Освещены теоретические проблемы политической системы общества, тенденции становления и реформирования политической системы современной Украины. На основе сравнительного анализа, выявления общих черт и отличий показана трансформация политических структур в странах СНГ и Балтии, Центральной и Восточной Европы. Уделено внимание теоретическим и прикладным проблемам геополитики как науки. Раскрыты место и роль Украины в геополитическом мире.

Раскрыты основные вопросы теории политической системы. Проанализированы тенденции становления и реформирования политической системы современной Украины, а также особенности развития политических систем в странах СНГ, Балтии, Центральной и Восточной Европы. Уделено внимание актуальным проблемам геополитического измерения мира, современным геополитическим течениям и школам, прогнозам будущего мирового устройства.

Досліджено роль політичної еліти в трансформаційних і модернізаційних процесах пострадянських країн, виділено чинники негативних тенденцій у діяльності пострадянської еліти. Головними чинниками функціонування політичної еліти на пострадянському просторі в останні десятиліття визначено формування політичних мегасуб'єктів і підвищення ролі особистості політичних лідерів. Зазначено, що недемократичність партій, авторитаризм в їх керівництві, в також незацікавленість більшості політичної еліти в подальших реформах, є ризиком для демократичного розвитку держав пострадянського простору. У випадку перебільшеної персоніфікації влади та політичних еліт акторами політичних процесів є окремі фігури, які впливають на всі галузі політичного життя країни, політичний режим держави, на поле політичних гравців і специфіку приходу до влади на всіх рівнях. Запропоновано основні напрями подолання даних негативних тенденцій.

Раскрыты естественные, социально-економические и политические основы, определяющие общественную форму правления. Освещены процессы трансформации государств Балтийско-Черноморского региона в конце XX - начале XXI в. Определены исторические условия формирования системы международных отношений в Восточной Европе. Рассмотрены геополитические изменения как продукт мондиалистских устремлений советской номенклатуры и постсоветских псевдоэлит. Внимание уделено спецслужбам и петенциарной системе - главным инструментам постсоветских преобразований. Проанализирована внешняя политика Украины в контексте европейской системы современных отношений. Рассмотрены исторические предпосылки для учреждения либерально-демократической формы правления на постсоветских территориях. Раскрыты сущность и методология проведения демократических преобразований, показано их соответствие демократическим принципам. Исследовано состояние общественно-политических наук как основа деградации постсоветских государств. Приведен алгоритм социально-политических преобразований в постсоветских государствах. Раскрыта роль постсоветских стран в формировании глобальной и региональной системы международных отношений в условиях глобализации.

Проаналізовано сучасні аспекти циклічно-хвильової парадигми розвитку процесів демократизації перехідних держав. Визначено якісні та кількісні ознаки, причини авторитарних тенденцій та згортання демократичних перетворень у деяких країнах пострадянського простору.

Розглянуто роль політичних лідерів у функціонуванні пострадянських владних режимів, які є своєрідним симбіозом демократії та авторитаризму.

Проведено аналіз процесу глобалізації та її впливу на державну політику. Досліджено сучасний стан формування та виконання державної політики країн пострадянського простору. Розглянуто реформи як форму здійснення державної політики сталого розвитку країн пострадянського простору (реформи та їх місце в процесі здійснення державної політики та державно-управлінські реформи як спосіб формування ефективного суб'єкта). Особливу увагу приділено розгляду просторового виміру державної політики, де акцент робиться на регіональній політиці та необхідності розвитку інституту місцевого самоврядування. Досліджено теоретико-методологічні засади державної політики в сучасній суспільно-політичній думці. Розглянуто ідейно-політичний вимір сучасної державної політики (ідеологічний чинник формування державної політики, сучасні ідеології та їх уособлення в концепції державної політики сучасних країн, особливості її формування у країнах пострадянського простору за умов ідеологічної кризи).

Досліджено концептуально-теоретичні аспекти міжнародної легітимності в контексті електоральної легітимації влади. Проаналізовано різні підходи до розуміння поняття, джерел, суб'єктів, різновидів міжнародної легітимності, її елементів. Увагу звернено на процедурні аспекти прийняття рішень у міжнародних організаціях і неурядових міжнародних організаціях "глобального громадянського суспільства", створенні міжнародно-правових норм. Оцінено можливість вимірювання міжнародної легітимності в електоральному процесі на національному рівні, аргументовано можливість застосування терміна "зовнішньополітична легітимність".

