На підставі результатів історико-етнографічних, історико-правових і соціально-історичних досліджень розглянуто особливості земельних відносин у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ - початку ХХ ст. Визначено типи сімейної власності, а також історичні форми спільної власності. Описано види позасімейних договірно-зобов'язальних відносин. Охарактеризовано трудові звичаї взаємодопомоги сусідського типу.

На основании результатов историко-этнографических, историко-правовых и социально-исторических исследований рассмотрены особенности земельных отношений в обычайно-правовой культуре украинцев ХІХ - начала ХХ ст. Определены типы семейной собственности, а также исторические формы совместной собственности. Описаны виды внесемейных договорно-обязательских отношений. Охарактеризованы трудовые обычаи взаимопомощи соседского типа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)5-623.208 + У03(4УКР-9ПРА)502.622.45

Рубрики:

Історія держави і права

Економічна історія (Історія господарства)

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано Звід Законів Російської імперії в аспекті історії опіки та піклування (ОП) на Українських землях в XIX ст., а також порядок встановлення та звільнення від відносин ОП, права й обов'язки опікунів.

Вивчено еволюцію земельної власності в Україні у XIX - на початку XX ст. на підставі нотаріальних повідомлень про земельні переходи, уміщених на шпальтах "Санкт-Петербургских сенатских объявлений". Уперше дано розгорнуту характеристику цього джерела, унікального за своєю масовістю та інформативністю. Висвітлено методику роботи з ним.

Досліджено етапи становлення муніципального землеволодіння та організацію громадським управлінням системи землекористування, вплив на ці процеси формування транспортної мережі на Півдні України та участь в ньому міського самоврядування. Висвітлено механізми розвитку муніципального підприємства (скотопереробного, енергетичного, водопостачального, транспортного та інших комплексів). Простежено розвиток муніципальної власності та особливості самоврядування в даній сфері за умов політичних трансформацій 1917 - 1920 рр.

Розглянуто історію законодавчого регулювання поземельних відносин у Правобережній Україні, яка починається з приєднання краю в 1783 р. до Російської імперії та закінчується започаткуванням чиншової реформи 1886 р. Проаналізовано еволюцію законодавчих норм, зумовлених політичними, соціально-економічними й етнічними особливостями регіону, які впливали на характер поземельних відносин. Акцентовано увагу на законодавчому регулюванні змін різноманітних форм володіння державними маєтками, орендних відносин, функціонування інституцій конфіскації, секвестру, заборони, опіки, застави, оцінки, продажу й успадкування нерухомого майна в державному та приватному іпотечному кредитуванні, а також у розмежуванні земельних угідь, які здійснювались російською владою в напрямі спрощення й уніфікації. Простежено соціальні наслідки еволюції поземельних відносин.

Комплексно розглянуто моделі державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у контексті політичних, економічних, соціокультурних змін і перетворень. Проведено аналіз відображення проблеми в історіографії, охарактеризовано стан джерельної бази теми, вивчено методологічні засади дослідження. Показано особливості трансформації морально-ціннісних імперативів суспільства та шлюбно-сімейних відносин, вплив політичного режиму на розвиток селянських і міських родин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)5-623.8-381

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)5-623.8

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)5-623.8 + Х2(4РОС)47-321.1

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто організаційно-правові основи функціонування споживчих товариств та землях Наддніпрянської України у другій половині XIX ст. Проаналізовано статути перших споживчих товариств, визначено головні принципи управління та господарської діяльності кооперативів, охарактеризовано становлення основних кооперативно-правових інститутів у вітчизняному праві.

Проведено дослідження становлення та розвитку сервітутного права в Україні протягом ХІХ ст. та його характерних особливостей. Досліджено проблемні питання підстав виникнення сервітутів.

Проведено комплексне історико-правове дослідження міських сирітських судів (СС) в Україні - органів опіки та піклування, запроваджених у Російській імперії наприкінці XVIII ст., що здійснювали провадження опікунських справ міщан, купців, особистих дворян, селян, які проживали в містах, та різночинців. Проаналізовано наявні дані щодо історії органів опіки та піклування на українських землях до запровадження СС, досліджено причини та історичні передумови запровадження СС у Російській імперії, охарактеризовано нормативне та організаційне забезпечення поширення системи СС на українські землі, її подальшу еволюцію та скасування за доби утвердження радянської влади. ЗТясовано правовий статус СС, форми їх взаємодії з іншими органами влади. Виявлено закономірності практичної діяльності СС в опікунських справах.

Вивчено правове регулювання іноземних інвестицій в Україну впродовж XIX - початок XX ст. у контексті нормативного забезпечення та практичної реалізації в окремих регіонах Російської імперії з переважно українським етнічним населенням. Проаналізовано стан розроблення наукової проблеми та джерел, що стали емпіричною базою дослідження. Визначено основні завдання, розкрито методологічні засади, покладені в основу дисертаційної роботи. Висвітлено проблему термінологічної визначеності та змістового наповнення поняття "інвестиції" за чинним законодавством Російської імперії. Відображено політику російського уряду у сфері залучення іноземних капіталів з метою інтенсифікації промислового виробництва, розроблення родовищ корисних копалин, будівництва залізничних магістралей, насамперед, у районі Донецько-Криворізького басейну.

