Встановлено, що важливим принципом реалізації інтересів європейського профспілкового руху на політичному рівні європейської спільноти є участь у прийнятті політико-ситуативних рішень, урахування динамічної зміни політичних ситуацій та позицій керівних органів країн ЄС, а також стану громадської думки. З'ясовано, що важливою проблемою розвитку партнерських відносин профспілок та органів управління ЄС є конкуренція з роботодавцями. Аналіз фактичних проявів лобістської діяльності європейських працедавців засвідчив, що вони діють більш активно, ніж профспілки, мають більший ступінь свободи маневру у процедурній співпраці з органами управління. Також, для їх вимог характерний прагматизм, приватність, в той час, як вимоги профспілок характеризують загальність і концептуальність, їх ідеї та концепції можуть втілюватися лише у обмеженій кількості конкретних проектів. Встановлено, що профспілкові структури сучасної України мають шанс стати реальною силою, що може інтенсифікувати процеси Європейської інтеграції.

Проаналізовано значення децентралізації для успішного розвитку регіонів і результати загальноєвропейського дослідження, розглянуто зв'язки між складовими децентралізації.

Розглянуто спільні риси та розбіжності у політико-правовій взаємодії інститутів державної влади в системах республіканської та монархічної форм правління в сучасній об'єднаній Європі. Зазначено про уніфікаційний характер правового забезпечення політичного статусу глави держави за умов парламентської демократії.

Проаналізовано трансформаційні процеси в середовищі колишніх правлячих комуністичних партій в Польщі, Угорщині, Чехословаччині, що мали наслідком появу на політичній арені партій-наступниць. Досліджено процеси переходу цих партій в опозицію та обгрунтовано причини пізнішого їх приходу до влади в ряді країн. Процес репозиціонування трактовано в контексті посилення політичної конкуренції та появи змагальніших партійних систем.

Проаналізовано інституційно-зумовлені причини та передумови формування урядів меншості у європейських парламентських демократіях. Виявлено, що інституційна зумовленість урядів меншості у парламентських демократіях є доволі різносторонньою, але переважно окреслюється проблематикою політичної стабільності та політичної культури.

Аргументовано, що напівпрезидентська система державного правління не є уніфікованою, а натомість позиціонується різноманітною і гетерогенною структурою міжінституційних відносин. На цій підставі виокремлено інституційно-процесуальні фактори типологізації напівпрезиденталізму, які здебільшого обертаються довкола проблематики формування та відповідальності урядів, а також можливості розпуску легіслатур. У світлі запропонованої типологізації з'ясовано особливості, логіку та параметри операціоналізації президентсько-парламентської напівпрезидентської системи державного правління в країнах Європи.

Здійснено комплексне порівняльно-політологічне дослідження проблематики урядів меншості в європейських парламентських демократіях. Зокрема: охарактеризовано магістральні теоретико-методологічні особливості й передумови порівняльного аналізу урядів меншості в європейських парламентських демократіях; окреслено типи, теоретичні й емпіричні принципи, причини, умови, моделі і способи формування та відповідальності урядів меншості в європейських парламентських демократіях; встановлено конституційно-правові, інституційно-політичні, партійно- електоральні, ідеологічні, владно-опозиційні, виконавчо-законодавчі й внутрішньоурядові атрибути формування, функціонування і відповідальності урядів меншості в європейських парламентських демократіях; оцінено патерни стабільності, ефективності й наслідків урядів меншості в європейських парламентських демократіях. Охарактеризовано теоретико-методологічні особливості позиціонування та емпіричні вияви формування, функціонування, відповідальності, ефективності і стабільності урядів меншості на тлі міжінституційних відносин, які властиві для європейських парламентських демократій.

Виявлено історіографічні, концептуальні, теоретико-методологічні і практично-емпіричні особливості дослідження напівпрезидентської системи правління у політичній науці, розглянуто інституційно-процесуальну і політично-поведінкову зумовленість сутності, атрибутів та типологізації напівпрезидентської системи правління в країнах Європи, зокрема на тлі таких індикаторів, як: формування, функціонування та відповідальність урядів; розпуск та композиція легіслатур; дуалізм, легітимність, партійна приналежність і відповідальність виконавчої влади; сила президентів. На цій підставі зафіксовано інституційно-процесуальні і політично-поведінкові наслідки напівпрезидентської системи правління у демократичних і автократичних країнах Європи, а також встановлено й систематизовано особливості, ризики та перспективи операціоналізації і реформування напівпрезидентської системи правління в Україні.