Дослідження історичний шлях об’єктивних і суб’єктивних факторів становлення, розвитку й утвердження політичного устрою незалежної Української держави. Розглянуто виклики та загрози державного суверенітету України. З'ясовано соціально-економічні фактори безпеки України. Охарактеризовано творення засновків політичної мови в сучасній країні. Визначено передумови формування демократичної влади, взаємовідносин політичного режиму та народовладдя, утвердження консолідаційної ідеології, становлення української політичної нації. Проаналізовано політико-ідеологічний процес сучасної України у порівнянні з подібними модернізаційними трансформаціями в країнах СНД, Балтії та Європи.

Висвітлено проблему посткомуністичних трансформацій. На підставі дослідження (в межах системного підходу) перебігу трансформаційних процесів у посткомуністичних країнах виявлено їх загальні тенденції та специфіку, проаналізовано структурні, процедурні, соціальні, національні, внутрішні та зовнішні чинники, що зумовлюють їх розвиток. Розроблено моделі переходів від тоталітарних режимів. Показано відмінності тоталітаризму від авторитаризму. Увагу приділено проблемам націєутворення в нових посткомуністичних державах, сутності й історичній перспективі посткомуністичного неототалітаризму, впливу світових економічних криз на формування хвиль політичних переходів.

Досліджено взаємозв'язок процесів етнополітичної дезінтеграції та інтеграції. Показано, що дезінтеграція СРСР призвела до розпаду наддержави, утворення суверенних держав, одночасно вона стала початком інтеграційних процесів на пострадянському просторі.

Досліджено причини авторитарних тенденцій політичних режимів України та Росії. Проаналізовано співвідношення понять авторитаризму та демократизації. Серед причин авторитаризму виокремлено традиції розвитку суспільства, деградацію політичного плюралізму внаслідок зміни ресурсного балансу між політичними силами.

Доведено, що революція, як соціальна масштабна подія, що призводить до корінних змін в суспільстві, в межах сучасної політичної теорії та практики значно трансформувала своє тлумачення і зараз її тлумачать як ненасильницькі дії, політичну технологію зміни вектора політичного процесу як вистави, що поєднує політичні інструменти з елементами впливу на масову свідомість. Головною особливістю сучасних революцій визнається їх технологічний аспект, можливість застосування в політичній практиці за суб'єктивною волею певної групи. Такий інструментальний підхід дозволяє визначити революцію як певний набір дій, процедур та правил їх проведення, коли революція формується як вистава, де участь беруть великі маси людей, сформовані за допомогою засобів впливу на їх свідомість через ЗМІ, а найбільш вдалий час для їх застосування - вибори, легітимна можливість та демократична природа застосування яких перетворює революцію на дієвий механізм змін вектора політичного процесу в межах сучасних національних держав.

Розглянуто процес еволюції адміністративного втручання та здійснено періодизацію використання даної деструктивної технології в українській виборчій практиці. Здійснено кваліфікаційний вимір адміністративних важелів впливу на електорат, з'ясовано основні форми, стилі та механізми його застосування під час виборчих кампаній. Проаналізовано вплив адміністративного ресурсу на процес волевиявлення громадян України під час президентських, парламентських і місцевих виборчих каденцій. З'ясовано особливості застосування адміністративного ресурсу в Російській Федерації та Республіці Білорусь.

Здійснено комплексне дослідження еволюції форми правління за умов перехідного суспільно-політичного розвитку в контексті процесу зміни характеру та змісту форми правління в незалежній Україні. Проаналізовано поняття "форма державного правління" в контексті сучасних політичних трансформацій та на цій основі визначено основні напрями політологічного аналізу сутності формування системи політичної влади демократичного спрямування. Прослідковано особливості класифікації та зміст класичних і некласичних форм правління. Показано характерні ознаки еволюції форм правління за умов перехідного розвитку. Обгрунтовано науковий підхід, згідно якого важливим фактором відродження демократичної форми правління є детальне вивчення рекомендацій та вимог у межах європейської інтеграції країн Східної Європи, а також успадкування здійснених ними форм організації органів державної влади й управління. З'ясовано доцільність і причини використання поняття "поліархія" при розрізненні форм державного правління. Зафіксовано динаміку становлення та процес трансформації демократичної форми правління в незалежній Україні. Охарактеризовано взаємозалежність українського конституціоналізму та стабілізації форми правління.

