Зазначено, що актуальною проблемою сучасної України є аналіз останніх соціально-політичних подій. У цьому контексті детально розглянуто гімн України з вокальної, історичної й соціальної точки зору. Виявлено вокальні тенденції у світовій революційній музиці й у формуванні національної й класової самосвідомості, з'ясовано вокальні закономірності гімнів різних епох. Зроблено детальний історичний і вокальний аналіз "Інтернаціоналу"- першого гімну Радянського Союзу й "Ще не вмерла Україна" - гімну незалежної України.

Указано, что актуальной проблемой современной Украины является анализ последних социально-политических событий. В этом контексте детально рассмотрен гимн Украины с вокальной, исторической и социальной точки зрения. Выявлены вокальные тенденции в мировой революционной музыке и в формировании национального и классового самосознания, выяснены вокальные закономерности гимнов различных эпох. Сделан детальный исторический и вокальный анализ "Интернационала"- первого гимна Советского Союза и "Ще не вмерла Україна" - гимна независимой Украины.

An actual problem of modern Ukraine is the analysis of last sociopolitical events. One of the parties of such analysis is detailed consideration of a hymn of Ukraine from the vocal, historical and social point of view. Vocal tendencies in world revolutionary music and in formation of national and class consciousness are revealed, vocal laws of hymns of various epoch are found out. Detailed historical and vocal analysis " Inernational " - the first hymn of Soviet Union and "Ukraine has not died yet" ahymn of independent Ukraine is made.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)6-5 + Х809(4Укр)8 + Ш5(4Укр)-335

Рубрики:

Історія

Державне право окремих країн

Література

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання створення Великого Державного Герба України (ДГУ) як символу національної єдності та соборності. У контексті універсальності принципу триєдності проаналізовано екзистенційно-інформаційний меседж (message) Малого ДГУ - Тризуба - у системі духовно-інтелектуальних, консенсусно-синергетичних, аксіологічно-ментальних та інших тонких когнітивних чинників поступу нації та збереження її ідентичності за умов невідворотності глобалізаційних процесів.

Рассмотрены вопросы создания Большого Государственного Герба Украины (ГГУ) как символа национального единства и соборности страны. В контексте универсальности принципа триединства проанализирован экзистенционно-информационный месседж (message) Малого ГГУ - Тризуба - в системе духовно-интеллектуальных, консенсусно-синергетических, аксиологически-ментальных и других когнитивных факторов, связанных с трудностями продвижения нации и сохранением ее идентичности в условиях необратимости развития глобализационных процессов объединения.

Висвітлено історію Державного Гімну України, починаючи з 1863 р., часу створення гімну як музичного твору, до початку ХХ ст., коли вже були створені основні редакції. Детально проаналізовано редакції гімну "Ще не вмерла Україна" в старих рукописах і першодруках. Розглянуто перші доконцертні та перші концертні виконання гімну. Значну увагу приділено різним текстовим редакціям гімну, зважаючи на те, що найбільш радикальні поетично-текстові редакції гімну почали з'являтися після завершення процесу формування й апробації його музичного виразу.

Розроблено модель столичної агломерації, а також концепцію столичного регіону як нової адміністративно-територіальної, соціально-економічної системи. Визначено концептуальні засади та зміст методологічних положень, пов'язаних із запровадженням у Києві нової стратегії розвитку його територіальної громади. Удосконалено організаційно-правові механізми взаємодії міської влади з громадськими організаціями та професійно-експертними спільнотами. Розроблено рекомендації щодо внесення змін до управлінсько-функціональної структури представницьких і виконавчих структур Києва та створення Київської регіонально-управлінської ради як контролюючого та координуючого органу столичної агломерації. Обгрунтовано пропозиції щодо активізації участі столичної громадськості у прийнятті управлінських рішень, спрямованих на соціально-економічний розвиток столичного міста.

Розглянуто проблемні питання конституційно-правового статусу міст Києва і Севастополя, визначено їх особливості.

На підставі розкриття специфіки державної символіки як теоретичної категорії та історичного феномена визначено поняття "символічний комплекс атрибуції" та показано його комплексний характер і системну природу.

Надано відомості про адміністративно-територіальний устрій міста Києва, його символіку, столичні функції, статут територіальної громади, організаційно-правову основу здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в Києві. Охарактеризовано функції та повноваження посадових осіб органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Розкрито основні принципи формування матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування. Розглянуто гарантії забезпечення здійснення містом столичних функцій, питання відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та державних адміністрацій столиці та її районів. Досліджено взаємовідносини органів місцевого самоврядування з іншими органами, підприємствами, організаціями, а також з органами виконавчої влади міста Києва та Київської області.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х808-1 + Х809(4УКР)8-1

Рубрики:

Державні герби, прапори, гімни, столиці <Державне (конституційне) право>

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)8-3 + Х819(4УКР-2К)011.2

Рубрики:

Державне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)8

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)8 + Х819(4УКР-2К)011.219-9

Рубрики:

Державне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано й обгрунтовано розвиток правового регулювання застосування публічних атрибутів і символів Української держави від дохристиянських часів до сьогодення. Розкрито сутність адміністративно-правового регулювання у сфері застосування публічних атрибутів і символів Української держави, яке здійснюють органи державної влади. Обгрунтовано профілактику деліктних посягань на публічні атрибути та символи Української держави. Визначено порядок і підстави використання державних символів та державних нагород України, а також охарактеризовано суб'єкти такої сфери та їх повноваження. Викладено правові підходи щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за неправомірне використання публічних атрибутів і символів Української держави, а також рекомендації про опанування досвіду зарубіжних країн у сфері застосування публічних атрибутів і символів та впровадження його в практику органів державного управління.

