Розглядаються конкретні теоретичні та практичні проблеми громадянського суспільства і правової держави у співвідношенні їх структурних інститутів. Зроблено спробу окреслити можливі шляхи вдосконалення цих інститутів та розбудови правової держави і громадянського суспільства в цілому.

Проаналізовано феномен постсоціалістичної держави в контексті її подальшої модернізації. Значну увагу приділено теоретико-правовим характеристикам такої держави, формі правління, територіальному устрою та політичному режиму. Розкрито особливості України як постсоціалістичної держави.

Проанализирован феномен постсоциалистического государства в контексте его дальнейшей модернизации. Значительное внимание уделено теоретико-правовым характеристикам такого государства, форме правления, территориальному устройству и политическому режиму. Раскрыты особенности Украины как постсоциалистического государства.

Дисертацію присвячено розкриттю рушійних сил правової культури, взаємодії національних правових культур, при якій відбувається зміна їх культурних складових (законодавства, судової практики, юридичної науки, юридичної освіти тощо). Розвинуто новий підхід до правової культури, який базується на сучасному баченні складових правової культури. Запроваджено в науковий обіг такі поняття, як динаміка правової культури, правова акультурація, діалог правових культур. Це дозволяє висунути дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення даної проблеми для України розкрито на прикладі адаптації законодавства України до норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України з нормативними актами Європейського Союзу. Результати розгляду динаміки правової культури дозволяють поставити завдання збереження національної правової культури, оскільки наростання діалогу правових культур вимагає від правової культури України здатності до засвоєння інновацій та стійкості в збереженні своїх правових традицій, цінностей і норм.

Розглянуто проблеми національного самовизначення у світовій і європейській науковій і політичній традиції. Вивчено цивілізаційний контекст українського національного самовизначення. Обгрунтовано принципи самовизначення, сецесії та сепаратизму. Охарактеризовано форми такого самовизначення і його суб'єкти. Проаналізовано сучасні інтеграційні процеси та їх вплив на українське національне самовизначення. Визначено передумови, зміст і основні чинники європейського вибору України. З'ясовано роль політики євроінтеграції у прооцесі зазначеного самовизначення.