Встановлено, що процеси інституційної динаміки у пострадянських країнах мають специфічні риси і характеризуються закономірностями розвитку, які відрізняють їх від інших типів перехідних процесів у світі. У контексті виявлених тенденцій підтверджено гіпотезу існування різних типів політико-інституційних структур, які впливають на характер і особливості політичних трансформацій у різних країнах. Проаналізовано основні етапи та тенденції політико-інституційних перетворень в Україні. Розроблено прогнозні сценарії розвитку процесу інституційної динаміки в Україні. Запропоновано практичні рекомендації для виходу з інституційної кризи.

Розглянуто гендерні аспекти гармонізації політичного процесу на прикладі країн пострадянського простору та країн ЄС-28. Проаналізовано ступінь представництва жінок в парламентах кожної з груп країн, встановлено ступінь впливу політичних чинників (тип виборчої системи та структура парламенту) на ступінь представництва жінок в депутатському корпусі вищих виборних органів влади. Встановлено, що в країнах ЄС-28 зазначені політичні чинники несуттєво впливають на частку представництва жінок в парламентах, хоча за пропорційної системи виборів такий показний є найвищим по групі. В країнах пострадянського простору загальний показник представництва жінок в парламентах є значно нижчим, ніж в ЄС, а найбільше представництво забезпечує мажоритарна система виборів. Спільним для обох груп визнано негативний вплив змішаної системи виборів на загальне представництво жінок у вищих виборних органах влади.

З'ясовано основні чинники, які впливають на суть публічної сфери в сучасному пострадянському суспільстві, а також визначено умови, за яких можливим стає функціонування цієї сфери як ефективного посередника у взаєминах держави та громадян.

Простежено генеалогію держави у рамках режимів пізнього ленінізму та постленінського періоду, задаючись питанням про релевантність досвіду східноазійської держави, що сприяє розвитку, умовам пострадянських соціумів. Запропоновано конденсовану історію держави, що сприяє розвитку, як інституційного феномена, так і історію соціологічного теоретизування про неї. Концептуалізується взаємовідношення поміж державою, що сприяє розвитку, та неолібералізмом. Ідентифікуються чинники кризи держави, що сприяє розвитку, у Східній Азії та оцінюється європейський досвід конструювання держави такого типу. Визначено перешкоди на шляху розбудови держави, що сприяє розвитку, в Україні.

Узагальнено наявні інформаційні джерела й окреслено коло наукових підходів щодо сутності та змісту воєнної політики. Розкрито зміст президенціалізму та парламентаризму, їх розвиток в політичному часі та просторі. На основі компаративного аналізу доведено вибір більшості пострадянських держав на користь президентської республіки. Доведено цілеспрямований вибір президентськими республіками воєнної організації держави як інституційного механізму реалізації воєнної політики. На противагу цьому, парламентськими (змішаними) республіками обрано сектор безпеки й оборони як альтернативну модель підтримання прийнятного рівня національної обороноздатності. Розглянуто практичні аспекти реалізації воєнної політики пострадянськими державами. Вказано на загрозливий характер воєнної політики сучасної Росії, яка ставить під сумнів воєнно-політичну суб'єктність інших пострадянських країн. Розкрито причини воєнних акцій РФ проти незалежних Молдови, Грузії, України. Наголошено на необхідності подальшої структурно-функціональної, цільової, ресурсної оптимізації воєнної політики України, невід'ємною складовою якої має стати її євроатлантична інтеграція та забезпечення національної безпеки й оборони на блоковій основі. Вказано на необхідність подальшої наукової рефлексії воєнної політики держав і наддержавних об'єднань за умов неомілітаризації системи міжнародних взаємин.