Наведено загальну характеристику теоретичних та політичних поглядів меншовиків у пореволюційну добу. Значну увагу приділено особливостям стратегії та тактики Російської соціал-демократичної робітничої партії в Україні на різних етапах Української національно-демократичної революції, а також стосункам меншовиків з українськими урядами та більшовицькою владою. Досліджено політичний вплив меншовиків у робітничих організаціях. Встановлено, що соціал-демократична альтернатива не могла втілитися у життя не лише через звуження соціальної бази партії чи несприйняття меншовиками української національної ідеї. Підкреслено, що основна політична лінія меншовиків у 1917 - 1920 рр. була помилковою, оскільки грунтувалася на теоретичних концепціях лідерів меншовизму про загрозу революції з боку контрреволюції, перемога якої призвела б до встановлення в країні буржуазної диктатури.

Мета статті - розглянути процеси і явища, які відбувалися в 1920-х рр. у радянській історіографії українського партійного руху в Російській імперії початку ХХ ст. Методологічне підгрунтя становлять аналіз і порівняння історіографічних фактів на основі принципів об'єктивності та історизму. Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив в означений період більшовицької ідеології та марксистської методології на дослідження української партійно-політичної історії в Російській імперії початку ХХ ст. Висновки: у 1920-х рр. історики радянської України, незважаючи на порівняно невелику кількість праць, присвячених створенню та діяльності українських партій у Російській імперії на початку ХХ ст., досягли помітних результатів у дослідженні теми: опрацювали, узагальнили та ввели до наукового обігу значний конкретно-історичний матеріал, сформулювали цілу низку висновків, які й сьогодні не втратили свого історіографічного значення. Робота над дослідженням української партійно-політичної історії в Російській імперії охоплювала лише соціалістичний сегмент, представлений РУП, УСДРП, Спілкою. Інші партії, зокрема УСП, УНП, згадувалися лише побіжно або зовсім не входили в поле зору дослідників. На змісті праць, в яких було розглянуто історію української соціал-демократії, позначилися марксистські підходи, ідеологічний і політичний вплив більшовицької влади. Це проявилося в тому, що українським партіям у Російській імперії приписувалися "буржуазний націоналізм", "дрібнобуржуазність" та "опортунізм". Упровадження марксистської методології в радянську історичну науку поєднувалося з критикою тих українських авторів, у тому числі представників марксистської школи, які допускали бодай найменші відхилення від більшовицьких ідейно-політичних догматів. Наприкінці 1920-х рр. сталінський погром української історичної науки супроводжувався науковим, ідеологічним, політичним остракізмом, звинуваченнями в "націоналізмі" та репресіями проти дослідників, котрі прагнули об'єктивно висвітлити історію українського партійного руху в Російській імперії початку ХХ ст.