Розкрито теоретико-методологічні засади права особи на свободу, викладено зміст конституційних свобод особи. Висвітлено особливості нормативно-правового забезпечення конституційних свобод людини та громадянина в Україні. Показано значення підзаконних нормативно-правових актів у забезпеченні основних свобод людини та громадянина. Визначено місце конституційних органів і суб'єктів громадянського суспільства (Верховної Ради України, Президента України, судових і правоохоронних органів України) у механізмі забезпечення основних свобод людини та громадянина в Україні.

Раскрыты теоретико-методологические основы права личности на свободу, изложено содержание конституционных свобод личности. Освещены особенности нормативно-правового обеспечения конституционных прав человека и гражданина в Украине. Показано значение подзаконных нормативно-правовых актов в обеспечении основных свобод человека и гражданина. Определено место конституционных органов и субъектов гражданского общества (Верховного Совета Украины, Президента Украины, судебных и правоохранительных органов Украины) в механизме обеспечения основных свобод человека и гражданина в Украине.

Розкрито теоретико-правові проблеми доступності права, шляхи її вдосконалення. Досліджено правові механізми забезпечення доступності права. Запропоновано визначення доступності права, визначено його історико-правове підгрунтя. Наголошено, що доступність права гарантується певними чинниками, а саме: конституційним правом на знання прав і обов'язків; правовим принципом "незнання закону не звільняє від відповідальності", принципом відкритості та прозорості парламентських процедур; гласністю у діяльності органів державної влади; юридичною технікою як засобом покращення доступності тексту нормативно-правових актів; удосконаленням процедури оприлюднення нормативно-правових актів; доступом до правосуддя. На підставі аналізу права особи на знання своїх прав і обов'язків, а також даного правового принципу зазначено, що це є основоположні правові гарантії побудови ефективної моделі доступності права. Шляхом порівняльно-правового аналізу реалізації принципу відкритості та прозорості парламентських процедур в Україні та інших демократичних державах обгрунтовано необхідність більш ефективного його впровадження до роботи парламенту. Наголошено на необхідності оптимізації принципу гласності у роботі органів державної влади, а також на важливості оптимізації вимог до юридичної техніки з метою підвищення ефективності тексту нормативно правових актів, шляхів їх оприлюднення. Проаналізовано чинники, що сприятимуть виробленню оптимальної моделі юридичної техніки нормативно-правових актів, удосконаленню процедури їх оприлюднення, а також забезпеченню доступу до правосуддя як умов доступності права.

Проведено загальнотеоретичний аналіз права людини на ефективний державний захист її прав і свобод. Визначено сутність юридичних засобів як способу забезпечення виконання державою обов'язку щодо захисту прав і свобод людини, розглянуто існуючі види соціальної діяльності, спрямовані на його реалізацію. Сформульовано визначення поняття державно-юридичного захисту та з'ясовано його співвідношення з державно-юридичною охороною прав. На підставі комплексного аналізу даних понять розглянуто загальне поняття юридичного засобу захисту. Визначено зміст права на ефективний юридичний засіб захисту (у контексті європейських стандартів) і співвідношення даного права з суміжними правами, зокрема, з правом на справедливий судовий розгляд. Обгрунтовано визначення ефективності юридичного засобу захисту права людини та запропоновано нетрадиційну методику її виявлення.

Розглянуто та проаналізовано наявні підходи до тлумачення прав людини. Вперше запропоновано визначення терміна "права людини за умов надзвичайних ситуацій". На базі аналізу розроблено види прав людини за умов надзвичайних ситуацій.

Досліджено теоретико-правовий аспект механізмів захисту прав людини й особливості їх імплементації в правову систему України. Проведено історико-правовий аналіз становлення та розвитку загальної концепції прав людини, узагальнено погляди щодо розуміння феномену прав людини в межах історичної традиції, що дозволяє умовно згрупувати їх за відповідними історичними періодами становлення. Висвітлено функціональні можливості методологічної основи дослідження механізмів захисту прав людини й особливостей їх імплементації, встановлено науковий потенціал для подальшого дослідження питань теорії та практики механізмів захисту прав людини та їх імплементації. Визначено й охарактеризовано сутність захисту прав людини як самостійного правового явища, розмежовано поняття "захист прав людини" та "охорона прав людини" за критеріями змісту та формами здійснення. На підставі критичного аналізу існуючих доктринальних підходів до розуміння механізму захисту прав людини встановлено й охарактеризовано особливості поняття та сутності механізмів захисту прав людини, визначено теоретико-правові основи взаємовпливу механізмів захисту прав людини як передумови їх імплементації в Україні. Проаналізовано правове регулювання механізмів захисту прав людини в Україні, а також вивчено практичні основи їх функціонування, на підставі чого запропоновано розуміння механізмів захисту прав людини в Україні, а також виокремлено тенденції розвитку інституту захисту прав людини.

На основі комплексного методологічного інструментарію та за допомогою соціонормативного підходу обгрунтовано бачення правового порядку як багаторівневого, складного об'єкта - соціальної системи, що складається під впливом багатоманітних процесів (соціальних, моральних, юридичних, економічних, політичних). Здійснено концептуальний аналіз феномена конституціоналізації як найважливішого засобу забезпечення правового порядку. Запропоновано новий напрям наукових досліджень - конституціоналізація правового порядку. Наголошено на тому, що через конституціоналізацію право стає певним правогенеруючим феноменом, який адекватно забезпечує права та свободи людини та громадянина, їх гармонізацію і захист.

Досліджено проблему конституціоналізації правового порядку. Визначено її теоретико-методологічні засади. З'ясовано природу правового порядку як юридичної категорії та явища правової дійсності, виходячи з поєднання теорії природного права та юридичного позитивізму. Проаналізовано стан наукової розробки проблеми конституціоналізації правового порядку та запропоновано авторську дефініцію означеного феномену. Сформульовано поняття механізму конституціоналізації правового порядку та визначено його складові елементи. Досліджено основні чинники, які впливають на процес конституціоналізації правового порядку та розкрито основні гарантії його забезпечення. Сформульовано поняття й обгрунтовано критерії ефективності конституціоналізації правового порядку. Визначено складові забезпечення ефективної конституціоналізації правового порядку в контексті реалізації конституції та забезпечення конституційності національного законодавства. Зосереджено увагу на проблемах забезпечення конституціоналізації правового порядку в Україні на сучасному етапі. Наголошено на важливій ролі правової стратегії як засобу конституціоналізації правового порядку в контексті забезпечення прав людини та гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу.