Індекс рубрикатора НБУВ: Ф3(4УКР)124 + Х819(4УКР)011.2-9

Рубрики:

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто необхідність удосконалення змісту, ролі і значення професійно важливих якостей місцевих політиків та муніципальних службовців стосовно розбудови кадрових служб нового зразка.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження становлення та розвитку державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Розглянуто історичні умови форування державної влади та місцевого самоврядування на українських землях (друга половина XIX - XX ст.). Охарактеризовано процеси інституційних змін, механізмів організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування за умов модернізації політичної системи суспільства. Проаналізовано проблеми взаємодії державної влади та місцевого самоврядування з урахуванням історії самоврядних інститутів, досягнення вітчизняної та зарубіжної політико-правової думки, що узагальнює теорію та практику становлення державної влади та місцевого самоврядування, а також перспективи їх розвитку в Україні.

Розглянуто вплив війни 2008 р. між Росією та Грузією в Південній Осетії на процес подальшого прояснення ліній культурно-політичного розмежування в сучасній Україні.

Висвітлено проблеми адміністративно-територіальної реформи, реформування місцевого самоврядування, розвитку територіальних громад, трансформації державної регіональної політики, законодавчого забезпечення даного процесу.

Досліджено аксіологічні питання ролі політичних партій у становленні та розвитку місцевого самоуправління в Україні.

Досліджено зміст процесу регіоналізації на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях. Визначено характер та межі впливу децентралізації та автоматизації на державний суверенітет.

Досліджено процес формування регіональної інноваційної системи, показано її структуру та головні завдання, визначено роль і значення інноваційних програм як індикатора науково-технічного й інноваційного розвитку регіону.

Розвиток регіонів України охарактеризовано як постійний інноваційний напрям пошуку і формування відповідних управлінських рішень. Як один із варіантів такого інноваційного рішення розглянуто можливість запровадження нового інструменту регіональної політики, спрямованої на підтримку розвитку депресивних територій.

Розглянуто актуальні проблеми політичної регіоналізації за умов трансформаційних перетворень в Україні. Проаналізовано основні шляхи та напрями вдосконалення системи територіальної організації влади, регіональної політики. Визначено механізми їх розвитку шляхом інтеграції регіонів чи федералізації, а також умови здійснення радикальної адміністративної реформи. Окреслено вектори майбутнього реформування вітчизняного інституціоналізму.

Розглянуто сутність та основні тенденції глобалізації, а також проблеми, що виникають під її впливом у вітчизняних регіонах з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Проаналізовано особливості життєдіяльності суспільства в умовах глобалізації, регіональну специфіку прояву цих процесів. Обгрунтовано принципові положення визначення пріоритетних напрямів державної політики України в контексті інтеграції до світового співтовариства.

Досліджено теоретичні засади вдосконалення механізмів державної регіональної політики в Україні та запропоновано практичні заходи щодо їх запровадження. Уточнено зміст понять "політика", "регіональна політика", "державна регіональна політика", "механізм державної регіональної політики". Визначено структуру принципів, завдань і механізмів державної регіональної політики. Охарактеризовано їх основні риси в європейських країнах. Оцінено стан нормативно-правового регулювання відносин суб'єктів державної регіональної політики, проаналізовано інституційне та фінансове забезпечення державної регіональної політики в Україні. Сформульовано проблеми формування та реалізації державної регіональної політики та визначено напрями її вдосконалення. Обгрунтовано структуру комплексного механізму державної регіональної політики, який складається з правового, інституційно-організаційного та фінансового блоків. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення фінансового механізму державної регіональної політики, а на основі матричного підходу - пропозиції щодо упорядкування складу суб'єктів державної регіональної політики та розподілу між ними функцій та повноважень.

Висвітлено актуальні теоретичні та прикладні питання наукової діяльності в сфері державного управління та місцевого самоврядування. Проаналізовано конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку. Охарактеризовано стан кадрової політики у сфері державного управління виборчим процесом в Україні. Запропоновано комунікативно-когнітивний підхід до вивчення іноземної мови державними службовцями. Обгрунтовано шляхи оптимізації діяльності органів влади з надання адміністративних послуг. Показано роль формальних інститутів ринку праці у розвитку національної економіки. Розкрито проблеми автоматизації, комп'ютеризації та інформатизації вітчизняної судової системи. Увагу приділено історичному аспекту формування українського самоврядування, шляхам забезпечення економічної безпеки країни, організаційно-управлінським засадам реалізації ідеї правової держави в Україні.

Розглянуто питання нової державної регіональної політики щодо формування інноваційної моделі економіки. Розкрито проблемні аспекти реформування системи регіонального управління. Проаналізовано шляхи та напрями розвитку міст. Розглянуто протидію механізму корупції як передумову суспільного розвитку. Досліджено проблемні питання державної фінансової підтримки фермерських господарств в Україні. Проаналізовано процес бюджетування як складової методології інвестиційного аналізу діяльності підприємств. Розглянуто взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності на сучасному етапі розвитку економіки.

Досліджено особливості функціонування регіонального рівня управління у зарубіжних державах і в Україні з огляду на сучасні тенденції глобалізації, регіоналізації та децентралізації. Регіон, як базову складову системи регіонального управління, розглянуто у двох площинах: як одну з одиниць територіальної структури держави, та як повноправного учасника політичного процесу, що стає можливим у результаті тенденції регіоналізації у більшості сучасних держав. Встановлено, що регіоналізація, яка є основою формування регіонального рівня управління, процесом регіонального структурування простору, а також повноцінного включення регіонів у політичне, економічне та соціальне життя на національному та транснаціональному рівнях. На підставі аналізу процесів на регіональному рівні у країнах Західної та Східної Європи доведено, що глобалізація не призводить до стандартизації регіонів різних країн, не нівелює їх територіальні та культурні особливості, а створює для них нові можливості для розвитку в економічній, соціальній, культурній сферах. Показано, ще найкращим шляхом розвитку для держави та регіонів є пристосування до мінливих рамок глобалізації, що значною мірою залежить від адекватності інституційної структури регіонів. Розглянуто взаємозв'язок між членством у наднаціональній структурі - Євросоюзі й адміністративно-територіальним устроєм, системою відносин центр - регіони у країнах-членах. Надано характеристику регіонального рівня управління в Україні, визначено його найбільш гострі проблеми та визначено шляхи їх подолання. Вказано на небезпеки федералізації та формалізації у ході вдосконалення системи органів регіонального рівня управління, визначено ефективність застосування інструментів здійснення державної регіональної політики.

Визначено та проаналізовано умови, принципи та механізми формування політичного іміджу регіону за умов, що склалися в Україні. Визначено та проаналізовано теоретико-методологічні та метологічні засади дослідження іміджу територій у межах політичної іміджології та маркетингу території та на цій основі запропоновано методологічні засади дослідження політичного іміджу регіону. Досліджено умови та фактори формування політичного іміджу регіону, основні концепти регіонального іміджування: "регіон-донор", "столиця", "унікальність", "регіональний товар", "мала Батьківщина", "видатний земляк". Визначено можливості цілеспрямованого впливу на політичний імідж регіону. Обгрунтовано проблеми та перспективи формування та просування політичного іміджу регіону та можливі політичні технології в межах цього процесу.

Розглянуто теоретико-методологічні засади управління соціальним розвитком територіальної громади, розкрито його сучасний стан. Проаналізовано зарубіжний досвід діяльності місцевого самоврядування в управлінні соціальним розвитком. Визначено основні принципи, яким ці органи повинні відповідати: активна участь громадян у здійсненні соціальних проектів і програм, підконтрольність і відповідальність органів самоврядування перед громадою, відповідальність територіальних утворень перед державою за виконання повноважень і законів соціального розвитку. Наведено шляхи удосконалення державного управління соціальним розвитком територіальної громади.

Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до розуміння соціополітичного поділу, основних індикаторів та етапів становлення, їх особливостей у країнах Центрально-Східної Європи. Виявлено основні чинники формування соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні, потенційні конфліктогенні регіони в Україні як можливі нові лінії розмежування та з'ясувано механізми послаблення регіонального розмежування в Україні. Доведено, що соціополітичний поділ на територіальній основі в Україні перебуває на другій стадії свого формування, проте існує реальна загроза переходу його на завершальну стадію. До регіонів з високим потенціалом конфліктності, які можуть спричинити появу нових ліній розмежувань, зараховано Закарпаття, Північну Буковину, Галичину, Південно-Східну Україну й АР Крим.

Розроблено концептуальні засади трансформації ТОВ в Україні на регіональному та місцевому рівнях. Проведено політологічний аналіз просторової організації публічної влади з виявленням особливостей територіального устрою та публічної адміністрації з актуалізацією проблем їх сучасного стану. З метою адаптації зарубіжного досвіду в процес національної трансформації здійснено аналіз просторово-політичних моделей схожих за основними параметрами до України країн ЄС. Виходячи із національних традицій та міжнародного досвіду, фундаментальних засад модернізації ролі, функцій держави за умов перехідного періоду та становлення громадянського суспільства, сформульовано висновки та рекомендації щодо напрямів і параметрів політико-просторової трансформації (територіального устрою та системи органів публічної влади) на регіональному та місцевому рівнях.

Досліджено тенденції та протиріччя у процесі формування місцевого самоврядування як фактора становлення громадянського суспільства в сучасній Україні. На основі теоретичного аналізу категорії "громадянське суспільство" розглянуто основні підходи до його визначення, досліджено різні аспекти взаємодії держави та громадянського суспільства. Розглянуто причини генези й еволюції концепцій, моделей та теорій місцевого самоврядування, їх вплив на формування інституту місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано питання становлення місцевого самоврядування та громадянського суспільства в Україні, визначено основні напрями оптимізації діяльності органів місцевого самоврядування, запропоновано концепцію моніторингу та прогнозування розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні.