Розкрито предмет геополітики, показано її місце в системі наук і практичній діяльності. Обгрунтовано концептуальні та методологічні засади геополітичного аналізу. Проведено критичний огляд історичних геополітичних ідей і підходів. Охарактеризовано структуру та тенденції розвитку глобального політичного простору. Висвітлено функції основних суб'єктів сучасних геополітичних відносин. Проаналізовано геокультурні та геоекономічні суперечності геополітичної взаємодії. Розкрито основні риси практичної геополітики держав і концептуальні основи конструктивної зрівноваженої геополітики. Визначено перспективні напрями геополітики України.

Рассмотрены вопросы международного сотрудничества соответствующих органов внешних взаимоотношений государств и других субъектов мировой экономики и международного права. Освещены особенности перехода от вооруженной агрессии к современным невооруженным технологиям свержения власти, программы поддержки демократии в контексте подрывной деятельности неправительственных организаций, основные этапы перехода от вооруженных к ненасильственным методам борьбы. Определены международные финансовые организации как важнейший инструмент демократической войны за мировые ресурсы. Внимание уделено экологическим проблемам и регулирования народонаселения как составляющим сценария по созданию глобальных механизмов управления ресурсами.

Викладено методичні підходи з оцінювання геополітичної ситуації (ГС) та прийняття на її основі стратегічних рішень (СР) для запобігання воєнних конфліктів (ВК) за методами геополітичного аналізу. Обгрунтовано доцільність всебічного пізнання об'єкту дослідження - ВК та доцільність прийняття СР у несуперечливій єдності з результатами оцінювання ГС. Висвітлено хронологію, геополітичні особливості та класифікацію ВК за 1946 - 2010 рр., воєнної безпеки, стратегічних ризиків, загроз і небезпек національним інтересам, геостратегічної стабільності, воєнного протистояння.

Досліджено системні особливості сучасних міжнародних відносин і глобальної економічної кризи, а також виокремлено її головні політичні й економічні чинники. Розглянуто еволюцію капіталізму протягом останніх тридцяти років, визначено його характерні риси та наслідки для соціально-політичних відносин. Проаналізовано антикризові заходи провідних країн світу, таких, як США, Велика Британія, Росія, Китай, Франція, Японія, Німеччина, а також їх вплив на роль держави в сучасних міжнародних відносинах. Визначено головні чинники та результати впливу глобальної економічної кризи на Україну, з'ясовано базовий елемент загроз для Української держави та її стабільності, а також вироблено практичні рекомендації українській владі стосовно особливостей впровадження нового зовнішньополітичного курсу за кризових умов. Досліджено геополітичні виміри глобальної економічної кризи, зокрема, її вплив на реалізацію геостратегій провідних держав світу, таких, як США, Росія та Китай, які, на думку політологів, визначатимуть ієрархічну конфігурацію посткризової міжнародної системи та впливатимуть найбільше на зовнішню політику України.

Проаналізовано еволюцію концепцій "м'якої сили" у сфері міжнародних відносин і показано, що у сучасну добу стратегія "м'якої сили" трансформується у стратегію "розумної сили" як пріоритетного чинника зовнішньої та безпекової політики. Проаналізовано особливості стратегій "м'якої сили" США, ЄС та РФ, виокремлено спільні та принципово відмінні характеристики "м'якого" домінування, які полягають у спільності доктринальних положень щодо "м'якої сили" як вагому складову зовнішньої та безпекової політики, відмінності підходів до їх практичної реалізації.

Проаналізовано й узагальнено основні теорії та підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до вивчення та визначення імперій, імперської політики та стратегії, специфіки їх місця та ролі в міжнародних відносинах. Виділено універсальні визначальні характеристики класичних імперських політичних систем. Наведено закономірності концептуального наповнення та функціональне співвідношення понять і явищ, що є похідними категорії імперії - "імперська політика, "імперська стратегія", "неоімперська стратегія". Охарактеризовано за допомогою системного аналізу кореляцію та специфіку взаємодії в міжнародно-політичній сфері процесів глобалізації та неоімперських стратегій. Доведено їх несумісність і невідповідність останніх актуальним викликам і завданням сьогодення. Визначено особливості генезису та контептуального забезпечення існуючих неоімперських стратегій (на прикладі США, РФ і КНР), висвітлено специфіку їх впливу на міжнародну систему та самі держави-провідники, аргументовано необхідність їх трансформації (ліквідації) відповідно до вимог сучасної епохи та національних інтересів цих держав.

Досліджено проблему розколу західного світу, а також доцільність використання достатньо нового для сучасних міжнародних відносин терміну, як "трансатлантична тріщина". Розглянуто головні напрямки, у яких ведеться співробітництво між Сполученими Штатами Америки та Євросоюзом, що надає можливість простежити сучасні тенденції поступового відокремлення цих гравців світової політики. Незважаючи на те, що для ЄС стримуючим фактором, що обмежує право вибору геополітичної стратегії, залишається НАТО, останні події у відносинах двох світових лідерів свідчать про збільшення розходжень між ними.

Проаналізовано основні теоретичні концепції міжнародних відносин. Охарактеризовано систему та структуру сучасних міжнародних відносин. Виділено основні групи їх класифікацій. Зазначено щодо позитивних і негативних тенденцій сучасних міжнародних відносин. Розглянуто місце України у процесі формування концепцій міжнародних відносин, зокрема виходячи з того, що вона лежить на перехресті різновекторних геополітичних інтересів у безпосередній зоні суперечливого стратегічного трикутника США - ЄС - Росія.

Проанализированы предпосылки мультикультурализма в изучении ислама. Изучено современное состояние диалога ислама и христианства в России. Показано, что уровень религиозной принадлежности является одним из фактров демографического поведения населения. Рассмотрен военно-морской аспект политики безопасности Турции в Черном море. Проанализированы тенденции культурных изменений в современном курдском обществе Ирака, проблемы трансгуманизма в контексте диалога аврамических религий. Приведены понятие и перспективы современного неоязычества в Украине. Изучены перспективы возрождения буддизма в Китае. Показана роль католицизма в сохранении национальной идентичности Польши, новых религиозных движений в геополитических процессах. Рассмотрены проблемы функционирования власти, тенденции развития крымскотатарской культуры в условиях постиндустриального общества. Охарактеризованы внешнеполитические вызовы Украине в контексте глобальных тенденций.

Розкрито теоретичні засади світових інтеграційних процесів сучасності. Розглянуто історичні передумови та витоки інтеграції. Проаналізовано різноманітні та різнопланові об'єднавчі процеси. Надано поглиблену порівняльну характеристику інтеграційним об'єднанням у географічних регіонах світу: Європейського, Американського, Азіатського й Африканського континентів. Особливу увагу приділено географічним, політичним, дипломатичним та економічним факторам європейських устремлінь України.

Здійснено аналіз основних геополітичних процесів на міжнародній арені за умов переосмислення провідними державами своєї ролі в сучасному світі. Досліджено динаміку міжнародних відносин країн Північної Америки, Європи та Азії, визначено причинно-наслідкові зв'язки й взаємозалежності в системах їх зовнішньополітичної діяльності. Розглянуто сучасний стан зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки та Китайської Народної Республіки, а також нову інтеграційну концепцію Європейського Союзу, визначено основні проблеми й перспективи. Досліджено роль та можливості України в сучасних глобальних процесах, у контексті розширення поля її зовнішньополітичної діяльності.

Розглянуто сучасний стан двосторонніх відносин між США і Таджикистаном. Визначено місце Таджикистану в геополітичній стратегії США. Проаналізовано динаміку та структуру торговельного обороту між країнами. Виявлено основні проблеми утвердження геостратегії США в Центральній Азії й щодо Таджикистану зокрема.

Проведено докладний аналіз теоретичних аспектів функціонування феномену демократії, його структурно-функціональних особливостей, основних моделей і типів. Розглянуто проблему розповсюдження неоліберальної демократії адміністрацією президента США Б. Клінтона у контексті основних викликів для міжнародної безпеки. Доведено, що країни з високим рівнем нестабільності (недієздатні країни) стають єдиною перешкодою для США на шляху до утвердження неоліберального зразка демократії в світі. Зовнішня політика США за президентства Дж. Буша-молодшого здійснювалася на підставі нової "доктрини Буша", яка полягала у нанесенні превентивних ударів по противнику й проведенні односторонніх дій без необхідності їх схвалення міжнародним співтовариством. Показано, що з приходом до влади Б. Обами змінилася сама парадигма відстоювання головних демократичних принципів США у світі. Вона стала носити декларативний характер і відрізняється від попередніх адміністрацій президентів США постбіполярної епохи Б. Клінтона і Дж. Буша-молодшого більш толерантним сприйняттям кричущих порушень демократичних прав і свобод у світі. З'ясовано, що глобальна системна криза вплинула і на сучасні процеси демократизації. Загострення глобальної системної кризи, беззаперечно, торкається і розвитку інститутів демократичного суспільства за неоліберальним зразком. Проаналізовано основні засади політики США, спрямованої на розповсюдження демокоратичних цінностей в країнах колишнього соціалістичного табору. Доведено вплив правлячих адміністрацій США постбіполярної доби на розповсюдження демократії в Україні.

