Наведено результати досліджень з актуальних проблем зовнішньої політики України та міждержавних відносин. Охарактеризовано визначні постаті української дипломатичної служби, зокрема, В. Липинського, Г. Афанасьєва, Л. Цегельського, Д. Кіра-Дінжана, М. Василюка. Розглянуто зовнішньоекономічні сценарії розвитку України в контексті європейської системи безпеки. Проаналізовано стан, проблеми та перспективи українсько-китайських економічних відносин. Розкрито актуальні проблеми італо-російських відносин в енергетичній сфері на сучасному етапі. Розглянуто зовнішньополітичну концепцію позаблокового статусу України та її практичну реалізацію. Досліджено потенціал і перспективи розвитку відносин України з державами Близького Сходу. Увагу приділено воєнно-політичному співробітництву України в загальноєвропейському контексті.

Розглянуто актуальні проблеми взаємовідносин України з державами-сусідами, зокрема, Росією, Польщею, Румунією, Білоруссю. Охарактеризовано вплив Росії на українсько-білоруські відносини. Розкрито питання впорядкування та розбудови українсько-польського кордону. Висвітлено питання співпраці України з міжнародними організаціями. Розглянуто неурядові організації як фактор розбудови громадянського суспільства. Розкрито політичний аспект співпраці України з МВФ. Охарактеризовано діяльність України в ЮНЕСКО в контексті формування міжнародного іміджу держави. Увагу приділено правам людини в Україні та світі, зокрема, забезпеченню прав імігрантів у США, дотриманню прав етнічних меншин у Європі, проблемам рабства та торгівлі людьми, врегулюванню прав національних меншин в Україні та країнах-сусідах.

Досліджено сучасний тероризм, його антицивілізаційний зміст та антистабілізаційну суть, деструктивний вплив на життя людини, народів, країн, світової спільноти в цілому. Визначено проблеми, шляхи, форми та методи формування відповідних політико-правових, організаційних та інших засад у боротьбі з тероризмом, проти політики терору, за забезпечення національної та міжнародної безпеки. Висвітлено питання посилення антитерористичної діяльності в Україні, створення нової парадигми безпеки за умов формування державності в сучасній Україні.

Узагальнено теоретичні засади дослідження явища асиметрії у міжнародних відносинах. Сформульовано підхід до моделювання двосторонньої міждержавної асиметрії: визначено основні критерії, зовнішні та внутрішні чинники, ознаки та характеристики сучасних білатеральних міждержавних асиметричних відносин, окреслено головні стратегії та фактори, що сприяють мінімізації асиметрії між державами. Встановлено, що канадсько-американські взаємини формуються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, а мінімізація їх білатеральної асиметричності проводиться за рахунок асиметричних стратегій, до яких удається Канада на двосторонньому та багатосторонньому рівнях. Виявлено, що розпад біполярної міжнародної системи став передумовою дивергенції зовнішньополітичних курсів Канади та США в перше постбіполярне десятиліття, що знайшло свій прояв у проведенні Канадою політики "безпеки людини" й активізації латиноамериканського вектора зовнішньої політики. Встановлено, що на багатосторонньому рівні асиметрія між країнами послаблюється передусім за рахунок спільної участі в НАТО. Виявлено, що значна асиметричність канадсько-американських відносин у гуманітарній сфері поглиблюється за рахунок тісного взаємозв'язку між культурною галуззю та двосторонньою торгівлею, що зумовлює використання Канадою як національних регулятивних механізмів, так і багатосторонньої співпраці для мінімізації асиметрії в цій сфері.

З'ясовано, що окремі параметри асиметричної моделі взаємин між Канадою та США можуть бути успішно спроектовані на відносини України з її зовнішньополітичними партнерами, зокрема з Росією. У випадку останньої, акцент у зовнішньополітичному курсі України має робитися на тих стратегіях мінімізації асиметричності, що впроваджуються на багатосторонньому рівні, а саме участі у міжнародних організаціях і диверсифікації зовнішньополітичних та економічних зв'язків.

Охарактеризовано поняття безпеки як соціальне явище в історії людства. Висвітлено теоретико-аксіологічні засади безпеки сталого розвитку суспільства. Розглянуто системні властивості як методологічну основу дослідження проблеми безпеки українського суспільства. Визначено етнонаціональний чинник в побудові безпеки сучасного суспільства. Викладено правові аспекти інформаційної безпеки України. Приділено увагу безпеці державної системи освіти та науки України за умов трансформаційних процесів.

Проаналізовано доктринальні моделі нового світового порядку, геостратегічні чинники розвитку системи міждержавних відносин щодо побудови систем колективної безпеки й концептуальних засад управління адміністративно-політичною діяльністю держави у внутрішньо- та зовнішньополітичній сферах. На підставі дослідження проблем організувального впливу держави у сфері національної безпеки й оборони визначено систему суб'єктів владних повноважень, які реалізують свою компетенцію щодо організації ефективного функціонування секторів оборони й безпеки, правові засади їх діяльності, а також координації та взаємодії.