Досліджено правове регулювання підстав та способів користування чужим майном за законодавством Російської імперії, що діяло на українських землях в кінці ХVIII - на початку ХХ століття. Право користування чужим майном регулювалося Зводом законів цивільних та рядом інших законів. У російському праві не існувало інституту речових прав на чуже майно, натомість право користування чужим майном розглядалося в межах інституту неповного права власності. Користуватися чужим майном можна було на підставі права участі загальної або приватної в користуванні та вигодах чужого майна, а також на підставі права угідь в чужому майні.

Здійснено перший історичний огляд кодифікацій цивільного законодавства на українських землях в період 1797 - 1991 рр. Проаналізовано методологічні засади кодифікації цивільного законодавства та надано його періодизацію. Досліджено загальні (негалузеві) та галузеві кодифікації, які існували в різні періоди історичного розвитку України. Вивчено приватноправові засади Руської Правди, Литовських Статутів, Соборного уложення та Прав, за якими судився малоросійський народ. Розглянуто галузеві кодифікації цивільного законодавства (від Галицького цивільного кодексу 1797 року до Основ цивільного законодавства Союзу PCP та республік 1991 р.).

Досліджено розвиток правового режиму селянських лісів у дореволюційний період; умови становлення селянських лісів як окремої категорії лісів державної власності, та формування їх в якості громадської власності громад. Проведено періодизацію розвитку правового режиму селянських лісів в Російській Імперії.

Мета роботи - спроба дослідження, яким шляхом відбувалось становлення та визнання у радянському авторському праві особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності до моменту їх закріплення у Цивільному кодексі Україні 2003 р. Методи дослідження - оптимізація правозастосування норм Цивільного кодексу України щодо особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності. Цивільний кодекс України здійснив перебудову системи права інтелектуальної власності, започаткував уніфікацію підходів до термінології та щодо охорони об'єктів права інтелектуальної власності. Обговорення: нормативні акти СРСР та Української СРР (Української СРС) з цивільного законодавства та авторського права, законодавство України щодо авторського права.

Уперше комплексно висвітлено науково-юридичну та педагогічну спадщину видатного правознавця С. В. Пахмана й представлено його внесок у розвиток теорії та історії права, науки цивільного права, юридичної практики та юридичної освіти. Новизну дослідження конкретизують такі положення: уперше: науково-юридичну спадщину С. В. Пахмана представлено як цілісне учення, що охоплює взаємопов'язані: загальнотеоретичний концепт юридичного позитивізму; концепт історичного розвитку права; наукові основи систематизації звичаєвого права; теоретичний аналіз інститутів і норм цивільного права; обгрунтування акціонерного права як відносно самостійного елемента системи права. Шляхом виокремлення основних видів діяльності С. В. Пахмана здійснено періодизацію його науково-юридичної та педагогічної діяльності: період становлення ученого-цивіліста та педагога (1843-1852 pp.); педагогічний період - педагогічна діяльність у Казанському, Харківському та Санкт-Петербурзькому університетах (1852-1876 pp.); науковий період - розроблення наукових основ кодифікації цивільного права та систематизації правових звичаїв (1876-1884 pp.); практичний період - законотворча, судова, експертна та консультаційна діяльність (1884-1910 pp.). Визначено величину внеску С. В. Пахмана у розвиток юридичної освіти та педагогіки вищої школи, а саме: грунтовне навчально-методичне забезпечення викладання цивілістичних дисциплін, яке охоплює системно побудовані лекційні курси, новаторські діалогові прийоми їх викладання, індивідуальну роботу зі студентами, зокрема, залучення їх до наукової та практичної діяльності, а також адміністрування навчального процесу й моральну та матеріальну підтримку студентської молоді. Виявлено факти та проаналізовано форми участі С. В. Пахмана в юридичній практиці, а саме: одноособове створення ним проекту Статуту про векселі, затвердженого у формі закону 27 травня 1902 p.; участь у роботі п’ятнадцяти нормопроектних комісій при різних органах державної влади Російської імперії; підготовка низки проектів рішень Урядового Сенату; юридичне консультування у цивільних справах; на основі уведених до наукового обігу архівних матеріалів уточнено фактичні відомості про умови становлення та діяльність С. В. Пахмана як ученого та педагога; з урахуванням раніше не досліджених праць С. В. Пахмана складено найбільш повну сьогодні бібліографію його праць, разом з перевиданнями, бібліографію рецензій та інших праць критичного характеру щодо наукової спадщини С. В. Пахмана, чим створено основи його наукової біографії. Особливу увагу приділено положенням про тип праворозуміння С. В. Пахмана, який, крім обгрунтованого ним концепту юридичного позитивізму, охоплював інші історичні та філософські ідеї, зокрема розуміння свободи як змісту позитивного права. Представлено висновок про діалектичне розуміння С. В. Пахманом співвідношення історії, філософії та теорії права та необхідність урахування історичних традицій, з одного боку, та соціальних факторів, з іншого, у нормотворчій діяльності при удосконаленні чинного законодавства.