікації, як соціальні (або соціокультурні) смисли, що є специфічними кодами із певним змістом, застосовані для вираження специфічних культурних послань, які виражають ставлення до об'єкта соціальної реальності, уявлення про нього та пов'язану з ним взаємодію, вкорінену в соціальний досвід суб'єкта. Проаналізовано рівні актуалізації соціокультурного смислу "свобода" у концептуальному полі ідеї нації (на матеріалі публіцистики І. Багряного): архетипний, культурологічний, конкретно-історичний та аксіологічний та ін. Охарактеризовано поняття "соціокультурний смисл", "картина світу", "комунікативно ефективний єдиний національний гуманітарно-культурний та інформаційний простір".

Розглянуто особливості функціонування Братства самостійників в українських губерніях Російської імперії. Саме питання існування організації досі залишається предметом наукової дискусії вітчизняних дослідників у зв'язку з браком інформації про неї. Відповідно до свідчень Р. Бжеського діяльність Братства була цілком таємною та грунтувалася на засадах ідеології українського націоналізму. Зважаючи на невелику кількість членів, братство не створювало власних відкрито діючих об'єднань, а намагалося пропагувати свої ідеї в новостворених та вже діючих організаціях, делегуючи туди своїх представників.

Проаналізовано концептуальні модифікації, конотативно-аксюлогічні, знаково-символічні рівні репрезентації одного з ключових смислів ідеї нації - смислу "Бог" української нації в публіцистиці Я. Стецька як ідеолога українського націоналізму в післявоєнний період у діаспорі. Охарактеризовано християнський (релігійний) націоналізм як сакральний код медіа-дискурсу в контексті націоідентифікацїї.

В есе Степана Томашівського подано неоромантичну візію Галичини як українського національного "П'ємонту". Висвітлено історію України в розрізі відомої тези про українські землі як цивілізаційне/культурне перехрестя. Запропоновано думку про західне походження політичного українства й української національної ідеї.

В українській науковій парадигмі немає загальноприйнятої методологічної моделі (схеми), яка була б засобом для інтеграції різних теоретичних напрацювань українських учених, які стосуються розроблення національної ідеї. Тому для формування національної ідентичності як складника національної ідеї необхідне єдине комунікативне поле, в якому медійні стратегії конструюють спільні національні індикатори для згуртування суспільних верств, локальних етнічних спільнот, "працюють" на вироблення комунікативної ефективної інформаційно-комунікаційної діяльності засобів масової комунікації. Двомірний масив елементів, що моделюють матрицю ідеї нації, складається з таких показників, що, безумовно, перетинаються в щоденній суспільній практиці: картина світу нації - державно-ідеологічна система. Таке визначення є робочим, проте його правомірність можна довести з використанням когнітивного підходу.

Проаналізовано роль релігії та церкви в контексті формування української національної свідомості та національної ідеї за умов поліконфесійності українського суспільства. У ході аналізу функціонування релігійно-церковного чинника в українському суспільстві зроблено висновок, що подальший розвиток української нації вимагає не тільки етнічної, політичної чи культурної, а й релігійно-церковної консолідації. Обгрунтовано тезу, що основу національної свідомості з урахуванням особливостей України повинні становити загальновизнані демократичні цінності, оскільки протягом всієї історії існування української держави відбувалася еволюція та трансформація української національної ідеї, де неодмінно був присутнім елемент релігії.

Зроблено спробу повернення дискусії в академічне русло та містить три виміри розгляду проблеми: історіографічний (у якому систематизуються провідні підходи до типології націоналізму та критично розглядаються здобутки світової та вітчизняної науки у цій галузі), методологічний (де пропонується і впроваджується до наукового обігу авторська методологія рівнево-компонентного аналізу націоналізму як ідеології та суспільного політичного руху чи режиму) та типологізаційний (який є спробою адаптації, синхронізації та проекції окремих типологічних схем на українське тло).

Проаналізовано специфіку потрактування етнопсихологічних питань у публіцистиці Ю. Липи. Розглянуто авторське розуміння національного характеру українців, виділено головні, на думку автора, риси. Досліджено специфіку розуміння публіцистом історичних подій та національної ідеї. Охарактеризовано та проаналізовано його геополітичну концепцію. Визначено, що проблеми, які піднімав Ю. Липа в публіцистичних працях, є актуальними та важливими й нині, а розуміння національного буття українського народу сприяє вирішенню національних негараздів та вибудовуванню сучасних стратегій розвитку держави.

Показано зв'язок історичного минулого з викликами сьогодення у контексті представлення українського питання в Королівстві сербів, хорватів і словенців та пояснено чому сьогодні іноземці, зокрема серби, воюють на Сході України з боку сепаратистів.

Стаття знайомить із творчою спадщиною представника українського націоналізму: оунівця, повстанця, дисидента, правозахисника, поборника легалізації Української греко-католицької церкви; політв'язня, політика; літератора Зіновія Красівського (1929 - 1991). Вперше розкрито бачення філософських концепцій українського радикального націоналізму, історії поневолення українців, умов звільнення та становлення України, програми українського державотворення, тяглості і перспектив Української Революції та українського націоналістичного чину, висловлені З. Красівським у його поетичних та прозових творах.