Проаналізовано й узагальнено розвиток теоретичних уявлень щодо поняття "безпека" та пов'язаних з ним функцій. Визначено основні змістовні положення та вимоги безпекового характеру, які відображено в договірно-правових актах і політичних документах, укладених між Україною й ЄС. Показано, що безпекові чинники були та залишаються принциповою складовою політичного діалогу між ЄС та Україною від ухвалення Спільної стратегії ЄС щодо України (1999 р.). Дані чинники втілено й в Європейській політиці сусідства та програмі "Східне партнерство", покликаних створити довкола ЄС зону політичної стабільності та сприятливого економічного клімату. Доведено зацікавленість країн і центральних інституцій ЄС у збереженні відносин співпраці з НАТО, що надає Україні додаткові можливості для участі у спільних з ЄС військово-політичних заходах і місіях. З урахуванням інституціональних змін в ЄС визначено основні поточні завдання співробітництва у сфері безпеки між Україною та ЄС, зокрема, найбільш реалістичним визначено конвергентний сценарій розвитку відносин, який, на відміну від інтеграційного сценарію, передбачає значні перехідні періоди та різну інтенсивність взаємодії в окремих секторах державного управління, суспільних відносин, економіки та військово-політичної сфери.

Розглянуто теоретичні засади, механізми та наслідки європейської інтеграції України, яка є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом і стратегічною метою нашої держави. Уточнено чинники та передумови, що визначають потребу реалізації європейського напряму в системі зовнішньої політики України, проаналізовано стан і перспективи розвитку нормативно-правового та інституційного забезпечення європейського курсу України, досягнення та проблеми на шляху до європейської інтеграції в різних сферах суспільного життя. Висвітлено особливості підготовки нової посиленої угоди між Україною та ЄС, зокрема, організаційні засади переговорного процесу, позиції сторін, основні аспекти перемовин щодо формування зони вільної торгівлі, питання лібералізації візового режиму між Україною та ЄС тощо. Проаналізовано позиції та інтереси держав-членів у формуванні східної політики ЄС на початку XXI ст., описано єроінтеграційний досвід Польщі у контексті прикладу для України.

Висвітлено теоретичні засади й особливості історичного розвитку європейських інтеграційних процесів, визначено сутність та розглянуто види інтеграції. Проаналізовано основи інституційного устрою та права в ЄС. Визначено етапи та обгрунтовано передумови розширення Європейського Союзу. Розкрито Копенгагенські (1993 р.) критерії членства в ЄС. Приділено увагу європейській політиці суспільства. Охарактеризовано стан і перспективи взаємовідносин України та ЄС. Обгрунтовано задачі Євросоюзу, зумовлені викликами XXI ст.

Висвітлено історію та проаналізовано сучасний стан європейської інтеграції. Розкрито закономірності та послідовність євроінтеграційного процесу, становлення спільного економічного, соціального, валютно-фінансового, політико-правового, науково-дослідного простору, простору свободи, безпеки та законності. Увагу приділено проблематиці відносин України й Європейського Союзу. Проаналізовано підсумки й уроки європейської інтеграції, а також проблеми, які необхідно вирішувати Євросоюзу в новому тисячолітті.

Проаналізовано геополітичні, історичні, економічні, правові та географічні особливості європейської інтеграції. Розкрито актуальні проблеми та перспективи входження України до ЄС, питання розвитку країн Центральної та Східної Європи, специфіку транскордонного співробітництва на прикордонних територіях країн Європейського континенту. Проаналізовано трансформацію зовнішньополітичного курсу Франції в контексті політики безпеки й участі у НАТО. Охарактеризовано європейську політику Великобританії на початку XXI ст. Розкрито вплив енергетичної політики США на зовнішню політику в різних регіонах світу. Висвітлено сучасні тенденції українсько-польського економічного співробітництва. Запропоновано методи оцінювання ефективності транскордонного співробітництва. Розглянуто особливості делімітації континентального шельфу й виключних економічних зон між Україною та Румунією в межах Чорного моря. Висвітлено проблеми формування корпоративної культури майбутніх офіцерів-прикордонників.

Розкрито засади, механізми та наслідки інтеграційних процесів у Європі, особливості європейської інтеграції (ЄІ) в економічній, фінансовій, політичній, соціальній, правовій, військово-політичній та інших сферах. Проаналізовано витоки й еволюцію ідей і концепцій єдиної Європи, концептуально-теоретичні підходи до визначення шляхів розвитку ЄІ. Розглянуто проблеми становлення та розвитку ЄС, етапи його розширення й їх геостратегічні наслідки, інституційну будову ЄС, основні напрямки спільної політики ЄС та його право. Висвітлено проблематику ЄІ України, перспективи реалізації курсу на повноправне членство в ЄС.

