На основі літописів, історичних документів та художньої літератури досліджено проблеми розвитку української націологічної думки від її першопочатків. Наведено відомості про М.Драгоманова, І.Франка та М.Грушевського як фундаторів українського вчення про націю.

На основании летописей, исторических документов и художественной литературы исследованы проблемы развития украинской нациологической мысли от ее первоначал. Представлены сведения о М.Драгоманове, И.Франко и М.Грушевском как фундаторах украинского учения о нации.

Наведено переклади двох найважливіших праць видатного англійського дослідника проблем націй та націоналізму Е.Гелнера, в яких генезу націй та націоналізму розглянуто як наслідок і складову масштабних зрушень у способах пізнання, в культурі та виробництві, пов'язаних з переходом людства від аграрної до індустріальної епохи. Теорія націоналізму Е.Гелнера стала одним з найвпливовіших варіантів наукового осмислення феномену нації та націоналізму.

Приведены переводы двух наиболее важных трудов выдающегося английского исследователя проблем наций и национализма Э.Гелнера, в которых генеза наций и национализма рассмотрена как следствие и составная масштабных изменений в способах познания, в культуре и производстве, связанных с переходом человечества от аграрной к индустриальной эпохе. Теория национализма Э.Гелнера стала одним из самых влиятельных вариантов научного осмысления феномена нации и национализма.

Визначено актуальність консолідації інтелекту нації як рушія поступу нації. Проаналізовано особливості перетворення національного інтелектуального потенціалу в практичну творчу силу побудови модерної української нації за умов системної кризи.

Определена актуальность консолидации интеллекта нации как движущая сила прогресса нации. Проанализированы особенности преобразования национального интеллектуального потенциала в практическую творческую силу построения модерной украинской нации в условиях системного кризиса.

Уперше в Україні цілісно та системно висвітлено основні положення західних теорій і концепцій етнічності, нації та націоналізму. Проаналізовано постулати західних наукових шкіл етнічності та концепції етнічної та національної ідентичностей. Розглянуто основні теорії нації, зокрема, етнічну, політичну, психологічну, культурологічну, історико-економічну. Здійснено порівняльний аналіз основних положень провідних західних наукових шкіл націоналізму: позитивної, негативної, дуалістичної та нейтральної. Запропоновано класифікацію націоналістичних рухів, визначено чинники сили й інтенсивності націоналізму, форми його виявів.

Впервые в Украине целостно и системно освещены основные положения западных теорий и концепций этничности, нации и национализма. Проанализированы постулаты западных научных школ этничности и концепции этничной и национальной идентичностей. Рассмотрены основные теории нации, в частности, этническая, политическая, психологическая, культурологическая, историко-экономическая. Осуществлен сравнительный анализ основных положений ведущих западных научных школ национализма: позитивной, негативной, дуалистической и нейтральной. Предложена классификация националистических движений, определены факторы силы и интенсивности национализма, формы его проявлений.

Показано методологическое значение идей Н.Бердяева о месте наций в системе сложившегося миропорядка в условиях ХХІ в. В контексте идей философа раскрыто содержание понятия нации как тайн космоса и истории, в которой заключены живительные силы становления личности, рассмотрен национализм как форма, которая сдерживает, подавляет развитие национального содержания. Сделан вывод о том, что духовная или персоналистическая революция осуществляется через предельно, максимально-полное раскрытие духовного потенциала каждой из вошедших в человечество наций и через такое предельное самораскрытие входит в атмосферу всечеловечества.

На підставі вивчення історії цивілізаційно-культурного розвитку України з залученням вітчизняних і загальноєвропейських матеріалів висвітлено процес зародження та формування нації та національної ідеї. Розглянуто проблему визначення сутності нації та націоналізму в українському та європейському контекстах. Досліджено еволюцію етносів у нації, визначено світові параметри української етнонаціональної ідеї, показано її взаємозв'язок з християнством. Проаналізовано особливості реалізації національної ідеї та основних течій націоналізму у процесі побудови суверенної України.

На основе изучения истории цивилизационно-культурного развития Украины с использованием отечественных и общеевропейских материалов освещен процесс зарождения и формирования нации и национальной идеи. Рассмотрены проблемы определения сущности нации и национализма в украинском и европейском контекстах. Исследована эволюция этносов в нации, определены мировые параметры украинской этнонациональной идеи, показана ее взаимосвязь с христианством. Проанализированы особенности реализации национальной идеи и основных течений национализма в процессе построения суверенной Украины.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф5 в

Рубрики:

Національна політика. Національні відносини. Національно-визвольний рух

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано теоретичне обгрунтування зв'язку національної ідентичності та історичної пам'яті; зазначено, що вона має багатофункціональний характер, що є основою визначення моделей, стратегій і тактик державної політики пам'яті.

Досліджено основні історичні типи культурної рефлексії національної ідентичності. Показано сутність і механізми конституювання національної ідентичності.

Проаналізовано ідейні передумови виникнення сучасного білоруського націоналізму, а також з використанням певних матеріалів розглянуто його класичну редакцію, розроблену Ф.Богушевичем. Досліджено питання щодо запізнілості білоруського націоналізму, а також причин радикалізації білоруських національних еліт у другій половині XIX ст. Здійснено еволюційно-компаративний аналіз поняття нації та націоналізму упродовж низки історико-культурних епох, виявлено певні відомості з галузей історичної соціології та політології. З використанням методів філологічних наук, а саме методики текстологічного аналізу розглянуто тему світогляду особи та нації з залученням літературних джерел.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э2 в2:Ч62 + Ф5 в2

Рубрики:

Релігія в цілому

Національна політика. Національні відносини. Національно-визвольний рух

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено, що філософія нації в історії соціальної філософії може формуватися як альтернатива класично універсалістським проектам. Визначено, що філософія нації виступає безпосередній прояв людства, його "тіла", тому розглядається як явище нелінійного глобалізму. Висвітлено, що сучасний рівень цивілізації знаходиться лише на самому початку науки про людство на основі фундаментальної "етичної інфраструктури" в процесі становлення глобального етосу. Зазначено, що філософія нації є не лише раціональним конструктом недавнього модернізму, а й наративом історико-філософського напряму. Встановлено, що саме через взаємодію націй людство почало усвідомлювати свою планетарність та продовжує дані процеси у формі глобалізації. З'ясовано, що глобалізаційні проекти лише тоді можуть зреалізуватися, коли нація буде відігравати ще й свою творчо-філософську місію.

Наведено результати дослідження фундаментально філософських проблем класичної традиції тлумачення націоналізму в контесті онтологічної, методологічної та історико-філософської проблематики, що закладає основу для формування філософського дискурсу нації в соціальній філософії. Зазначено, що виділення філософського предмету дослідження нації (націософії) та теорії нації (націології) дозволяє окреслити та дослідити фундаментально філософські джерела, які містять в собі теорії націоналізму. Доведено, що націоналізм, окрім суспільних та ідеологічних явищ, можна розглядати як філософський дискурс, що утворюється на межі парадигмальних змін у самій філософії.

Приведены результаты исследования фундаментально философских проблем классической традиции толкования национализма в контексте онтологической, методологической и историко-философской проблематики, что закладывает основу для формирования философского дискурса нации в социальной философии. Отмечено, что выделение философского предмета исследования нации (нациософии) и теории нации (нациологии) позволяет обозначить и исследовать фундаментально философские источники, содержащие в себе теории национализма. Доказано, что национализм, помимо общественных и идеологических явлений, можна рассматривать как философский дискурс, образуемый на грани парадигмальных изменений в самой философии.

Проаналізовано ідентичність та обгрунтовано концептуально-теоретичну модель "продукування етнокультурної ідентичності", що об'єднує формування, збереження та відтворення етнокультурної ідентичності й застосування її для евристичного потенціалу і для теоретичних, і для емпіричних досліджень.

Осмислено вплив процесів глобалізації на відродження національної ідентичності.

З відносно недавнього часу пов'язування культурного, мовного і етнічного різноманіття з територією, яке було традиційним для політичної логіки радянського періоду, поступилося способам впорядкування етнічної "мозаїки" без відсилання до географічних границь. Національно-культурна автономія, поряд з такими концептами як мультикультуралізм і консоціальна демократія, вважається однією з найпривабливіших форм правового врегулювання етнічних проблем.

Проаналізовано студію М. Костомарова "Гетманство Бруховецкого" в аспекті її впливу на формування в українців національного самоусвідомлення, а також розглянуто термінологію ("Руїна", "політичні бурі", "нація") тощо.

Розкрито роль політичного міфу у формуванні політичної свідомості, зокрема й національної самосвідомості. Система символів, яка становить основу міфотворчості, має бути використана для реалізації позитивних суспільних змін.

Розглянуто існуючі у філософській літературі підходи щодо визначення феномену "націоналізм", досліджено його різновиди та витоки. Проаналізовано такі суміжні з націоналізмом поняття, як нація, національна свідомість, патріотизм.

Проаналізовано тенденції формування національної ідентичності на пострадянському просторі. Зазначено, що на відміну від класичних моделей виховання національної свідомості, сучасні сценарії формування національної ідентичності характеризуються парадоксальним поєднанням "надконструктивізму" та "гіперпримордіалізму".