На підставі аналізу існуючих наукових поглядів визначено цілі профілактики деліктних посягань на публічні атрибути та символи Української держави. Виокремлено суб'єкти профілактики адміністративних правопорушень, які посягають на публічні атрибути та символи Української держави. Охарактеризовано форми, рівні та види профілактики деліктних посягань на публічні атрибути та символи Української держави.

Розкрито поняття, ознаки, види столичного міста. Розглянуто конституційно-правову регламентацію столиці на основі опрацювання конституційного законодавства європейських держав. Визначено поняття, ознаки та елементи конституційно-правового статусу столиці. Здійснено аналіз особливостей організації, компетенції, гарантії діяльності та відповідальність столичної публічної влади в Україні та європейських державах. Сформульовано положення та висновки, обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення статусу та функціонування столичної публічної влади в місті Києві на основі досвіду європейських держав.

Обгрунтовано, що склад спадщини виступає у вигляді єдності його складових елементів, зокрема прав і обов'язків, у тому числі і в порушеному стані. Охарактеризовано у загальному вигляді права і обов'язки спадкодавця, які не входять до складу спадщини. Доведено необхідність розширювального тлумачення переліку зазначених прав і обов'язків. Зокрема обгрунтовано, що нагороди та права на них, а так само і права, що випливають із факту нагородження, не можуть входити до складу спадщини. Визначено найбільш важливі з позицій цивільного обороту об'єкти у складі спадщини - земельні ділянки, будинки, квартири, інше нерухоме майно, транспортні засоби, грошові виплати та проаналізовано особливості їх спадкування. Висвітлено особливості спадкування земельних ділянок з урахуванням змісту та виду суб'єктивних прав на них, приписів законодавства, що діяли на момент виникнення цих прав. Проаналізовано специфіку спадкового правонаступництва прав на отримання заробітної плати, пенсій, аліментів та інших соціальних виплат у розрізі суб'єктів та процедури отримання цих виплат, інших обставин. Вказано на специфічні риси спадкування права на вклад у банку (іншій фінансовій установі), з урахуванням наявності заповідального розпорядження, у зв'язку з чим окреслено обмеження змісту заповідального розпорядження у плані неможливості включення до нього встановлення сервітуту, заповідальної відмови та заповідального покладення, які можуть бути запроваджені виключно заповітом. Проаналізовано механізм оформлення права щодо спадщини та вказано на його недоліки практичного характеру і шляхи удосконалення механізму. Запропоновано запровадження нотаріального свідоцтва про перехід до спадкоємця обов'язків спадкодавця, у якому ці обов'язки мають бути перелічені.

Дослідження присвячене науковим дослідженням та висвітленню теоретичних і практичних засад конституційно-правового регулювання порядку використання та захисту державних символів України. Проаналізовано досвід іноземних країн із правого забезпечення та використання державної символіки, а також практику використання символіки міжнародних організацій, наголошено на тому, що засвоєння цього досвіду сприятиме подальшому розвитку вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері. Визначено особливості порядку використання та захисту державних символів України, зроблено висновок про потребу вдосконалення конституційно-правового регулювання порядку використання та захисту державних символів України, представлено відповідні пропозиції для формування законотворчого підгрунтя в досліджуваній сфері.

Досліджено правовий статус внутрішньо переміщених осіб. Розкрито поняття та елементи правового статусу внутрішньо переміщених осіб, методологію пізнання їх правового статусу, проведено комплексний аналіз наукових досліджень даного правового статусу. Охарактеризовано теоретико-правові та організаційно-інституціональні аспекти реалізації виборчих прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, права на житло, культурно-духовних прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Визначено поняття, ознаки та здійснено класифікацію гарантій прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Розкрито нормативно-правові та організаційно-правові (інституційні) гарантії прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні.

Дисертацію присвячено комплексному порівняльно-правовому дослідженню феномену офіційної назви держави. Висвітлено питання появи та ґенези офіційної назви держави як державно-правового явища, а також особливості її розвитку на сучасному етапі. Окрему увагу приділено особливостям становлення інституту офіційної назви держави в Україні. Проаналізовано основні форми та способи конституційно-правового закріплення офіційної назви держави в зарубіжних країнах, зокрема, в текстах основних законів (конституціях) та актах установчої влади. Розкрито особливості структури (внутрішньої будови) інституту офіційної назви сучасних держав, її основні функції та характерні властивості. Досліджено особливості конституційно-правового закріплення офіційної назви сучасної Української держави, а також правового регулювання порядку її використання.