Раскрыты основы, механизмы и последствия интеграционных процессов в Европе, особенности европейской интеграции (ЕИ) в экономической, финансовой, политической, социальной, правовой, военно-политической и других сферах. Проанализированы истоки и эволюция идей и концепций единой Европы, концептуально-теоретические подходы к определению путей развития ЕИ. Рассмотрены проблемы становления и развития ЕС, этапы его расширения и их геостратегические последствия, институционная структура ЕС, основные направления общей политики ЕС и его право. Освещены проблематика ЕИ Украины, перспективы реализации курса на полноправное членство в ЕС.

Розглянуто питання реформування судової системи (СС) ЄС за Лісабонським договором в контексті розвитку СС України. Проаналізовано вплив рішень Європейського суду з прав людини на національне законодавство держав-членів Ради Європи. Висвітлено проблеми органів місцевого самоврядування, перспективи інтеграції України в ЄС. Розкрито правові засади комунікаційної політики ЄС, інтеграційні аспекти організації вітчизняної економіки. Вивчено міжнародний досвід та національні особливості оподаткування, обліку та звітності підприємств малого бізнесу. Описано процеси транснаціоналізації у міжнародному контексті мікроінтеграції економіки.

Проаналізовано феномен європейського розвитку, його культурно-цивілізаційні параметри та залученість України до даних процесів. Висвітлено тенденції зміцнення цивілізаційних і культурно-політичних вимірів щодо формування ЄС як унікального об'єднання, що нарощує геополітичний вплив та сприяє покращенню і поглибленню інтеграції до загальноконтинентальних масштабів. Увагу приділено європейському вибору України, визначено його цивілізаційну складову, а також розвиток держави та громадянського суспільства в контексті формування спільного європейського простору.

Проаналізовано сучасні взаємовідносини між Україною та ЄС у процесі підготовки до укладення майбутньої угоди про асоціацію. Висвітлено перспективи розвитку ЄС у контексті Лісабонської угоди, розкрито її значення у становленні європейського глобалізму. Розглянуто питання спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, формування мережевих спільнот у ЄС. Визначено основні напрями подальшого співробітництва України в процесі її інтеграції в ЄС. Увагу приділено проблемам формування європейських цінностей у молоді України, питанням трансформації молодіжної політики держави в євроінтеграційному проекті.

Висвітлено актуальні проблеми та перспективи розвитку ЄС. Увагу приділено питанням європейської інтеграції України. Проаналізовано роль малих і середніх підприємств у підприємницькій політиці ЄС, визначено основні умови та фактори євроінтеграції України. Досліджено особливості усвідомлення європейських цінностей українськими юнаками. Розглянуто гендерну стратегію розвитку українського суспільства як умову якісної євроінтеграції. Охарактеризовано стан розвитку молодіжних євроклубів в Україні. Показано значення сучасної української літератури у формуванні спільного культурного простору між Україною та ЄС.

Вперше розроблено три основних моделі координації політики європейської інтеграції (ЄІ) з урахуванням повноважень центральних органів влади у сфері цієї політики та ступеня їх централізації. Удосконалено механізм координації політики ЄІ шляхом підвищення ефективності його основних складових: політичного планування та координації, координації донорської допомоги, кадрових ресурсів та підготовки кваліфікованих фахівців у сфері ЄІ. Розроблено механізм розподілу функцій органів державної влади, що здійснюють процес вироблення та впровадження політики ЄІ, шляхом їх перерозподілу між центром координаційної системи (Бюро ЄІ Секретаріату Кабінету Міністрів України), внутрішнім колом (органи, відповідальні за виконання окремих функцій з координації політики ЄІ - Міністерство закордонних справ України, Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України) та зовнішнім колом (інші профільні міністерства). Дістало подальший розвиток уточнення поняття та сутності координації політики ЄІ як особливої управлінської функції держави.

Проаналізовано особливості транскордонного співробітництва України та Румунії, скандинавський вектор зовнішньої політики держави в політичному аспекті. Висвітлено сутність, ознаки, концепцію та геополітичні чинники національної безпеки, ідеологічні трансформації політичних партій в Україні, державотворчі ідеї представників народницько-демократичного напрямку міжвоєнного періоду (1918 - 1945 рр.). Розкрито особливості зміни соціально-психологічних закономірностей конформації у політичній поведінці українців у період демократизації. Розглянуто питання формування етнокультурного світогляду русинів Закарпаття у період Чехословацької окупації.

Висвітлено матеріали про основні принципи європейської інноваційної програми EUREKA та деяких інших європейських програм. Проаналізовано можливість застосування цих принципів для прискорення переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку. Висвітлено досвід участі у програмі EUREKA.

Розроблено концепцію соціальної політики, яка є виваженою системою пріоритетів, поетапного вирішення соціальних проблем, ефективного використання наявних ресурсів, узгодження зобов'язань держави та реальних можливостей економіки. Обгрунтовано, що метою соціальної політики європейських країн є розробка та вжиття заходів, протидіючих масштабним соціальним конфліктам і конфронтації. Запропоновано новий теоретико-методологічний підхід до визначення можливостей розвитку соціальної держави в сучасному українському суспільстві. Обгрунтовано, що для України перспектива прийняття в ЄС також має стати стимулом для подальших реформ економіки, державного апарату, соціальної, освітньої систем тощо. Встановлено, що досягнення європейського рівня демократії, соціально-економічних стандартів, захисту прав і свобод людини відповідає національним інтересам країни та має стати головним пріоритетом реалізації державної політики України. Розроблено українську модель соціального діалогу.

Розглянуто питання формування новітньої інтеграційної стратегії України на основі альтернативного та синергетичного підходів, її інтеграції в міжнародні системи за умов глобалізації, а також інтеграційних процесів на просторі СНД. Висвітлено історичні та геополітичні передумови європейської інтеграції України. Проаналізовано роль держави у забезпеченні гендерної рівності в країнах ЄС. Визначено європейський вектор реформи вищої освіти у контексті міжнародної інтеграції України, суспільно-політичну ідентифікацію як чинник сучасної міжнародної інтеграції. Розкрито особливості зовнішньополітичного курсу України у Чорноморському регіоні (1991 - 2001 рр.), перспективи співробітництва з НАТО.

Досліджено процеси формування зовнішньополітичної ідентичності України шляхом аналізу зовнішньої політики України, з ураховуанням особливостої її становлення як новоствореного актора міжнародних відносин під впливом процесів пострадянських трансформацій та європейської інтеграції, провідна роль в яких відводиться Росії й ЄС. Виявлено, що в основі зовнішньополітичної ідентичності України концепція "європейського вибору", яка надає комплексну відповідь на внутрішні та зовнішні виклики пострадянського транзиту та внаслідок цього набуває "логіки належності". Обгрунтовано наявність взаємозв'язку між зовнішньополітичною ідентичністю України та практичним рівнем реалізації її зовнішньої політики.

Розглянуто сучасну архітектуру європейської системи протиракетної оборони, яка була схвалена на Лісабонському саміті НАТО 2010 р. Проведено оцінювання ядерної та ракетної програми Ірану, рівня загрози цієї країни для європейського континенту. Детально проаналізовано вплив системи ЄвроПРО на геополітичну ситацію в регіоні. Зроблено акцент на розбіжностях у питаннях розбудови системи ПРО між Росією та США (НАТО). Наведено рекомендації та розглянуто перспективи участі України в системі ЄвроПРО.

Проаналізовано впровадження та розвиток електронного урядування для інтеграції України в європейський простір. Доведено актуальність упровадження інформаційних і комунікаційних технологій, що сприяє інтенсифікації перебігу суспільних та виробничих процесів, функціонуванню сучасного суспільства. Досліджено звіт, який готує Організація Об'єднаних Націй щодо розвитку електронного урядування в країнах світу. Розглянуто такі показники: індекс розвитку електронного врядування, індекс он-лайн-послуг та їх компонентів, індекс телекомунікаційної інфраструктури і її компонентів, індекс участі в електронному врядуванні.

Визначено вплив деяких особливостей української ментальності на процес формування євроінтеграційного напрямку зовнішньополітичного курсу сучасної України, розглянуто роль та значення чинника національного менталітету у розумінні логіки прийняття політичних рішень владною національною елітою у зовнішньополітичній сфері.

Проаналізовано деякі аспекти, що стимулюють розвиток двосторонніх взаємовідносин Україна - ЄС у межах фінансової ініціативи Європейської політики сусідства (ЄПС) - Європейського інструменту сусідства і партнерства (ЄІСіП). Представлено основні дефініції понять із цієї проблематики. Розкрито концепцію ведення ЄПС та охарактеризовано основні її завдання та підходи щодо реалізації основних інструментів. Проаналізовано основні складники ЄІСіП, доступні для України, які фінансуються Європейським Союзом у межах ЄПС.