Розкрито сутність концепту "геополітичний простір". Проаналізовано співвідношення стратегій "сили" у теорії міжнародних відносин та їх основні характеристики. Досліджено формування інтеграційної політики РФ на території колишнього Радянського Союзу. Визначено місце та роль пострадянського простору у російських стратегіях у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. Розглянуто геополітичні інтереси РФ та інструменти російського впливу на пострадянському просторі. Показано основні варіанти політичної реінтеграції пострадянського простору. Проаналізовано інституційні моделі військово-політичної інтеграції нових незалежних держав на території колишнього СРСР, роль і місце у них України. Вивчено процес становлення та основні етапи формування "єдиного економічного простору" у пострадянський період.

Проаналізовано інституційний та системний підходи до дослідження української кризи. Визначено циклічність політичних криз та проаналізовано причини їх виникнення. Визначено місце України на геополітичній мапі світу згідно з міжнародними оцінками. Запропоновано розглядати українське питання як прецедент перебудови Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин та актуалізовано проблемне питання першопричини такої глибокої політико-військової та економічної кризи. Розглянуто актуальне для України питання світового досвіду боротьби з тероризмом та завершення терористичних кампаній. Увагу приділено питанням миротворчої місії ООН у світі та, зокрема в Україні, на тлі військових дій та масштабної гуманітарної катастрофи на Донбасі.

Досліджено вплив глобалізаційних процесів на трансформацію світової геополітичної структури. Проаналізовано існуючі підходи до вивчення геополітичних структуризацій простору та виявлено причини, що впливають на реконфігурацію геополітичної конструкції глобальної ери. Обгрунтовано дихотомічність розвитку глобалізації та регіоналізації як невід'ємних складових трансформації геополітичної структури світу, а також доведено, що ці процеси є взаємодоповнювальними. Здійснено класифікацію акторів глобалізації та систематизовано особливості їх взаємодій. З'ясовано, яким чином глобалізаційні взаємодії впливають на геополітичну структуризацію світу. Проаналізовано існуючі варіанти геополітичної структури та змодельовано перспективи її трансформації в процесі глобалізації. Визначено місце України в глобальній та регіональній геополітичній структурі та запропоновано варіанти залучення України до регіональних геополітичних конструкцій.

Визначено роль демократизації як однієї з головних тенденцій трансформації сучасної міжнародної системи. Показано, що демократизація є головною умовою, яка уможливлює існування феномену правової держави.

Розглянуто причини формування недієздатності держави, аналізуються витоки цього явища, прогнозуються можливі сценарії виходу з подібних криз.

Розглянуто поняття простору в геополітичному контексті. Проаналізовано структуру геополітичного простору. Визначено еволюцію геополітичного простору в аспекті його типологізації. Відзначено, що для кожної історичної епохи був властивий свій тип геополітичного простору, що відповідає певному типу суспільно-економічного укладу та організації держави. Наголошено, що ускладнення структури геополітичного простору є перманентним процесом, і його сутнісною характеристикою є ущільнення геополітичних взаємодій. Зауважено, що внаслідок цивілізаційного розвитку відбувалося і формування нових форм технологічного освоєння геополітичного простору та конкурентної боротьби між державами як провідними акторами геополітики за ресурси виживання.

Досліджено нейтралітет як один з основних державних стратегій. Проаналізовано основні теоретичні та методологічні підходи дослідження проблеми нейтралітету, вивчено різноманітні дефініції цього поняття та виявлено основні ознаки нейтралітету держави. Досліджено історичну еволюцію становлення стратегії нейтралітету у міжнародних відносинах. Виокремлено погляди зарубіжних і вітчизняних вчених на стратегію нейтралітету держави. Визначено основні держави, що дотримуються політики нейтралітету, а також Україна, яка колись дотримувалась цієї стратегії.