Проаналізовано теоретико-методологічні підходи щодо вивчення світової та вітчизняної новітніх практик громадської самоорганізації як взаємозалежності процесів формування самоорганізованого соціуму, забезпечення сталого та безпечного розвитку суспільства та держави. Започатковано новий науковий системний підхід щодо вивчення громадянського виміру національної безпеки, аналізу суб'єктно-об'єктних аспектів місця та ролі різних типів громадських об'єднань у системі національної безпеки як чинників впливу на вироблення та реалізацію державної політики у даній сфері. Запропоновано шляхи вдосконалення взаємовідносин органів державної влади й інституцій громадянського суспільства у сфері забезпечення життєво-важливих інтересів людини та громадянина, безпеки суспільства та держави через підтримку останньою процесів інституціалізації та спеціалізації діяльності суспільно корисних і соціально орієнтованих громадських організацій, залучення інтелектуального потенціалу громадськості та недержавних аналітичних структур до процесів вироблення політики національної безпеки, запобігання антиконституційній та асоціальній самоорганізації громадян, впровадження дієвого громадського контролю за діями органів влади.

Висвітлено геополітичні, ресурсні, географічні й екологічні проблеми національної безпеки України. Проаналізовано вплив сучасних міграційних тенденцій на етнографічну ситуацію в державі. Увагу приділено проблемам регіонального соціально-економічного розвитку країни, інженерної та техногенної безпеки, урбанізованих територій. Визначено вплив нафтогазових родовищ і нафтопереробних підприємств на геологічне та суміжні середовища, еколого-геодинамічний ризик нафтогазових об'єктів Карпатського регіону в межах процесонебезпечних територій.

Висвітлено актуальні проблеми формування та реалізації державної політики протидії тероризму в Україні. Розглянуто організаційно-правові аспекти забезпечення антитерористичної діяльності в державі. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності заходів запобігання тероризму з урахуванням передумов, реальних і потенційних чинників його виникнення. Доведено необхідність розробки проектів нових або внесення змін до чинних законодавчих актів у сфері боротьби з тероризмом і екстремізмом.

На підставі системного поєднання різних методологічних підходів досліджено феномени агресивності, насильства взагалі й інформаційного насильства зокрема. Проаналізовано філософські, соціокультурні та правові проблеми забезпечення інформаційної безпеки за сучасних умов глобалізації, розбудови інформаційного суспільства й інтеграції України у світовий інформаційний простір. Визначено основне завдання держави і права - сформувати ефективні законодавчі механізми та передумови своєчасного виявлення, запобігання, припинення чи локалізації реальних і потенційно можливих фактів (процесів) зовнішнього чи внутрішнього інформаційного насилля та негативних інформаційних впливів на свідомість людини.

Розкрито суть, форми, способи, методи та особливості забезпечення національної безпеки (НБ) України. Висвітлено системні аспекти основ НБ, основні поняття та категорії НБ, визначено аксіологічні залежності у сфері НБ. Розглянуто питання ідентифікації та моніторингу загроз НБ. Проаналізовано визначальні чинники впливу на вибір концептуального підходу щодо забезпечення НБ.

Висвітлено філософські аспекти механізму забезпечення безпеки, систему забезпечення національної безпеки (НБ). Проведено комплексне оцінювання рівня НБ та проаналізовано особливості її використання у практичній діяльності органів державного управління (ДУ). Викладено концептуальні основи, функції та критерії ефективності ДУ НБ. Розглянуто питання стратегічного управління в сфері НБ. Розкрито основи механізму узгодження інтересів людини та суспільства в процесі забезпечення НБ, особливості сучасних воєн і воєнних конфліктів.

Вперше здійснено комплексне дослідження взаємозв'язку гуманітарної сфери та демократичних перетворень в Україні, що дозволяє визначити особливості здійснення політики гуманітарної безпеки за умов трансформаційних процесів. З'ясовано особливості реалізації політики гуманітарної безпеки за умов формування правової держави, суть яких полягає в існуванні обмежувальних політико-юридичних факторів гарантування державою прав людини та громадянина. Досліджено вплив процесів суспільної трансформації на гуманітарну безпеку, визначено фактори стабілізації системи гуманітарної безпеки держави та її дестабілізації. Удосконалено теоретичну та методичну базу для подальшого наукового дослідження таких феноменів, як гуманітарна безпека, політика гуманітарної безпеки, державне будівництво.

Розкрито теоретико-методологічні засади системних досліджень проблем забезпечення національної безпеки (НБ) як основи створення цілісної теорії НБ в контексті системного підходу. Висвітлено основні тенденції до змін геополітичної ситуації в Україні та визначено фактори впливу на її геополітичну модель на основі дослідження складних систем та процесів. Викладено теоретико-методологічні основи стратегічного управління в сфері державного управління забезпечення НБ: методи формування та відбору стратегічних рішень, підхід до розробки комплексних механізмів антикризового стратегічного управління.

Наведено результати досліджень з актуальних проблем національної міжнародної безпеки та правоохоронної діяльності. Розкрито питання інформаційного, цивільного, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права. Визначено загрози економічній безпеці суб'єкта господарської діяльності. Висвітлено проблеми захисту інформації в локальних мережах. Розкрито перспективи вдосконалення контртерористичних стратегій ООН. Обгрунтовано економічні підходи до створення служби забезпечення майнової безпеки господарської діяльності. Досліджено адміністративно-правові аспекти права на інформацію. Розглянуто питання кваліфікації адміністративних проступків у сфері державних закупівель за ознаками їх суб'єктивної сторони. Охарактеризовано послуги та договори дистрибуції у галузі мобільного зв'язку. Увагу приділено проблемам правового регулювання примусового повернення та видворення іноземців і осіб без громадянства. Вивчено сучасний стан і перспективи техніко-криміналістичного забезбечення судово-балістичних досліджень. Проаналізовано співвідношення законності та справедливості у кримінальному процесі.

Розглянуто питання розвитку України у сучасному глобалізованому світі, розкрито його політичні та гуманітарні орієнтири. Охарактеризовано демократичний розвиток як чинник зміцнення незалежності України. Висвітлено гуманістичні цінності як основу для національної консолідації та соціалідаризації українського народу. Досліджено проблеми реалізації громадських ініціатив на місцевому рівні. Розкрито питання економічного суверенітету та національної конкурентоспроможності України. Проаналізовано досвід і наведено перспективи модернізації системи вітчизняного державного та регіонального управління. Показано сучасні напрями розвитку глобалізованого світу. Розглянуто економічні проблеми та можливості співробітництва України з ЄС і Росією, а також проблеми забезпечення національної безпеки. Увагу приділено формуванню зовнішньополітичних пріоритетів України в контексті зміцнення національної безпеки.

Висвітлено основні тенденції, зміни глобального воєнного середовища, визначено потенційні загрози воєнній безпеці України. Проаналізовано загрози суверенітету та територіальній цілісності держави, політичну нестабільність і воєнно-політичні конфлікти поблизу державних кордонів, ймовірність регіональних збройних конфліктів в Україні та протистоянь між державами, неконтрольоване розповсюдження зброї масового ураження і технологій подвійного використання. Увагу приділено міжнародному тероризму, загрозам в інформаційній сфері й інформаційній безпеці. Визначено шляхи та напрями посилення оборонної політики України на початку ХХІ ст.

Узагальнено та систематизовано результати публічних консультацій з питань оборонної політики, ініційованих Апаратом РНБО України у період з 15 серпня до 15 жовтня 2010 р. Центром Разумкова та Українським інститутом публічної політики. Висвітлено світові тенденції в цілому та в євроатлантичному й євразійському регіонах зокрема щодо оцінки безпекового середовища, а також воєнні аспекти світових тенденцій у даній сфері. Розглянуто питання міжнародного співробітництва України у сфері безпеки та оборони, загрози безпеці нашої держави, пов'язані з застосуванням збройних сил. Проаналізовано стан Збройних сил та оборонної промисловості України, головні напрями стабілізації ситуації та реформування даної галузі. Наведено характеристику системи управління оборонним сектором та головні напрями її вдосконалення. У додатках подано структуру сектору безпеки, методику формування (реформування) системи захисту від загроз, висвітлено засади державного стратегічного планування.

Проаналізовано особливості транскордонного співробітництва України та Румунії, скандинавський вектор зовнішньої політики держави в політичному аспекті. Висвітлено сутність, ознаки, концепцію та геополітичні чинники національної безпеки, ідеологічні трансформації політичних партій в Україні, державотворчі ідеї представників народницько-демократичного напрямку міжвоєнного періоду (1918 - 1945 рр.). Розкрито особливості зміни соціально-психологічних закономірностей конформації у політичній поведінці українців у період демократизації. Розглянуто питання формування етнокультурного світогляду русинів Закарпаття у період Чехословацької окупації.

Встановлено, що законодавча база політики національної безпеки й етнонаціональної політики не містить поняття етнополітичної безпеки, однак її елементи забезпечення закріплені у всіх нормативно-правових актах, що регламентують дані сфери. Визначено місце етнополітичної безпеки як окремої підсистеми у системі національної безпеки України. Аналіз повноважень та функцій суб'єктів забезпечення етнополітичної складової національної безпеки виявив, що на нинішньому етапі розвитку вона не має відповідних політико-правових механізмів запобігання новим викликам етнополітичного характеру. Визначено роль державної етнонаціональної політики у забезпеченні етнополітичної безпеки України. Доведено, що тільки ефективна етнонаціональна політика може запобігти виникненню більшості загроз етнополітичній безпеці у внутрішньому та зовнішньому безпековому середовищі. Виявлено та концептуалізовано основні внутрішні та зовнішні загрози етнополітичній безпеці України.