Досліджено складні та суперечливі процеси, що відбуваються в Чорноморському регіоні. Висвітлено сучасний стан українсько-терецького співробітництва, розглянуто прогнози щодо перспектив розвитку партнерства Києва та Анкари. Розкрито проблеми даного регіону щодо його безпеки та стабільності. Наведено рекомендації у сфері політики, призначені для мобілізації міжнародних і місцевих інтересів у Чорноморському регіоні.

Проаналізовано моделі - похідні від американських концепцій "просування демократії та підтримання геополітичного плюралізму в Євразії", "Великого Чорноморського регіону", проекту "Великої Європи" й Європейської політики сусідства, турецьких "модерністських" і "націоналістичних" підходів, російських концепцій "атлантизму", "державництва" та "неоєвразійства", українських підходів у контексті євро-атлантичного й європейського векторів політики, збереження нейтрального статусу, посилення інтеграції в межах Православно-Східнослов'янської цивілізації.

Розглянуто питання реформування сектору безпеки в країнах Чорноморського регіону - Азербайджані, Болгарії, Вірменії, Грузії, Молдові, Румунії та Туреччині. Визначено поняття сектору безпеки, надано комплексну характеристику концептуальних засад, стану та перспектив реформування секторів безпеки цих країн. Наведено висновки щодо можливого використання цього досвіду в Україні.

Висвітлено сутність кризи системи міжнародної безпеки в умовах російської агресії. Розглянуто Близькосхідно-Чорноморський простір як вузол глобальних суперечностей. Проаналізовано суперечливість європейського середовища безпеки в умовах російської загрози. Визначено чинники, що діють у напрямку руйнації існуючого світового ладу. Окрему увагу приділено трансформації стратегічної оборонної політики НАТО та питанням формування регіональної підсистеми міжнародної безпеки. Обгрунтовно потребу оновлення зовнішньополітичної доктрини України, уточнення порядку денного для європейської та євроатлантичної інтеграції України внаслідок змін міжнародного безпекового довкілля.