Висвітлено теоретичні засади конституціоналізму у європейській політичній і правовій думці. Розглянуто антитоталітарну революцію в НДР та її вплив на вирішення німецького питання, історію становлення конституції США, питання захисту прав людини та суфражицький рух у цій країні. Проаналізовано процес зародження, розвитку та наслідки правозахисного руху в СРСР. Подано відомості про рух опору інтелігенції в 1960-х р. крізь призму історії СРСР, форми діяльності, методи та тактику боротьби дисидентів. Охарактеризовано діяльність О.І. Солженіцина, А.Д. Синявського, Ю.М. Даніеля як представників дисидентського руху. Значну увагу приділено правозахисній діяльності академіка А.Д. Сахарова. Акцентовано на історії дисидентського руху в Україні та діяльності його представників, зокрема, І. Дзюби, В. Черновола, Н. Суровцевої, О. Тихого, В. Марченка та ін. Проведено грунтовний аналіз щодо гарантування прав і свобод людини та громадянина на конституційному рівні.

Досліджено роль виборів у процесі політичної трансформації пострадянських держав. Проблема вивчається крізь призму дослідницької гіпотези, що механізми проведення виборів впливають на характер відновлення державотворчих процесів, визначення політичного режиму, прийняття правових норм, які його репрезентують, становлення та підпорядкування системи влади у республіках колишнього СРСР, забезпечують різні тенденції змін у Білорусі, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Росії, Туркменістані, Узбекистані, Україні. Зазначено, що на етапі перехідного періоду у даних державах класичні демократичні реформи поступаються гібридним, авторитарним і тоталітарним їх різновидам. Визначено напрями демократизації виборчих процесів у пострадянських країнах і показано способи наближення до консолідованої демократії через внесення змін щодо законодавства.

Розглянуто еволюцію політико-правових основ діяльності радянських громадських організацій. Зроблено висновок, що вони пройшли процес трансформації від демократичних дореволюційних до радянських тоталітарних позицій. Виділено та охарактеризовано періоди цього процесу. Доведено, що більшість політичних та нормативних документів проголошували примусове залучення громадських організації до соціалістичного будівництва, встановлювали жорсткий контроль за їх діяльністю з боку державних та силових структур.